Теми статей
Обрати теми

Як відстрочити/уникнути податкових зобов’язань за п. 198.5 ПКУ?

Павленко Олексій, податковий експерт
Із 50 бракованих бюстгальтерів можна виготовити 100 панамок. (За мотивами «вірменського радіо»)
Пункт 198.5 ПКУ за своєю суттю нагадує кнопку «Delete», завдяки якій бюджет наповнюється ПДВ, перетворюючи цей податок, нарахований з певних постачань товарів/послуг, на податок з обороту (у середньому за ставкою 16,4 %*). Чи є шанс якось уникнути або хоча б відтягнути нарахування цього так званого компенсуючого ПДВ? Давайте поглянемо, як можна вирішити такі проблеми.
img 1

* 20 х (100 - 18) % (це коли сума ПДВ, нарахованого за п. 198.5, уключається до витрат і зменшує податок на прибуток).

За традицією — спочатку трохи «теорії», а потім — про те, як з нею боротися. Тобто спершу стисло нагадаємо, як працює п. 198.5 ПКУ.

Загальне та нюанси

Всі вже звикли, що зараз будь-який «вхідний» ПДВ (підтверджений ПН, зареєстрованою в ЄРПН) спочатку повинен уключатися до ПК. При цьому згідно з п. 198.5 ПКУ він повинен компенсуватися нарахуванням ПЗ, якщо товари/послуги/необактиви, що придбаваються, призначені/починають використовуватися в:

— не оподатковуваних ПДВ операціях («необ’єктних», пільгованих або з місцем постачання за межами України);

— операціях у межах балансу, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необактивів у невиробничі;

— в операціях, що не є госпдіяльністю (крім ліквідації ОЗ — для неї є свій п. 189.9 ПКУ).

Згідно з останнім абзацом п. 198.5 у разі, коли при перевірці податкової в результаті інвентаризації виявлено нестачу товарів,

те, чого не вистачає, автоматично** вважається використаним в операціях, не пов’язаних із госпдіяльністю платника

** Крім випадку, якщо така нестача зумовлена знищенням у результаті дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства.

Цією нормою часто користуються фіскали при перевірках, одразу вимагаючи проведення інвентаризації, щоб донараховувати платникам на виявлену нестачу компенсуючі ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ.

Нарахування компенсуючих ПЗ здійснюється виходячи з бази оподаткування, визначеної в п. 189.1 ПКУ (за товарами/послугами — виходячи з ціни їх придбання, за необактивами — виходячи із залишкової вартості).

Ще декілька нюансів щодо п. 198.5. Компенсуючі ПЗ нараховуються тільки, якщо у тому, що придбавається, є і «вхідний» ПДВ, і вже виникло право на включення його до податкового кредиту (ПК). Тобто не може бути компенсуючих ПЗ без (права на) ПК. Це випливає з п.п. «в» п.п. 14.1.191 ПКУ (і — з логіки того самого п. 198.5). Але головне — такий висновок підтверджено фіскалами (див. лист ДФСУ від 07.08.2015 р. № 29163/7/99-99-19-03-02-17, а також від 12.01.2017 р. № 599/7/99-99-15-03-02-17// «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 9, с. 4).

Однак, не дивлячись на те, що правом на ПК можна скористатися протягом 365 днів з дати виписки ПН, фіскали вважають, що компенсуючі ПЗ слід нарахувати одразу за підсумками податкового періоду, в якому у платника виникло право на ПК. Тобто коли постачальник зареєстрував ПН в ЄРПН (лист ДФСУ від 03.12.2015 р. № 27896/5/99-99-19-03-02-16 // «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 9, с. 4). Якщо, звичайно, від самого початку відомо про «лівий» напрям (тобто в операціях, що вимагають нарахування компенсуючих ПЗ) використання товарів/послуг, за якими з’явилося право на ПК (див. нижче).

До речі, про те, що доки ПН не зареєстрована, ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ не нараховуються, а нараховуватимуться після (!) реєстрації ПН і виникнення права на ПК, говорять і податківці (листи ДФСУ від 10.06.2016 р. № 10065/5/99-99-15-03-02-16, від 23.05.2016 р. № 11168/6/99-99-15-03-02-15; підкатегорія 101.14 БЗ). Вищевикладене підтверджує й саме визначення такого «постачання» з п.п. «в» п.п. 14.1.191 ПКУ.

Ставка ПДВ за компенсуючими ПЗ повинна застосовуватися та сама, що була і на вході: 7 % або 20 %. Нараховувати такі ПЗ і виписувати ПН, коли придбане оподатковувалося за ставкою 0 %, не потрібно, оскільки відсутня сума ПДВ, що включається до ПК.

Згідно з абзацом першим п. 198.5 ПКУ дата виникнення-нарахування компенсуючих ПЗ залежить від того, чи відомо при придбанні товарів, послуг або необактивів, що вони використовуватимуться в неоподатковуваних ПДВ операціях або в невиробничій-негосподарській діяльності.

Якщо це одразу видно/відомо (є такі наміри), то й компенсуючі ПЗ нараховуються одразу. Але не раніше періоду, в якому постачальник зареєструє ПН, оформлену на таке постачання, в ЄРПН. І тоді однакові ПЗ і ПК виникають в одному звітному періоді, що на підсумковому ПДВшному результаті не позначається.

Якщо ж «лівий» напрям використання одразу не відомий, то такі ПЗ нараховуються в періоді початку використання в такому («не тому, що треба») напрямі (з тим же застереженням, що й вище, тобто не раніше, ніж буде зареєстрована ПН від постачальника).

А тепер саме час поговорити детальніше про різні варіанти «взаємин» платників з п. 198.5 ПКУ.

«Ты погоди, не спеши…»

Досить розповсюджене на практиці відстрочення компенсуючих ПЗ згідно з п. 198.5. Зазвичай таке відстрочення платник улаштовує собі за допомогою «незнання», за яким напрямом використовуватиме товари/послуги/необактиви, що придбаваються, в момент першої події та виникнення права на ПК. Звичайно, якщо тільки їх використання в операціях, що підпадають під компенсуючі ПЗ з п. 198.5 ПКУ, одразу не є очевидним…

Тобто в більшості випадків цілком можна заявити, що

спочатку товари/послуги/необактиви придбавали для використання в оподатковуваних ПДВ операціях у межах госпдіяльності

А потім змінилися обставини і, згідно з ними — напрям використання таких активів уже після того, як за ними було відображено податковий кредит.

Таким чином, можна буде за цими придбаннями в потрібний момент спочатку відобразити ПК, а потім (бажано в тому періоді, коли за декларацією вимальовуватиметься мінус) «почати використання» в «лівому» напрямі та нарахувати ПЗ згідно з п. 198.5. Залежно від ПДВшних результатів можна вчинити й інакше — спочатку нарахувати компенсуючі ПЗ, а потім у потрібному періоді відобразити ПК, використовуючи «365-денну» можливість…

Звичайно, при таких регулюваннях бажано документально (накази, розпорядження тощо) все обставити таким чином, щоб у фіскалів і думок не виникало, що тут щось «не зовсім так».

Здрастуй і прощавай?..

У тих ситуаціях, коли товари повністю або частково втратили свою якість або були вироблені/отримані не належної якості, такі товари «творчими» платниками не списуються, а «використовуються» у «прав(ильн)ому» напрямі. Тому що в подібних ситуаціях у разі рядового списання товарів за актом — від звинувачення в «негоспвикористанні» і вимоги застосувати п. 198.5 відбиватися може бути непросто.

Але якщо підійти до певних ситуацій творчо, то, можливо, все стане не так безнадійно, і не доведеться у результаті дарувати казні податок з «недоданої» вартості (з доданої вона й так отримає від вашого постачальника). Для демонстрації наведемо декілька практичних прикладів, які, можливо, підштовхнуть вас у майбутньому креативно зімпровізувати у своїх проблемних ситуаціях, щоб уникнути повністю (або частково) попадання під п. 198.5 ПКУ.

1. Зіпсоване, браковане — на власні госппотреби. У підприємства на складі зіпсувався товар (намокнув туалетний папір) на значну суму. Складено акт, що внаслідок цього було втрачено товарний вигляд, але товар придатний до вжитку. Реалізовано такий товар може бути тільки за дуже низькими цінами. Тобто ані списання, ані реалізація товару «за копійки» не має економічного сенсу. У першому випадку доведеться сплатити ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ, у другому — доплатити ПДВ згідно з п. 188.1 у зв’язку із застосуванням мінбази.

Без зайвого мудрування, керівник приймає рішення спочатку, ґрунтуючись на п. 25 П(С)БО 9 «Запаси»,

уцінити цей некондиційний товар, а згодом використати його для потреб своїх працівників

І хоча кількість товару чимала, проте ніхто не може заборонити керівнику піти цим шляхом. А при такому розкладі сума уцінки одразу збільшить витрати (оптимізуючи податок на прибуток), а вартість товару, що залишилася, поступово списуватиметься на витрати — у міру застосування його працівниками. І, зауважимо, таке застосування буде явно пов’язане з господарською діяльністю платника. Це повністю підтверджують листи ДФСУ від 17.03.2016 р. № 5888/6/99-99-19-03-02-15 і від 23.12.2016 р. № 27819/6/99-99-15-02-02-15).

Не до всіх, звичайно, але до низки подібних ситуацій можна підійти креативно. Наприклад, зіпсованими будматеріалами можна провести поточний ремонт приміщення (власного або орендованого). Продуктами харчування, що повністю не втратили якість, можна нагодувати собак, що охороняють територію. Браковані змішувачі після невеликого доопрацювання можна встановити у службових приміщеннях платника. Той же «некондиційний» туалетний папір можна в деяких випадках використовувати в госпдіяльності не за прямим призначенням, а як пакувальний, прокладний, набивний матеріал. І т. д., і т. п…

Хоча в деяких випадках з браком у власному виробництві, можливо, розумно буде піти «технологічним» шляхом — збільшивши норми витрати матеріалів або кількість (норми) технологічного відходу деталей/вузлів/виробів. Що буде хорошою альтернативою безгосподарному списанню нетехнологічних «понадматвитрат», втрат і браку, що тягнуть за собою застосування п. 198.5 ПКУ.

2. Зіпсоване, браковане — нова або побічна продукція. Замість списання чогось зіпсованого або забракованого часто можна виготовити з нього (або з його застосуванням) нову продукцію. Брак можна інколи не списувати, а повністю або частково визнавати так званою побічною продукцією. Приклад із «сільгоспгалузі»: від павшої худоби може залишитися побічна продукція у вигляді шкури, копит тощо, що може бути використана в госпдіяльності і в оподатковуваних операціях (реалізована на сторону або застосована для власних госппотреб).

Тобто певні ТМЦ можна не «хоронити»/не списувати (хоча б на папері), а, «переробивши» їх, виробити абсолютно іншу продукцію. Звичайно, щоб усе було як слід, бажано й техпроцес написати, і сертифікат на продукцію власного виробництва отримати. Хоча, деколи, можна і шляхом проведення простих технологічних операцій (розбирання, різання, переплавки, відбиття, рихтування тощо) перетворити конкретний виріб або матеріал на щось інше — що має інший код (коди) УКТ ЗЕД.

Таким чином можна уникнути не тільки списання і нарахування ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ, а й мінбази, якщо ви вирішите цю свою «нову» продукцію реалізувати на сторону.

Адже якщо це буде ваша продукція, то мінбаза рахуватиметься вже від звичайної ціни, а не від ціни придбання

Креативно думаючи в цьому напрямку, щоб уникнути податку з «недоданої» вартості згідно з п. 198.5 ПКУ, можливо, навіть хтось і винайде оригінальні технології і створить зовсім новий вид продукції. Прикладів перероблення/застосування всілякої «некондиції» і «сміття» є чимало. Наприклад, практично з усього можна створити «предмети мистецтва», та ще й «техно-артову» виставку організувати ☺…

3. Урожай «помер». Нехай живе новий! Це приклад більш «земний» — з тієї ж «сільгоспгалузі». У платника ПДВ загинув врожай. Якщо одразу списати за актом на збитки всі пов’язані з цим витрати (посівний матеріал, зарплату працівників з нарахуваннями, ПММ за технікою, що була задіяна для сіяння, та інші складові цього «незавершеного виробництва»), то фіскали наполягатимуть на «негосподарському» використанні і сплаті компенсуючого ПДВ. Тобто вимагатимуть згідно з п. 198.5 нарахувати ПЗ на витрати, що містили «вхідний» ПДВ (уключений до ПК!), що ввійшли до цього НЗВ, що «не дожило» до ГП. Причому фіскали, крім матеріальних складових, у складі такого НЗВ деколи вимагають оподаткувати ще й амортизацію основних засобів і МНМА, що увійшла до витрат, пов’язаних із загиблим врожаєм…

Вважаємо такий підхід не дуже-то законним. Адже підприємство і в цьому випадку явно займалося госпдіяльністю — хотіло виростити урожай і отримати прибуток. «Господарність» таких витрат підтверджують і суди (див., наприклад, постанови ВАСУ від 17.06.2015 р. № К/800/18725/15 і від 22.07.2015 р. № К/800/2730/15). Додамо, що боротися тут з фіскалами може бути непросто ще й тому, що при списанні таких витрат податківці говорять також і про невикористання їх в оподатковуваних ПДВ операціях.

Детально про таку ситуацію ви вже знаєте (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 29, с. 26), сьогодні поговоримо про неї під декілька «іншим кутом».

На практиці цю проблему намагаються вирішувати «не в лоб» (через суд), а шляхом прив’язки (замість списання) «старих» витрат до нових. У зв’язку з цим нагадаємо про лист ДФСУ від 18.07.2016 р. № 15375/6/99-99-15-03-02-15, де якраз розглядалася ситуація із загибеллю урожаю і її ПДВшні наслідки.

Інтерес може становити і їх лист від 22.07.2016 р. № 15914/6/99-99-15-03-02-15 (ср. ). У ньому йдеться про застосування п. 198.5 ПКУ при «рекламно-показових» засівах на чужих сільгоспугіддях.

У першому з них податківці зазначають: якщо частина посівів загинула, то виходячи з правил відображення в бухгалтерському обліку витрат, здійснених при придбанні товарів/послуг для посіву сільгоспкультур, ПЗ з ПДВ на підставі п. 198.5 ПКУ:

нараховуються, якщо вартість таких товарів/послуг не включається до вартості іншої готової продукції, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню ПДВ;

не нараховуються, якщо вартість таких товарів/послуг уключається до вартості іншої готової продукції, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню ПДВ.

Що стосується правил відображення в бухобліку витрат на «покійний» урожай, то тут зазвичай орієнтуються на п. 8.2 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) сільгосппідприємств, затверджених наказом Мінагропрому від 18.05.2001 р. № 132 (зауважимо, що це бухдокумент рекомендаційного характеру). Там зазначено, що одразу слід списувати на надзвичайні витрати витрати на насіння, їх посів та інші роботи, які при вирощуванні на цій самій ділянці нової продукції доведеться здійснювати повторно (і такі витрати фіскали точно вимагатимуть «загнати» під п. 198.5). Решта витрат — які не доведеться здійснювати повторно — можна спокійно включати до собівартості пересіюваної на цій ділянці культури і не застосовувати за ними п. 198.5 ПКУ.

Мораль: під будь-яким реальним приводом (який потрібно самим і влаштувати) не списувати НЗВ, а на тій самій земельній ділянці провести новий засів, а краще — досів (щоб поменше вийшло повторних витрат), і максимально залишити колишні витрати як складові собівартості нової сільгосппродукції, що вирощена (буде вирощена) на цій самій ділянці. Скажімо, у новому врожаї проросте й частина не загиблого старого насіння (що підтвердить, наприклад, акт комісії з обстеження посівів), а з нового засіву-досіву теж не всі нові зерна проростуть. Тобто всі вони — повноцінні складові собівартості нового… За документами це повинно виглядати саме так.

Безумовно, собівартість нової с/г-продукції може вийти досить високою, але ж мінбаза ПДВ у виробників з 2016 року обчислюється вже від звичайної ціни, а не від собівартості. А ось для цілей податку на прибуток збитки від загибелі врожаю зіграють у будь-якому разі.

«На тобі, небоже, що мені негоже»

Під кінець озвучимо такий примітивний варіант, як (пере)продаж зіпсованого товару/бракованої продукції іншому платнику ПДВ з метою передати йому ПК. Не пропадати ж добру. Тобто — ПДВ («пігулка куплена — має бути з’їдена» ☺). Адже якщо просто застосувати п. 198.5 ПКУ, ПДВ просто до бюджету піде, а так ось — ще й зробить комусь приємно.

Щоправда, набувач «спецбонусом» отримає й проблему:

що робити далі з таким «ненадійним» товаром?..

Але тут, як-то кажуть: любиш ПК, полюби й товар, що його приніс… Утім, можливо, у набувача вже й технологія на переробку такого товару є?..

Загалом, сподіваємося, ви знайдете для себе в прописаному вище який-небудь конструктив. Пам’ятаєте, що свого часу Ільф з Петровим писали про «порятунок потопаючих»?..

висновки

  • Останнім абзацом п. 198.5 ПКУ люблять користуватися фіскали на перевірках, відразу вимагаючи проведення інвентаризації, щоб донарахувати платникам на виявлену нестачу компенсуючі ПЗ, передбачені іншими нормами цього пункту.
  • Є сенс виходити з того, що товари/послуги/необактиви будуть використовуватися в оподатковуваних ПДВ операціях у межах госпдіяльності, а вже потім обставини і напрямок використання цих активів змінюються. Таким чином, спочатку відображають ПК, а потім (в тому періоді, коли по декларації буде «лізти» мінус) «починають використання» в «лівому» напрямку і нараховують ПЗ за п. 198.5 ПКУ. Або навпаки — спочатку нараховують компенсуючі ПЗ за п. 198.5 ПКУ, а потім, в потрібному періоді, відображають НК (використовуючи «365-денну» можливість).
  • Крім того, на практиці платники ПДВ намагаються уникнути нарахування компенсуючих ПЗ за п. 198.5 ПКУ, наприклад, не списуючи, а використовуючи некондиційний товар у власній госпдіяльності:
    — для власних госппотреб,
    — для виробництва якоїсь нової продукції тощо.
  • Інколи буває простішим пере(про)дати «ненадійний» товар якомусь іншому платнику ПДВ, переклавши на його плечі і ПК, і проблему.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі