(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
5/11
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Листопад , 2015/№ 91

Мінбаза для готової продукції/послуг

http://tinyurl.com/y47cugdv
Ну а зараз поговоримо про собівартість — самостійно виготовлені товари та послуги. Яка мінбаза встановлена для них? Давайте розбиратися.

Мінбаза — не нижче виробничої собівартості

З 01.01.2015 р. у п. 188.1 ПКУ прописано таке ПРАВИЛО мінбази для готової продукції (ГП)/ послуг:

ПЗ нараховують виходячи з договірної вартості, проте не нижче собівартості ГП/послуг

Щоправда, яку саме брати собівартість — виробничу чи собівартість реалізації — ПКУ не уточнює. Нам спочатку здавалося правильним орієнтуватися на виробничу собівартість («Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 14, с. 15). Приємно, що з часом «за» виробничу собівартість стали висловлюватися й податківці (лист ДФСУ від 07.04.2015 р. № 12082/7/99-99-19-03-02-17).

З урахуванням цього правило мінбази для ГП/послуг проілюструємо на схемі (див. рисунок нижче).

Тепер — деталі.

Виробнича собівартість: як її визначити?

Детальніше щодо мінбази у виробництві контролери роз’яснюють: виготовлені запаси прибуткують на баланс за первісною вартістю ( п. 8 П(С)БО 9). При цьому первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами, вважається їх виробнича собівартість, яку визначають на підставі «витратного» П(С)БО 16. У свою чергу, виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) формують ( п. 11 П(С)БО 16):

— прямі матеріальні витрати;

— прямі витрати на оплату праці;

— інші прямі витрати;

— змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

І одразу декілька слів про останній компонент — загальновиробничі витрати (ЗВВ).

ЗВВ. Нагадаємо: ЗВВ — це непрямі витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат (тобто пов’язані з випуском декількох видів продукції або різними видами діяльності). Вони бувають змінними та постійними і через це по-різному впливають на виробничу собівартість. Урахуйте (!): до виробничої собівартості відносять змінні і (після розподілу виходячи з нормальної потужності) постійні розподілені ЗВВ.

Тому неважко простежити залежність: виробнича собівартість (читай — мінбаза) тим менше, чим менше (!) величина змінних і постійних розподілених ЗВВ.

У зв’язку з цим нагадаємо: номенклатуру статей загальновиробничих витрат наведено в додатку 2 до «промислових» Методрекомендацій № 373. При цьому п. 397 цього документа пояснює, що точне розділення витрат на постійні та змінні неможливе (оскільки існують витрати, що включають і постійну, і змінну частини). Зважаючи на це, витрати, які для одного підприємства є постійними, для іншого, наприклад, можуть виявитися змінними.

Тому

перелік і склад змінних та постійних ЗВВ, а також бази їх розподілу кожне підприємство встановлює для себе самостійно

Їх визначають у наказі про облікову політику (п. 2.1 Методрекомендацій № 635; детальніше про облікову політику див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 3).

Отже, тут все у ваших руках. Адже, погодьтеся, для цілей ПДВ набагато привабливіше, якщо максимальна кількість витрат отримає «прописку» саме в ЗВВ, причому — у постійних ЗВВ (тобто таких, що розподіляються). Тоді, зважаючи на розподіл, їх менша сума потрапить до виробничої собівартості. А через це остання (тобто мінбаза) буде менша. Візьміть це на замітку.

Тим більше, що будь-яку зміну складу ЗВВ вважають зміною облікової оцінки, а не політики. Тобто такі зміни «працюють» на майбутнє (перераховувати собівартість минулих періодів через це не потрібно).

Ну а для визначення величини мінбази (виробничої собівартості) орієнтуються на дані таких рахунків:

Мінбаза для ГП/послуг

Активи:

Дані рахунків

Що є мінбазою?

— ГП

26

виробнича собівартість

— напівфабрикати

25

— послуги

23

Якщо на дату постачання/передоплати собівартість не відома

У виробничників до всього іншого додається «своя» особливість. Річ у тім, що остаточно розрахувати виробничу собівартість (а значить, визначити мінбазу) можна тільки наприкінці місяця — після розподілу ЗВВ. Проте як бути, якщо ПЗ виникають «наперед» (скажімо, надходить передоплата або відвантажуємо (поставляємо) ГП/послуги, виробнича собівартість яких ще не відома)?

Рекомендації із цього приводу виклали податківці (див. запитання 2.3 з листа ДФСУ від 09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 53, с. 5 і № 54, с. 14; лист ДФСУ від 08.04.2015 р. № 7414/6/99-99-19-03-02-15, а також консультацію в підкатегорії 101.19 БЗ). Зберемо їх у таблиці:

Якщо:

Коли нараховувати ПЗ:

перша подія — передоплата за ГП/послуги

(1) на дату передоплати за ГП/послуги — нараховуємо ПЗ виходячи з суми передоплати (тобто договірної вартості ГП/послуг);

(2) на дату визначення фактичної виробничої собівартості ГП/послуг (якщо вона вище договірної вартості (передоплати)) — донараховуємо додаткові ПЗ (на різницю між виробничою собівартістю і договірною вартістю (передоплатою))

перша подія — відвантаження (постачання) ГП/послуг

(1) на дату відвантаження (постачання) ГП/послуг (оформлення документа, що підтверджує факт відвантаження (постачання) ГП/послуг) — нараховуємо ПЗ виходячи з договірної вартості ГП/послуг, що поставляються;

(2) на дату визначення фактичної виробничої собівартості ГП/послуг (якщо вона вище договірної вартості) — донараховуємо додаткові ПЗ

(на різницю між виробничою собівартістю та договірною вартістю)*

* Щоправда, у запитанні 2.3 з листа ДФСУ від 09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15 і в листі ДФСУ від 08.04.2015 р. № 7414/6/99-99-19-03-02-15 пропонувалося нараховувати додаткові ПЗ і складати другу ПН (з типом причини «17») все тією ж датою відвантаження (постачання). Проте це не завжди можливо, оскільки на дату відвантаження (постачання) може бути ще не відома собівартість (у такому разі дати перших ПЗ і додаткових ПЗ не співпадуть). Так, якщо, наприклад, ГП/послуги відвантажуємо (поставляємо) в середині місяця, тоді як їх фактичну виробничу собівартість дізнаємося тільки на кінець місяця, то дати ПЗ (дата відвантаження (постачання)) і додаткових ПЗ (що донараховуються останнім днем місяця) будуть різними. Тому коректнішою у цьому плані є консультація з підкатегорії 101.19 БЗ, де йдеться про нарахування додаткових ПЗ і виписку другої ПН на дату визначення фактичної виробничої собівартості.

Як бачимо, у цілому, контролери пропонують оптимальний варіант:

— на дату першої події (постачання/передоплати) — нарахувати ПЗ виходячи з договірної вартості (виписуємо ПН на покупця), потім

— на дату розрахунку фактичної виробничої собівартості (визначення мінбази) — за потреби донарахувати додаткові ПЗ (виписуємо ПН самі собі з типом причини «17»).

Отже, майте на увазі: визначити мінбазу вийде тільки тоді, коли розрахуємо фактичну виробничу собівартість. Тоді-то за необхідності і доведеться донарахувати додаткові ПЗ.

Якщо ГП обліковуємо за плановою та фактичною собівартістю

У цьому випадку звернемо увагу на лист ДФСУ від 28.09.2015 р. № 20539/6/99-99-19-03-02-15. І хоча він стосується сільгоспників, озвучені в ньому ідеї податківці напевно візьмуть на озброєння і стануть сповідувати в усіх подібних ситуаціях. Ідеться про випадок, коли облік ГП ведемо за плановою (нормативною) собівартістю, а її фактичну собівартість визначаємо набагато пізніше, адже це можливо й у виробництві ( п. 21 П(С)БО 9, ст. 485 — 512 Методрекомендацій № 373).

У цій ситуації рецепт від податківців такий:

(1) при постачанні виробленої ГП:

— нараховуємо ПЗ виходячи з договірної вартості (виписуємо ПН на покупця) +

— нараховуємо додаткові ПЗ (на різницю,якщо планова собівартість > договірної вартості; виписуємо самі собі ПН з типом причини «17»);

(2) при визначенні фактичної виробничої собівартості ГП коригуємо раніше нараховані додаткові ПЗ (через РК), тобто:

— «+» збільшуємо додаткові ПЗ (якщо фактична собівартість > планової собівартості; на різницю самі собі складаємо «збільшуючий» РК з «+» до ПН з типом причини «17»);

— «-» зменшуємо додаткові ПЗ (якщо фактична собівартість < планової собівартості; на різницю самі собі складаємо «зменшуючий» РК з «-» до ПН з типом причини «17»).

У графі 2 «Причина коригування» цього РК записуємо: «Розрахунок фактичної собівартості продукції А».

А ось у ситуації, коли договірна вартість > планової, але з часом виявиться < фактичної, додаткові ПЗ доведеться нарахувати аж на дату розрахунку фактичної виробничої собівартості (складемо самі собі ПН з типом причини «17»). РК у цьому випадку не знадобиться (оскільки нічого коригувати не потрібно).

висновки

  • Мінбазою для ГП/послуг є їх виробнича собівартість.

  • Якщо фактична собівартість не відома, то на дату першої події (постачання/передоплати) нараховуємо ПЗ виходячи з договірної вартості. Потім на дату розрахунку фактичної виробничої собівартості (якщо вона більше договірної) нараховуємо додаткові ПЗ.

  • За мінбазу контролери пропонують брати спочатку планову собівартість, а потім — фактичну. У такому разі після визначення фактичної собівартості додаткові ПЗ (раніше донараховані виходячи з планової собівартості) підлягають коригуванню за допомогою РК.

Зацікавив журнал?
Отримуйте більше статей та спеціальних пропозицій за підпискою
ПДВ додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті