Так, можна. У нас немає ані найменшого сумніву щодо правомірності таких дій. Тому цей варіант відповіді в заголовку статті ми поставили на перше місце.
Проте з такою ж наполегливістю рекомендувати вам застосувати нашу відповідь на практиці ми не будемо. Усе тому, що податківці останнім часом займають протилежну позицію (їх варіант відповіді див. у заголовку на другому місці), а це щось та означає для спокійної роботи вашого підприємства.
У такому разі найбільш прийнятним для всіх нам видається третій варіант — від розрахунків готівкою за оренду без РРО краще утриматися. Адже завжди існує можливість перетворити будь-які готівкові розрахунки на безготівкові, які за визначенням не вимагають застосування РРО.
Але «підкреслити потрібне» у будь-якому разі доведеться вам — після того, як ви прочитаєте всі аргументи сторін, викладені нижче.
Отже, згідно зі ст. 3 Закону про РРО суб’єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані використовувати РРО.
Водночас згідно з п. 1 ст. 9 цього Закону РРО не застосовують при торгівлі власною продукцією* підприємствами (крім підприємств торгівлі та громадського харчування) у разі проведення розрахунків у касах підприємств з оформленням касових документів та видачею відповідних квитанцій.
* Найсвіжіше роз’яснення терміна «власна продукція» шукайте в листі Мін’юсту від 15.05.2015 р. № 490-0-2-15/8.1.
Виходить, що навіть при продажу покупцям власної продукції за готівку (якщо виникне така необхідність) РРО вам усе одно не знадобиться — ваше підприємство точно не належить ані до торговельних, ані до «громадсько-харчувальних».
Задамося питанням:
а що таке оренда? Чи це часом не послуга?
Якщо так, то РРО, безумовно, необхідний. Це випливає зі ст. 3 Закону про РРО (див. вище). Адже п. 1 ст. 9 цього Закону з 01.01.2015 р. не дозволяє проводити розрахунки в касах підприємств без РРО, але з оформленням прибуткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, якщо підприємство надає будь-які послуги (детальніше про це — в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 4, с. 16; № 14, с. 41; № 56, с. 4).
Заспокойтеся — на самому початку ми вже сказали, що РРО при оренді не потрібний, і від цього не відступимося. Адже оренда — ніяка не послуга. Навіть незважаючи на податкове визначення з п.п. 14.1.185 ПКУ, згідно з яким орендна операція, безумовно, належить до постачання послуг. І яке, за великим рахунком, нам ні до чого, оскільки ПКУ орієнтиром у цьому випадку служити не може. Правильний напрямок нам вказує цивільне законодавство — його і проаналізуємо далі.
Згідно зі ст. 760 ЦКУ предметом договору найму (оренди) є річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). У свою чергу, предметом договору про надання послуг є послуга, яка споживається у процесі здійснення певної дії чи діяльності ( ст. 901 ЦКУ).
Таким чином, предметом договору про надання послуг і договору найму (оренди) виступають різні об’єкти цивільних прав. Про те, що договір оренди не може бути віднесений до договору про надання послуг, свого часу зазначалося в листі Мін’юсту від 23.02.2004 р. № 8-11-19.
На сьогодні цей підхід надійно закріплений і в численних судових рішеннях (див, наприклад, ухвалу ВАСУ від 01.07.2013 р. у справі № К-28639/10; постанову ВАСУ від 06.11.2013 р. у справі № К-52582/09). Зокрема, суди зазначають, що діяльність зі здавання в оренду приміщень не може ототожнюватися з діяльністю у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Отже, дія Закону про РРО не поширюється на правовідносини, пов’язані з орендою і розрахунками за оренду.
Більше того, згідно з п. 1.2 Положення № 637
платежі за передане в оренду майно належать до позареалізаційних надходжень, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією товарів (робіт, послуг)
А це також означає те, що при готівкових розрахунках за оренду Закон про РРО залишається осторонь.
Іронія полягає в тому, що раніше й податківці розділяли цю саму думку (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 14, с. 41). Але згодом без зайвих слів змінили її на протилежну.
Точніше, про позареалізаційний характер платежів за оренду вони говорять і досі, що підтверджує їх чинна консультація в БЗ з підкатегорії 109.03. Але висновок цієї консультації тепер звучить абсолютно несподівано: «суб’єкт господарювання, який отримує платежі за надане в лізинг (оренду) майно, застосовує реєстратор розрахункових операцій при проведенні таких розрахункових операцій».
Про таку непостійність думок фіскалів ви могли дізнатися з «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 36 — 37, с. 43. Але про що ви ще напевно не знаєте, так це про чергову зміну в підході головного податкового відомства до питання, що розглядається тут, — і, на жаль, знову не на користь платників податків.
Тому повідомляємо, що в листі ДФСУ від 10.07.2015 р. № 14505/6/99-99-22-07-03-15 говориться буквально таке: «при проведенні розрахунків у готівковій формі за послуги з надання в оренду нерухомого майна, оплаті комунальних послуг, передбачених договором оренди, суб’єкти господарювання зобов’язані застосовувати РРО».
Як бачите, результуючий вектор залишився тим самим (без РРО — не можна), проте аргументація тепер інша. Податківці повернулися до своєї старої пісні про «послуговість» орендних операцій, що звучала ще в листах ДПАУ від 06.07.2009 р. № 14083/7/23-7017/572 (див. п.п. 2.2.41) і від 21.12.2005 р. № 12867/6/23-8019. Але тоді це дозволяло їм примушувати до застосування РРО тільки підприємства торгівлі та громадського харчування (які випадали з «послугового» звільнення від касових апаратів згідно з редакцією п. 1 ст. 9 Закону про РРО, що діяла на той момент). Тепер же, за їх логікою, виходить, що РРО потрібний усім орендодавцям, які приймають орендну плату готівкою.
А чи є різниця, запитаєте ви, який спосіб незаконного примусу застосовують фіскали, якщо він незаконний сам по собі? Виявляється, є. На наш погляд, відбиватися в судах від претензій податківців, заснованих на свіжому листі ДФСУ, буде значно легше, якщо пригадати тверду позицію ВАСУ, що заперечує «послуговий» характер орендних операцій (див. про це вище). Але такий нюанс має значення тільки для сміливих платників податків, які оберуть для себе наш варіант відповіді на поставлене в заголовку запитання.
А тим підприємствам, які захочуть уникнути проблем з перевіряючими і не доводити справу до суду, залишається поки що проводити розрахунки з орендарями за безготівковим розрахунком або зарахуванням на поточний рахунок орендодавця шляхом унесення готівки через касу банку (останній спосіб вважається безготівковим розрахунком для отримувача коштів — див. п. 2.5 Положення № 637).
Така рекомендація виправдана ще й тому, що податківці, не виключено, спробують переконати суди спиратися не на «загальноцивільне» розуміння послуги, а на вузькоспеціальне податкове визначення поставки послуг, надане п.п. 14.1.185 ПКУ, про яке ми зазначали вище.
