(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 17
  • № 16
  • № 15
  • № 14
  • № 13
  • № 12
  • № 11
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
7/17
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Березень , 2017/№ 18

Дивіденди нерезиденту та їх особливості

У цій статті поглянемо на особливий випадок виплати дивідендів. А саме: коли дивіденди виплачуються нерезиденту. Що чекає на облік резидента у цьому випадку? Про це говоримо просто зараз!

Із попередніх статей сьогоднішнього номера ви вже знаєте, що виплата дивідендів — це один із основних елементів розподілу прибутку підприємства. А брати участь у розподілі прибутку має право кожен учасник господарського товариства. Цю норму закріплено у ч. 1 ст. 88 ГКУ і п.п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦКУ. Тож зазначений принцип цілком поширюється у тому числі і на нерезидентів-засновників.

Перш ніж переходити безпосередньо до обліку, звертаємо вашу увагу на суттєвий технічний момент. Нацбанк наразі забороняє купівлю, перерахування іноземної валюти з метою повернення за кордон іноземному інвестору дивідендів (п.п. 19 п. 6 постанови Правління НБУ від 13.12.2016 р. № 410). Аналогічна заборона діяла і раніше (п.п. 19 п. 6 постанови Правління НБУ від 03.03.2016 р. № 140). Виняток Нацбанк робить тільки для виплати дивідендів за 2014-2015 рр. у разі виконання умов, перелічених у п.п. 19 п. 6 постанови № 410.

Як же виплачувати дивіденди нерезидентам, якщо підприємство не підпадає під зазначені винятки? Податківці називають вихід: виплачувати дивіденди на інвестиційний рахунок нерезидента, відкритий в уповноваженому банку України (див. лист ГУ ДФС у м. Києві від 04.05.2016 р. № 10176/10/26-15-14-06-04-29).

Давайте з’ясуємо, в якому порядку підприємству слід обкладати виплачені іноземному інвестору дивіденди.

«Дивідендний» авансовий внесок

Підприємство, яке приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), у тому числі нерезидентам, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток ( п. 57.11.2 ПКУ). Такий авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ПКУ.

Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску. Натомість на суму попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків зменшується сума нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період. Зменшити податкові зобов’язання з інших податків за рахунок «дивідендного» авансового внеску не можна.

«Дивідендний» авансовий внесок сплачують усі підприємства, які виплачують дивіденди, — незалежно від того, чи є вони платниками податку на прибуток

Тобто правило щодо сплати «дивідендного» авансового внеску стосується також і єдиноподатників, ясна річ, без права зменшити суму єдиного податку на суму авансового внеску (див. консультації із БЗ, підкатегорії 108.01.04 і 108.01.05, наразі втратили чинність). При цьому єдиноподатникам також доведеться подати декларацію з податку на прибуток, де і відобразяться авансові внески. До такої декларації також додаються відповідні додатки (в яких відображається розрахунок авансового внеску, а також податку на репатріацію за його наявності).

Натомість винятками із правила щодо сплати «дивідендних» авансових внесків є виключно ( п.п. 57.11.3 ПКУ):

— дивіденди, виплачені на користь нерезидентів — власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб;

— дивіденди, виплачені фізичним особам — нерезидентам;

— дивіденди, які виплачує нерезидентам платник, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень ПКУ (у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди).

Зауважте: наразі у ПКУ немає винятку для дивідендів, які виплачуються у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих платником податку. Нагадаємо: раніше у ПКУ містилася норма, яка звільняла виплату таких дивідендів від авансового внеску за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента.

Тож тепер резиденту, який виплачує «акційні» дивіденди на користь нерезидента, більше немає сенсу слідкувати за незмінністю частки такого нерезидента у статутному фонді емітента. Навіть якщо це правило буде виконано, все одно це наразі не допоможе уникнути сплати «дивідендного» авансового внеску ☹.

База розрахунку авансових внесків

Питання про таку базу виникає внаслідок того, що авансовий внесок — не єдиний податок, який повинна сплатити особа, яка виплачує дивіденди нерезиденту. Є ще податок, який така особа як податковий агент повинна утримати з доходу нерезидента (виплачених йому дивідендів). Це так званий податок на репатріацію, про який ми поговоримо у цій статті згодом.

Зараз же для нас важливо інше: якщо авансовий внесок суму виплачених дивідендів не зменшує, то податок на репатріацію навпаки — зменшує цю суму. Відтак, сума нарахованих дивідендів і сума дивідендів, яку буде фактично виплачено нерезиденту, будуть відрізнятися. А отже, виникає запитання: виходячи з якої суми дивідендів розраховувати авансовий внесок — нарахованої чи виплаченої?

Авансовий внесок наразі розраховується із суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди*. Це за умови, що грошове зобов’язання щодо цього звітного року погашене ( п.п. 57.11.2 ПКУ). А от у разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується з усієї суми дивідендів, що підлягають виплаті.

* Зверніть увагу: якщо ви на дату прийняття рішення про виплату дивідендів зафіксували їх суму у іноземній валюті, то перевищення суми дивідендів над сумою прибутку все одно рахується виходячи з курсу НБУ на дату виплати дивідендів. Адже курсова різниця у цьому випадку відображається до фактичної виплати дивідендів.

Таким чином, при розрахунку бази нарахування авансового внеску суму оподатковуваного прибутку порівнюємо із сумою нарахованих дивідендів

Інакше кажучи, податок на репатріацію, утриманий з виплачених нерезиденту дивідендів, у такому розрахунку не враховуємо. В принципі, так було і раніше, але якщо колись у ПКУ була згадка про розрахунок авансового внеску із суми фактично виплачених дивідендів, то тепер останні сумніви розвіялися. Це, ясна річ, не на руку платникам, але нічого не вдієш...

Також важливу роль у визначенні бази для розрахунку авансового внеску відіграє «валютне» питання. Тут можливі дві ситуації.

Перша ситуація. На дату прийняття рішення про виплату дивідендів їх сума фіксується у гривнях, а на дату виплати перераховується в іноземну валюту за поточним курсом НБУ. Тут жодних проблем з розрахунком авансового внеску немає — авансовий внесок розраховується із суми дивідендів, зафіксованої у національній валюті.

Друга ситуація. На дату прийняття рішення про виплату дивідендів їх сума фіксується в іноземній валюті. У такому випадку на дату виплати дивідендів курс НБУ може відрізнятися, а отже — виникатимуть курсові різниці згідно з П(С)БО 21, оскільки заборгованість перед отримувачем дивідендів є монетарною. У цьому випадку базою нарахування авансового внеску може бути гривневий еквівалент суми дивідендів як на дату прийняття рішення, так і на дату фактичної виплати. Яка ж із зазначених баз є правильною? На наш погляд, остаточна сума дивідендів у гривнях — це та, що порахована на дату виплати (тобто з урахуванням курсових різниць). Зважаючи на те, що форма додатка АВ розраховує авансовий внесок за формулою та містить згадки саме про виплачені дивіденди, вважаємо, що авансовий внесок слід розраховувати із гривневого еквівалента суми дивідендів, визначеного за курсом на дату виплати дивідендів.

У декларації з податку на прибуток сума нарахованих «дивідендних» авансових внесків відображається у рядках 20 — 22. Причому у «річників» значення рядка 22 дорівнюватиме значенню рядка 20 АВ (див. виноску 7 у формі декларації, затвердженій наказом Мінфіну України від 20.10.2015 р. № 897). А от «квартальники» заповнюють також і рядок 21 (див. виноску 6 у формі тієї ж декларації). Причому зауважте: «квартальникам» наразі дозволено поквартально зараховувати авансовий внесок у зменшення податку на прибуток (ясна річ, у разі сплати внеску). Чекати для цього подачі декларації за рік їм не потрібно (див. лист ДФСУ від 07.12.2016 р. № 26467/6/99-95-42-01-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 7, с. 4).

Розрахунок суми «дивідендних» авансових внесків відображається у додатку АВ (значення рядка 6 цього додатка переноситься до рядка 20 декларації). Крім того, сума нарахованих та сплачених авансових внесків відображається у рядках 16.2 — 16.4 додатка ЗП і потрапляє до рядка 16 ЗП декларації з податку на прибуток*.

* Докладно про заповнення додатків АВ і ЗП читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 8.

Податок на репатріацію

Вище ми вже згадували про цей податок. Це — своєрідний «підвид» податку на прибуток, який особа, яка виплачує дивіденди, зобов’язана утримувати при виплаті дивідендів на користь нерезидента. Це — саме той податок, на який натякає спеціальна норма п. 136.3 ПКУ. Адже дивіденди теж відносяться до числа тих доходів нерезидента з джерелом їх походження в Україні, для яких встановлено спеціальні ставки податку на прибуток ( п.п. «б» п.п. 141.4.1 ПКУ).

Відтак, резидент, який здійснює виплату дивідендів на користь нерезидента, з доходу у вигляді таких дивідендів утримує податок за ставкою в розмірі 15 відсотків ( п.п. 141.4.2 ПКУ). Цей податок на репатріацію сплачується резидентом до бюджету під час виплати дивідендів. Виняток із цього правила — якщо інше передбачено положеннями чинних міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати дивідендів. Про цей виняток ми поговоримо у цій же статті трохи згодом.

Важливо! Запам’ятайте: під час укладання договорів з нерезидентами не дозволяється включати до них податкові застереження, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов’язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів ( п.п. 141.4.9 ПКУ). Тож вам, як резиденту України, категорично заборонено сплачувати податок на репатріацію за власний рахунок. Зокрема, і для того, аби нерезидент отримав усю суму дивідендів, яку нараховано, — без вирахування податку на репатріацію. Підтверджують цю заборону також і податківці у своїй консультації із БЗ, підкатегорія 102.18.

Отже, резидент у момент перерахування дивідендів нерезиденту — юридичній особі має утримати з їх суми податок з доходів за ставкою 15 %, якщо інше не встановлено нормами міжнародних договорів, і сплатити його до бюджету

Не виняток із цього правила також і єдиноподатники. Вони при виплаті дивідендів нерезиденту теж повинні утримувати та сплачувати податок на репатріацію та подавати декларацію з податку на прибуток та розрахунок суми цього податку. Сперечатися з цим наразі єдиноподатники вже не можуть (чому це так — читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 3, с. 18).

Візьміть до уваги: якщо ви прийняли рішення виплатити дивіденди нерезиденту в іноземній валюті, то вам потрібно визначити суму в еквіваленті, з якої утримується та сплачується податок на репатріацію. На який інвалютний курс у цьому випадку орієнтуватися? Податківці пропонують виходити з офіційного курсу НБУ на дату виплати такого доходу (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 102.18, наразі втратила чинність). Що ж до нашої думки, то ми для збереження єдиного підходу до бази розрахунку податку на репатріацію і авансового внеску рекомендуємо використовувати курс на дату виплати дивідендів.

І не забувайте: у разі, якщо отримувачі дивідендів прийняли рішення реінвестувати отримані дивіденди, сплата податку на репатріацію може призвести до того, що зміняться частки учасників у капіталі підприємства. Аби цього уникнути, можна виплачувати дивіденди одночасно і частками, і коштами, проводячи при цьому реінвестицію відповідно на частину дивідендів, що виплачуються першим способом. При цьому дивіденди реінвестуються в тій же сумі, в якій вони нараховані, а податок з доходів нерезидента утримується з грошової частини належних нерезиденту дивідендів. Втім, наразі це має значення винятково для визначення часток учасників. На обов’язок сплачувати авансовий внесок це ніяк не впливає (див. вище). Про реінвестицію дивідендів читайте у статті на с.21 цього номера.

Суму податку на репатріацію емітент відображає в рядках 23 — 25 декларації з податку на прибуток. У «річників» значення рядка 25 дорівнює значенню рядка 23 ПН (див. виноску 7 у формі декларації, затвердженій наказом Мінфіну України від 20.10.2015 р. № 897). А от «квартальники» заповнюють також і «проміжний» рядок 24 (див. виноску 6 у формі тієї ж декларації). Розрахунок суми податку на репатріацію відображається у рядку 2 таблиці 1 додатка ПН до рядка 23 декларації. При цьому додаток ПН складають окремо щодо кожної юридичної особи — нерезидента, якій виплачувалися дивіденди. Отже, якщо дивіденди ви виплачували у звітному періоді різним нерезидентам, то додатків ПН до рядка 23 має бути декілька — за кількістю нерезидентів.

Дивіденди — нерезиденту-фізособі

При виплаті дивідендів нерезидентам — фізичним особам емітент-резидент застосовує ті самі правила оподаткування, що й у відносинах з фізичними особами — резидентами. Тож при виплаті дивідендів фізичним особам — нерезидентам «дивідендний» авансовий внесок не сплачується ( п.п. 57.11.3 ПКУ).

Із доходів нерезидентів — фізичних осіб з джерелом їх походження з України не утримується податок на репатріацію відповідно до п.п. 141.4.2 ПКУ, але вони обкладаються ПДФО. Крім того, будь-які дивіденди оподатковуються військовим збором за ставкою 1,5 % ( п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Зверніть увагу: ЄСВ із сум дивідендів не справляється. Причому навіть з тих, які згідно з ПКУ прирівнюються до заробітної плати, оскільки така виплата не входить до фонду оплати праці (див. п.п. 3.35 Інструкції № 5 і п. 14 розд. ІІ Переліку № 1170). Тож виходить, що дивіденди не оподатковуються ЄСВ, але оподатковуються ПДФО.

При цьому, якщо міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, установлено інші правила, ніж передбачені ПКУ, то застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2, ст. 103 ПКУ). Саме про це говоритимемо далі. Докладніше про оподаткування дивідендів ПДФО див. статтю на с. 19.

Міжнародні договори і подвійне оподаткування

Вище ми з вами вже з’ясували, що при виплаті дивідендів нерезиденту з них має утримуватися податок з доходів в Україні (або у формі податку на репатріацію, або у формі ПДФО). При цьому подібний податок повинен повторно сплачуватися і в країні нерезидента. У результаті виникає подвійне оподаткування.

Усунути таку подвійну сплату податку допомагають міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування (двосторонні Конвенції)

Якщо між Україною та країною нерезидента укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, то дивіденди, що виплачуються такому нерезиденту (як юридичній, так і фізичній особі), можуть оподатковуватися за правилами, передбаченими міжнародним договором (п. 3.2, ст. 103 ПКУ). Застосування правил міжнародного договору України здійснюється одним із таких шляхів: (1) звільнення доходів від оподаткування; (2) зменшення ставки податку; (3) повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 102.18).

Для того, аби до дивідендів, виплачених нерезиденту, було застосовано правила міжнародного договору (в будь-який з перелічених вище способів), нерезидент повинен подати податковому агенту (резиденту) довідку, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою Україна уклала міжнародний договір, а також інші документи, якщо це передбачено міжнародним договором України ( п. 103.4 ПКУ).

При цьому довідка має пройти процедуру «консульської легалізації», тобто бути іноземним офіційним документом, який, відповідно до вимог чинного законодавства України, користується доказовою силою офіційного документа на території України ( п. 103.5 ПКУ, а також консультація в БЗ, підкатегорія 102.18). Крім того, довідка має бути належним чином перекладена. Податківці наполягають, що переклад має бути нотаріально посвідчений (див. іншу консультацію із БЗ, підкатегорія 102.18). Про це читайте також у спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 66, с. 80.

У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом. Також резидент — особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу, аби той зробив запит до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації ( п. 103.6 ПКУ).

Перелік країн, з якими Україною укладені та набрали чинності договори про уникнення подвійного оподаткування станом на 01.01.2017 р., ви можете знайти в листі ДФСУ від 24.01.2017 р. № 1414/7/99-99-01-02-02-17 (ср. 025069200). Більшість таких договорів містять окрему статтю 10 «Дивіденди». Вона, як правило, передбачає вигідніші (насамперед для нерезидентів — юридичних осіб) умови оподаткування дивідендів — зниження ставки податку до 10 % (5 %). Такі знижені ставки зазвичай застосовують до дивідендів нерезидента, частка якого в капіталі компанії, що їх виплачує, становить не менше встановленої мінімальної суми інвестиції (багато договорів визначають її на рівні не менше 20 %, а деякі — навіть 10 %).

Від тих платників, які застосували пільгові умови оподаткування «нерезидентських» дивідендів, податківці зажадають отримати також Звіт про суми податкових пільг. А такий Звіт наразі має статус податкової декларації, про що вже встигли повідомити фіскали*. За яким кодом пільги має зазначатися така пільга? Вважаємо, це має бути код 11020025 «Сума прибутку, що не підлягає оподаткуванню згідно із міжнародними договорами України» (згідно з Довідником № 81/2).

* Див., наприклад: http://vl.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/284797.html; http://lv.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/285288.html

Ставки оподаткування дивідендів, які встановлено у відповідних міжнародних договорах, наведені в додатку до листа ДПСУ від 27.12.2012 р. № 12744/0/71-12/12-1017 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 31, с. 19). Наведемо в таблиці ставки, зазначені в міжнародних договорах з країнами, з якими Україна має найтісніші економічні зв’язки. При цьому попередимо, що цифри в дужках означають мінімальну частку капіталу компанії (у відсотках), володіння якою дає право фактичному власнику дивідендів на оподаткування за ставкою, зазначеною перед дужками. А цифра після косої риски (/) означає ставку оподаткування дивідендів у всіх інших випадках.

Таблиця 1. Ставки оподаткування дивідендів відповідно до чинних міжнародних договорів (витяг)

Країна

Дивіденди (%)

Австрія

5(10) / 10

Велика Британія

5(20) / 10

Італія

5(20) / 15

Кіпр

5(20) / 15*

* Для Кіпру в додатку до листа ДПСУ від 27.12.2012 р. № 12744/0/71-12/12-1017 зазначено ставку оподаткування дивідендів 0 %. Проте вона діяла до 01.01.2014 р. А от з 01.01.2014 р. у «дивідендних» українсько-кіпрських відносинах діють ставки оподаткування, установлені двосторонньою Конвенцією, ратифікованою Законом України від 04.07.2013 р. № 412-VII, тобто 5(20) / 15 (ст. 26 цієї Конвенції, листи МЗС України від 10.10.2013 р. № 72/14-612/1-3330 та Міністерства доходів і зборів України від 22.10.2013 р. № 21761/7/99-99-12-01-03-17). При цьому податківці наголошують, що понижена ставка відповідно до п. 2 ст. 10 зазначеної Конвенції при виплаті дивідендів може застосовуватись у разі виплат доходу, якщо отримувачем є безпосередньо бенефіціар (див. листи ДФСУ від 20.01.2016 р. № 954/6/99-99-19-02-02-15; від 06.10.2016 р. № 21833/6/99-99-15-02-02-15).

Нідерланди

0/5(20) / 15

Польща

5(25) / 15

Франція

0/5(20) / 15

ФРН

5(20) / 10

Швейцарія

5(20) / 15

Майте на увазі: норми міжнародних договорів не слід розцінювати як надання платнику податків будь-якої альтернативи та права вибору, в якій саме з двох країн оподатковувати виплату. Право оподатковувати дохід у вигляді дивідендів мають обидві країни (і країна виникнення доходу — країна виплати дивідендів, і країна, резидентом якої є їх одержувач). При цьому право першочергового оподаткування відводиться країні, що виплачує дивіденди. Воно тільки обмежується встановленим у відповідному міжнародному договорі (зниженим) розміром ставок. Надалі у країні одержувача дивідендів вони вже оподатковуватимуться «в повному обсязі» згідно з внутрішнім законодавством, але вже з урахуванням податку, який раніше сплачено за кордоном (у країні виплати).

Наостанок закріпимо наші знання про виплату дивідендів нерезидентам на практичному прикладі.

Приклад. Підприємство у січні 2017 року нарахувало дивіденди засновникам-нерезидентам за 2015 рік в сумі 144000 грн., у тому числі:

— засновнику — юридичній особі — у сумі 104000 грн.;

— засновнику — фізичній особі — у сумі 40000 грн.

Із країнами нерезидентів укладені міжнародні договори, але нерезиденти не підтвердили свій нерезидентський статус довідками, тому дивіденди, що їм виплачуються, оподатковуються за українськими правилами в порядку, передбаченому ПКУ.

Дивіденди засновникам підприємство перераховує в іноземній валюті (у доларах США) на банківські рахунки нерезидентів, відкриті в Україні. Сума дивідендів перераховується в гривні за офіційним курсом НБУ на дату виплати. Припустимо, що дивіденди виплачені засновникам 16.02.2017 р. Офіційний курс НБУ на цю дату — 26,9936 грн./$.

У бухгалтерському та податковому обліку підприємства ці операції відображаються такими записами:

Таблиця 2. Нарахування та виплата дивідендів засновникам-нерезидентам

№ з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн.

Дт

Кт

1

Нараховано дивіденди засновникам-нерезидентам:

— засновнику-юрособі

443

671/ю

104000*

— засновнику-фізособі

443

671/ф

40000*

2

Утримано та перераховано до бюджету з «нерезидентських» дивідендів:

— податок з доходів нерезидентів (ПДН) з дивідендів юридичної особи (згідно з п.п. 141.4.2 ПКУ) за ставкою 15 % (104000 грн. х 15 % : 100 % = 15600 грн.)

671/ю

641/ПДН

15600

641/ПДН

311

— ПДФО з дивідендів фізичної особи (згідно з п.п. 167.5.2 ПКУ та п. 170.10 ПКУ) за ставкою 5 % (40000 грн. х 5 % : 100 % = 2000 грн.)

671/ф

641/ПДФО

2000

641/ПДФО

311

— військовий збір з дивідендів фізичної особи (згідно з п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ): (40000 грн. х 1,5 % : 100 % = 600 грн.)

671/ф

642/ВЗ

600

642/ВЗ

311

* Після утримання податків дивіденди фактично підлягають виплаті в таких сумах:

— нерезиденту — юридичній особі — 88400 грн. (104000 грн. - 15600 грн.);

— нерезиденту — фізичній особі — 37400 грн. (40000 грн. - 2000 грн. - 600 грн.).

Оскільки прийнято рішення виплачувати дивіденди в іноземній валюті, то ці суми на момент виплати перераховуються за офіційним курсом НБУ і становлять:

— $3724,85 (88400 грн. : 26,9936 грн./$);

— $1385,51 (37400 грн. : 26,9936 грн./$).

Припустимо, що для виплати дивідендів підприємство придбало іноземну валюту на МВРУ за курсом 27,57 грн./$.

3

Перераховано до бюджету авансовий внесок з дивідендів (АВ), що виплачуються нерезиденту-юрособі (104000 грн. х 18 % : : 100 % = 18720 грн.)**

641/АВ*

311

18720

* Зменшення податку на прибуток на суму авансового внеску відображається проводкою Дт 641/НП — Кт 641/АВ.

** Авансовий внесок розраховуємо з усієї суми дивідендів, оскільки податок на прибуток ще не сплачено.

4

Перераховано кошти для купівлі на МВРУ іноземної валюти, а також комісійну винагороду банку (у розмірі 0,5 %) за її придбання

333

311

143000

5

Зараховано на поточний валютний рахунок придбану іноземну валюту за курсом НБУ — 26,9936 грн./$

312

333

$5110,36

137947,01

6

Відображено суму комісійної винагороди банку у зв’язку з придбанням іноземної валюти ($5110, 36 х 27,57 грн./$ х 0,5 % : 100 %)

685

333

704,46

92

685

7

Відображено різницю між комерційним курсом, за яким іноземну валюту придбано на МВРУ, та курсом НБУ на дату зарахування її на поточний валютний рахунок ($5110,36 х х (27,57 грн./$ - 26,9936 грн./$) = 2945, 61 грн.)

942

333

2945, 61

8

Повернено банком залишок грошових коштів після купівлі іноземної валюти на поточний рахунок підприємства ((143000 грн. - $5110,36 х 27,57грн./$ -704,46 грн.) = 1402,91 грн.)

311

333

1402,91

9

Виплачено дивіденди засновникам-нерезидентам:

— засновнику-юрособі

671/ю

312

$3724,85

100547,11

— засновнику-фізособі

671/ф

312

$1385,51

37399,90

10

Використано частину прибутку на виплату дивідендів

441

443

144000

Ось такі нюанси на вас чекають при виплаті дивідендів засновникам-нерезидентам. Як бачите, нічого особливо складного в обліку цих операцій немає. Бажаємо вам, аби у вас були іноземні інвестори і було з чого їм платити дивіденди.

висновки

  • При виплаті дивідендів юрособі-нерезиденту резидент України зобов’язаний нарахувати авансовий внесок, незалежно від того, чи є він платником податку на прибуток. Виплата дивідендів фізособі-нерезиденту від авансового внеску звільнена.
  • З дивідендів, виплачених юрособі-нерезиденту, утримується податок на репатріацію, а з дивідендів, виплачених фізособі, — ПДФО. При цьому сума податку на репатріацію не зменшує базу нарахування авансового внеску.
  • Резидент України, який виплачує дивіденди нерезиденту, є його податковим агентом. У разі, якщо Україна має з країною нерезидента угоду про уникнення подвійного оподаткування, можна застосувати умови цієї міжнародної угоди.
нерезидент, виплата дивідендів, облік у резидента, розподіл прибутку додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті