Спонсорство: що варто знати?

азбука обліку

Нерідко спонсорство ототожнюють з благодійністю чи рекламними послугами. Але це все ж таки не так — у чому різниця, розповімо далі. До того ж складнощів додає ще те, що ані в ГКУ, ані в ЦКУ прямих норм щодо спонсорства не знайти. Утім, відомо, що господарюючі суб’єкти вільні у визначенні умов договору (ст. 627 ЦКУ) і мають право укладати договори, що прямо не названі, але водночас відповідають загальним принципам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 6 ЦКУ). Таким є і спонсорський договір (договір спонсорства, договір спонсорської допомоги — назва може бути будь-якою).

Ну а почнемо з визначення. І насамперед з’ясуємо, що розуміється під спонсорством?

Хто такий спонсор і що таке спонсорство?

Визначення спонсорства знаходимо в Законі України «Про рекламу» від 03.07.96 р. № 270/96-ВР (далі — Закон про рекламу), і виділено його там недарма. Порівняйте два поняття — у ст. 1 цього Закону значиться:

— реклама — інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо особи чи товару;

— спонсорство — добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно (!) свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг.

Відокремлення понять не випадкове. Зауважте: спонсорство (з лат. spondeo «ручаюся», «гарантую«) — це, перш за все, добровільна підтримка (допомога). Але, щоправда, не «по-тихому», а з тим, щоб прозвучало спонсорське ім’я: найменування спонсора і його товарний знак проафішували. Причому саме це (!) відрізняє спонсорство від безумовної безкорисливої благодійності. І тому цілком резонно, що на сьогодні в Законі Україні «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 р. № 5073-VI згадки про спонсорство більше не знайти (тоді як у минулому воно там було присутнє).

Отже, у спонсора — свій особистий інтерес. І він готовий допомогти за умови, що буде оголошуватися його ім’я/демонструватися товарний знак. А, наприклад, у разі спонсорування програми/передачі про спонсора згадуватиметься в титрах або дикторському тексті на початку програми, передачі та/або наприкінці (ч. 4 ст. 5 Закону про рекламу). Утім, не більше того! Оскільки щодо спонсорства є й свої обмеження. Адже водночас у «спонсорській» ст. 5 Закону про рекламу встановлено, що в теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, що створені і проводяться за участі спонсорів, забороняється (!) наводити будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари, крім імені чи найменування спонсора та знака для товарів і послуг.

А це свідчить на користь того, що

згадку про спонсора не можна вважати повноцінною рекламною інформацією

До того ж далі в «теле/радіо-» ст. 13 Закону про рекламу прямо уточнюється, що «не вважаються рекламою оприлюднення, виголошення у програмі, передачі імені, найменування спонсора, об’єктів права інтелектуальної власності, що йому належать». І до речі те, що «відомості про спонсора не є інформацією рекламного характеру», неодноразово в минулому зазначали й самі податківці (див. «Вісник податкової служби України», 2012, № 22, с. 30; недіючу БЗ 502.07.06).

Загалом, при спонсорстві особливість уся в тому, що спонсора тільки згадують, але не рекламують, і жодну інформацію рекламного характеру про нього/його товар не розповсюджують. А тому було б неправильним тлумачити спонсорську фінпідтримку як нібито оплату (придбання) спонсором якихось рекламних послуг (і відповідно постачання таких послуг отримувачем спонсорської допомоги). Тим паче, що й

за спонсорським договором ніхто нікому рекламні послуги не надає

Предметом спонсорського договору виступає добровільна безповоротна фіндопомога (грошові кошти), а не замовлення (оплата) рекламних послуг. Та й, чесно кажучи, спонсор їх узагалі не має права замовити. Адже спонсора не дозволяє рекламувати ст. 5 Закону про рекламу. Інакше порушуватиметься «рекламне» законодавство і вимоги до спонсорства. І все виллється у звичайне замовлення реклами (із супутнім «послуговим» порядком оподаткування, про що скажемо трохи пізніше).

Отже, про всяк випадок застережемо:

«підганяти» спонсорство під рекламні послуги некоректно

Адже навіть за визначенням спонсорство — це фінпідтримка (по суті, безповоротна фіндопомога, а не придбання послуг). Недаремно ж «рекламне» законодавство розмежувало «спонсорство» (коли дозволено згадувати ім’я, найменування, знак спонсора, що профінансував захід, але крім цього не допускається розповсюджувати будь-яку інформацію рекламного характеру про нього) і звичайну «рекламу». І змішувати ці два поняття не можна.

З цієї причини, скажімо, навіть згадка про спонсора на білбордах цілком відповідає формату спонсорства і для спонсора знову ж таки рекламними послугами не є. Тим паче, що замовляє та оплачує рекламу заходів, що проводяться, найчастіше організатор, і спонсор до цього взагалі непричетний (він жодні рекламні послуги не замовляє).

І до речі, різняться й формулювання договорів («спонсорського» та «рекламного») — перш за все, предмет. Зазвичай у спонсорському договорі щодо предмета вони виявляються такими:

«Спонсор надає Набувачу добровільну допомогу з метою популяризації виключно свого найменування.

Добровільна допомога надається у вигляді грошових коштів. Розмір спонсорської допомоги становить _____ грн.

Спонсор перераховує спонсорську допомогу Набувачу на поточний рахунок у банку не пізніше _______ з дня укладення цього договору.

Спонсорська допомога надається для фінансування спортивних змагань (деталі заходу, що проводиться)».

Як бачимо, про жодні рекламні послуги тут і мови немає. А ключовим є перерахування добровільної допомоги (фінансування) грошовими коштами.

І, навпаки, у «рекламному» договорі предметом виявиться надання послуг реклами. У такому разі маємо звичайний договір про надання послуг (ст. 901 ЦКУ). І за ним одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, що споживається у процесі здійснення певної дії чи здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Тобто в такому разі предмет заточений під послуги.

Тому багато залежить від того, як складено договір. Якщо він витриманий у дусі «спонсорських» умов, то це спонсорство. Інакше — якщо в ньому фігурують рекламні послуги, то це суто реклама. Урахуйте для себе цей момент.

Ну а тепер про те, як спонсорство вплине на облік у спонсора і набувача (отримувача) спонсорської допомоги.

Що в обліку?

Бухгалтерський облік. Сума перерахованих фінансів для спонсора — витрати. Як правило, виявляються для спонсора іншими витратами операційної діяльності (Дт 949) чи іншими витратами, якщо класифіковані як не пов’язані з операційною діяльністю (Дт 977).

Ну а в отримувача (набувача) сума спонсорської допомоги потрапить до доходу (Кт 718).

Утім, якщо спонсорським договором обумовлено, на які цілі використовуватиметься виділена спонсорська допомога (тобто у фінпдтримки — цільовий характер), вона може обліковуватися отримувачем як цільове фінансування (Дт 311 — Кт 48). У такому разі доходи визнаватимуться отримувачем поступово (пп. 17, 18 П(С)БО 15 «Дохід») — у міру витрачання цільових коштів (Дт 48 — Кт 69, 718, 745). Детальніше про облік цільового фінансування див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 35, с. 32.

Податок на прибуток. З позицій оподаткування спонсорська фінпідтримка — це безповоротна фіндопомога (п.п. 14.1.257 ПКУ).

І тут найпростіше спонсорам-малодохідникам. Адже перерахована спонсорська допомога у спонсорів-малодохідників за бухобліковими правилами залишиться у витратах (тобто через витрати зменшить бухфінрезультат — об’єкт оподаткування). І жодних коригувань (різниць) не вимагатиме.

А от у спонсорів-високодохідників можливі неприємності: фіндопомога може обернутися різницями. Тут

усе залежить від того, кому надаємо спонсорську допомогу (хто отримувач)

І зокрема, фінрезультат доведеться збільшити (тобто виникнуть «збільшуючі» різниці):

— на всю суму безповоротної фіндопомоги (безоплатно переданих товарів, робіт, послуг) неплатникам податку на прибуток (крім фізосіб) і платникам-«нульовикам» з п. 44 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ (п.п. 140.5.10 ПКУ). Таку різницю показують у ряд. 3.1.10 додатка РІ. Причому не виключаємо, що контролери заспівають про цю різницю і при фіндопомозі на користь єдиноподатників-фізосіб (лист ДФСУ від 18.04.2017 р. № 9772/7/99-99-15-02-02-17, лист Мінфіну від 10.04.2017 р. № 11210-09-10/9617, детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 39, с. 3);

— на суму коштів (вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг), безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, що перевищує 4 % оподатковуваного прибутку за минулий рік (п.п. 140.5.9 ПКУ). Таку різницю показують у ряд. 3.1.9 додатка РІ. Зауважте, що коригування проводять на суму перевищення (тобто «знімають» суму понад 4 %, якщо перераховані кошти перевищили «ліміт»; а от якщо не перевищили — коригування проводити не потрібно). Хоча, чесно кажучи, щодо «неприбуткових» це коригування виглядає знущально! Адже виходить, що допомога «неприбутковим» (які найчастіше й потребують фінпідтримки) у податковому обліку лімітується, а от звичайним «прибутківцям» — ні (детальніше про це див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 88, с. 21).

Тому, як це не сумно, але

за спонсорство на користь «неплатників», «нульовиків», «неприбуткових» (якщо понад 4 %) доведеться розплатитися різницями

І тільки якщо спонсоруємо звичайних платників податку на прибуток — «прибутківців» (не «нульовиків»), то фінрезультат, на щастя, не доведеться коригувати. Податкової «збільшуючої» різниці в такому разі не передбачено. Тому вся сума фіндопомоги у спонсора так і залишиться у витратах (лист ДФСУ від 04.04.2017 р. № 6984/6/99-99-15-02-02-15).

Ну а в отримувачів фіндопомоги остання (через бухдохід) візьме участь у формуванні фінрезультату — збільшуватиме об’єкт оподаткування.

ПДВ. Спонсорування грошовими коштами на ПДВ-облік сторін (і спонсора, і отримувача) ніяк не вплине. Тобто ПДВ у такому разі нараховувати не потрібно, оскільки операція не є постачанням — відсутній об’єкт оподаткування (п. 185.1 ПКУ).

Проте обережним треба бути з популяризацією (демонстрацією) торгової марки чи товару спонсора в телепрограмі, серіалі, кінофільмі.

Оскільки згідно з п.п. «д» п.п. 14.1.185 ПКУ для цілей оподаткування вважається постачанням:

«д) надання послуг з розміщення знака відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телепередачі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується в розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною)».

Хоча, звичайно, можна спробувати заперечити, що йдеться тут про надання «послуг з розміщення» торгової марки (що передбачає все ж таки «послуговий» характер відносин, а не «спонсорський»). Але, все одно, думаємо, відкрутитися від ПДВ у такому разі буде складно і навряд чи вийде. А тому якщо «за» спонсорську допомогу планується розміщення торговельного знака чи товару в телепрограмі, серіалі, кінофільмі, то краще одразу укладати договір про надання послуг. Тоді хоча і з’явиться об’єкт оподаткування, проте у спонсора виникне право на податковий кредит з ПДВ.

Щоправда, ще раз підкреслимо, що це все стосується тільки демонстрації торгової марки чи то- вару спонсора в телепрограмі, серіалі, кінофільмі. Інші способи їх популяризації (або випадок, коли найменування спонсора не є торговою маркою) безпечні і в межах спонсорського договору жодних ПДВ-наслідків не спричинять (тобто ПДВ не оподатковуються). І для наочності — приклад.

Приклад. За спонсорським договором надана спонсорська допомога в розмірі 100000 грн.

В обліку спонсора та отримувача операції відобразяться так:

Облік спонсорської допомоги

А якщо все ж таки рекламні послуги? І насамкінець декілька слів про те, якщо вирішили оформити відносини як рекламні послуги. Тоді у спонсора (який перетворюється на замовника послуг) в обліку з’являться витрати на рекламу (Дт 93). А виконавець послуг в обліку відобразить реалізацію послуг (Дт 361 — Кт 703, Дт 703 — Кт 641/ПДВ).

Ну і звичайно рекламні послуги оподатковують ПДВ. Місце постачання визначають за отримувачем (п.п. «б» п. 186.3 ПКУ).

І ось що ще примітно (стосується спонсорів-високодохідників). Порівняйте: якщо рекламні послуги замовимо (купимо), наприклад, у неплатника податку на прибуток або «нульовика» з п. 44 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, то не доведеться коригувати фінрезультат на різницю! Як це робили б згідно з п.п. 140.5.10 ПКУ, будучи спонсором.

Ось і доводиться вирішувати, що вигідно.

висновки

• Спонсорство — це добровільна підтримка будь-якої діяльності з умовою популяризації імені, найменування, товарного знака спонсора.
• Спонсорську підтримку не можна вважати платою за рекламні послуги, адже спонсора не рекламують, а тільки згадують його ім’я. Та й предмет у спонсорського договору — добровільна допомога, а не рекламні послуги.
• Для спонсорів-високодохідників допомога неплатникам податку на прибуток, «нульовикам», неприбутковим організаціям може обернутися різницями.
• Послуги з розміщення торгової марки чи товару/послуги спонсора в телепрограмі, серіалі, кінофільмі оподатковують ПДВ.