Не подумайте тільки, що ми проти тверезості як норми життя. Швидше навіть обома руками «за»! Але безчесні методи можновладців нас дійсно не радують. Саме ці мотиви і спонукали нас до написання сьогоднішньої статті.
«Пейте пиво пенное» — і в кіосках теж!
З наших попередніх публікацій (див., наприклад, «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 38, с. 15) ви вже знаєте, що з 1 липня 2015 року пиво стало в один ряд з рештою алкогольних напоїв. Його новий статус закріплено в абзаці сьомому ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР (далі — Закон № 481). А це, крім іншого, означає, що із зазначеної дати правила продажу пива в роздрібній торговельній мережі* стали більш жорсткими.
* Імпорту/експорту/виробництва та оптової торгівлі пивом тут не торкаємося, оскільки вони не мають стосунку до сьогоднішньої розмови.
Заради справедливості зауважимо, що ці правила все ж не настільки суворі, як для міцних алкогольних напоїв, хоча норми, що стосуються: (1) придбання ліцензії, (2) застосування РРО, (3) торгівлі на розлив, (4) унесення місць зберігання до відповідного держреєстру та (5) обмежень щодо вживання, абсолютно аналогічні**.
** Щоправда, деякі з цих норм щодо пива планується пом’якшити, але коли це станеться, поки незрозуміло — відповідний законопроект від 01.07.2015 р. № 2971-д прийнято тільки в першому читанні.
У чому ж тоді полягають «пивні» послаблення? Перш за все, у більш ліберальних вимогах до місця торгівлі цим пінним напоєм порівняно з такими самими вимогами для решти алкоголю.
Дивіться самі. «Зпершолипневе» визначення місця торгівлі, наведене в абзаці чотирнадцятому ст. 1 Закону № 481, виглядає так (подамо витяг з нього):
місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива — без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, — торговельною площею не менше 20 кв. метрів <…>
Як бачите, пиво і тютюн виділені окремо і зрівняні цією нормою у правах — і одним, і іншим можна торгувати без обмеження площі. Причому, на наше тверде переконання, слова «без обмеження площі» потрібно розуміти як такі, що допускають повну відсутність внутрішнього торговельного залу в місці торгівлі цими товарами. Інакше кажучи, як спеціально встановлену законодавцем можливість продавати згадані товари «у віконце». На відміну від продажу міцних алкогольних напоїв, для яких наявність торговельної площі є обов’язковою умовою. До того ж не менше 20 кв. м!
Таким чином,
із Закону № 481 чітко випливає, що за дотримання інших його «алкогольних» вимог торгувати пивом у кіосках не забороняється!
З таким нашим висновком ви вже, безумовно, знайомі — ми висловили його ще в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 50, с. 46. А підтвердженням йому слугує та регуляторна практика, яка протягом багатьох років склалася у сфері торгівлі тютюновими виробами. Адже, як відомо, контролери ніколи не відмовляли і не відмовляють торговцям тютюнових кіосків у праві отримати відповідну роздрібну ліцензію. Отже, за тими самими підставами суб’єкти господарювання, які торгують у кіосках пивом, теж мають право отримати «пивну» ліцензію. Адже вимоги Закону № 481 у цій частині для них і для продавців сигарет абсолютно однакові!
Більше того, можна сказати, що в цій частині з нами солідарні й податкові органи. Так-так, вам не почулося — податківці готові видавати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями всім, хто подасть відповідну заяву та копію платіжного доручення про сплату квартальної суми за таку ліцензію з відміткою банку (див. консультацію в категорії 115.03 БЗ). При цьому їм прямо забороняється вимагати подання інших документів, крім перелічених вище. Таку заборону встановлено ч. 25 ст. 15 Закону № 481.
Виходить, отримати (висловимося точніше — купити) алколіцензію можна без проблем? У тому числі й для торгівлі пивом у кіосках? Виходить, що так. І ті кіоскери, хто хотів це зробити, напевно вже мають її. У чому ж тоді підступ?
«Мы их развели как котят!»
А підступ у тому, що буквально днями ДФСУ вирішила різко обмежити «кіоскерів» у праві торгувати пивом уроздріб. І зробили це як завжди у найкращих традиціях — шляхом розміщення украй фіскальних роз’яснень у БЗ (категорії 115.03 і 115.06 відповідно), витяги з яких наводимо нижче:
Запитання | Відповідь |
1 | 2 |
Чи необхідно суб’єктам господарювання, які здійснюють торгівлю виключно пивом, отримати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, якщо діяльність з продажу пива здійснюється в кіосках, палатках, павільйонах, приміщеннях контейнерного типу тощо? | Суб’єктам господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю виключно пивом, з 01.07.2015 р. необхідно отримати ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Така діяльність повинна здійснюватися виключно в торговельних приміщеннях (будівлях), без обмеження торговельної площі, обладнаних відповідно до вимог законодавства з обов’язковим застосуванням реєстраторів розрахункових операцій |
Чи застосовуються штрафні санкції до суб’єктів господарювання, які на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями здійснюють торгівлю виключно пивом в кіосках, палатках, павільйонах, приміщеннях контейнерного типу тощо (без обмеження площі)? | …поняття торговельної площі обов’язково передбачає, що покупець повинен зайти до торговельного закладу, вибрати товар (у цьому випадку алкогольні напої) та здійснити розрахунок. Відповідно до ст. 17 Закону № 481 до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема у разі продажу алкогольних напоїв, у тому числі пива у невизначених для цього місцях торгівлі — 6800 грн. |
Не станемо сперечатися з кожною із хаотично нагромаджених у цих консультаціях цитат, висмикнутих з безлічі нормативно-правових актів. Обмежимося тільки декількома принциповими запереченнями.
«Но пиво дырочку все равно найдет»*
* Із пісні Олексія Большого «Без Подола Киев невозможен».
Правила № 854** (див. п. 2) і справді дозволяють роздрібну торгівлю алкогольними напоями лише через спеціалізовані підприємства, у тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів.
Водночас п. 8 Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених наказом МЗЕЗторгу від 08.07.96 р. № 369, дійсно забороняє продаж алкогольних напоїв у дрібнороздрібній торговельній мережі (крім автомагазинів системи споживчої кооперації, що здійснюють виїзну торгівлю у сільській місцевості, за наявності марок акцизного збору). При цьому під дрібнороздрібною торговельною мережею розуміють форму позамагазинного продажу товарів, при якому приміщення не мають торговельного залу для споживачів (кіоски, ларі, ларьки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів тощо).
На перший погляд, усе правильно. Але не слід забувати, що обидва процитовані нами нормативні акти, по-перше, розроблені не на виконання Закону № 481, а по-друге, не враховують унесених до цього Закону «першолипневих» змін, що стосуються місця торгівлі саме пивом. І якщо підзаконна нормативка досі не приведена у відповідність із законом, то які можуть бути запитання до кіоскерів, які торгують пивом?
А ці зміни, що називається, кладуть на лопатки застарілі кабмінівські і відомчі норми. Адже, як ми вже зазначили вище, визначення місця торгівлі в Законі № 481 якраз і було відкориговане для того, щоб можна було отримати ліцензію на реалізацію пива на будь-яких торговельних площах без обмеження за квадратурою.
Але право на отримання ліцензії, як ви вже зрозуміли — тільки півділа. Після появи цих «драконівських» консультацій у БЗ вам доведеться відстоювати своє право працювати в кіоску за такою ліцензією, а не тільки, як пропонують контролери, регулярно платити за неї + «відстібувати» до бюджету немилосердні штрафи при перевірках.
Як відстоювати? Та дуже просто!
З повного тексту обох консультацій чітко видно, що головний козир, який податківці до певного часу (на етапі масової видачі «пивних» ліцензій перед 1 липня) тримали в кишені, а зараз, коли такі ліцензії отримано, виклали на стіл, — згадка у визначенні місця торгівлі із Закону № 481 «торгових приміщень (будівель)».
Про те, що за цю зачіпку фіскали рано чи пізно можуть вхопитися, ми попереджали вас у згаданій вище публікації в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 50, с. 46. Але навряд чи можна серйозно говорити, що таким козирем вдасться побити карти кіоскерів. Адже в термінах Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI кіоски належать до тимчасових СПОРУД (!), що вже само по собі знімає заперечення про неможливість використовувати їх для торгівлі пивом.
Проте податківці не стали звертатися до цього Закону. Замість нього фіскали залучили й згадані Правила № 854, і різні ДБНи з ДСТУ, і навіть ПКУ*! Вийшло начебто ладненько — «поняття торговельної площі обов’язково передбачає, що покупець повинен зайти до торговельного закладу, вибрати товар (у цьому випадку алкогольні напої) та здійснити розрахунок».
* Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Ось тільки вони забули те, що самі буквально напередодні зазначили в іншій своїй консультації в підкатегорії 115.03 БЗ. Варто уваги, що в ній обґрунтовувалася необхідність застосування РРО продавцями пива (у тому числі єдиноподатниками). А саме це питання виникло з тієї причини, що для вирішення подібних питань існує спеціальний «РРОшний» закон, який про пиво не говорить нічого, але деякі категорії суб’єктів господарювання повністю звільняє від касових апаратів. Таке звільнення для згаданих єдиноподатників прописане в п. 296.10 ПКУ (кому цікаво, детальніше про це можна прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 56, с. 4).
Так от, у цьому випадку податківці не стали звертатися ані до профільного РРО-закону, ані до ПКУ, а одразу заявили, що:
Згідно зі ст. 18 Закону № 481 всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються <…> обігу <…> алкогольних напоїв <…>, діють у частині, що не суперечить Закону № 481
Запитання є, панове перевіряючі? Тоді досвідос! ☺
Замість післямови хочемо зазначити таке. На початку статті вже наголошувалося, що в межах Закону № 481 пиво і тютюн — «близнята-брати». А це означає, що при такому правовому регулюванні підхід до цих товарів у частині дозволеного місця торгівлі має бути абсолютно однаковим. Тому якщо ДФСУ хоче бути абсолютно послідовною, то повинна завтра ж видати аналогічні роз’яснення щодо тютюнових виробів із забороною продавати їх у кіосках!
Уявляєте, що тоді почнеться?.. Хто ще не зрозумів, натякнемо.
Анекдот часів СРСР ☺:
— І що пан палить?
— Пан палить «Ватру».
— А що пан буде палити, коли не буде «Ватри»?
— Пан буде палити сільраду.
Сподіваємося все ж, що цього не станеться і податківці не доведуть ситуацію до повного абсурду. А заразом відкличуть свої явно протизаконні консультації щодо пива.
Чекаємо…
висновки
«Алкогольний» статус пива, наданий йому з 1 липня цього року, і корективи до визначення місця торгівлі, унесені з тієї ж дати, по суті зрівняли пиво у правах з тютюновими виробами. А це означає, що для торгівлі і тим і іншим товаром тепер підходять одні й ті самі торговельні приміщення (будівлі), серед яких, безумовно, мають бути і кіоски.
Після завершення активної фази «пивного» ліцензування фіскали необґрунтовано заявили, що торгувати пивом у кіосках не можна навіть за наявності відповідної роздрібної ліцензії.
Вимога фіскалів до продавців пива про наявність у них відокремленої торговельної площі, куди б покупець міг зайти, щоб вибрати товар і здійснити розрахунок, не ґрунтується на «алкогольному» Законі № 481, а отже, є неправомірною.