1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, на предмет його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу, у тому числі на підставі звітів про виконання паспортів бюджетних програм, висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України.
2. У разі якщо Міністерство фінансів України вважає, що бюджетні запити Конституційного Суду України, апарату суду загальної юрисдикції, секретаріату органу прокуратури не обґрунтовані чи не можуть бути задоволені, воно включає їх до пропозиції проекту Державного бюджету України на відповідний рік і разом із проектом закону про Державний бюджет України подає на розгляд Кабінету Міністрів України аргументовані висновки із зазначенням причин, що перешкоджають задоволенню цих запитів, та пропозиції щодо шляхів усунення розбіжностей.
3. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, готує проект закону про Державний бюджет України.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, під час підготовки проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів для усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. Якщо узгодження не досягнуто, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначеного проекту, який подається Кабінету Міністрів України.
