Ситуація, коли підприємець тимчасово припиняє свою діяльність — не така вже й поодинока. Вона може бути пов’язана із сезонним характером діяльності, циклічними факторами на ринку чи іншими подібними причинами. Яким чином підприємцю «пересидіти» несприятливий чи просто «тихий» час і потім знову поновити свою діяльність?
Нижче ми запропонуємо кілька можливих варіантів, а вже кожен підприємець, який добровільно чи вимушено «простоює», обиратиме для себе той чи інший варіант або ж комбінацію кількох нижченаведених варіантів.
Перейти на третю групу
Якщо підприємець-єдиноподатник планує тимчасово не здійснювати діяльність, то з погляду податкової оптимізації йому буде цілком доцільно перейти з другої (або з першої) групи у третю групу платників єдиного податку.
Доцільність такого переходу обумовлена тим, що третьогрупники сплачують єдиний податок у відсотках від отриманого доходу (п. 293.3 ПКУ), тоді як першо- і другогрупники сплачують цей податок за фіксованою ставкою, незалежно від того, отримали вони дохід чи ні та у якій сумі (п. 293.2 ПКУ).
Якщо ФОП протягом трьох місяців не планує працювати, сплачувати фіксований податок за ці місяці — недоцільно. Тож перехід на третю групу буде доцільним, адже при нульовому доході це означатиме, що і сума єдиного податку — нуль. Хіба що декларацію за третьогрупний звітний період доведеться подати, але розділ IV у ній буде порожнім.
Кількість переходів із однієї групи на іншу протягом року не обмежена (п.п. 298.1.5 ПКУ). Тож, «відбувши» на третій групі свій «тихий час», підприємець може потім знову повертатися у свою робочу першу чи другу групу, не чекаючи кінця календарного року. Більш детально про перехід єдиноподатника із групи на групу читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 99, с. 28.
Недолік цього варіанта — підприємцеві, який не здійснює жодної діяльності, усе одно потрібно сплачувати ЄСВ (як «за себе», так і за своїх працівників). Якщо, звісно, цей підприємець — не пенсіонер і не інвалід, який отримує соціальну допомогу (такі ФОПи звільняються від сплати ЄСВ «за себе»).
Перейти на загальну систему
Варіант із переходом на загальну систему також дасть підприємцю-єдиноподатнику можливість «пересидіти у тихій гавані» часи, аж поки не можна буде знову розпочинати діяльність. Бо ж для підприємця-загальносистемника об’єкт оподаткування теж прямо залежить від доходу і за відсутності доходу об’єкт оподаткування буде дорівнювати нулю (п. 177.2 ПКУ).
У чому перевага переходу на загальну систему перед переходом на третю групу (див. попередній варіант)? Варіант із переходом на загальну систему може зарадити у тому випадку, якщо у єдиноподатника річний обсяг доходу наближається до граничного (п. 291.4 ПКУ). У такій ситуації, перейшовши на загальну систему, підприємець може себе убезпечити від того, що йому раптом зайдуть якісь непередбачувані доходи, «поріг» доходу буде перевищено і доведеться обкладати суму перевищення за ставкою 15 % (п. 293.4 ПКУ)*. А на загальній системі підприємцю потрібно буде подати дві декларації — одну за період перебування на загальній системі, іншу — річну. Якщо ж ФОП перейшов на загальну систему у IV кварталі, достатньо буде подати «загальносистемну» декларацію за рік, в якій буде відображено той квартал, в якому він перебував на загальній системі (див. консультації із БЗ, підкатегорія 104.09, одна з яких втратила чинність).
* Зверніть увагу: перехід на загальну систему врятує вас тільки від підвищеної ставки єдиного податку. Бо ж якщо ви перевищите поріг дохідності вашої групи, перебувати на ній у наступному році ви все одно не зможете — безвідносно до того, на якій системі ви отримали «понадлімітний» дохід (п.п. 2 п.п. 298.2.3 ПКУ).
Недолік цього варіанта в тому, що після переходу на загальну систему у підприємця майже напевне виникнуть проблеми при поверненні на спрощену систему до кінця календарного року. Фіскали із посиланням на п.п. 298.1.4 ПКУ наполягають, що такий підприємець вже скористався своїм правом на спрощену систему у звітному році і може повернутися на неї тільки в наступному (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 107.01). Ми не погоджувалися із такою інтерпретацією фіскалів, однак переконати їх зможе хіба що суд (читайте про це у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 69, с. 32).
Крім того, як і в попередньому випадку, підприємець, який не здійснює діяльності на загальній системі оподаткування, зобов’язаний у будь-якому випадку сплачувати ЄСВ «за себе» (якщо він — не пенсіонер та не інвалід) і за своїх працівників.
Вирушити у відпустку
Цей варіант підійде для платника єдиного податку першої і другої груп, у якого немає найманих працівників. Він звільняється від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки — на підставі заяви у довільній формі (п. 295.5 ПКУ; п.п. 298.3.2 ПКУ).
Тож вирушити у відпустку на три місяці й усі ці три місяці не сплачувати єдиний податок не вийде. Але зекономити принаймні на місячній сумі єдиного податку можна. А от із ЄСВ такої економії не вийде — Закон № 2464 не передбачає для підприємця звільнення від сплати ЄСВ на період відпустки.
Усіх звільнити
Цей варіант — актуальний для підприємців, у яких є наймані працівники. Як ми побачили вище, попередні варіанти не дають жодних можливостей уникнути сплати ЄСВ. Звільнивши усіх своїх працівників напередодні «тихого часу», ФОП зможе не платити ЄСВ на час простою хоча б за них.
Недолік цього варіанта в тому, що звільнення працівників (особливо коли йдеться не про одного, а про декількох одразу) — це доволі складна процедура і вона вимагає наявності вагомих підстав. Докладніше про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 16.
Як підваріант цього варіанта, підприємець може розглянути можливість короткострокових трудових договорів. Бо ж законодавство дає можливість укладати трудовий договір навіть на один місяць чи на один тиждень. Тож підприємець може продумати, який час він планує працювати і сумістити строки своїх трудових договорів із строками своєї діяльності. На час простою такі договори просто не переукладаються, і підприємець отримує можливість не сплачувати ЄСВ за найманих працівників.
Розреєструватися
Анулювання держреєстрації ФОПа — це найбільш радикальний варіант дій. Він застосовується тоді, коли переваги попередніх варіантів ФОПа не влаштовують або ж ними неможливо скористатися.
У такому випадку нічого не залишається, як повністю припинити діяльність ФОПа (при цьому буде подано «єдиноподаткову» декларацію за звітний період згідно з п. 294.6 ПКУ), перечекати «тихий час», а потім знову зареєструватися ФОПом (і подавати декларації згідно з п. 294.4. ПКУ).
Одначе зверніть увагу: фіскали у своїх усних консультаціях виступають проти того, аби розреєстрований і повторно зареєстрований ФОП знову обрав спрощену систему оподаткування у тому ж календарному році. На їхню думку, такий ФОП вже скористався спрощеною системою у звітному календарному році і при повторній реєстрації ФОПом він повинен перебувати на загальній системі до початку наступного календарного року. Підстава — усе той же п.п. 298.1.4 ПКУ.
Тож у випадку припинення ФОПа вам, імовірно, вдасться повернутися на спрощену систему тільки з наступного календарного року. Але цей ризик компенсується тим, що за такого підходу протягом «тихого часу» можна почуватися вільним від сплати не лише єдиного податку, але і ЄСВ.
