Облік платежів в ІК платника
За загальним правилом, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, органами ДФС відкриваються інтегровані картки (ІК) платника за кожним платником і кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Порядок і ведення ІК та механізм відображення в ній платежів прописаний у Порядку № 422. Згідно з ч. 2 п. 2 розд. III Порядку № 422 в ІК платежі розносять відповідно до поля «Призначення платежу» документів на перерахування грошових коштів. Тому якщо в цьому полі платіжного документа допущена неточність, такий платіж залишається не рознесеним, тобто зависає під спеціальним кодом «Платежі до з’ясування».
Зверніть увагу: порядок заповнення платіжного документа з метою сплати податків установлюється наказом № 666. Зокрема,
обов’язково в полі «Призначення платежу» повинен зазначатися ІПН платника (або серія та номер паспорта — для тих, у кого немає ІПН)
За ідеєю, для ідентифікації платника цієї інформації достатньо. Проте на практиці трапляється так, що навіть неточність у прізвищі або адресі платника (при правильному його ІПН) може призвести до того, що платіж зависає в нерознесених.
Платник виявив, що платіж не був відображений в ІК і швидко відреагував, повідомивши контролюючий орган про таку ситуацію. Якщо платіж буде рознесений до граничного строку сплати податку, то питань немає й усе «ок». Адже у разі з’ясування призначення платежу у звітному місяці, у якому здійснено сплату платником, підрозділ, що здійснює облік платежів та інших надходжень, проводить перерознесення відповідних сум з ІК зі спеціальним кодом «Платежі до з’ясування» в ІК платника шляхом зміни податкового номера платника податків.
Інша річ, якщо платник пропустив цей момент. Що відбувається в його ІК?
Податковий борг або «замкнуте коло»
Якщо сума єдиного податку не відображена в ІК платника, то в такого підприємця утворилася недоїмка. Відповідно, на думку фіскалів, з’являються підстави для нарахування штрафних санкцій (п. 122.1 ПКУ) і пені (п.п. 129.1.2 ПКУ). При цьому фіскали розцінюють таку суму недоїмки як податковий борг і запускається механізм його погашення. А цей механізм для всіх податків однаковий. Тобто
кожен наступний платіж направляється спочатку на погашення податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій) і тільки потім (усе те, що залишилося) — на погашення поточного зобов’язання
Про це йдеться у пп. 87.9 і 131.2 ПКУ і ч. 4 п. 2 розд. III Порядку № 422 (ср. ). У результаті підприємець продовжує справно сплачувати єдиний податок, залишаючись жити в щасливому невіданні, а поточне зобов’язання (за браком коштів) залишається непогашеним і автоматично перетворюється на новий податковий борг. Загалом, виходить таке собі замкнуте коло.
У результаті після з’ясування всіх обставин перерахування суми єдиного податку з помилкою в призначенні платежу платникові зарахують його кошти, що «підвисають», в ІК. А ось як тепер відбитися від нарахованих «таким макаром» штрафів?
Аргументи проти штрафів
Вважаємо, що відбитися від штрафів у підприємця шанси все-таки є, хоча гарантувати 100-відсотковий результат не доводиться.
Як аргумент можна стверджувати, що спочатку жодного порушення не було зовсім. Адже підприємець сплатив єдиний податок на правильні реквізити, своєчасно. Але всього лише припустився помилки в призначенні платежу. Чи можна стверджувати, що помилка при сплаті єдиного податку є достатньою підставою, щоб дійти висновку про його несплату (несвоєчасну сплату)? Вважаємо, що ні.
По-перше, податки/збори визнаються зарахованими до держбюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (ч. 5 ст. 45 БКУ). Великою мірою, гроші на єдиний казначейський рахунок надійшли в строк. До речі, в жорсткішій ситуації, коли платник, у принципі, перерахував податок, зазначивши помилкового одержувача, суд виступає на боці платника (див. про це «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 19-20, с. 39). Тому, вважаємо, в нашому випадку суди також підтримають платника.
По-друге, для підтвердження факту несплати єдиного податку необхідно встановити, що у строк, установлений п. 295.1 ПКУ, підприємець не здійснював дій, спрямованих на перерахування авансового внеску з єдиного податку до держбюджету. Адже факт сплати єдиного податку є, а отже, має місце дія, хоча і помилкова. У результаті підстав для застосування штрафу немає.
І нарешті, ще один момент. Для ФОП на групі 1 або 2 ЄП несплата авансових внесків з єдиного податку не є податковим боргом. Адже податковий борг — це сума погодженого податкового зобов’язання, несплачена у строк (п.п. 14.1.175 ПКУ). Власне, тому штраф за несплату авансу за ЄП «фізиками» прописаний у спеціальному п. 122.1 ПКУ.
Таким чином,
при простроченні сплати авансових внесків з ЄП спрощенцем групи 1 або 2 механізм погашення податкового боргу (тобто спрямування поточного єдиного податку на погашення податкового) запускатися не повинен
На жаль, цей аргумент не підійде спрощенцям групи 3, оскільки вони якраз суму ЄП нараховують (тобто погоджують) у ЄП-декларації. І на них поширюються загальні штрафні правила згідно з п. 126.1 ПКУ.
Загалом, аргументи, звичайно, не «залізні», тому вибір залишається тільки за підприємцем — чи «варта справа заходу»? Але в будь-якому разі до такого на перший погляд незначного реквізиту, як «призначення платежу» в платіжному документі, слід уважно ставитися. Адже найгрізніша проблема для єдиноподатника зачаїлася тут навіть не в нарахуванні штрафів.
Грізні наслідки
Прихована небезпека в тому, що за наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів такий порушник може «зіскочити» зі спрощенки (п.п. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ). І тут усі принади «загальносистемника» йому забезпечені (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 19, с. 16 і 23).
Водночас, на думку суду (див. постанову від 24.01.2019 р. у справі № 813/1346/18), висновку про наявність податкового боргу фіскали не можуть дійти виключно на підставі даних ІК платника, а механічна помилка платника, яка призвела до зарахування його коштів на інший бюджетний рахунок, не може вважатися несплатою податку і спричинити втрату права на застосування спрощеної системи.
Коротше кажучи, незважаючи на позитивну судову практику, безпечніше, звичайно, справу до суду не доводити. Тим паче що перевіряти зарахування коштів ІК платника нині легко дозволяє електронний кабінет платника податків.
