Чи потрібен трудовий договір стажеру?

Стажування до прийняття. Чи законно?

Розпочнемо з визначення. Стажування — це придбання особою практичного досвіду виконання завдань і обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII).

Узяти працівника на стажування перед оформленням на роботу (тобто не укладаючи з ним трудовий договір) з метою придивитися до нього, зрозуміти, підходить він чи ні, — багато роботодавців вважають, що це відмінний варіант відносин. Але не усе так просто. Річ у тім, що без укладення трудового договору звичайні роботодавці (держслужбу не беремо до уваги) можуть узяти на стажування тільки два «види» потенційних працівників: студентів і безробітних. Але стажуванням такі відносини вважатимуться при виконанні цілої низки умов.

Якщо ж ідеться про звичайного претендента на робоче місце не з числа студентів і безробітних, то його стажування насправді таким вважатися не буде. Річ у тім, що особа може бути допущена до роботи тільки після (1) укладення трудового договору, оформленого наказом (розпорядженням) роботодавця, і (2) повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу (див. ст. 24 КЗпП). При цьому

Детально про встановлення випробувального терміну див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 79, с. 14.

Якщо перевіряючі виявлять факт нелегального стажування (тобто без трудового договору), то «вліплять» роботодавцеві штраф у розмірі 30 мінзарплат (на сьогодні — 111690 грн.) за кожного так званого стажиста, який був допущений до роботи без укладення трудового договору (див. абзац другий ч. 2 ст. 265 КЗпП).

І зверніть увагу, суди в цьому випадку будуть не на вашому боці. Приклад тому — свіжа постанова ВС від 30.10.2018 р. у справі № 817/2331/16*.

* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77473418.

Тепер давайте розглянемо детальніше, кого можна узяти на стажування і які документи при цьому треба оформити.

Стажування студентів

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону про зайнятість і абзацом четвертим п. 2 Порядку № 20** стажуються студенти ВНЗ і учні ПТНЗ***, які (1) отримали спеціальність або професію за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», освітньо-професійний ступінь «молодший бакалавр», освітній ступінь «бакалавр» і (2) продовжують здобувати освіту за наступним ступенем (за наступним освітньо-кваліфікаційним рівнем).

** Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI і Порядок укладення договору про стажування студентів ВНЗ і учнів ПТНЗ, затверджений постановою КМУ від 16.01.2013 р. № 20 відповідно.

*** Вищі навчальні заклади та установи професійної (професійно-технічної) освіти відповідно.

Важливо! Стажуються студенти і учні:

— за професією (спеціальністю), за якою вони здобувають освіту;

— на умовах, передбачених договором про стажування. Порядок укладення такого договору і його типова форма (далі — Договір про стажування) затверджені постановою КМУ від 16.01.2013 р. № 20. Термін стажування не повинен перевищувати 6 місяців (ч. 1 ст. 29 Закону про зайнятість, п. 6 Порядку № 20);

— у вільний від навчання час.

Якщо будь-яка з викладених вище умов не виконується, то це вже не стажування в розумінні Порядку № 20.

Приймати на стажування студентів/учнів можуть підприємства будь-яких форм власності, видів діяльності і господарювання (п. 1 Порядку № 20).

Таку думку висловлює Мінсоцполітики в листі від 13.07.2016 р. № 451/021/106-16.

Алгоритм стажування. 1. Для того, щоб стажуватися, студент/учень повинен звернутися у свій ВНЗ/ПТНЗ, центр зайнятості або безпосередньо на підприємство (п. 7 Порядку № 20).

2. На підприємстві із стажистом укладають Договір про стажування. Для укладення договору і подальшого допуску до роботи стажист надає на підприємство заяву за формою згідно з додатком до Порядку № 20; копію паспорта; копію документа про освіту (за наявності); копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (окрім осіб, які відмовилися від його отримання і мають відповідну відмітку в паспорті), а також в окремих випадках медкнижку, сертифікат про проходження профілактичного наркоогляду і довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду.

3. Керівник підприємства видає наказ про проходження стажування, в якому мають бути зазначені: строки і місце проходження стажування (структурний підрозділ), спеціальність (кваліфікація) або професія (кваліфікаційний рівень) стажиста, режим стажування, а також керівник стажиста (п. 10 Порядку № 20).

Важливо! Перш ніж допустити стажиста до виконання робіт, участі у виробничому процесі, з ним треба провести інструктаж з охорони праці. Так, зокрема, ввідний інструктаж проводиться у тому числі і з учнями та студентами, які беруть участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства (п. 6.3 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15).

4. Тепер саме час скласти програму стажування. Стажист разом зі своїм керівником від підприємства розробляють індивідуальну програму стажування і перелік робіт, які затверджує керівник підприємства.

5. Запис про стажування треба внести в трудову книжку стажиста. Детальніше про це читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 17, с. 44. Цей запис треба зробити не пізніше за тижневий строк з дня прийняття учня або студента на стажування (п. 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58).

6. Після стажування стажистові видають висновок, в якому зазначають виконані роботи і дають оцінку якості їх виконання, характеристику професійної компетентності, особисті і ділові якості стажиста.

Оплата праці. Будь-яка праця має бути оплачена. Праця стажистів не виняток.

Якщо йдеться про класичний варіант оформлення відносин із студентом/учнем — Договір про стажування, то відносини між підприємством і стажистом матимуть цивільно-правовий характер. Адже:

по-перше, робочі місця надаються стажистам на підставі спеціального договору про стажування, який є цивільно-правовим і предметом якого є стажування студента (учня), а не на підставі трудового договору, предметом якого є процес праці;

по-друге, оплата виконаних стажистом робіт здійснюється на підставі акта здавання-приймання робіт (див. п.п. 7 п. 7 Договору про стажування).

Підтверджує наші висновки Мінсоцполітики в листі від 07.03.2014 р. № 300/039/97-14 (ср. ).

А отже, стажистові виплачують винагороду за виконані роботи на підставі договору (за актом виконаних робіт). Тобто тут оплата провадиться так само, як і в рамках будь-яких цивільно-правових договорів.

Зауважимо, що в окремих випадках стажист може взагалі не претендувати на винагороду. Зазвичай це відбувається за ситуації, коли стажування носить виключно ознайомлювальний характер. Тобто якщо стажист тільки спостерігає і вивчає процеси виробництва, ніяких результатів його роботи немає, то і про оплату говорити нічого.

Важливо! Якщо ви укладаєте трудовий договір із студентом (учнем), який стажується у вас, то тоді він набуває статусу працівника з відповідним оформленням і наслідками у вигляді надання трудових гарантій. Про укладення трудового договору із стажистом обов’язково повідомте податківців (подайте повідомлення про прийняття на роботу) і в трудовій книжці студента/учня зробіть запис про роботу, а не про стажування. Працівникові виплачуйте заробітну плату згідно зі встановленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Тобто тут усе як із звичайними найманими працівниками.

Важливо! Стажування не варто плутати з виробничою практикою. Детальніше про неї читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 45, с. 26.

Стажування безробітних

Ще одна можливість узяти на підприємство стажиста — це зробити заявку в центр зайнятості, з метою підібрати собі кадри з числа безробітних. Таке стажування проходить відповідно до Порядку № 318/655*.

* Порядок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затверджений наказом Мінсоцполітики, МОН від 31.05.2013 р. № 318/655.

Так, відповідно до цього Порядку стажуванням вважається підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов’язків за професією або посадою, на яку претендує безробітний у роботодавця.

Процедура у випадку з безробітним стажистом така. Роботодавець подає заявку в центр зайнятості. Останній направляє відповідні кандидатури, які потім стажуються на такому підприємстві. Стажуванню може передувати і навчання кадрів.

Проходить таке стажування виключно за індивідуальною програмою, яка затверджується роботодавцем і узгоджується з центром зайнятості. Строк такого стажування не може перевищувати трьох місяців (лист Мінсоцполітики від 13.07.2016 р. № 451/021/106-16).

Стажування особи, що знаходиться в статусі безробітної, проходить на підставі тристороннього договору (з центром зайнятості, стажистом і підприємством, на якому проходить стажування). Це передбачено п. 6.5 розд. VI Порядку № 318/655).

Що стосується оплати праці стажиста, то в цьому випадку цілком допустиме безкоштовне стажування. За час стажування за безробітним зберігається допомога по безробіттю. Але за домовленістю сторін можна передбачити оплату за виконану роботу. В цьому випадку оплата за виконані роботи, як і у випадку із студентами, провадиться на підставі ЦПД. Враховуючи, що з працівником не укладається трудовий договір, не треба подавати повідомлення про прийняття на роботу.

Після закінчення стажування безробітним йому видають довідку про його проходження.

Стажування «своїх» та інші випадки

У законодавстві є ще деякі варіанти стажування, які підходять далеко не усім. Так, наприклад, ст. 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. № 5076-VI передбачено стажування протягом 6 місяців майбутніх адвокатів. Так само спеціальними законодавчими актами передбачено стажування оцінювачів, лікарів, фахівців ветеринарної медицини, наукових і педагогічних працівників. Але усе це спеціальні випадки стажування.

Стажування керівників, професіоналів і спеціалістів можливе також у рамках Положення № 127/151*. У цьому випадку керівник направляє працівника на стажування, але відносини з таким працівником тривають у рамках діючого трудового договору.

* Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затверджене наказом Мінпраці і МОН від 26.03.2001 р. № 127/151.

Тож якщо виключити спеціальні випадки стажування (адвокати, лікарі) і стажування у рамках уже наявних трудових відносин, виходить, що узяти сторонню фізичну особу на стажування можна тільки двома описаними вище способами: оформивши студентське стажування або стажування безробітного.

І тільки в цих двох розглянутих вище випадках можна узяти на стажування особу без укладення трудового договору, подання повідомлення про прийняття на роботу і дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці. В усіх інших випадках роботодавець зобов’язаний оформити працівника на роботу відповідно до вимог ст. 24 КЗпП.

А якщо підшаманити…

Дуже часто стажуванням хочуть прикрити трудові відносини з працівником без належного його оформлення. Держпраці при перевірках не дрімає. І слід сказати, суди в цьому питанні стають на бік перевіряючих. Проаналізуємо судову практику з цього питання.

Якщо йдеться про стажування студента (учня), при вирішенні спірних ситуацій важливо довести, що така фізична особа на момент стажування дійсно є студентом ВНЗ чи ПТНЗ.

Перевіряючий обов’язково зверне увагу на договір стажування та індивідуальну програму стажування. Вивчить наказ про стажування, в якому, повторимося, мають бути зазначені місце стажування, спеціальність (кваліфікація) або професія стажиста, режим стажування, а також його керівник (див., наприклад, рішення Львівського окружного адмінсуду від 13.02.2018 р. у справі № 813/4801/17, постанову Хмельницького окружного адмінсуду від 23.02.2017 р. у справі № 822/545/17**).

** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72317641 і http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65007113 відповідно.

Суди виносять ухвали не на користь підприємств, на яких проходить стажування студента, якщо ні під час перевірки, ні в ході розгляду справи позивач не надав індивідуальний план стажування, докази ознайомлення стажиста з вимогами роботи за професією, з умовами і оплатою праці, правилами внутрішнього розпорядку і охорони праці, санітарними нормами.

Важливо! На підприємствах, які мають справу із стажистами, на момент перевірки обов’язково мають бути наявні такі документи: заява про стажування, наказ про стажування, договір про стажування, індивідуальний план стажування і висновки про результати стажування. Наявність цих документів свідчить про те, що особа оформлена стажистом згідно з Порядком № 20. Але цього ще недостатньо.

Так, наприклад, при вирішенні спору про «легальність» стажування працівника у ФОП, з’ясувалося, що стажист навчається в ліцеї залізничного транспорту за професією «Оглядач вагонів. Провідник пасажирського вагону», тоді як стажувався він у кафе ФОП за професією бармен-офіціант. У результаті суд таку аферу стажуванням не визнав (див., наприклад, рішення Чернігівського окружного адмінсуду від 04.09.2018 р. у справі № 2540/2575/18).

Тобто недостатньо для визнання стажування у рамках закону тільки того факту, що стажист був студентом (або безробітним). Тож стажування треба оформляти так, щоб комар носа не підточив ☺.