Купуємо рухоме майно

3.1. Купуємо у фізособи автомобіль

Організаційні моменти

Укладаємо договір. Договір купівлі-продажу автомобіля між фізичною і юридичною особою має бути оформлений у письмовій формі (п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦКУ). Такий договір може бути посвідчений у нотаріуса, але виключно на бажання однієї зі сторін. Обов’язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля цивільне законодавство не передбачає.

Зверніть увагу! Нині письмовий договір купівлі-продажу можна оформити в територіальному органі надання сервісних послуг МВС (далі — сервісний центр МВС) у присутності його представників (п. 12 Порядку № 1200). Крім того, для укладення правочину можна звернутися до посередника (наприклад, до підприємства, що здійснює комісійну торгівлю автомобілями).

Пенсійний збір при купівлі автомобіля. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування стягують у разі придбання легкових автомобілів за ставками від 3 до 5 % залежно від вартості транспортного засобу. Сплачує його покупець. Причому такий обов’язок виникає при одночасному виконанні двох умов (п. 7 ст. 1 Закону № 400):

1) відбувається перехід права власності на автомобіль;

2) автомобіль підлягає першій державній реєстрації в Україні.

Визначення поняття «перша реєстрація транспортного засобу» міститься в п.п. 14.1.163 ПКУ. Під нею розуміють реєстрацію, яка здійснюється уповноваженими державними органами щодо транспортного засобу в Україні вперше. Не вважається першою реєстрація транспортного засобу, який раніше був, у тому числі тимчасово, зареєстрований на території України або перебував на відомчому обліку (п. 1.3 Інструкції № 379). Таким чином,

Державна реєстрація автомобіля. Її здійснюють у сервісному центрі МВС протягом 10 діб після придбання автомобіля (п. 7 Порядку № 1388).

До заяви на державну реєстрацію в обов’язковому порядку додають документи, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу. Перелік таких документів наведений у п. 8 Порядку № 1388.

Транспортний податок. Його сплачують, тільки якщо підприємство купує легковий автомобіль не старше 5 років, середньоринкова вартість якого більше 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (у 2018 році — 1396125 грн.) (п.п. 267.2.1 ПКУ). У цьому разі розмір транспортного податку становить 25000 грн. на рік (п. 267.4 ПКУ). Отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля можна на офіційному сайті Мінекономрозвитку (www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA).

Якщо ваше підприємство є щасливим набувачем такого автомобіля, не забудьте подати до органу фіскальної служби відповідну декларацію протягом місяця з дня, в якому виникло право власності на цей об’єкт (п.п. 267.6.4 ПКУ).

Обмеження готівкових розрахунків. Продавець і покупець можуть обрати будь-яку форму розрахунків при купівлі автомобіля. Проте якщо вони зупиняться на готівці, то повинні пам’ятати про обмеження, встановлене п.п. 2 п. 6 Положення № 148. Так, готівкові розрахунки між суб’єктом господарювання і фізичною особою можуть здійснюватися протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в сумі, що не перевищує 50000 грн. Детальніше про обмеження готівкових розрахунків ви можете дізнатися зі спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 32, с. 62.

Оподаткування доходу фізособи

У п.п. 164.2.4 ПКУ зазначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, визначена відповідно до ст. 172 і 173 цього Кодексу.

Так, згідно з п. 173.2 ПКУ не підлягає оподаткуванню дохід, отриманий платником податків від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда.

Інакше (коли фізособа продає автомобіль, що не є легковим, або реалізує легковий автомобіль не вперше у звітному (податковому) році) обкладення ПДФО не уникнути.

Щодо утримання ВЗ з доходів від продажу автомобіля діють ті ж правила, що й для ПДФО (пп. 1.2 і 1.7 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Тобто у разі коли дохід обкладається ПДФО, з нього слід утримати і ВЗ.

Розглянемо детальніше оподаткування доходу фізособи-продавця.

Купуємо легковий автомобіль. Автомобіль є легковим, якщо він за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж 9 з місцем водія включно (ст. 1 Закону № 2344).

Як ми вже з’ясували, при продажу вперше протягом року легкового автомобіля оподатковуваний дохід у фізособи не виникає. А як обкладати дохід, якщо це не перший у поточному році продаж?

Ставка ПДФО при другому і подальшому протягом року продажу становить 5 % бази оподаткування (п. 167.2, абзац перший п. 173.1 ПКУ), а ставка ВЗ — 1,5 % (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Уточнимо цей момент.

З формулювання абзацу другого п. 173.2 ПКУ можна було б дійти висновку, що при продажу протягом року двох легкових автомобілів доходи від реалізації як першого, так і другого автомобіля необхідно обкладати ПДФО і ВЗ. Проте фіскали в цьому випадку зайняли лояльну позицію.

Так, на їх думку, якщо протягом року фізична особа продає два або більше легкових автомобіля, то оподаткуванню підлягає дохід від другого і наступних продажів. Тобто дохід від продажу першого у звітному (податковому) році легкового автомобіля не обкладають ПДФО і ВЗ, незалежно від того, чи були в такої фізособи наступні продажі легкових автомобілів цього року.

Крім того, дохід від першого протягом року продажу «легковичка» обкладати не доведеться, якщо до цього фізособа отримувала дохід від продажу іншого об’єкта рухомого майна, наприклад мотоцикла та/або мопеда (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 72, с. 38).

Але як же податковому агентові дізнатися про черговість продажу фізособою легкового автомобіля? Таку інформацію фізична особа — продавець повинна зазначити в окремій заяві або відобразити у відповідному пункті договору купівлі-продажу (п. 173.3 ПКУ, підкатегорія 103.22 БЗ).

Припустимо, продаж «легковичка» не перший цього року. Тоді дохід від продажу автомобіля визначають виходячи із ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче (за вибором платника податку):

— середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або

— оціночної вартості автомобіля, визначеної згідно із законом.

Такий порядок визначення доходу прописаний в абзаці третьому п. 173.1 ПКУ.

При цьому середньоринкову вартість легкового автотранспорту визначає Мінекономрозвитку щоквартально до 10-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, і оприлюднює на своєму офіційному сайті www.me.gov.ua. Що стосується оціночної вартості, то її встановлюють професійні оцінювачі.

Купуємо автомобіль, що не є легковим. У разі продажу фізособою автомобіля, що не є легковим, ПКУ жодних фіскальних послаблень не робить. Усю суму такого доходу обкладають ПДФО за ставкою 5 % і ВЗ за ставкою 1,5 %.

Майте на увазі: незалежно від того, який автомобіль продає фізособа, суб’єкт господарювання виступає для такого продавця податковим агентом (абзац перший п. 173.3 ПКУ). Про це нагадують і фіскали в консультації, розміщеній у підкатегорії 103.22 БЗ. Отже, суб’єкт господарювання повинен:

1) нарахувати і сплатити ПДФО і ВЗ до бюджету за своїм місцезнаходженням, якщо отриманий від продажу транспортного засобу дохід підлягає оподаткуванню.

При виплаті доходу готівкою, знятою з рахунку в банку, або шляхом перерахування на банківський рахунок фізособи ПДФО і ВЗ сплачують у день виплати доходу (п.п. 168.1.2 ПКУ). Якщо дохід виплачують готівкою з каси, перерахувати відповідні суми податку і збору слід протягом 3 банківських днів з дня, що настає за днем виплати (нарахування) (п.п. 168.1.4 ПКУ). У разі коли дохід нараховано, але не виплачено, ПДФО і ВЗ потрібно сплатити протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця, в якому нараховано, але не виплачено дохід (п.п. 49.18.1, п. 57.1 і п.п. 168.1.5 ПКУ);

2) відобразити дохід фізособи від продажу автомобіля в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «105».

Якщо дохід неоподатковуваний (у звітному році перший продаж легкового автомобіля), графи 4а і 4 не заповнюють (у паперовому варіанті форми № 1ДФ ставлять прочерки). Якщо ж дохід від продажу транспортного засобу підлягає оподаткуванню, у зазначених графах Податкового розрахунку відображають суму нарахованого і перерахованого ПДФО.

Суму утриманого і сплаченого ВЗ наводять у відповідних графах рядка «Військовий збір» розділу ІІ форми № 1ДФ.

А як бути в разі коли фізособа-продавець самостійно сплатила ПДФО і ВЗ до моменту укладення договору купівлі-продажу? Чи потрібно суб’єкту господарювання — податковому агенту ще раз утримувати ПДФО і ВЗ з нарахованого такому продавцеві доходу?

Так, потрібно, оскільки в ПКУ не передбачено зворотного. Той факт, що фізособа сплатила ПДФО і ВЗ, не дає права підприємству-покупцю не стягувати відповідні податки і збори з виплачуваного продавцеві доходу. Отже, підприємству необхідно виконати всі функції податкового агента, навіть якщо фізособа самостійно сплатила ПДФО і ВЗ до моменту укладення договору купівлі-продажу. Питання повернення надміру сплачених до бюджету сум фізособі слід вирішувати безпосередньо з фіскальними органами.

А ось нараховувати ЄСВ на суму доходу, що виплачується фізособі при купівлі автомобіля, підприємству-покупцю не потрібно. Адже ця виплата нарахована не за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором, а тому не включається до бази нарахування цього внеску (див. п. 1 ст. 7 Закону № 2464).

І ще один момент. Що стосується фізосіб-нерезидентів, то їх доходи обкладаються ПДФО в порядку, встановленому для резидентів. Проте у разі виникнення оподатковуваного доходу застосовують ставку 18 % (п. 173.6 ПКУ).

3.2. Купуємо рухоме майно, відмінне від автомобіля

Правові нюанси. У ПКУ немає чіткого визначення терміна «рухоме майно», а лише зазначено, що термін «майно» використовується в значенні, наведеному в ЦКУ (п.п. 14.1.105 ПКУ). У свою чергу, ч. 2 ст. 181 ЦКУ визначає рухоме майно як речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Використовуючи принцип аналогії права, можна також скористатися визначенням, наведеним у Національному стандарті 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженому постановою КМУ від 10.09.2003 р. № 1440. Згідно із цим документом

Підпункт «б» п. 174.1 ПКУ відносить до об’єктів рухомого майна, зокрема:

— предмети антикваріату або витвори мистецтва;

— природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінні метали, прикраси з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;

— будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;

— інші види рухомого майна.

Відчуження об’єктів рухомого майна, зазвичай, здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу. Цей договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги до його форми не встановлені законом.

Обов’язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу рухомого майна ЦКУ не передбачено. Але сторони договору можуть домовитися про це. У цьому випадку договір вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення (ч. 4 ст. 639 ЦКУ).

Готівкові обмеження. Як і у випадку з придбанням автомобіля, потрібно враховувати обмеження при розрахунках готівкою, встановлені Положенням № 148 (ср. ). Нагадаємо: одній фізособі (непідприємцю) можна виплатити не більше 50 тис. грн. на день за одним або кількома платіжними документами.

Оподаткування доходу фізособи. Стаття 173 ПКУ передбачає, що з доходу фізичної особи від продажу рухомого майна ПДФО утримується за ставкою, встановленою п. 167.2 ПКУ, а саме — 5 %. Виняток — фізособи-нерезиденти. Їх доходи обкладають ПДФО за ставкою 18 % (п. 173.6 ПКУ).

Базу оподаткування згідно з абзацом другим п. 173.1 ПКУ визначають виходячи із ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості, визначеної відповідно до закону. Тобто норми зазначеного пункту вимагають провести оцінку об’єкта рухомого майна відповідно до Закону № 2658. А отже, доведеться залучити професійного оцінювача.

Цікавий момент! Зазвичай, податківці говорять про застосування ставки ПДФО у розмірі 5 % тільки щодо доходів від продажу автомобіля (мопеда, мотоцикла). А ось дохід від продажу іншого рухомого майна вони вимагають обкладати за ставкою 18 % (див., зокрема, листи ДФСУ від 13.01.2017 р. № 446/Д/99-99-13-02-03-14, від 10.11.2016 р. № 24277/6/99-99-13-02-03-15, від 03.02.2016 р. № 1131/П/99-99-17-03-03-14, консультації з підкатегорії 103.03 БЗ).

Одночасно із цим у підкатегорії 103.22 БЗ є роз’яснення фіскалів, у якому вони погоджуються з тим, що до рухомого майна належить будь-яке майно в матеріальній формі, яке не є нерухомістю. Далі вони констатують, що порядок обкладення операцій з продажу й обміну об’єктів рухомого майна визначений ст. 173 ПКУ (тобто передбачається застосування ставки 5 %).

Як же діяти податковому агентові?

На наш погляд, ставку 5 % слід застосовувати при продажу будь-яких об’єктів рухомого майна.

Але при цьому

У такій ситуації в розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ суму виплаченого фізособі доходу від продажу рухомого майна відображають з ознакою «105».

Зрозуміло, що проводити оцінку майна має сенс, тільки якщо йдеться про якісь великі покупки. Інакше здійснювати оцінку сенсу немає.

Якщо оціночна вартість майна не визначена, ПДФО утримуємо за ставкою 18 %, а у формі № 1ДФ виплату доходу відображаємо з ознакою «127».

І ще один момент. Коли продавцем майна є фізособа, сторони часто домовляються про те, яка сума має бути виплачена продавцеві на руки (тобто вже за мінусом ПДФО і ВЗ). У такому разі підприємству-покупцю для визначення договірної вартості потрібно знайти «грязну» (тобто нараховану) суму доходу. Зробіть це за допомогою коефіцієнта, визначеного за формулою:

100 : (100 - Сп - Свз),

де Сп — ставка ПДФО;

Свз — ставка ВЗ.

Тоді нарахована сума за вирахуванням ПДФО і ВЗ дорівнюватиме тій, що покупець бажає отримати на руки.

Юрособа-покупець при виплаті доходу від продажу рухомого майна є податковим агентом (п. 173.3 ПКУ) і повинна:

1) утримати та сплатити до бюджету ПДФО і ВЗ.

При виплаті доходу готівкою, знятою з рахунку в банку, або шляхом перерахування на банківський рахунок фізособи ПДФО і ВЗ сплачуються в день виплати доходу, а при виплаті готівкою з каси — протягом 3 банківських днів з дня, що настає за днем виплати (нарахування). Якщо дохід нараховано, але не виплачено, то ПДФО і ВЗ платять протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця, в якому нараховано, але не виплачено дохід (п.п. 49.18.1, п. 57.1 і п.п. 168.1.5 ПКУ);

2) відобразити в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ суму нарахованого (виплаченого) доходу та утриманого (перерахованого) ПДФО і ВЗ.

ЄСВ на такі доходи не нараховують. Адже фізособа в цьому випадку не надає послуги і не виконує роботи, тому об’єкт нарахування ЄСВ відсутній.

Важливо! Особливі правила оподаткування ПКУ передбачає для доходу від реалізації власної сільгосппродукції. Детально про це читайте в розділі 4 на с. 26.