Працівники «60+» на карантині: працювати чи ні — ось у чому питання

Відповідно до постанови № 291 дію обмежувальних заходів на період карантину було продовжено ще на два з половиною тижні, а саме до 11 травня 2020 року. І на сьогодні про повне зняття карантину ще говорити зарано. Адже поки що епідеміологічна ситуація у нашій країні досить складна. Тож більшість запобіжних заходів доведеться виконувати й надалі. Серед них і самоізоляція осіб, які досягли 60-річного віку.

Хто ж повинен сидіти вдома? Перелік осіб, які потребують самоізоляції, наведений у п. 3 Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією осіб. Серед них особи «60+».

Але є винятки:

1) держслужбовці і працівники державних органів та органів місцевого самоврядування, народні депутати України та депутати місцевих рад, судді;

2) військовослужбовці та працівники Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

3) особи, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які:

• провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної промисловості, транспорту, інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому секторах, оборонній промисловості;

• надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема у сферах централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продуктів харчування, сільського господарства, охорони здоров’я;

• є комунальними, аварійними та рятувальними службами, службами екстреної допомоги населенню;

• включені до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

• є об’єктами потенційно небезпечних технологій і виробництв.

Як бачимо, багато хто з працівників бюджетних установ та організацій потрапляють саме у коло «виняткових» працівників категорії «60+», які можуть не дотримуватись самоізоляції.

Окремо хотілось би зупинитись на працівниках установ соціального захисту населення, зокрема соціальних робітниках територіальних центрів соціального обслуговування. В умовах епідемії вони стали «рятувальним кругом» для громадян похилого віку. При цьому багато таких працівників самі є особами «60+». Чи відносяться вони до кола «виняткових» та чи можуть виходити на роботу?

На нашу думку, так. Соціальні послуги цілком можливо віднести до «послуг у сферах життєзабезпечення населення».

Згідно з абз. 2 п. 1 Типового положення № 1417 терцентри утворюються для надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, за місцем проживання, в умовах стаціонарного, тимчасового або денного перебування.

До того ж на установи соцзахисту, як «помічників» одиноких громадян похилого віку на самоізоляції, Уряд звертає увагу у своєму Роз’ясненні. Тому без них як без рук. А що ж робити із тими працівниками, на кого винятки не поширюються, а отже вони повинні дотримуватись вказівок Кабміну та принципу «залишайся вдома»?

Про те, який варіант краще обрати роботодавцеві та працівнику, — читайте далі.

Дистанційна робота

Цей вид виконання обов’язків на дому нарешті «осів» у КЗпП.

За загальним правилом на дистанційну (надомну) роботу потрібно укладати трудовий договір у письмовій формі (п. 6¹ ч. 1 ст. 24 КЗпП). Однак на період карантину (на час загрози поширення епідемії, пандемії) достатньо встановити умову про дистанційну (надомну) роботу у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу, тобто без письмового договору (ч. 2 ст. 60 КЗпП).

При такій формі роботи працівник виконує свої обов’язки за місцем проживання чи в іншому місці за його вибором (у нашому випадку — у місці самоізоляції), у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

У питанні оплати та трудових гарантій ст. 60 КЗпП передбачає:

• робочий час працівник розподіляє на свій розсуд, правила внутрішнього трудового розпорядку на нього не поширюються (якщо інше не передбачено у трудовому договорі). При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених ст. 50 і 51 КЗпП;

• немає будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Це означає, що, працюючи віддалено, можна взяти будь-яку відпустку, на яку працівник має право, оформити лікарняний тощо. Також час дистанційної роботи буде зараховуватись до загального трудового та страхового стажу, стажу, що дає право на відпустку;

• робота у дистанційному режимі оплачується за загальними правилами — в повному обсязі та в строки, визначені чинним трудовим договором (якщо письмово не домовлено про інше).

Якщо у працівника немає власних технічних можливостей (комп’ютера чи іншого обладнання), то роботодавець може надати все необхідне за договором відповідального зберігання. Детальніше про це ви можете дізнатись зі статті «Карантин-2020: що треба знати роботодавцю» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2020, № 12, с. 3).

Але не за будь-якою посадою вийде працювати з дому. Якщо це робити неможливо, то слід обрати один із варіантів обґрунтованої відсутності на роботі.

Відпустка

Можна оформити будь-який вид відпустки, на який має право працівник:

1) щорічну основну, додаткову (за роботу із шкідливими та важкими умовами праці або за особливий характер праці чи іншу передбачену законодавством).

Нагадаємо, що на практиці щорічну основну відпустку частенько надають наперед — за ще невідпрацьований час. За домовленістю сторін такий варіант можливий і під час самоізоляції.

Детальніше про всі необхідні відпускні моменти ви зможете дізнатись із журналу «Бюджетна бухгалтерія», 2020, № 15, с.12, 21 та № 16, с. 21;

2) соціальну додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових та неробочих. Особи віком «60+» також можуть розраховувати на такі відпустки, зокрема, як мати особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, батько особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує її без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

3) відпустку «за свій рахунок». Таку відпустку можна надати працівнику за його бажанням згідно зі ст. 25 Закону про відпустки, наприклад, як бабусі чи дідусю, які доглядають за онуком віком до 14 років під час карантину, пенсіонеру за віком, ветерану праці тощо.

Водночас будь-який працівник на період оголошеного КМУ карантину може взяти неоплачувану відпустку за згодою сторін на підставі ст. 26 Закону про відпустки. При цьому вона не обмежується звичними для цієї статті 15 днями на рік і не зараховується до них. Більше інформації про «карантинну» неоплачувану відпустку ви можете дізнатися із журналу «Оплата праці», 2020, № 7, с. 13.

Простій

Відповідно до ч. 1 ст. 34 КЗпП простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Тому, на нашу думку, вводити простій за посадами працівників «60+» можна. Але тільки тоді, коли вони не можуть виконувати свої трудові функції. Наприклад, простій можна ввести за посадами медичних сестер, працівників харчоблоку, бібліотекарів закладу освіти, адже роботи для них на період карантину немає.

При цьому важливо розуміти, що на посаду, яка «простоює», не можна приймати інших працівників. Наприклад, діловод сільської ради віком 63 років дотримується режиму самоізоляції. За його посадою оформлено простій. На час його відсутності не можна прийняти іншого працівника або доручити виконувати його обов’язки.

Лікарняний

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається на період перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій (п.п. 5¹ ч. 1 ст. 22 Закону № 1105).

Розмір допомоги від Фонду соцстрахування за карантинно-самоізольованим страховим випадком установлено у розмірі 50 % середньої зарплати (доходу) незалежно від страхового стажу.

У п. 5.2 Інструкції № 455 прописали, що на період перебування застрахованої особи на самоізоляції, обсервації, в тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях), у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до постанови № 211, крім хворих осіб, листок непрацездатності видається лікуючим лікарем на строк, визначений законодавством та галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я.

Хоча на практиці не реалізовано механізм видачі лікарняних листів особам «60+», які перебувають на самоізоляції не через хворобу, а для профілактики.

Просто «неробота»

Може виникнути ситуація, коли жоден із вищеперелічених варіантів не підходить: дистанційно працювати неможливо, днів оплачуваної відпустки немає, у неоплачувану працівник йти не хоче. Що робити у такому випадку?

Все досить просто. Якщо працівник виконує приписи Кабміну та знаходиться на самоізоляції, то це є достатньо поважною причиною для невиходу на роботу. У такому разі доцільно заручитися письмовим поясненням працівника про причини відсутності.

В табелі обліку робочого часу таку відсутність відображаємо позначкою «І» — інші причини неявок. При цьому час відсутності працівнику не оплачується.

Звільнення

Кабмін у своєму Роз’ясненні зазначив, що звільнення під час карантину заборонені.

Але не можна бути такими категоричними. Дійсно, сам по собі карантин, у тому числі відсутність працівника на роботі через самоізоляцію, не є підставою для звільнення. Однак для розірвання трудового договору можуть бути й інші причини.

Ніхто не забороняє звільняти працівника за його власним бажанням або за угодою сторін. Розірвати трудовий договір з ініціативи власника також можна, звичайно, при дотриманні всіх законодавчих норм.

Зауважимо: КМУ у постанові № 256 рекомендував підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності на час установлення карантину не звільняти працівників, які виконують роботу вдома та перебувають у відпустці без збереження зарплати на період карантину, з підстав, установлених у наступних нормах КЗпП:

• систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП);

• прогул (в тому числі відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП);

• нез’явлення на роботі протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні (п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Відпустка після самоізоляції

Чи є життя після самоізоляції? Звісно, є. Життя налагодиться, можна і у відпустку сходити (якщо не використали її під час карантину).

А що робити із днями самоізоляції, які потрапили до відпускного розрахункового періоду: включати чи викидати? Давайте розберемось.

Для розрахунку відпускних середній заробіток визначається виходячи з виплат, нарахованих працівникові за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю надання відпустки, або за фактичний час роботи з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка, — для «новачків» (абз. 1 п. 2 Порядку № 100).

При цьому відповідно до з абз. 6 п. 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Отже, період самоізоляції потрібно виключити із розрахункового періоду під час обчислення відпускних. Адже самоізоляція — це виконання вимог постанови № 211. А тому цю причину відсутності працівника на роботі безперечно можна вважати поважною.

1. Визначимо кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

366 - 11 - 26 = 329 (к. дн.),

де 366 — загальна кількість календарних днів у розрахунковому періоді (травень 2019 року — квітень 2020 року);

11 — кількість святкових (неробочих) днів, що припадають на розрахунковий період;

26 — кількість календарних днів самоізоляції, що припадає на розрахунковий період. Оскільки на період самоізоляції припадає святковий (неробочий) день: 19 квітня — Пасха (Великдень), його не віднімаємо, адже він вже врахований у загальній кількості святкових (неробочих) днів.

2. Розрахуємо середньоденну зарплату:

57863 грн : 329 к. дн. = 175,88 грн.

3. Визначимо суму відпускних:

175,88 грн х 14 к. дн. = 2462,32 грн.