Заміна шин на орендованому авто

По суті, нам потрібно відповісти на два запитання:

1. Що відбувається у бухобліку з шинами, які значаться на балансі орендаря, при їх поверненні орендодавцеві у складі об’єкта оренди?

2. Куди і як доцільно списати вартість таких шин у бухобліку?

Отже, приступимо.

Чи буде безкоштовна передача шин?

За договором оренди орендар зобов’язаний підтримувати об’єкт оренди в належному стані. Саме на орендаря покладаються усі витрати, пов’язані з використанням цього транспортного засобу (ст. 801 ЦКУ). Водночас за загальним правилом заміна шин (комплектуючих) — це робота, пов’язана з підтримкою транспортного засобу в робочому стані (п. 3.19 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу від 30.03.98 р. № 102), тому вартість шин повинна потрапляти до складу витрат періоду їх понесення (тобто у момент установки шин на автомобіль) (п. 15 П(С)БО 7 «Основні засоби»).

Проте враховуючи фіскальну позицію податківців*, більшість платників, як у нашому випадку, дотримуються «безпечного» способу обліку автошин (тобто списують шини за фактом їх непридатності, а не введення в експлуатацію). Як бути, якщо шини на момент повернення об’єкта оренди продовжують значитися на балансі орендаря?

* «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 41, с. 9.

Звісно, після закінчення дії договору оренди об’єкт оренди має бути повернений орендодавцеві в робочому стані і в повній комплектації. Тобто якщо, наприклад, отримували автомобіль з шинами, то й повертати його треба з придатними до експлуатації шинами. Орендареві хочеш-не-хочеш потрібно списати шини з балансу, адже він їх віддає разом з авто.

Віддає, але не дарує! Як ми вже сказали, він зобов’язаний повернути те, що взяв: автомобіль «на ходу». Так, і орендодавець нічого нового з об’єктом оренди не придбаває, а тільки отримує назад своє, у тому числі придатні до експлуатації шини. Інакше кажучи, орендодавець — фізична особа жодного економічного ефекту (тобто доходу) не отримує. А коли немає доходу, немає об’єкта оподаткування ПДФО, ВЗ і, загалом, «паровозом» — не виникає об’єкт оподаткування ПДВ

Хоча не виключено, що податківці в цьому питанні фіскалитимуть і «тягнутимуть за вуха» безкоштовну передачу активу (шин) орендодавцеві (п.п. 14.1.191 ПКУ) з «випливаючими» звідси податковими наслідками.

Тому, як вихід із спірної ситуації, можна запропонувати переглянути варіант обліку шин і виправити помилку минулого періоду**. Тобто визнати, що обраний метод обліку шин не «вписується» в правила бухобліку, був обраний помилково, і на цій підставі списати шини з балансу до повернення об’єкта оренди. Тут буде доречно згадати «свіжі» постанови Верховного Суду «на підтримку» платників (постанови ВС від 27.02.2018 р. у справі № 802/1853/16-а і від 17.04.2018 р. № 816/246/17). У такому разі вже до моменту повернення орендованого автомобіля актив на балансі орендаря значитися не буде і хвилюватися про безкоштовне постачання не доведеться.

** Як виправляти помилки минулих періодів, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 22.

«Погоджувальний» шлях: передаємо ніби безкоштовно

Утім, якщо продовжувати погоджуватися з фіскальним підходом податківців, обліковуючи шини на балансі, то, загалом, можна зменшити податкове навантаження шляхом проведення уцінки* запасів (шин). Наприклад, якщо ціна запасів на дату балансу знизилася, вони застаріли або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, такі запаси підлягають обов’язковій уцінці до чистої вартості реалізації (п. 25 П(С)БО 9 «Запаси»). Тоді на дату балансу, що передує даті розірвання договору оренди, може бути проведена уцінка шин, що відображається проводкою: Дт 946 — Кт 207/2.

* Експертну оцінку запасів проводить спеціальна комісія, призначена керівником підприємства, тобто залучати сертифікованих фахівців не обов’язково (див. лист Мінекономіки від 26.02.2008 р. № 91-22/65).

Щоправда, така уцінка жодного значення для визначення «мінбази» оподаткування ПДВ мати не буде, зате знизить базу нарахування ПДФО і ВЗ. До речі, база для нарахування ЄСВ у будь-якому разі відсутня, оскільки надання майна в оренду згідно з ЦКУ не є ані роботами, ані послугами (п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI).

Зрозуміло, якщо договір оренди укладений з фізичною особою — підприємцем (орендодавець — ФОП) і він надав копію документа, що підтверджує його реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності (копію виписки або витягу з ЄДР), то про жодні ПДФО і ВЗ мови бути не може (п. 177.8 ПКУ, п.п. 165.1.36 ПКУ).

Обираємо рахунок для списання шин

Як випливає із запитання, автомобілі використовувалися виключно для доставки покупних товарів, а отже, усі витрати, пов’язані з автомобілем, — це транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) (у тому числі, витрати на оренду й утримання чужого транспорту). При цьому такі витрати збільшують первісну вартість запасів (п. 9 П(С)БО 9), що придбавалися. ТЗВ враховують у вартості товарів або прямим способом, або через окремий субрахунок 289 з подальшим розподілом за середнім відсотком**.

** Див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 50, с. 77.

Вважаємо, що принцип відображення витрат тут один: обліковуємо витрати залежно від напряму використання автомобіля. Оскільки орендна плата (й усі витрати на утримання орендованих авто, зокрема: ПММ, зарплату водіїв з ЄСВ тощо) належить до складу ТЗВ із включенням до ПВ товару, то «туди ж дорога» собівартості списаних шин як одного з елементів техобслуговування автомобіля.

Таким чином, собівартість списаних шин повинна враховуватися у складі ТЗВ з відображенням у первісній вартості товарів. У вашому випадку на окремому субрахунку. До складу ТЗВ вартість шин повинна потрапити у момент їх установки на автомобіль.

Нижче покажемо на умовному прикладі, як це виглядає в проводках (див. таблицю).

Бухгалтерський облік повернення орендованого автомобіля