Придбаваємо автомобіль

При придбанні автомобіля не обійтися без участі бухгалтера. Адже така процедура призводить до необхідності перерахувати податки та збори, супутні придбанню транспортного засобу, сформувати його первісну вартість і відобразити таке придбання в обліку. А це — завдання бухгалтера. Як усе правильно зробити, розповімо в цьому розділі спецвипуску.

1.1. Пенсійний збір

При придбанні автомобіля вам, можливо, доведеться сплатити пенсійний збір. Чим це регламентовано і на які випадки поширюється, розберемося далі.

Об’єкт і база

Основні питання, що стосуються сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, регламентовано Законом № 400. До нього і звернемося.

Так, платниками цього збору згідно з п. 7 ст. 1 згаданого Закону є, зокрема, підприємства і фізособи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні*. Із цього випливає, що сплатити пенсійний збір доведеться, якщо одночасно мають місце всі перелічені нижче обставини:

* Таку реєстрацію здійснюють територіальні органи з надання сервісних послуг МВС.

1) автомобіль є легковим;

2) відбувається перехід права власності;

3) автомобіль підлягає першій державній реєстрації в Україні.

На кожній із цих обставин зупинимося детальніше.

1. Що в цьому випадку вважати легковим автомобілем, «пенсійнострахувальний» Закон № 400 не говорить. Тому звернемося до загального визначення цього поняття, наведеного в Законі про автотранспорт. Так, відповідно до ст. 1 згаданого Закону легковий автомобіль — це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж 9 з місцем водія включно.

2. Що стосується права власності, то воно може бути отримано шляхом (п. 12 Порядку № 1740):

— купівлі, у тому числі у виробників або торговельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями осіб з інвалідністю згідно із законодавством);

— міни;

— дарування (безоплатної передачі);

— успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля відповідно до закону);

— з інших підстав, передбачених законодавством.

Не потрібно сплачувати збір при перереєстрації автомобіля в результаті зміни власником місця стоянки, місцезнаходження (для фізичної особи — місця проживання), зміни технічних характеристик автомобіля тощо, тобто у випадках, коли право власності не переходить від однієї особи до іншої.

3. Тут важливо розуміти, що вважається першою держреєстрацією автомобіля. Визначення цього поняття міститься в п.п. 14.1.163 ПКУ. Так, першою реєстрацією транспортного засобу є реєстрація, яка здійснюється уповноваженими державними органами щодо цього транспортного засобу в Україні вперше. Не є першою реєстрація транспортного засобу, який раніше був, у тому числі тимчасово, зареєстрований на території України чи перебував на відомчому обліку (п. 1.3 Інструкції № 379).

Таким чином, якщо ви купуєте (отримуєте в дар або в обмін) «уживаний» автомобіль, який уже був зареєстрований на території України, то сплачувати пенсійний збір вам не потрібно.

Детальний перелік операцій, за якими сплачується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування при реєстрації автотранспорту, ви можете знайти в листі ПФУ від 17.02.99 р. № 04/877.

За базу нарахування цього пенсійного збору приймають вартість автомобіля, зазначену в будь-якому документі, який може її підтвердити. Таким документом залежно від способу придбання автомобіля може бути договір купівлі-продажу або міни, довідка органів митної служби, акт експертної оцінки вартості автомобіля тощо (п. 13 Порядку № 1740). Про те, що документ, який підтверджує вартість, залежить від способу придбання «легковика», говорив і ПФУ (див. лист від 13.06.2008 р. № 10031/-3-20).

Цікавий момент!

На це ПФУ вказував у листі від 25.06.2011 р. № 13034/03-30.

Ставка пенсійного збору

Усе про ставки «автомобільного» пенсійного збору «знають» п. 8 ст. 4 Закону № 400 і п. 13 Порядку № 1740. Такі ставки безпосередньо залежать від вартості автомобіля, що придбавається. Дізнатися про це більше вам допоможе табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Розмір ставок пенсійного збору

І наостанок зазначимо: збір сплачують на рахунки загального фонду держбюджету за місцем першої реєстрації автомобіля в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС (далі — сервісний центр МВС). Зауважте: без документального підтвердження його сплати ваш автомобіль не зареєструють (пп. 14 і 15 Порядку № 1740).

Звітувати про сплату пенсійного збору за першу реєстрацію легкового автомобіля в Україні не потрібно, оскільки це не передбачено законодавством.

Ну що ж, сплатили пенсійний збір або ваш транспортний засіб не є об’єктом оподаткування цим збором? Тоді сміливо починайте реєстрацію автомобіля. Як її правильно здійснити, розповімо в наступному підрозділі.

1.2. Державна реєстрація

Реєстраційна процедура достатньо проста. Особливості її здійснення регламентовано Порядком № 1388. Так, для реєстрації транспортного засобу його власник або уповноважена ним особа повинні звернутися до будь-якого сервісного центру МВС незалежно від місцезнаходження підприємства*. В окремих випадках реєстрація може здійснюватися через центри надання адміністративних послуг.

* При цьому в реєстраційних документах зазначають юридичну особу, якій належить транспортний засіб, місцезнаходження такої особи та стоянки автомобіля (п. 24 Порядку № 1388).

Причому зауважте, що п. 7 Порядку № 1388 вимагає здійснити реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу протягом 10 діб після:

— придбання (отримання);

— митного оформлення;

— тимчасового ввезення на територію України;

— виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Суб’єкт господарювання повинен подати заяву на державну реєстрацію транспортного засобу, а також додати до неї документи, що підтверджують правомірність придбання автомобіля.

У загальному випадку підтвердним документом буде договір купівлі-продажу. Якщо ж автомобіль був придбаний у підприємства-виробника, до сервісного центру МВС надають акт приймання-передачі транспортного засобу за формою, затвердженою додатком 6 до Порядку № 1388.

З повнішим переліком документів, необхідних для реєстрації транспортного засобу, ви можете ознайомитися в п. 8 згаданого Порядку.

Майте на увазі:

Інакше ваш транспортний засіб не зареєструють. При цьому, крім податків та зборів (якщо вони підлягають сплаті відповідно до законодавства), власник вносить в установленому порядку плату за (п. 8 Порядку № 1388):

— проведення огляду транспортного засобу;

— державну реєстрацію;

— відшкодування вартості бланків реєстраційних документів і номерних знаків.

Якщо всі розглянуті вище умови виконано і транспортний засіб зареєстровано — саме час формувати первісну вартість новопридбаного автомобіля!

1.3. Формуємо первісну вартість

Для цілей бухгалтерського та податкового обліку автомобіль, який підприємство використовує у своїй діяльності, у загальному випадку класифікується як об’єкт основних засобів (п. 4 П(С)БО 7 і п.п. 14.1.138 ПКУ). Від цього й «танцюватимемо».

Далі розглянемо, як у бухгалтерському та податковому обліку сформувати первісну вартість придбаного транспортного засобу.

Бухгалтерський облік

Бухгалтерський облік основних засобів (далі — ОЗ) регламентований П(С)БО 7. Пункт 7 цього стандарту наказує зараховувати ОЗ на баланс за первісною вартістю. При цьому до складу первісної вартості об’єкта ОЗ включають (п. 8 П(С)БО 7):

— суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без урахування непрямих податків);

— реєстраційні збори, державне мито й аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт ОЗ;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) ОЗ (якщо вони не відшкодовуються платникові);

— витрати на страхування ризиків доставки ОЗ;

— витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження ОЗ;

— інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням ОЗ до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Фінансові витрати в загальному випадку не потрапляють до первісної вартості ОЗ. Виняток — придбання (створення) кваліфікаційних активів — активів, що потребують суттєвого часу для їх створення (абзац дев’ятий п. 8 П(С)БО 7). При цьому суттєвим вважається час, що становить більше 3 місяців (п. 1.6 Методрекомендацій № 1300).

Як бачите, наведений у П(С)БО 7 перелік витрат, що включаються до первісної вартості ОЗ, достатньо узагальнений. У зв’язку із цим ми хочемо його трохи деталізувати і розповісти про участь окремих, найпоширеніших витрат у формуванні первісної вартості новопридбаного автомобіля. Помічником нам у цьому слугуватиме табл. 1.2.

Таблиця 1.2. Формування первісної вартості автомобіля

Окремо хотілося б зупинитися на включенні до первісної вартості автомобіля сум «вхідного» ПДВ. Як і акцизний податок, ПДВ є непрямим податком. Але беззастережно включати його до первісної вартості придбаного автомобіля не слід. Адже шлях туди відкритий тільки для невідшкодовуваних непрямих податків. А із цим у ПДВ можуть бути питання. Пояснимо чому.

Згідно з абзацом п’ятим п. 198.3 ПКУ при придбанні об’єкта ОЗ увесь «вхідний» ПДВ включають до податкового кредиту.

Водночас, якщо автомобіль використовуватиметься в неоподатковуваній (необ’єктній/пільговій) або негосподарській діяльності, підприємству доведеться нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання із цього податку (п. 198.5 ПКУ). Через це ПДВ можна вважати невідшкодовуваним.

Але! Первісну вартість ПДВ збільшить тільки в тому випадку, якщо вже при купівлі автомобіля ви точно знаєте, що використовуватимете його в неоподатковуваній/негосподарській діяльності. Адже тоді необхідність нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання з’явиться відразу при зарахуванні нового об’єкта ОЗ на баланс і ви зможете включити суму невідшкодовуваного ПДВ до первісної вартості, що формується.

Якщо ж ви придбаваєте транспортний засіб для оподатковуваної/господарської діяльності, а потім починаєте використовувати його в неоподатковуваній/негосподарській діяльності, то так зробити не вийде. Річ у тому, що в такому разі при придбанні автомобіля ви відносите «вхідний» ПДВ до податкового кредиту і формуєте первісну вартість об’єкта ОЗ без його участі (адже приводу для нарахування компенсуючих податкових зобов’язань немає). Необхідність нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання виникає тільки тоді, коли транспортний засіб вирішують використовувати в неоподатковуваній/негосподарській діяльності, тобто вже після того, як первісна вартість такого об’єкта сформована. При цьому додати тепер ПДВ, що став невідшкодовуваним, до сформованої в минулому первісної вартості ОЗ, на наш погляд, не можна. Адже первісна вартість — річ недоторканна. Її неможливо змінити, коли заманеться (за винятком випадків, суворо прописаних у П(С)БО 7).

Водночас раніше Мінфін пропонував направляти суму компенсуючих податкових зобов’язань за ОЗ, які припинили використовувати в госпдіяльності або оподатковуваних операціях, на збільшення первісної вартості таких об’єктів. Цей висновок випливав із положень п.п. 1.3 нині скасованої Інструкції № 141. Але ми з таким підходом не згодні.

Щоб краще зрозуміти, коли вартість компенсуючого ПДВ включається до первісної вартості автомобіля, а коли — ні, ознайомтеся з рис. 1.1.

Зазначимо, що формують первісну вартість купленого автомобіля за дебетом субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів». Надалі при введенні транспортного засобу в експлуатацію її списують у дебет субрахунку 105 «Транспортні засоби».

Податковий облік

У контексті податковоприбуткового обліку важливо розуміти, є платник податків високодохідником чи малодохідником. До високодохідників належать підприємства, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухобліку, за останній річний звітний (податковий) період перевищує 20 млн грн. (п.п. 134.1.1 ПКУ). Усі інші підприємства є малодохідниками.

Так ось, малодохідникам для цілей обкладення податком на прибуток ПКУ дозволяє орієнтуватися виключно на бухгалтерські правила. Окремий же податковий облік ОЗ ведуть тільки:

— високодохідні підприємства;

— малодохідні підприємства, які добровільно здійснюють коригування бухгалтерського фінрезультату, передбачені ПКУ.

Саме таких платників податків і стосується інформація, наведена далі.

Первісна вартість об’єкта ОЗ у податковому обліку формується в повній відповідності з бухгалтерськими стандартами. Також згідно з бухгалтерськими правилами, але з урахуванням обмежень, установлених пп. 14.1.138, 138.3.2 і 138.3.3 ПКУ, здійснюють розрахунок податкової амортизації ОЗ.

У зв’язку з відмінністю деяких аспектів бухгалтерського і податкового обліку ОЗ можуть виникнути «амортизаційні» податковоприбуткові різниці. Що може вплинути на появу таких різниць в обліку транспортних засобів, придбаних після 01.01.2015 р., розповімо далі.

1. Відповідність визначенню об’єкта ОЗ у бухгалтерському і податковому обліку. Річ у тому, що бухгалтерське і податкове визначення ОЗ дещо відрізняються. Так, для визнання активу в податковому обліку об’єктом ОЗ його вартість має бути вища за 6000,00 грн.*, очікуваний строк служби — більше одного року і такий об’єкт повинен призначатися для використання в господарській діяльності підприємства (п.п. 14.1.138 ПКУ). У свою чергу, П(С)БО 7 таких критеріїв належності до об’єктів ОЗ, як вартість і використання в господарській діяльності підприємства, не встановлює. І якщо 6-тисячну межу вартість автомобіля точно перевищить, то зв’язок з господарською діяльністю — це саме той критерій, який може вплинути на виникнення різниці між бухгалтерським і податковим обліком.

* Нагадаємо: зазначена вартісна межа діє з 01.09.2015 р.

Можливо, транспортний засіб підприємство придбаває не з метою використання його в господарській діяльності (припустимо, для волонтерської, благодійної діяльності). Тоді витрати на придбання автомобіля (як невиробничого ОЗ) не підлягають амортизації в податковому обліку (п.п. 138.3.2 ПКУ). Їх доведеться прибирати через «амортизаційні» різниці, встановлені пп. 138.1 і 138.2 ПКУ.

2. Різні строки використання. Підпункт 138.3.3 ПКУ встановлює мінімально допустимі строки амортизації для об’єктів ОЗ. Для транспортних засобів (група 5) такий строк становить 5 років. У свою чергу, у бухгалтерському обліку строк амортизації підприємство визначає самостійно. Отже, встановлення в податковому і бухгалтерському обліку різних строків експлуатації автомобіля призведе до появи податковоприбуткових різниць.

3. Різні методи амортизації. Підпунктом 138.3.1 ПКУ визначено, що в податковому обліку можуть застосовуватися ті ж методи нарахування амортизації, які передбачено П(С)БО 7, крім виробничого. Звісно, зручніше встановлювати однакові методи нарахування амортизації в бухгалтерському і податковому обліку. Проте не завжди це доцільно. Так, якщо підприємство вирішить, що найоптимальніший метод нарахування амортизації вартості автомобіля в бухгалтерському обліку — це виробничий, то обов’язково виникнуть податковоприбуткові різниці, оскільки в податковому обліку застосування такого методу заборонене.

4. Здійснення переоцінок. З п.п. 138.3.1 ПКУ випливає, що суми переоцінки в розрахунку податкової амортизації участі не беруть. А ось у бухобліку після проведення уцінки або дооцінки нарахування амортизації здійснюється виходячи з нової вартості переоціненого об’єкта ОЗ. У зв’язку із цим у податковому і бухгалтерському обліку база для розрахунку амортизації (а отже, і сума амортизації) буде різною. Звідси і податковоприбуткова різниця.

Але ще раз підкреслимо: підприємств-малодохідників (якщо вони не прийняли рішення про добровільне коригування бухгалтерського фінрезультату для цілей оподаткування) усі перелічені податковоприбуткові різниці не стосуватимуться.

Формування первісної вартості автомобіля розглянемо на прикладі.

Приклад 1.1. Підприємство придбало в кредит легковий автомобіль, призначений для використання в господарській діяльності в оподатковуваних ПДВ операціях. Ціна автосалону — 639966,00 грн. (у тому числі ПДВ — 106661,00 грн.), доставка — 21600,00 грн. (у тому числі ПДВ — 3600,00 грн.). Сплачено: збір до Пенсійного фонду (4 % — 21332,20 грн.), плата за послуги сервісного центру МВС (590,00 грн.). Нараховано відсотки за користування кредитом — 9120,00 грн.

Відображення цих операцій в обліку ви можете побачити в табл. 1.3.

Таблиця 1.3. Придбання автомобіля

1.4. Купуємо автомобіль у фізособи — оподатковуємо доходи

Купуєте автомобіль у фізособи? Тоді подбайте про нарахування і сплату до бюджету відповідних платежів з доходу, що їй виплачується. Яких саме? Зараз розповімо.

Передусім ПКУ зобов’язує сплатити з такого доходу податок на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО). Так, згідно з п.п. 164.2.4 цього Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи включається частина доходів від операцій з майном. Автомобіль є рухомим майном (ч. 2 ст. 181 ЦКУ). А отже, щоб дізнатися, яка саме частина доходів фізособи-продавця оподатковуватиметься ПДФО, потрібно звернутися до ст. 173 ПКУ.

Пункт 173.2 ПКУ свідчить, що

* Те саме стосується мотоциклів і мопедів, проте на них ми зупинятися не будемо.

Таким чином, бути чи не бути в такому разі ПДФО, залежить від двох факторів:

1) виду автомобіля, що продається фізособою (легковий чи нелегковий);

2) черговості продажу легкового автомобіля фізособою протягом року.

Отже, якщо фізособа продає автомобіль, що не є легковим, або реалізує легковий автомобіль не вперше у звітному (податковому) році, обкладення ПДФО не уникнути. Ставка податку — 5 % (пп. 173.1 і 167.2 ПКУ).

З військовим збором (далі — ВЗ) аналогічна ситуація. Річ у тому, що об’єктом обкладення ВЗ є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ і п.п. 163.1.1 ПКУ). А як ви вже знаєте, до нього потрапляє частина доходу від операцій з рухомим майном, визначена відповідно до положень ст. 173 ПКУ. Крім того, згідно з п.п. 1.7 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ цього Кодексу ВЗ не утримується з доходів, що не обкладаються ПДФО**. Таким чином, щодо обкладення ВЗ доходів від продажу автомобіля діють ті ж правила, що й для ПДФО. Згодні із цим і фіскали (див. роз’яснення в підкатегорії 132.02 БЗ***).

** Виняток становлять доходи, наведені в пп. 165.1.2, 165.1.18 і 165.1.52 ПКУ.

*** База знань, розміщена на офіційному сайті ДФСУ: zir.sfs.gov.ua.

Легко зрозуміти, як працюють вищезгадані правила обкладення ПДФО і ВЗ, допоможе рис. 1.2.

Як ви бачите, один із ключових моментів в оподаткуванні доходу фізособи від продажу — це вид автомобіля, що продається: легковий чи нелегковий. Давайте розберемо це детальніше.

Купуємо легковий автомобіль. Нагадаємо, що автомобіль є легковим, якщо він за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж 9 з місцем водія включно (ст. 1 Закону про автотранспорт).

Згідно з абзацом другим п. 173.2 ПКУ оподаткуванню підлягає дохід, отриманий фізособою від продажу протягом звітного (податкового) року двох чи більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля. У такому разі ставка ПДФО становитиме 5 % бази оподаткування (абзац перший п. 173.1, п. 167.2 ПКУ), а ставка ВЗ — 1,5 % (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Формулювання абзацу другого п. 173.2 ПКУ може навести на думку, що при продажу протягом року двох легкових автомобілів обкладати ПДФО і ВЗ потрібно доходи від реалізації і першого, і другого автомобіля. Проте це не так. Податківці лояльно підійшли до цього питання.

Так, на їхню думку, якщо протягом року фізична особа продає два чи більше легкові автомобілі, то оподаткуванню підлягає дохід від другого і наступних продажів. Тобто дохід від продажу першого у звітному (податковому) році легкового автомобіля не обкладають ПДФО і ВЗ, незалежно від того, чи були в такої фізособи наступні продажі легкових автомобілів у цьому році.

Зазначимо, що абзац другий п. 173.2 ПКУ дозволяє не оподатковувати також дохід, отриманий фізособою від продажу протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді мотоцикла та/або мопеда. Звідси може виникнути запитання: а якщо платник податків уже продавав у звітному (податковому) році мотоцикл або мопед, чи можна не оподатковувати його дохід від продажу перший раз на рік легкового автомобіля? Тут податківці також не стали вставляти платникам податків палиці в колеса. На їхню думку, перші та наступні продажі необхідно розглядати окремо за кожним видом транспортних засобів, наведених в абзаці другому п. 173.2 ПКУ.

Таким чином,

Ознайомитися безпосередньо з думкою податківців щодо двох розглянутих вище питань ви можете в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 72, с. 38.

Тепер про те, як податковому агентові дізнатися про черговість продажу фізособою легкового автомобіля. Згідно з п. 173.3 ПКУ таку інформацію фізична особа — продавець повинна зазначити в окремій заяві або відобразити у відповідному пункті договору купівлі-продажу. Аналогічне твердження податківців можна знайти в консультації з підкатегорії 103.22 БЗ.

Припустимо, продаж «легковика» не перший у цьому році. Тоді дохід від продажу автомобіля визначають виходячи із ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче (на вибір платника податку):

— середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу

або

— оціночної вартості автомобіля, визначеної згідно із законом.

Такий порядок регламентовано абзацом третім п. 173.1 ПКУ.

Середньоринкову вартість визначає щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки, моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску і пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів (див. Порядок № 403). До 10-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, її оприлюднюють.

Інформацію про середньоринкову вартість автомобіля залежно від його марки, моделі, року випуску і пробігу можна знайти на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку (www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice).

А ось щоб визначити оціночну вартість автомобіля, доведеться звернутися до професійних оцінювачів. Вони здійснюють оцінку колісних транспортних засобів на підставі Методики № 142.

Купуємо автомобіль, що не є легковим. Тут уже жодні звільняючі норми не діють. А тому ПДФО і ВЗ з доходу від продажу нелегкового автомобіля доведеться утримати на повну.

Дохід від продажу такого транспортного засобу визначають виходячи із ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче його оціночної вартості (абзац другий п. 173.1 ПКУ). Усю суму доходу обкладають ПДФО за ставкою 5 % і ВЗ за ставкою 1,5 %.

Який би автомобіль не купувався — легковий чи нелегковий — суб’єкт господарювання виступає для фізособи-продавця податковим агентом (абзац перший п. 173.3 ПКУ). А це означає, що такий суб’єкт господарювання повинен:

1) нарахувати і сплатити ПДФО і ВЗ до бюджету за своїм місцезнаходженням, якщо отриманий від продажу транспортного засобу дохід підлягає оподаткуванню. При цьому сплату здійснюють у такі строки:

— при перерахуванні доходу з банківського рахунка — у день виплати доходу (п.п. 168.1.2 ПКУ);

— при виплаті готівки з каси — протягом 3 банківських днів, наступних за днем виплати (нарахування) доходу (п.п. 168.1.4 ПКУ);

— якщо дохід нараховано, але не виплачено — протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця, у якому нараховано, але не виплачено дохід (п.п. 49.18.1, п. 57.1 і п.п. 168.1.5 ПКУ);

2) відобразити дохід фізособи від продажу автомобіля в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ* з ознакою доходу «105».

* На сьогодні діє форма зазначеного розрахунку, затверджена наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4.

Якщо дохід неоподатковуваний (у звітному році перший продаж легкового автомобіля), графи 4а і 4 форми № 1ДФ не заповнюють (у паперовому варіанті форми ставлять прочерки). Якщо ж дохід від продажу транспортного засобу підлягає оподаткуванню, у цих графах Податкового розрахунку зазначають суму ПДФО.

Суму утриманого ВЗ наводять у відповідних графах рядка «Військовий збір» розділу ІІ форми № 1ДФ.

Якщо договір купівлі-продажу посвідчує нотаріус, він також звітує про такий правочин у ДПІ шляхом подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ.

Може так статися, що фізособа-продавець самостійно сплатила ПДФО і ВЗ до моменту укладення договору купівлі-продажу. Чи потрібно в такому випадку суб’єкту господарювання — податковому агенту ще раз утримувати ПДФО і ВЗ з нарахованого такому продавцеві доходу?

На наш погляд, потрібно. Адже в ПКУ не сказано зворотного. Той факт, що фізособа сплатила ПДФО і ВЗ, не звільняє підприємство-покупця від утримання відповідних податків і зборів з доходу, який виплачується продавцеві. Отже, підприємству необхідно виконати всі функції податкового агента, навіть якщо фізособа самостійно сплатила ПДФО і ВЗ до моменту укладення договору купівлі-продажу. Питання повернення надміру сплачених сум ПДФО і ВЗ фізособі слід вирішувати безпосередньо з фіскальними органами.

Його нараховувати на суму доходу, що виплачується фізособі при купівлі автомобіля, підприємству-покупцеві не доведеться. Адже такий дохід — не зарплата і не винагорода за цивільно-правовим договором за виконані роботи (надані послуги). А отже, він не включається до бази нарахування ЄСВ (див. п. 1 ст. 7 Закону № 2464).

І ще один важливий момент: якщо розрахунки за автомобіль здійснюються готівкою з каси підприємства, необхідно дотримуватися 50-тисячного обмеження готівкових розрахунків між суб’єктом господарювання і фізособою, встановленого п.п. 2 п. 6 Положення № 148.

Більше про це ви можете дізнатися зі спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 41, с. 65.