Ситуації, коли фіскали збираються анулювати і коли вже анулювали свідоцтво платника ПДВ, відмінні і припускають з боку платника різні варіанти поведінки. І ми до цього нижче ще повернемося.
А поки відмітимо декілька загальних моментів, що стосуються анулювання свідоцтва за згаданими в запитанні підставами.
По-перше, згідно з п.п. «г» п. 184.1 ПКУ реєстрацію вашого «нового» підприємства як платника ПДВ фіскали мають право анулювати тільки у тому випадку, якщо протягом 12 послідовних податкових місяців ви подавали декларації, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов’язання (ПЗ) або податкового кредиту (ПК). Анулювання буде законним, тільки якщо у вас взагалі повністю були відсутні такі операції (тут не маємо на увазі ті випадки, коли операції фактично були, але в поданих деклараціях їх не відобразили).
Якщо ж протягом цих 12 місяців були задекларовані хоча б операції з придбання (чи то згаданих у запитанні активів, чи то інших товарів/послуг, які були з ПДВ), то анулювання незаконне (подробиці — у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 91, с. 45). І такі дії фіскалів слід попереджувати, а якщо свідоцтво вже анулювали, то оскаржити це в адміністративному або судовому порядку.
По-друге, майте на увазі, що згідно з п. 184.7 ПКУ, який передбачає оподаткування ПДВ за звичайними цінами вартості залишків товарів/послуг/необоротних активів, що були на балансі на дату анулювання. Проте оподатковуватися повинні тільки ті з них, ПДВ за якими був уключений до складу ПК!
Тобто якщо під час перебування платником ПДВ ви за такими активами ПК не відобразили*, то ПЗ за ними нараховувати не треба
* У тому числі і в тих ситуаціях, коли ви робили «запаси» по ПК — тобто мали зареєстровані на вас в ЄРПН «вхідні» ПН, але через декларацію їх не провели, а відклали на потім...
Цей висновок можна підтвердити, наприклад, листом ДФСУ від 30.11.2017 р. № 2771/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.
Отже, виходитимемо з того, що свідоцтво анулюється законно — і у вас не були задекларовані «вхідні» та/або «вихідні» ПДВшні обороти за минулі 12 послідовних податкових місяців**. Інакше незаконне анулювання необхідно оскаржити і не морочитися з оподаткуванням залишків за п. 184.7 ПКУ, оскільки одна незаконність не повинна спричиняти за собою іншу.
** Але при цьому були залишки активів, ПК за якими був колись ще раніше у деклараціях заявлений.
Якщо все-таки анулювання законне, то, як ми вже сказали, розглядатимемо можливі варіанти поведінки підприємства у двох ситуаціях:
— свідоцтво вже анульоване;
— свідоцтво ще діє, але за конфіденційною інформацією «звідти» (або з інших джерел) жити йому залишилося недовго.
Свідоцтво анульоване. У цій ситуації якось викрутитися буде непросто. Тут або нараховуйте ПЗ за п. 187.4 ПКУ на залишки активів, за якими був відображений ПК, або — пряма дорога до суду.
Можна спробувати піти таким шляхом: подати декларацію*** (або уточнюючий розрахунок (УР) до декларації — якщо подавалася «нульова») за один або декілька періодів, що входять в «контрольний-порожній» 12-місячний період. Проте такий «хід» вимагатиме наявності у платника оподатковуваних ПДВ купівель або продажів у цьому 12-місячному періоді, а головне — бездоганних документів, що підтверджують дійсність таких операцій. Можливо, у вас є якісь відкладені зареєстровані тоді «вхідні» ПН, які ви — з урахуванням строку для ПК у 1095 днів, а також у зв’язку з відсутністю поточних ПЗ і з небажанням дратувати фіскалів «ПДВшним мінусом» — відкладали «про чорний день»...
*** Нагадаємо, що п. 49.2 ПКУ дозволяє платникові не подавати «нульові» декларації (тобто декларації за ті періоди, за які були відсутні показники, що підлягають декларуванню). Це стосується і декларацій з ПДВ, і якщо у платника у звітному періоді не було операцій постачання та/або «перехідного» від’ємного значення, то декларацію він міг не подавати.
Якщо запасів за ПН у вас немає, то тоді можна «виявити» в 12-місячному періоді якісь «копійчані» постачання, які ви помилково не задекларували, а тепер виявили, вирішили виправитися і подаєте УР (чи декларацію — якщо ви її через нульові обсяги за цей період не подавали). Проте фіскали напевно в його (її) прийнятті відмовлять, мотивуючи це тим, що на дату подання ви вже — не платник ПДВ (із цього приводу у них навіть відповідна консультація у БЗ 101.03 є).
У такому разі бажано отримати від них письмову відмову, а потім спробувати через суд змусити податківців прийняти уточнюючий розрахунок (чи декларацію)
У тому ж позові слід також заявити вимогу про визнання незаконним анулювання реєстрації — оскільки реальні документи, а також декларація одного з періодів, які входять у «контрольний» 12-місячний, підтверджують, що у підприємства були постачання (придбання). А отже, у фіскалів були відсутні підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ згідно з п.п. «г» п. 184.1 ПКУ.
Якщо останнє уявляється вам важко здійснюваним, то можна спробувати заднім числом (до дати анулювання реєстрації) оформити документи на відвантаження більшої частини (чи усіх), що були у залишках, згаданих активів (щодо яких був відображений ПК). Після чого — - вимагати суд змусити фіскалів зареєструвати ПН, які були виписані на таке минуле «постачання» цих ваших активів...
Проблему відразу такі дії не вирішать — адже у такому разі доведеться заявити в останній декларації і сплатити до бюджету ПЗ з ПДВ, нарахованого (з урахуванням «мінбази» за п. 188.1 ПКУ) на таке «постачання». А ось «покупець» поставити собі до ПК ПДВ за такими придбаннями зможе тільки після виконання позитивного рішення суду, яке зобов’яже фіскалів зареєструвати ці «запізнілі» ПН (адже в інший спосіб до ЄРПН вам уже не «пробратися»)*. До речі, у такому разі варто в позовній заяві вимагати реєстрації фіскалами ПН заднім числом — датою їх подання на реєстрацію. Так бажано зробити, щоб коли ви виграєте справу, фіскали не змогли «у помсту» застосувати до вас штрафи за несвоєчасну реєстрацію ПН за ст. 1201 ПКУ.
* Про ситуації з нереєстрацією ПН (РК) після анулювання свідоцтва читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 43, с. 9.
Є варіант — оформити пропажу («форс-мажор-знищення») основної частини (чи усіх) активів і списати їх до дати анулювання реєстрації. Але таке списання вимагає дуже серйозного документального оформлення. До того ж тут фіскали можуть спробувати підвести вас під п. 198.5 ПКУ і вимагати в останній декларації нарахувати компенсаційні ПЗ на такі втрати. Втім, це можливо тільки щодо товарів, а ОЗ, які ліквідовані з не залежних від платника причин, від оподаткування повинен захистити п. 189.9 ПКУ**.
** Про позицію фіскалів щодо ПДВ при ліквідації ОЗ читайте, наприклад, «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 89, с. 2.
Свідоцтво не анульоване. Якщо свідоцтво ще не анульоване, а пролунала лише загроза від фіскалів, то слід або терміново надати фіскалам УР до якоїсь із «нульових» декларацій «порожнього» 12-місячного періоду (де відобразити або ПК, або ПЗ), або максимально швидко позбавитися залишків тих активів, за якими ви колись відобразили у деклараціях ПК, щоб ви встигли до дати анулювання реєстрації зареєструвати ПН на такі постачання в ЄРПН.
Хоча ПДВ з таких постачань сплатити до бюджету все одно доведеться. Але ж краще, щоб цей податок одночасно і ПК поповнив комусь із дружніх платників, а не просто нагодував бюджет — як це буде у разі застосування п. 184.7 ПКУ. А взагалі-то в цих питаннях треба бути обачніше...
