висновок документа
Кошти, що надходять платнику ПДВ на його банківський рахунок як відшкодування збитків за пошкоджене, знищене або викрадене майно (без урахування штрафних санкцій і пені), розцінюється як компенсація вартості такого майна та, відповідно, включається до бази оподаткування ПДВ
У консультації, що коментується, податківці продовжують обстоювати свою дивну позицію. Вперше цю позицію вони висловили наприкінці 2016 року в іншій подібній консультації, про що ми вас одразу попередили в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 91, с. 4. Тоді заява податківців про необхідність оподатковувати ПДВ компенсацію завданих збитків видавалася якимось невдалим жартом. Але виявилось інакше...
Якщо подивитися на аргументацію, яку фіскали наводять на підтвердження своєї позиції, то вона така само бідна, як і раніше. Зокрема, фіскали для чогось посилаються на ст. 224 — 226 ГКУ, які регулюють права і обов’язки учасників господарських відносин щодо відшкодування завданих ними/їм збитків, але аж ніяк не порядок передачі прав на зіпсоване або викрадене майно.
Дивно, що податківці у своїй консультації цілковито ігнорують останній абзац п.п. 14.1.191 ПКУ, де прямо сказано, що випадки, коли ОЗ (а консультація стосується в тому числі ОЗ) ліквідуються без згоди платника не є постачанням товарів. Відтак, гроші, отримані як компенсація за такі знищені ОЗ, аж ніяк не можуть вважатися оплатою знищених чи зіпсованих ОЗ. Аналогічний принцип слід, на нашу думку, застосовувати і до ТМЦ.
Зауважимо: у коментованій консультації фіскали наполягають: якщо винну особу не встановлено, на вартість активів, яких не вистачає, потрібно нараховувати ПДВ на підставі п. 198.5 ПКУ. Із цим складно сперечатися (особливо враховуючи те, що останній абзац п. 198.5 ПКУ говорить саме про нестачі, виявлені під час інвентаризації, як про негоспактиви).
А що робити платникам, які отримують компенсацію (тобто коли винну особу встановлено), враховуючи таку позицію фіскалів? На нашу думку, обережним платникам, імовірно, доведеться нараховувати ПДВ при отриманні компенсації (тобто фактично згідно з п. 188.1 ПКУ). А от ті, хто вирішив посперечатися, можуть надати перевагу п. 198.5 ПКУ. Щодо ТМЦ податкові зобов’язання будуть нараховуватися виходячи з ціни їх придбання, а щодо основних засобів — балансової вартості, що склалась станом на початок звітного (податкового) періоду (п. 189.1 ПКУ). Докладніше про це в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 29, с. 18.
Ну а ще більш сміливі платники можуть спробувати відвоювати ПДВ щодо ОЗ. Підстави для цього можна віднайти в п. 189.9 ПКУ. Тож якщо платник подасть фіскалам рішення комісії підприємства про неможливість подальшої експлуатації і акт на списання ОЗ, він, на нашу думку, буде вільний від ПДВ-зобов’язань згідно з п. 189.9 ПКУ, а норми п. 198.5 ПКУ до нього узагалі застосовуватися не будуть (лист ДФСУ від 01.11.2017 р. № 2458/5/99-99-15-03-02-16/ІПК). Однак наразі фіскали для цілей п. 189.9 ПКУ вимагають документи, що підтверджують форс-мажорні обставини (див. лист ДФСУ від 13.07.2017 р. № 1179/6/99-99-15-03-02-15/ІПК // «Податки та бухгалтерський облік» 2017 № 89, с. 2, лист ДФСУ від 03.05.2017 р. № 52/6/99-99-15-03-02-15/ІПК // «Податки та бухгалтерський облік» 2017, № 41, с. 2, лист ДФСУ від 02.03.2017 р № 4338/6/99-99-15-03-02-15 // «Податки та бухгалтерський облік» 2017, № 31, с. 5).
