(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 95
  • № 94
  • № 93
  • № 92
  • № 91
  • № 90
  • № 89
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
9/21
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Листопад , 2015/№ 96

Три горішки для Попелюшки, або Хто сплачує екоподаток за орендований електрогенератор?

«Здаємо в оренду будівлю, що обладнана електричним дизель-генератором. Хто повинен сплачувати екоподаток за викиди в атмосферу продуктів згорання дизельного палива — ми як власники джерела забруднення чи її орендар?» Настали холоди, а разом з ними почастішали в нашій редакційній пошті подібні запитання. Воно і зрозуміло, якщо пригадати минулу зиму, пережити яку без віялових відключень електроенергії, на жаль, не вдалося. А отже, не можна повністю виключати, що те саме не повториться і цієї зими. Але… Читайте цю статтю — і нехай буде світло! Обіцяємо, що проясниться і відповідь на запитання, винесене в її заголовок.

Одним із прийомів, здатних забезпечити безперервну подачу електроенергії до вашого цеху, будівлі, офісу, лабораторії тощо, є придбання електричних дизель-генераторів (ЕДГ). Про таку можливість ви знаєте ще з «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 91, с. 17.

Передбачливі господарники давно вже обзавелися таким джерелом резервного електропостачання. Орендарі, звичайно, прагнуть узяти в оренду саме ці об’єкти. Хоча разом з ними вони отримують і додаткові проблеми зі сплатою екоподатку. Але ми з вами розгриземо їх як горішки. Їх усього три. Як у тій старій кіноказці…

Горішок перший. Чи сплачується екоподаток за ЕДГ?

Це питання таке давнє, як і сам екоподаток (у докодексні роки — екозбір). Якщо відповідати на нього коротко, то фіскали завжди вважали будь-який ЕДГ стаціонарним джерелом забруднення. І, як наслідок, наполягали на сплаті відповідного екоплатежу до бюджету за викиди в атмосферу забруднюючих речовин таким джерелом. Не зрадили вони своєму підходу і зараз. Так, вони заявляють (див. БЗ 120.09), що до стаціонарних джерел забруднення можна віднести генератори і міні-електростанції, що працюють на паливі, при спалюванні якого утворюються та викидаються в атмосферу забруднюючі речовини або суміш таких речовин.

Ми, у свою чергу, послідовно відстоювали позицію, що більшість ЕДГ стаціонарними джерелами не є. Та це й так очевидно, особливо коли йдеться про портативні генератори невеликих потужності і розмірів, обладнані будь-якою системою, що дозволяє переміщати його у просторі. Так от, експлуатація таких ЕДГ через їх нестаціонарність не має призводити до додаткових витрат на сплату екоподатку.

До того ж, на підтримку цієї позиції донедавна був і такий непрямий аргумент — у вартість дизпалива, придбаного для ЕДГ, уже входив «пересувний» екоподаток, а сплата його «стаціонарного» різновиду призвела б до подвійного оподаткування.

Проте з початку поточного року «пересувний» екоподаток наказав довго жити — його замінили «роздрібним» акцизом на ПММ (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 4, с. 16). У зв’язку з цим відстоювати несплату «стаціонарного» екоподатку за портативні ЕДГ — тепер доля тільки сміливих. ☹

А ось щодо ЕДГ у стаціонарному виконанні (розміщених на фундаменті, підключених до систем вентиляції, димовидалення, пожежної сигналізації та пожежогасіння) дійсно можна погодитися з податківцями щодо віднесення таких агрегатів до стацджерел забруднення в розумінні п.п. 14.1.230 ПКУ*. І щодо сплати за них екологічного податку, певно, теж.

* Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Гадаємо, більшість із вас, шановні читачі, зваживши всі викладені вище «за» і «проти», вирішать-таки екоподаток за ЕДГ сплачувати. Причому, за будь-які, хоч за портативні, хоч за стаціонарні. Тоді перед вами неминуче постане таке запитання.

Горішок другий. Як сплачувати екоподаток за ЕДГ?

Це питання теж «із бородою». ☺ І при відповіді на нього ми традиційно звертаємося до ст. 11 Закону № 2707*: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення можуть здійснюватися після отримання дозволу. Необхідність цього документа полягає ще і в тому, що тільки маючи його можна достовірно визначити перелік забруднюючих речовин, що викидаються вашим ЕДГ в атмосферу, і їх фактичну кількість. А отже, коректно розрахувати суму екологічного платежу до бюджету за відомою формулою з п. 249.3 ПКУ:

n
Пвс = ∑ (Мі х Нпі),
i=1

де ∑ — знак суми;

Мі фактичний обсяг викиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах;

Нпі ставки податку в поточному році за тонну і-тої забруднюючої речовини у гривнях з копійками.

* Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-ХII.

До речі, податківці не ставлять обов’язок сплати екоподатку в залежність від наявності чи відсутності зазначеного дозволу (див. БЗ 120.03). Більше того, вони пропонують платнику податків, який не має такого дозволу, самостійно визначити обсяги викидів і ставки податку.

Ми ж наполягаємо на отриманні дозволу на викиди. Але тільки на стаціонарні ЕДГ. Поширювати цю вимогу на портативні генератори було б безглуздо. Звідси робимо висновок, що при експлуатації таких агрегатів розумніше все ж екоподаток не сплачувати. Точніше, сплачувати стільки, скільки не шкода. ☺ І декларації подавати точно у строк. А якщо перевіряючим видасться мало —надати їм можливість нарахувати його самостійно. І вже тоді, якщо їх розрахунки вас влаштують, сплатити його до бюджету. Тим більше, що такий варіант для багатьох може виявитися навіть вигідним (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 76, с. 42).

Якщо і після цього ви вирішите сплачувати податок без жодної тяганини, то читайте далі відповідь на найважливіше запитання.

Горішок третій. Хто сплачує екоподаток за ЕДГ?

Позиція фіскалів з цього приводу влаштує всіх. Бо, як не дивно, у двох різних консультаціях з БЗ 120.01 вони відповідають «і нашим і вашим». Так, кажучи про сплату «стаціонарного» екоподатку при експлуатації такого стацджерела забруднення, як опалювальний котел, вони покладають обов’язок із його сплати на власника.

А ось роз’яснюючи більш загальне питання — хто сплачує за викиди в атмосферу стаціонарним джерелом забруднення в разі передачі його в оренду — крайнім називають орендаря. Мотивуючи це тим, що саме він безпосередньо забруднює атмосферне повітря своїми викидами, а орендодавець — власник джерела забруднення тут абсолютно ні до чого.

Нам ближче якраз остання їх відповідь. Хоча б тому, що в п. 1.9 Інструкції № 108** під суб’єктом господарювання, який повинен отримувати дозвіл на викиди, розуміється особа, яка управляє або контролює обладнання, у тому числі особа, якій відповідно до законодавства передано права володіти та користуватися обладнанням, а також забезпечувати його технічне функціонування.

** Інструкція про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затверджена наказом Мінприроди України від 09.03.2006 р. № 108.

Таким чином, у разі передачі в оренду того чи іншого стаціонарного джерела забруднення спецдозвіл зобов’язаний отримувати орендар такого джерела забруднення. Отже, і екоподаток сплачувати йому. Як-то кажуть, тут двох думок бути не може.

Екоподаток додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті