Борги зарплатні

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП праця працівників оплачується «у першочерговому порядку». Усі інші платежі здійснюються роботодавцем тільки після виконання зобов’язань з оплати праці.

Але що буде, якщо знехтувати цими аксіомами?

Відповідальність

Різноманітність відповідальності приголомшує ☹: дисциплінарна, адміністративна, фінансова (тобто за ст. 265 КЗпП) і, нарешті, кримінальна.

Обговоримо деякі з видів відповідальності.

Адміністративна. Санкція за виплату зарплати в неповному обсязі передбачена в ч. 1 ст. 41 КпАП. Тут нагадаємо:

«Вилка» штрафу за ч. 1 ст. 41 КпАП — від 30 до 100 нмдг* (від 510 до 1700 грн.).

* Неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Вас уже притягали до адмінвідповідальності згідно з ч. 1 ст. 41 КпАП протягом року? Чи може ви недоплатили зарплату неповнолітньому працівникові, вагітній жінці, чи одинокому батькові, матері або особі, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда?

У такому разі загрожує відповідальність за ч. 2 ст. 41 КпАП.

Штраф — від 100 до 300 нмдг (від 1700 до 5100 грн.).

Фінансова (за ст. 265 КЗпП). Санкції за КЗпП застосовуються до підприємства загалом.

Борги за зарплатою насамперед потрапляють під дію абзацу третього ч. 2 ст. 265 КЗпП: виплата заробітної плати не в повному обсязі або з порушенням установлених строків виплати більш ніж за 1 місяць.

Штраф становитиме трикратний розмір МЗП**, встановленої на момент виявлення правопорушення (на сьогодні — 11169 грн.).

** Мінімальна заробітна плата.

Якщо затримка заробітної плати становить менше 1 місяця, то застосовуватиметься абзац восьмий ч. 2 ст. 265 КЗпП (порушення інших вимог трудового законодавства).

Штраф у розмірі 1 МЗП (3723 грн.).

Кримінальна. ККУ містить спеціальну норму — ст. 175. Так, умисна безпідставна невиплата заробітної плати більш ніж за 1 місяць тягне за собою (ч. 1 ст. 175 ККУ):

1) штраф від 500 до 1000 нмдг. (від 8500 до 17000 грн.), або

2) виправні роботи на строк до 2 років, або

3) позбавлення волі на строк до 2 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Загрожує така «кара» керівникам підприємств або ФОП.

Безпідставність у разі ч. 1 ст. 175 ККУ — оціночне поняття. Наприклад, безпідставною умисною невиплатою зарплати вважатимуться випадки, коли директор підприємства кошти, що надходять на рахунки, направить не на виплату зарплати, а на розрахунки з контрагентами (ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 06.09.2016 р. у справі № 480/672/15-к).

Ті ж дії, вчинені внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, караються:

1) штрафом від 1000 до 1500 нмдг (від 17000 до 25500 грн.), або

2) позбавленням волі на строк до 3 років, або

3) обмеженням волі на строк до 5 років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років (ч. 2 ст. 175 ККУ).

Проте лякатися завчасно теж не потрібно.

Роботодавець звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до неї* виплатить зарплату працівникові.

* Моментом притягнення до кримінальної відповідальності є повідомлення про підозру (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПКУ).

І тут слід згадати про таку виплату, як компенсація за затримку виплати зарплати.

Компенсація зарплати

Якщо роботодавець затримав виплату зарплати працівникам на 1 і більше календарний місяць, він зобов’язаний нарахувати та виплатити їм компенсацію втрати частини заробітної плати** (ст. 34 Закону про оплату праці, ст. 1 і 2 Закону про компенсацію).

** Зверніть увагу, якщо зарплата не отримана своєчасно з вини працівника, то вона компенсації не підлягає.

Її величина залежить від:

1) суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів, тобто «чистої» суми);

2) величини приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) за період невиплати доходу.

До речі, щоб спростити вам обчислення суми компенсації втрати частини заробітної плати, ми щомісячно наводимо таблицю з уже розрахованими величинами приросту індексів споживчих цін.

Так, таблицю з величинами приросту індексів споживчих цін для розрахунку компенсації в разі погашення боргів за зарплатою в травні 2018 року шукайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 41, с. 24. Там же наведені пояснення, як користуватися даними таблиці для розрахунку суми компенсації.

Тут же зазначимо кілька важливих нюансів:

1. Якщо підприємство затримало виплату зарплати за кілька місяців, суму компенсації необхідно визначити окремо за кожен місяць і підсумувати ці величини.

2. Сума компенсації втрати частини заробітної плати не входить до складу виплат, які включаються до зарплати для забезпечення її мінімального розміру.

Тобто компенсація у мінзарплату «не провалюється», а нараховується «зверху». На це звертало увагу Мінсоцполітики у листі від 17.02.2017 р. № 394/0/101-17/282 (наш коментар до цього листа див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 31, с. 8.

3. Сума компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату належить до фонду оплати праці згідно з п.п. 2.2.8 Інструкції № 5. Саме тому порядок її оподаткування нічим не відрізняється від оподаткування зарплати.

4. За непроведення компенсації за затримку виплати зарплати роботодавцям загрожує штраф у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (див. абзац восьмий ч. 2 ст. 265 КЗпП, а також лист Держпраці від 19.05.2016 р. № 5548/4/4.3-ГП-16).

Але що робити, якщо час минає, а роботодавець виплачувати зарплату не поспішає?

Повертаємо зарплатні борги

Краще за все розпочати з письмового звернення на ім’я роботодавця (тобто директора підприємства або ФОП).

У такому листі вимагати виплатити заробітну плату в порядку та строки, встановлені трудовим законодавством.

У тексті можна зробити кілька «приписок». Наприклад, нагадати про відповідальність, яку ми обговорили раніше, а також про можливу перевірку з боку Держпраці.

Надіслати таке звернення краще поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення й описом вкладення.

Але можна вручити і через канцелярію підприємства або особисто директорові/ФОП у руки під підпис на вашому примірникові листа.

Листування не допомогло?

У такому разі можна вдатися до вирішення «зарплатних» спорів:

1) у комісії по трудових спорах (КТС)*;

* Перед зверненням до суду до КТС іти не обов’язково.

2) у суді.

Які ж процедурні нюанси способів із нашого списку потрібно врахувати?

КТС. 1. До КТС входять працівники підприємства і представники роботодавця. Причому працівників на такому підприємстві повинно бути не менше 15 осіб (ч. 1 ст. 223 КЗпП).

2. Трудовий спір підлягає розгляду в КТС, якщо працівник (профспілкова організація, яка його представляє) не врегулював розбіжності під час безпосередніх переговорів із роботодавцем (ч. 2 ст. 224 КЗпП). Тут-то і знадобиться ваше листування (див. вище).

3. КТС розглядає заяву працівника протягом 10 днів.

Порядок розгляду спорів комісією передбачений у ст. 226 КЗпП.

4. Рішення КТС можна оскаржити в суді протягом 10 днів з дня вручення працівникові і роботодавцеві виписки з протоколу засідання комісії або його копії (ст. 228 КЗпП).

5. На виконання рішення КТС у роботодавця є 3 дні після закінчення 10-денного строку на оскарження (див. п. 4).

Роботодавець і зарплату не виплатив, і до суду не звернувся?

У такому разі КТС видає працівникові посвідчення. Воно є виконавчим документом (ч. 1 ст. 230 КЗпП).

А це означає, що з посвідченням можна звертатися до виконавчої служби або до приватного виконавця і стягувати борг у порядку Закону № 1404.

До речі, від сплати авансового внеску стягувач у таких випадках звільняється (абзац третій ч. 2 ст. 26 Закону № 1404).

Суд. У цьому випадку керуємося ЦПКУ. «Зарплатний» спір може вирішуватися в межах позовного або наказного провадження.

Звертатися потрібно до місцевого загального суду (наприклад, Московський районний суд м. Харкова**).

** Зауважте, місцеві суди першої інстанції перебувають у процесі реформування. Незабаром будуть створені окружні місцеві суди (див. Указ Президента України від 29.12.2017 р. № 449/2017).

При цьому позивач-працівник може обрати між судом за місцезнаходженням роботодавця чи за своїм зареєстрованим місцем проживання або перебування (ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПКУ).

*** Детальніше про позовну давність див. на с. 38 цього номера.

Якщо заробітна плата вже нарахована, але не виплачена — працівник може звернутися до суду із заявою про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати в порядку наказного провадження (п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПКУ).

Як докази можуть послужити виписка з трудової книжки, яка підтверджує, що працівник працевлаштований на цьому підприємстві (у ФОП), і довідка роботодавця про розмір заборгованості.

Судовий наказ може видаватися і на суму компенсації за затримку виплати зарплати (п. 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 р. № 14).

Заява в наказному провадженні розглядається набагато швидше, ніж позов у позовному.

Судовий збір становить 0,1 пмпо**** (176,20 грн.) (п.п. 4¹ п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674).

**** Прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Заробітна плата навіть не нарахована, або ви не згодні із сумою нарахованої «винагороди», чи роботодавець відмовляється видавати довідку про розмір заборгованості?

Звертатися до слугів Феміди потрібно вже з позовом. Вимоги до змісту позову передбачені в ст. 175 ЦПКУ.

Позов про стягнення заборгованості із заробітної плати звільняється від судового збору (див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.10.2016 р. у справі № 243/246/15-ц). При цьому судді посилаються на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674.

Однак Вищий спеціалізований суд у справі з прикладу визнав компенсацію за ст. 2 Закону про компенсацію вимогою, що «випадає» зі звільнення.

А ось Верховний Суд дійшов висновку, що судовий збір у такому разі все ж не сплачується (див. ухваду ВС від 14.03.2018 р. у справі № 522/5515/17).

Щоб відкрити виконавче провадження в «зарплатних» справах, платити авансовий внесок також не потрібно (абзац третій ч. 2 ст. 26 Закону № 1404).

І на завершення статті хотілося б звернути увагу роботодавців на те, що непроведення остаточного розрахунку при звільненні в строки, встановлені в ст. 116 КЗпП, може обернутися серйозними фінансовими втратами.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні

Частиною 1 ст. 116 КЗпП визначено: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від роботодавця, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За затримку розрахунку при звільненні ст. 117 КЗпП передбачена відповідальність. Так, у разі невиплати з вини роботодавця сум, що належать звільненому працівникові, у зазначені вище строки, за відсутності спору про їх розмір роботодавець виплачує працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Звернутися до суду із заявою про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні працівник може в тримісячний строк (ч. 1 ст. 233 КЗпП).

Цей строк відраховують з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що роботодавець, з вини якого відбулася затримка виплати всіх належних при звільненні сум (незалежно від тривалості затримки виплати), фактично з ним розрахувався (рішення КСУ від 22.02.2012 р. № 4-рп/2012).

До уваги роботодавців! Якщо вже справа дійшла до суду, то бажано, щоб у його рішенні про виплату середнього заробітку було застереження про те, що сума такого заробітку зазначена без утримання податків та інших обов’язкових платежів (п. 6 постанови № 13).

Інакше зверніться до суду з проханням роз’яснити судове рішення і порядок його виконання (ст. 271 ЦПКУ). І вже далі дійте відповідно до нього.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні входить до бази оподаткування ПДФО у складі інших оподатковуваних доходів на підставі п.п. 164.2.20 ПКУ (ставка ПДФО — 18 %, ознака доходу у розд. I форми № 1ДФ — «127»). На цьому наполягають податківці в листі від 09.06.2016 р. № 12817/6/99-99-13-02-03-15 (ср. ).

Також з такого доходу слід утримати ВЗ та відобразити його розд. II Податкового розрахунку.

А ось ЄСВ не буде. Чому? Бо ця виплата зазначена в п. 5 розд. I Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170.