Декларація з податку на прибуток за 2014 рік: від рядка до рядка (частина 2)

У цьому рядку відображаємо всі витрати, які платник податків має право віднести в податковому обліку до складу податкових витрат і врахувати при формуванні об’єкта оподаткування за всіма видами діяльності (у тому числі за патентованою діяльністю, а також діяльністю, звільненою від оподаткування). Показник цього рядка, оскільки він містить інформацію про загальну суму витрат платника податків, — один з підсумкових проміжних показників. Надалі його значення бере участь у розрахунку показника ряд. 07 декларації. Нагадаємо: згідно з передбаченою п. 138.1 ПКУ класифікацією податкові витрати підрозділяються на дві категорії:  — операційні, до яких, у свою чергу, належать собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг (пп. 138.6 — 138.9 ПКУ); адміністративні витрати (п.п. 138.10.2 ПКУ), витрати на збут (п.п. 138.10.3 ПКУ) й інші операційні витрати (п.п. 138.10.4 ПКУ)
та
 — інші, що включають фінансові витрати (п.п. 138.10.5 ПКУ) та інші витрати звичайної діяльності (п.п. 138.10.6 ПКУ).
У зв’язку з цим показник ряд. 04 декларації визначають розрахунковим шляхом — як суму показників ряд. 05 «Витрати операційної діяльності» та 06 «Інші витрати». Ось як це виглядає:

Проте ви можете помітити, що в частині витрат форма декларації не зовсім відповідає класифікації витрат, установленій п. 138.1 ПКУ, — тут обидві категорії витрат (операційні та інші) змішуються. Так:  — з операційних витрат у ряд. 05.1 виділено тільки собівартість;
 — адміністративні витрати і витрати на збут, які згідно з п. 138.1 ПКУ також є операційними та які у зв’язку з цим за ідеєю також повинні формувати «операційний» ряд. 05, потрапляють до числа «інших витрат» (у декларації є складовою «іншого» ряд. 06). Та й із самих інших витрат теж вийшов мікс. Погляньте: в одному ряд. 06.4 об’єднані як інші витрати операційної, так й інші витрати звичайної діяльності.

Про це свідчить навіть сама назва цього рядка. При цьому всі суми витрат, що формують її, слід розшифровувати в додатку ІВ до декларації. Але, з іншого боку, такий вид декларації дозволяє легко розмежувати витрати за моментом їх визнання (відображення) у податковому обліку. Адже, як ми зазначили вище, собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) за правилами п. 138.4 ПКУ відображають одночасно з визнанням доходу від такої реалізації, а всі інші витрати згідно з п. 138.5 ПКУ визнають витратами в періоді їх здійснення за правилами бухобліку. Формуючи податкові витрати звітного періоду, пам’ятайте, що: 1) перелік витрат, які можна віднести до податкових, наведено у ст. 138 ПКУ (з урахуванням положень ст. 140 ПКУ про витрати подвійного призначення, а також норм ст. 141 — 146, 150, 153 ПКУ, що стосуються оподаткування окремих видів операцій); 2) до податкових витрат не потрапляють витрати, перелічені в п. 138.3
та у ст. 139 ПКУ;
3) при здійсненні операцій з «підконтрольними» особами, а також, наприклад, при проведенні бартерних операцій, операцій з ОЗ і НМА з пп. 146.7 — 146.10 і 146.14 ПКУ (зокрема, при продажу) розмір податкових витрат потрібно визначати з урахуванням звичайних цін за трансфертними правилами, установленими ст. 39 ПКУ;
4) витрати можуть бути враховані у складі податкових витрат тільки за умови їх документального підтвердження, а саме: на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розд. II ПКУ (п. 138.2 ПКУ);
5) до складу податкових витрат поточного звітного періоду платник має право на підставі п. 138.11 ПКУ включити витрати, які забув відобразити (помилково не показав) у декларації за будь-який із минулих періодів. Віднести такі не обліковані раніше витрати до податкових можна так:  — уключити до складу відповідної групи витрат (з відображенням у відповідних рядках декларації) — якщо виявлені помилково не обліковані витрати попередніх періодів поточного року (цей спосіб — для «квартальників);  — уключити до складу інших податкових витрат (з відображенням у ряд. 06.4.43 додатка ІВ до декларації і, відповідно, в ряд. 06.4 самої декларації) — якщо виявлено помилково не обліковані витрати минулих років.
Щоб відобразити витрати в декларації, орієнтуйтеся, перш за все, на економічну суть і спрямованість витрат. Так, наприклад, суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності працівникам, а також суми ЄСВ, нараховані на всю суму лікарняних, ви можете віднести:  — або до складу собівартості, адміністративних витрат, витрат на збут або інших витрат (відповідно ряд. 05.1, 06.1, 06.2, 06.4 декларації) — залежно від того, в якому підрозділі працюють працівники, яким належать суми лікарняних (детальніше про облік лікарняних див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 73, с. 31 і 39);  — або до складу інших витрат, записавши суми, наприклад, до ряд. 06.4.43 або до ряд. 06.4.30 (як обов’язкові виплати) додатка ІВ до декларації. Тобто платник сам приймає рішення про те, в якому саме порядку заповнювати рядки декларації.

До речі, такий самий підхід (з розподілом за напрямами витрат) ви можете застосувати і при відображенні витрат на охорону праці, передплату на періодичні видання, страхування майна, оренду. Хоча, якщо надання майна в оренду є для вас основним видом діяльності, то доходи від такої операції вам варто відображати в ряд. 02, а витрати — в ряд. 05.1 декларації

Цей рядок розкриває інформацію про «головні» витрати платника податків — від операційної діяльності, які він визначає відповідно до пп. 138.4, 138.6 — 138.9, 138.11 ПКУ і які формують, перш за все, собівартість придбаних (виготовлених) і реалізованих товарів (робіт, послуг). Водночас для наочного відображення собівартості придбаних (виготовлених) і реалізованих товарів (робіт, послуг) у декларації також є «свій» окремий (наступний) ряд. 05.1. При цьому, як правило, у більшості випадків значення ряд. 05 і 05.1 у декларації збігатимуться

У цьому рядку відображаємо собівартість придбаних (виготовлених) і реалізованих товарів (робіт, послуг), яку визначаємо відповідно до пп. 138.6 — 138.9 ПКУ.
Так, собівартість придбаних і реалізованих товарів уключає ціну їх придбання, ввізний митний збір, витрати на доставку та доведення до стану, придатного до продажу (п. 138.6 ПКУ). Також до собівартості придбаних товарів (з відображенням у ряд. 05.1 декларацій) потрапляють:
 — витрати на сплату винагороди посередникам — комісіонеру, повіреному, агенту, брокеру тощо (див. лист Міндоходів від 30.05.2014 р. № 10316/5/99-99-19-02-02-16 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 86, с. 5, а також консультацію податківців в підкатегорії 502.16 БЗ, що діяла до 01.01.2015 р.);  — витрати на страхування при транспортуванні — як витрати, пов’язані з доставкою товарно-матеріальних цінностей, що придбаваються;  — витрати на оплату послуг митного брокера при імпорті товарів (див. консультацію в підкатегорії 502.07.03 БЗ, що діяла до 01.01.2015 р.). Собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формують з витрат, прямо пов’язаних із виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме (п. 138.8 ПКУ):
 — прямих матеріальних витрат (п.п. 138.8.1 ПКУ);
 — прямих витрат на оплату праці (п.п. 138.8.2 ПКУ);
 — амортизації виробничих основних засобів і нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (ст. 144 — 146 ПКУ);
 — загальновиробничих витрат (ЗВВ), що відносяться на собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг з правил П(С)БО 16 (п.п. 138.8.5 ПКУ). Стисло нагадаємо, що ЗВВ у бухгалтерському обліку бувають змінними та постійними (що підлягають щомісячному розподілу). Змінні та постійні розподілені ЗВВ уключають до виробничої собівартості продукції, що випускається, робіт, послуг (п. 11 П(С)БО 16). У зв’язку з цим вони збільшують податкову собівартість тільки в періоді реалізації відповідної продукції (робіт, послуг).

Постійні нерозподілені ЗВВ відносять безпосередньо до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення (п. 16 П(С)БО 16), а тому вони збільшують податкову собівартість реалізації поточного звітного періоду. Тобто, хоча безпосередньо до собівартості виготовлення такі витрати не включаються, їх також потрібно (у складі собівартості реалізації) відображати в ряд. 05.1. Резюме: обидві категорії ЗВВ потрапляють до ряд. 05.1 декларації, але в різних періодах. Детальніше про облік та розподіл ЗВВ читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 73, с. 20; 2014, № 63, с. 16 та у спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 6;  — вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;  — інших прямих витрат, у тому числі витрат на придбання електроенергії (уключаючи реактивну) (п. 138.9, пп. 138.8.3 і 138.8.4 ПКУ).
До ряд. 05.1 потрапляє і собівартість реалізованих виробничих запасів. Виняток — рекламні роздачі товарів. Їх собівартість у ряд. 05.1 не зазначаємо, оскільки для них є свій спеціальний «рекламний» ряд. 06.2 — у складі витрат на збут. При формуванні податкової собівартості ви можете орієнтуватися на галузеві методрекомендації з розрахунку собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, будівництві, на транспорті, обліку та планування витрат у торгівлі тощо. Цікаво, а в який момент витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, потрапляють до податкових витрат? Відповідь на це запитання нам дає п. 138.4 ПКУ. Він передбачає, що такі витрати платник визнає витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації виготовлених товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Отже, до податкових витрат ми з вами включаємо собівартість саме реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Інакше кажучи, операційні витрати формуємо за реалізацією. Відповідно в ряд. 05 і 05.1 декларації податкову собівартість записуємо тільки в періоді реалізації товарів, робіт, послуг покупцям, тобто одночасно з відображенням доходів від такої реалізації за ряд. 02 декларації. Кореспонденція з бухобліком. Відстежити факт реалізації товарів (робіт, послуг) нам допоможуть:  — дані ряд. 2050 і 2180 форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»;  — обороти за рахунком 90 «Собівартість реалізації» та його субрахунками 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», 902 «Собівартість реалізованих товарів», 903 «Собівартість реалізованих робіт та послуг»;  — обороти за субрахунком 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» (при реалізації виробничих запасів, крім необоротних активів і груп вибуття, які обліковують за правилами, установленими для ОЗ). Утім, використовувати дані перерахованих субрахунків безпосередньо в цілях податкового обліку не завжди вийде, оскільки податкова собівартість може відрізнятися від бухгалтерської

До цього рядка вписуємо суму всіх інших витрат, які визначаємо відповідно до пп. 138.5, 138.10 — 138.12 ПКУ і включаємо до складу податкових витрат. Згідно з формою декларації такими іншими витратами є:

Як бачите, показник ряд. 06 ми визначаємо розрахунковим шляхом — він є сумою всіх інших витрат. Тобто це сума показників ряд. 06.1 — 06.5 декларації.
Щоб розшифрувати показники ряд. 06.4, складаємо додаток ІВ до декларації. Розшифровувати показники решти «інших» ряд. (06.1, 06.2, 06.3 і 06.5) форма декларації від нас не вимагає. Тепер про момент відображення інших витрат у податковому обліку. За розпорядженням п. 138.5 ПКУ інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухобліку. Що це означає? А те, що інші витрати, на відміну від операційних, не прив’язані до моменту реалізації товарів (робіт, послуг), тому до ряд. 06.1 — 06.5 декларації вони потрапляють уже безпосередньо в періоді їх здійснення — нарахування. При цьому для відображення цих витрат нам з вами потрібно орієнтуватися на П(С)БО і визначати момент виникнення податкових витрат за бухгалтерськими правилами

Тут наводимо суму адміністративних витрат. До них п.п. 138.10.2 ПКУ відносить:  

— загальні корпоративні витрати (представницькі витрати, організаційні витрати, витрати на проведення зборів органів управління, п.п. «а» п.п. 138.10.2 ПКУ). До речі, щодо переліку представницьких витрат податківці радять орієнтуватися на призначені для бюджетників Норми коштів на представницькі цілі бюджетних установ та порядок їх витрачання, затверджені наказом Мінфіну від 14.09.2010 р. № 1026. Вони підкреслюють, що небюджетні підприємства в податкових цілях теж можуть використовувати ці Норми як допоміжний (довідковий) документ (див. лист ДПСУ від 22.11.2012 р. № 5743/0/61-12/15-1415 № 5743, а також консультацію в підкатегорії 502.07.20 БЗ, що діяла до 01.01.2015 р.). Єдина вимога — щоб такі витрати було підтверджено документально. Про те, як правильно оформити всі підтвердні «представницькі» документи і грамотно відобразити такі витрати в обліку, ви можете дізнатися з «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 12, с. 34;

— витрати на службові відрядження та утримання апарату управління — зокрема, витрати на канцтовари для АУП (п.п. «б»). Детальніше про облік витрат на відрядження розповідає спецвипуск «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 5, а про облік канцтоварів та іншого офісного приладдя, — «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 20, с. 12;

— витрати на утримання ОЗ і НМА загальногосподарського призначення (зокрема, витрати на опалювання, освітлення, охорону, оренду, страхування, на стоянку, паркування та ПММ для легкового автотранспорту — п.п. «в»),

витрати на амортизацію, ремонти та поліпшення в межах 10 % «ремонтного» ліміту (пп. «в», «д»). Питання обліку ОЗ і НМА детально розглянуто в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 59;  — витрати на консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги для ведення господарської діяльності (п.п. «г»). Питання обліку деяких з цих витрат розглянуто, зокрема в «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 27, с. 33; 2013, № 67;  — витрати на оплату послуг зв’язку, у тому числі стільникового, телефонного, телеграфного, поштового, оплату Інтернету тощо (п.п. «г»). Хоча щодо цих витрат платник податків може обрати й інший підхід — розподілити такі витрати за напрямками. Детальніше з порядком обліку цих витрат ви можете ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 20, с. 21;  — судові витрати (п.п. «е»). Із цього приводу див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 11, с. 46; 2013, № 54, с. 33;  — плату за розрахунково-касове обслуговування та інші банківські послуги, зокрема комісію за купівлю/продаж валюти (п.п. «є»). Детальніше про облік комісійної винагороди банку у зв’язку з придбанням валюти ви можете прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 52, с. 19;  — інші витрати загальногосподарського призначення (п.п. «ж»).
Кореспонденція з бухобліком. Для заповнення цього рядка орієнтуємося на:  — дані ряд. 2130 форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»;  — обороти за рахунком 92 «Адміністративні витрати». Проте такі показники використовуємо вибірково (через можливі розбіжності між податковим і бухгалтерським обліком). Наприклад, у податковому обліку, на відміну від бухгалтерського, не є адміністративними, а включаються до складу інших податкових витрат (п.п. 138.10.4 ПКУ, ряд. 06.4 декларації):  — суми податків і зборів, передбачених законодавством (ряд. 06.4.15 додатка ІВ);  — витрати на оплату інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань (ряд. 06.4.39 додатка ІВ). Водночас, такі витрати платник податків може розподілити і за напрямками (альтернативний підхід)

У цьому рядку наводимо витрати на збут. Нагадаємо, що до їх складу згідно з п.п. 138.10.3 ПКУ входять, зокрема:  — витрати на пакування товарів і готової продукції на складах (п.п. «а» п.п. 138.10.3 ПКУ). Детальніше з питаннями обліку тари та упаковки ви можете ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 71, с. 16;  — витрати на ремонт тари (п.п. «б»). Про те, як обліковують витрати на ремонт тари, читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 71, с. 42;

— витрати на оплату праці працівників, які забезпечують збут і суми ЄСВ, що нараховується на неї; комісійні винагороди збутовикам — продавцям, торговельним агентам і працівникам підрозділів, що займаються збутом (п.п. «в»);

— витрати на передпродажну підготовку товарів, мерчандайзинг, рекламу та дослідження ринку (маркетинг), уключаючи безоплатну роздачу листівок і брошур, а також зразків товарів (п.п. «г»). Про те, як відображають безоплатну передачу товарів під час рекламних акцій, читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 91, с. 33, а про облік витрат на маркетинг — у «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 38, с. 25;  — витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом (п.п. «г»);
 — витрати на амортизацію ОЗ і НМА, пов’язаних зі збутом, витрати на ремонти та поліпшення ОЗ, що беруть участь у збуті продукції, страхування, охорону, опалювання, освітлення, оренду (п.п. «д»);
 — витрати на транспортування продукції при збуті (п.п. «е»), а також транспортування готової продукції між складами підрозділів підприємства (п.п. «ж»);
 — витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування (п.п. «є»). Детальніше про облік гарантійних витрат читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 19, с. 13. Кореспонденція з бухобліком. Для заповнення цього рядка використовуємо:  — дані ряд. 2150 форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»;  — обороти за рахунком 93 «Витрати на збут»

У цьому рядку відображаємо суму фінансових витрат. До них п.п. 138.10.5 ПКУ відносить:
 — витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою (підкреслюємо: у цьому випадку йдеться виключно про проценти за фінансовою орендою);  — інші витрати підприємства, пов’язані із запозиченням, у межах норм, установлених ПКУ (крім фінансових витрат, що включають до собівартості кваліфікаційних активів за правилами П(С)БО 31).
Датою збільшення податкових витрат за процентами, що не капіталізуються, є дата визнання таких процентів, тобто дата їх нарахування в бухгалтерському обліку. Цей висновок випливає з п. 141.1 і п.п. 138.5.2 ПКУ.
До процентів у податковому обліку належить і платіж за користування майном за договором фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частині вартості об’єкта фінансового лізингу) (п.п. «г» п.п. 14.1.206 ПКУ). Витрати на нарахування процентів за фінансовою орендою ми теж відносимо до фінансових витрат і відображаємо їх у «фінансовому» ряд. 06.3 (а не в «орендному» ряд. 06.4.19 додатка ІВ до декларації). Такі витрати визнаємо витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухобліку, тобто за нарахуванням. Такий висновок випливає з п. 153.7 ПКУ.

Візміть до уваги: п. 141.2 ПКУ встановлює свої «процентні» особливості. Він обмежує розмір податкових витрат за процентами, які платники виплачують на користь «особливих» нерезидентів (які здійснюють управління такими платниками). Суму таких процентів виділяють окремо в наступному ряд. 06.3.1 декларації.

Детальніше дізнатися про те, як відображають в обліку фінансові витрати, ви можете з «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 48, с. 20. Кореспонденція з бухобліком. Для заповнення цього рядка використовуємо:  — дані ряд. 2250 форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»;  — обороти за рахунком 95 «Фінансові витрати»

Тут розшифровуємо показник ряд. 06.3 декларації в частині суми процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями, які виплачуємо «особливим» нерезидентам (що здійснюють управління платником податків) і суму яких відносимо при цьому до складу податкових витрат з урахуванням обмежень, установлених п. 141.2 ПКУ.
Нагадаємо, що згідно з цим пунктом платник податків, 50 % і більше статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), може віднести до податкових витрат проценти за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями на користь таких нерезидентів і пов’язаних з ними осіб. Але зробити це він може тільки в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податків, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 % оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів. Якщо сума таких процентів у звітному році не потрапила до витрат через обмеження, що діяло, вона не «згорає», а з дозволу п. 141.3 ПКУ переноситься на наступний звітний період і відображається з урахуванням того самого обмеження. Тому проценти, які у вас не вписалися до податкових витрат до 01.01.2014 р., ви можете запросто перенести до декларації за 2014 рік (зазначити їх у ряд. 06.3.1). Тільки не забудьте застосувати до них усе те ж обмеження з п. 141.2 ПКУ.
До речі, якщо за підсумками 2014 року у вас знову виникне процентний «вершок», ви маєте право перенести його й на 2015 рік. «Добро» на це дає оновлений п. 20 підрозд. 4 розд. XX ПКУ.
Майте на увазі: якщо проценти ви виплачуєте офшорним нерезидентам, то маєте враховувати ще й розпорядження п. 161.2 ПКУ. А він допускає включення таких сум до витрат тільки в межах 85 %.
Детальніше про те, як відображають у податковому обліку проценти на користь нерезидентів, читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 72, с. 16

До цього рядка вписуємо всі інші витрати (згідно з формою декларації — інші операційні витрати та інші витрати звичайної діяльності), що потрапляють до складу податкових витрат. При цьому детально суму таких витрат розшифровуємо в додатку ІВ, що якраз складається до цього рядка. До таких інших витрат пп. 138.10.4 і 138.10.6 ПКУ відносять, зокрема:  — від’ємні значення курсових різниць за операціями у валюті (п.п. «а» п.п. 138.10.4 ПКУ, ряд. 06.4.12). Майте на увазі: інші витрати за валютними операціями (зокрема, різниця між комерційним і офіційним курсом НБУ при купівлі валюти) потрапляють до ряд. 06.4.43 додатка ІВ до декларації (детальніше про порядок купівлі валюти читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 52, с. 19);

— витрати від операцій з ОЗ і НМА, які визначають відповідно до ст. 146 ПКУ
п.п. 138.12.1 ПКУ, ряд. 06.4.18), зокрема, амортизація ОЗ і НМА «іншого» призначення (п. 146.1, п.п. «б» п.п. 138.10.4 ПКУ), витрати від продажу ОЗ і НМА (п. 146.13 ПКУ), ліквідації (п. 146.16 ПКУ);

— суми нарахованих податків і зборів, установлених ПКУ, суми ЄСВ, а також інших обов’язкових платежів, установлених законодавством (п.п. «в» п.п. 138.10.4 ПКУ, ряд. 06.4.15). Такі суми збільшують податкові витрати в останній день звітного податкового періоду, за який їх нараховано (п.п. 138.5.1 ПКУ);

— витрати на передплату, придбання літератури, оплату інтернет-послуг, інформаційне забезпечення госпдіяльності (п.п. «в» п.п. 138.10.4 ПКУ, ряд. 06.4.39). Хоча, на наш погляд, не буде помилкою розподіляти такі витрати за напрямами;

 — результат перерахунку податкових витрат у випадках повернення товарів, зміни суми компенсації вартості товарів, робіт, послуг (п. 140.2 ПКУ, ряд. 06.4.28). Детальніше про облік повернень читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 21;  

— обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, що надаються працівникам (п. 142.2 ПКУ, ряд. 06.4.30), наприклад, суми вихідної допомоги, оплати перших п’яти днів лікарняних тощо;  — сума фактично поверненої (неплатнику податку на прибуток або нестандартному його платнику) поворотної фіндопомоги (п.п. 135.5.5 ПКУ, ряд. 06.4.36). З порядком обкладення податком поворотної фіндопомоги детально можна ознайомитись у «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 95;  — амортизація тимчасової податкової різниці, що виникла за результатами проведеної станом на 01.04.2011 р. «першоквітневої» інвентаризації ОЗ (п. 6 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, ряд. 06.4.27). Нагадаємо: таку тимчасову податкову різницю платник амортизує в податковому обліку як окремий об’єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом 3 років;
 — витрати на створення резерву сумнівних боргів (п.п. «г» п.п. 138.10.6 ПКУ, ряд. 06.4.4), які потрапляють до складу податкових витрат тільки в періоді визнання дебіторської заборгованості безнадійною (п.п. 14.1.11 ПКУ), тобто в періоді використання резерву і здійснення в бухобліку запису Дт 38 — Кт 36, 37 (а не в момент його створення, як це може здатися на перший погляд з формулювання). Якщо ж резерв сумнівних боргів ви не створювали, то суму списаної безнадійної дебіторської заборгованості відображайте в ряд. 06.4.38. А ось в іншій ситуації, коли за сумнівною заборгованістю, що виникла, сторони почали процедуру врегулювання згідно зі ст. 159 ПКУ, коригування витрат у відповідних випадках відображають у спеціальному ряд. 06.4.24 (значення якого при цьому повинне відповідати даним з додатка СБ);  — витрати на ремонти та поліпшення зданих в оренду ОЗ у межах 10 % «ремонтного» ліміту (п. 146.12, п.п. 138.12.1 ПКУ, ряд. 06.4.40);
 — витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (п.п. «ж» п.п. 138.10.6 ПКУ, ряд. 06.4.9), крім тих які відповідають критеріям ОЗ або НМА. Витрати на реєстрацію підприємства в органах держреєстрації (місцевих та їх виконавчих органах) показуйте в окремому ряд. 06.4.10;  — а також низка інших витрат, лімітованих п.п. 138.10.6 ПКУ, які платник відображає у спеціально відведених для цього рядках додатка ІВ. З переліком цих витрат ви можете ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 32, с. 21. Кореспонденція з бухобліком. Для заповнення цього рядка використовуємо:  — дані ряд. 2180 і 2270 форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»;  — обороти за рахунками 94 «Інші витрати операційної діяльності» та 97 «Інші витрати»

Тут відображаємо суму минулорічних податкових збитків (тобто від’ємне значення ряд. 07 декларації з податку на прибуток за попередній звітний рік). У загальному випадку для обліку минулорічних збитків керуємося п. 150.1 ПКУ, який дозволяє перенести їх шляхом уключення до складу податкових витрат I кварталу наступного податкового року до повного погашення.

А ось із збитками, що сформувалися в підприємства станом на 01.01.12 р., ситуація така. Їх п. 3 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ дозволив обліковувати рівномірно по 25 % аж до 2015 року включно. Щоправда, в такому порядку «старі» збитки відображають тільки підприємства з доходом за 2011 рік 1 млн грн. і більше. Тим же, у кого річний дохід у 2011 році не дотяг до цієї суми, турбуватися ні про що: вони переносять збитки в повній сумі без жодних обмежень (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 57, с. 10). Уперше «мільйонники» обліковували 25 % суми «старих» збитків у декларації з податку на прибуток за I півріччя 2012 року, наступні 25 % — у декларації за 2013 рік. Тепер у ряд. 06.5 декларації за 2014 року ви включаєте чергові 25 % суми таких збитків. Більше того, якщо за підсумками 2013 року ви отримали збиток (у ряд. 07 декларації за 2013 рік фігурує від’ємне значення), то можете і його суму зараз вписати до ряд. 06.5. Порадуємо вас: навіть якщо частина «старих» збитків за підсумками 2014 року залишилася непогашеною, ви легко зможете врахувати її у зменшення фінансового результату до оподаткування у 2015 році. Плюс сюди додасте останні 25 % «старих» збитків. Майте на увазі: перенесення збитків податківці вважають пільгою (код пільги — 11020255) і вимагають подати Звіт про суми податкових пільг за формою, передбаченою додатком до Порядку № 1233. У Звіті ви відобразите суму податку на прибуток, який був би сплачений за умови, що у складі витрат 2014 року (I кварталу 2014 року — для «квартальника») не враховувалося від’ємне значення об’єкта оподаткування 2013 року. Ще одне уточнення з приводу ряд. 06.5. Зверніть увагу: до неї у формі декларації є виноска 9. Вона стосується тих платників податків, які ведуть патентовану діяльність, і вимагає від них у ряд. 06.5 переносити минулорічні збитки за вирахуванням «патентованих» торішніх збитків (тобто збитків, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню). Тобто за ідеєю в ряд. 06.5 декларації за 2014 рік «патентники» повинні перенести значення ряд. 07 з минулорічної декларації, зменшене на від’ємні значення рядків А3.1, Б3.1, В3.1, Г3.1 «патентного» додатка ТП, складеного до декларації за 2013 рік. У такий спосіб, на думку розробників форми декларації, буде реалізовано вимоги абз. другого п. 150.1 ПКУ, призначеного виключити вплив збитків від патентованої діяльності на непатентований облік. Хоча для усунення цього впливу придумано окремий «патентний» додаток ТП до декларації (усередині якого за видами патентованої діяльності потрібно вести облік і переносити збитки, що виникли). У декларації ж свій принцип заповнення: ряд. 01, 04 і 07 спочатку вбирають у себе дані всіх (!) видів діяльності (і патентованої, і непатентованої). І тільки далі вже за окремими видами діяльності платник декларує податок на прибуток. Тому насправді спочатку до ряд. 06.5 потрібно перенести всі «загальні» збитки (тобто весь минулорічний збиток — показник ряд. 07 декларації за 2013 рік), уключаючи і минулорічні збитки від патентованої діяльності. Тоді декларація буде заповнена правильно. Утім, навіть якщо переносити збитки так, як того вимагає виноска 9 до ряд. 06.5, то для уникнення в декларації викривлення «патентні» минулорічні збитки в будь-якому разі не повинні потрапити. Вважаємо, що в такому разі їх можна показати серед витрат — як інші витрати, використовуючи для цього, наприклад, ряд. 06.4.43 додатка ІВ. Детальніше з «патентними» питаннями ви можете ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 9, с. 24