Табу на негрошові розрахунки

Негрошове табу

Про те, що єдиноподатникам заборонено здійснювати негрошові розрахунки, прямо зазначено у п. 291.6 ПКУ. У ньому говориться, що платники ЄП груп 1 — 3 повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Спираючись на це, робимо висновок, що заборона на негрошові розрахунки:

— не стосується тільки платників ЄП групи 4 (аграріїв). Водночас всі інші категорії платників ЄП, як ФОП, так і юрособи, мають пам’ятати про цю заборону;

— стосується виключно негрошових розрахунків при визначенні доходу. Тобто

А тому, на наш погляд, про негрошові розрахунки при придбанні товарів (робіт, послуг), тобто коли платник ЄП розраховується за отриманий від інших осіб товар (роботу, послугу) у негрошовій формі, з точки зору покупця товарів, робіт, послуг говорити не слід. Хоча податківці щодо цього висновку не такі категоричні. Детально про це дивіться нижче.

Щоб платники ЄП знали, де на них чекає небезпека, наведемо найпоширеніші з негрошових операцій, з якими мають справи платники ЄП.

Види негрошових операцій

Залік взаємних вимог. Нагадаємо, що зобов’язання може бути припинене зарахуванням зустрічних однорідних вимог (ст. 601 ЦКУ, ч. 3 ст. 203 ГКУ). Для такого зарахування достатньо заяви однієї зі сторін.

Але при зарахуванні за відвантажений єдиноподатником товар (виконану роботу, надану послугу) оплата в грошовій формі не надходить. А отже, в цьому випадку порушується вимога п. 291.6 ПКУ. З цим погоджуються і податківці (категорія 108.01.01 БЗ).

Тому не радимо єдиноподатникам-комітентам прописувати у договорі комісії умову про те, що комісіонер самостійно утримує з виручки, яка підлягає перерахуванню комітенту, свою винагороду. Такий висновок стосується будь-яких посередницьких договорів.

Водночас податківці не бачать нічого кримінального у тому, щоб банк утримував із виручки за відвантажені товари, що надходить від покупця на рахунок єдиноподатника, комісію за розрахунково-касове обслуговування. Хоча фактично така операція теж є взаємозаліком (див. лист ДФСУ від 16.10.2018 р. № 4435/Д/99-99-13-01-02-14/ІПК // «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 91, с. 3).

Бартер. Коли мова йде про бартерну операцію, то тут все однозначно — здійснювати таку операцію платнику ЄП заборонено. Вона передбачає здійснення негрошових розрахунків, які на ЄП заборонені.

На це прямо вказує сама суть такої операції. Так, за договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов’язується передати іншій стороні певний товар в обмін на інший товар (ст. 293 ГКУ). Тобто, по суті, цей договір передбачає, що єдиноподатник як плату за свій товар отримає товар іншої особи, тобто розраховується своїм товаром за чужий. А саме така негрошова операція і заборонена на ЄП.

Про те, що при здійсненні бартерної операції проводяться розрахунки у негрошовій формі, вказує і п.п. 14.1.10 ПКУ. Там прямо говориться про те, що бартерна операція — це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в межах одного договору.

На цьому акцентують увагу і податківці у категорії 108.01.01 БЗ. Тому якщо не хочете проблем — до бартерних операцій зась.

Вексельні розрахунки. Щоб не порушити заборону на негрошові розрахунки, єдиннику не можна приймати від покупця вексель як засіб платежу.

На це вказує сама суть вексельних розрахунків. Річ у тому, що видавати такий цінний папір, як вексель, можна тільки для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги* (ст. 4 Закону про векселі). При цьому у разі видачі (передачі) векселя згідно з договором припиняються грошові зобов’язання за платежем за цим договором і виникають зобов’язання за платежем за векселем (ст. 4 Закону про векселі). Тобто

* За винятком фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і фінансових казначейських векселів.

А отже, якщо ви хочете бути на ЄП, отримувати вексель для оформлення грошового боргу за поставлені товари не можна. Підтверджують це й податківці (див. лист ДФСУ від 04.06.2015 р. № 5267/Д/99-99-17-02-02-14, консультації 108.05 та 107.12 БЗ).

Що стосується видачі векселя, то, на наш погляд, заборони в цій частині немає, оскільки в цьому випадку мова йде про витрати платника ЄП, а не доходи. Хоча податківці вважають по іншому (108.05 та 107.12 БЗ). Тому тим, хто не хоче проблем, краще взагалі утриматися від вексельних операцій.

Відступлення вимоги. Що стосується таких операцій, то, на наш погляд, платники ЄП мають повне право їх здійснювати. Річ у тому, що:

— нормами чинного законодавства не передбачено обмежень щодо укладання договору відступлення права вимоги за зобов’язаннями між будь-якими суб’єктами господарювання;

— відступлення права вимоги боргу є фактично заміною у зобов’язанні одного боржника на іншого за згодою кредитора, а не формою розрахунків.

При цьому, щоб при виконанні договору відступлення не порушити заборону на негрошові розрахунки, потрібно, щоб платник ЄП, який продає свій товар (роботи, послуги) і потім перевідступає право вимоги «грошового» боргу (боргу, що виник за відвантажений єдинником товар) іншій особі, отримав від нового кредитора (особи, якій платник ЄП передав право вимагати борг у покупця товарів) компенсацію саме в грошовій формі.

Якщо мова йде про відступлення «товарного» боргу (боргу, за яким боржник має поставити певний товар), то щоб єдиноподатник, який у цій операції виступає боржником, не порушив негрошові розрахунки, потрібно, щоб він отримав від первинного кредитора аванс за постачання своїх товарів (робіт, послуг) у грошовій формі.

У цих випадках немає порушення, оскільки відбувається або заміна особи, яка погашає зобов’язання за відвантажений єдинником товар боржнику (відступлення «грошового» боргу), або заміна кредитора, тобто особи, якій єдинник має поставити товар за отриманий аванс (відступлення «товарного» боргу). Детально про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 49, с. 11.

Водночас на сьогодні зазвичай податківці мають іншу думку з цього приводу. Вони вважають, що при укладенні договору відступлення права вимоги боргу завжди відбувається механізм розрахунку за правочином купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) не у грошовій формі. А це, на їх погляд, говорить про те, що єдиннику взагалі заборонено укладати договори відступлення права вимоги. І якщо він це зробить, то злетить з ЄП (лист ДФСУ від 15.08.2017 р. № 1602/Г/99-99-13-01-02-14/ІПК, від 20.09.2017 р. № 2002/Ш/99-99-15-02-02-14/ІПК, консультації 107.04 БЗ і 108.01.02 БЗ).

Ми, звичайно, з ними не погоджуємося. На наш погляд, такі договори єдинники укладати можуть. А щоб не порушити негрошове табу, вони просто мають розрахунки за відвантажені товари, виконані роботи (послуги) здійснювати тільки в грошовій формі.

Але, як ви розумієте, податківців так просто не переконати в помилковості їх судження. Тому щоб бути впевненим, чи не втратите ви право на перебування на ЄП, перед укладанням договору відступлення права вимоги боргу отримайте індивідуальну консультацію і дійте так, як у ній буде зазначено. На практиці трапляються і лояльні роз’яснення з цього приводу (див. лист ГУ ГФС у Запорізькій обл. від 09.10.2018 р. № 4341/ІПК/08-01-12-04-11 // «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 92, с. 2). Можливо, саме вам усміхнеться удача...

Переведення боргу. Переведення боргу, так само як і відступлення права вимоги, не є формою розрахунків — тут теж просто відбувається зміна осіб, які беруть участь у погашенні зобов’язань. Причому єдиноподатник, який здійснює переведення свого «товарного» боргу перед покупцем (так само, як і «грошового» боргу перед постачальником), під обмеження з п. 291.6 ПКУ взагалі не потрапляє. Обережним потрібно бути тільки платнику ЄП, що бере на себе чийсь «товарний» борг (зобов’язання відвантажити товар, надати послугу, виконати роботу) — компенсацію за це він має право отримати тільки у грошовій формі.

Хоча податківці, швидше за все, наполягатимуть на тому, що єдиноподатник у принципі не має права укладати договір переведення боргу — і не важливо, ким він у цьому договорі виступає (ураховуючи їх позицію щодо відступлення права вимоги).

Електронні гроші. При проведенні розрахунків за відвантажені товари (роботи, послуги) електронними грошима платник ЄП порушує заборону на негрошові розрахунки. Річ у тому, що під електронними грошима мають на увазі еквівалент традиційних паперових грошових коштів, що перебувають в обігу всередині конкретної платіжної системи.

При цьому обіг електронних грошей відбувається за допомогою комп’ютерних мереж, Інтернету, платіжних карт, електронних гаманців і пристроїв, що працюють з платіжними картками (банкоматів, POS-терміналів). У зв’язку з цим усі електронні гроші (WebMoney Transfer, Інтернет.Гроші, UkrMoney, RBKMoney, Яндекс. Гроші, QIWI, E-gold, Bitcoin тощо) не є грошима в традиційному розумінні цього слова (лист НБУ від 07.02.2014 р. № 25-109/5294). А тому розрахунки, що проводяться з їх допомогою, відбуваються у забороненій для єдинників негрошовій формі. З цим погоджуються і фіскали у листі ДФСУ від 15.08.2014 р. № 1773/6/99-99-17-02-02-14 (ср. ).

LiqPay. Нещодавно київські податківці почали наполягати, що під заборону на негрошові розрахунки потрапляють і розрахунки через електронні платіжні системи, зокрема LiqPay (див. лист ГУ ДФС у м. Києві від 20.12.2018 р. № 5313/ІПК/26-15-13-06-09 // «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 4, с. 5). На їх погляд, розрахунки через LiqPay не належать до грошових розрахунків, а тому ті єдинники, які проводять розрахунки через LiqPay, порушують умови перебування на ЄП.

На наш погляд, ці висновки неправомірні. За своєю суттю система LiqPay являє собою платіжний сервіс ПриватБанку, який надає можливість користувачам розпоряджатися своїми грошовими коштами в мережі Інтернет. Тобто, по суті,

І говорити про порушення в цьому випадку не слід.

Нарікання на неправомірні висновки київських фіскалів дали свої плоди. Так, у листі від 24.01.2019 р. № 255/6/99-99-13-01-02-15/ІПК фіскали не стали говорити дурниці і проголошувати неправомірні лозунги. Для вирішення подібної ситуації вони порадили єдиннику звернутися до Нацбанку з приводу роз’яснення ситуації з віднесенням переказів за допомогою сервісу LiqPay до грошових розрахунків.

Наявність такої консультації ДФСУ говорить про те, що вимога київських фіскалів є не більш ніж їх вигадкою. А тому ми не вбачаємо для єдинників проблем із порушенням негрошового способу розрахунку при здійсненні платежів через LiqPay.

Наслідки негрошових розрахунків

Якщо платник ЄП схибив і здійснив одну з вищеперелічених заборонених негрошових операцій, то на нього чекають доволі неприємні наслідки, а саме:

1) порушник має покинути ЄП (п.п. 4 п.п. 298.2.3 ПКУ). При цьому зробити це він має з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом, у якому допущено порушення.

Для цього єдинник (як юрособа, так і ФОП) має не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку такого періоду подати до податкової заяву (п.п. 298.2.1 ПКУ).

Водночас якщо єдинник не подасть такої заяви, то його все одно податкова в примусовому порядку за результатами перевірки позбавить статусу платника ЄП з першого числа місяця, що настає за кварталом, в якому було допущено порушення (п. 299.11 ПКУ);

2) єдиноподатнику доведеться сплатити з доходу, отриманого із застосуванням негрошового способу розрахунків, ЄП за збільшеною ставкою. Якщо порушником виявиться ФОП, то з такого доходу він має сплатити податок за ставкою 15 % (п.п. 3 п. 293.4 ПКУ), а для юрособи розмір податку слід буде розрахувати за подвійною ставкою, тобто — 6 % або 10 % (п.п. 2 п. 293.5 ПКУ).