ЄСВ: базові правила

В обраному У обране
Друк
Вороная Наталія, редактор, Ушакова Лілія, експерт з питань оплати праці, Чернишова Наталія, податковий експерт
Податки та бухгалтерський облік Вересень, 2019/№ 75
Наш сьогоднішній спецвипуск буде цікавий абсолютно всім роботодавцям, адже він цілком присвячений ЄСВ, платниками якого є, зокрема, підприємства та підприємці, які використовують найману працю. У спецвипуску висвітлено основні моменти: база, ставки, порядок нарахування і сплати ЄСВ. Також тут розглянуто правила відображення ЄСВ в обліку та звітності. Не забудемо й про санкції, що застосовуються за порушення законодавства про ЄСВ. Спецвипуск для вас підготували редактор Наталія Вороная, експерт з питань оплати праці Лілія Ушакова і податковий експерт Наталія Чернишова.

Ну що ж, почнемо розбирати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) по кісточках. І насамперед зупинимося, звісно, на базових правилах. Так, у межах цього розділу ми поговоримо про платників, базу та ставки ЄСВ, а також розглянемо порядок його нарахування і сплати.

1.1. Платники, база та ставки

Платники ЄСВ

Дізнатися, хто є платниками ЄСВ, — простіше простого. Їх перелік чітко регламентований ст. 4 Закону № 2464. З неї випливає, що до платників ЄСВ належать:

1) роботодавці, зокрема:

— підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (далі — ЦПД)*;

* Крім ЦПД, укладеного з фізособою-підприємцем, якщо роботи, що виконуються (послуги, що надаються), відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

— філії, представництва та інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

— фізичні особи — підприємці (далі — ФОП), які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за ЦПД*;

— фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізособи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

— дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

— інвестори (оператори) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), які використовують працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за ЦПД*;

2) ФОП (у тому числі ФОП на спрощеній системі оподаткування)*;

* Такі особи можуть не сплачувати ЄСВ за себе, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, і отримують відповідно до закону пенсію або соцдопомогу.

3) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах*;

4) особи, що провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику (у тому числі адвокатську чи нотаріальну діяльність), або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність і отримують дохід від цієї діяльності;

5) особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;

6) МЗС, уповноважений орган Міноборони — за непрацюючу дружину (чоловіка) працівника дипломатичної служби, що перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Вище ми навели загальний перелік суб’єктів, які відповідно до законодавства є платниками ЄСВ. Проте в сьогоднішньому номері ми закцентуємо увагу на роботодавцях, зобов’язаних нараховувати і сплачувати ЄСВ**.

** З порядком сплати ЄСВ «за себе» фізособами-підприємцями та членами фермерських господарств ви можете ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 76, с. 95; 2018, № 38, с. 14 відповідно, а з нюансами добровільної сплати ЄСВ — у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 51, с. 26.

База нарахування

Базу для нарахування ЄСВ визначено в ст. 7 Закону № 2464. Виходячи з ч. 1 цієї статті, до неї потрапляють, зокрема, виплати у вигляді заробітної плати, у тому числі в натуральній формі. Нагадаємо: заробітна плата найманих працівників уключає основну і додаткову заробітну плату, а також заохочувальні та компенсаційні виплати. Конкретний перелік виплат, які належать до кожної з названих складових заробітної плати, наведено в розд. 2 Інструкції № 5. Водночас виплати, що не включаються до фонду оплати праці, можна знайти в розд. 3 цієї Інструкції.

Окрім виплат, зазначених у розд. 2 Інструкції № 5, до бази нарахування ЄСВ потрапляють також лікарняні та допомога по вагіт- ності та пологах (п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Крім того, до бази нарахування ЄСВ належать ще й виплати за ЦПД за виконані роботи (надані послуги). Зверніть увагу: тут важливо, щоб виплати здійснювалися саме за виконані роботи або надані послуги. Так, наприклад, якщо ви уклали з фізособою договір оренди і виплачуєте їй орендні платежі, то нараховувати ЄСВ на такі виплати не доведеться. Адже відносини, які виникають при укладенні договору оренди, не мають ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг. Підтверджують це й податківці у своїй консультації, наведеній у підкатегорії 301.03 БЗ***.

*** База знань, розміщена на офіційному сайті ДФСУ (zir.sfs.gov.ua).

Також роботодавцеві не доведеться обкладати виплати за ЦПД цим внеском, якщо договір укладено з ФОП і роботи, що виконуються (послуги, які надаються) таким підприємцем, відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР).

Зверніть увагу: про те, в якому вигляді потрібно отримати інформацію з ЄДР про види діяльності партнера-підприємця, Закон № 2464 нічого не говорить. Проте тут утручається п.п. 1 п. 1 розд. ІІ Інструкції № 449. Відповідно до цієї норми для ненарахування ЄСВ вимагається підтвердити вид діяльності витягом з ЄДР. Причому, на наш погляд, це може бути і копія паперового витягу, і роздруківка електронного витягу*, і електронна копія електронного витягу.

* Отримати відомості з ЄДР можна, створивши відповідний запит на сайті Мін’юсту (usr.minjust.gov.ua/ua/home).

Водночас зазначимо, що податківці в консультації з підкатегорії 301.10 БЗ говорять про копію виписки з ЄДР із зазначенням основних видів діяльності партнера. Проте, на наш погляд, тут краще орієнтуватися на Інструкцію № 449, а не на мінливу позицію фіскалів.

Виплати, які не включають до бази нарахування ЄСВ, зазначені в Переліку № 1170

Зверніть увагу: в ч. 7 ст. 7 Закону № 2464 зазначено, що не нараховують ЄСВ на виплати, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, які перебувають на військовій службі у зв’язку з виникненням кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошенням рішення про проведення мобілізації та/або введенням воєнного стану**. Проте на сьогодні компенсація з бюджету середнього заробітку таких працівників законодавчо не передбачена. Тому нарахувати ЄСВ на такі виплати доведеться в загальному порядку.

** Про збереження середнього заробітку працівників у такому разі говорять ч. 2 ст. 39 Закону № 2232 і ст. 119 КЗпП.

Визначаючи базу нарахування ЄСВ, потрібно враховувати два показники:

1) максимальну величину бази нарахування ЄСВ;

2) мінімальну межу бази нарахування ЄСВ.

Яким чином вони впливають на базу, розглянемо далі.

Максимальна величина бази нарахування ЄСВ. Необхідність нарахування ЄСВ у межах регламентованої максимальної бази встановлено ч. 3 ст. 7 Закону № 2464. Максимальна сума доходу, з якої стягується ЄСВ, становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати (далі — МЗП), установленої законом. У 2019 році місячний розмір МЗП — 4173 грн. (ст. 8 Закону про держбюджет-2019). Отже, максимальна величина бази нарахування ЄСВ у 2019 році — 62595,00 грн.

Майте на увазі: з метою нарахування ЄСВ з максимальною базою порівнюють дохід кожного працівника окремо. Причому якщо роботодавець протягом місяця звільнив працівника і прийняв його знову на роботу, максимальну величину бази нарахування ЄСВ він повинен застосувати до загальної суми місячного доходу, оскільки обмеження величини бази нарахування не залежить від кількості проведених за таким працівником нарахувань у звітному періоді (див. роз’яснення з підкатегорії 301.03 БЗ).

Приклад 1.1. Заробітна плата працівника підприємства за серпень 2019 року становила 63215,00 грн. Визначимо базу нарахування ЄСВ.

Оскільки заробітна плата працівника перевищує максимальну величину бази нарахування ЄСВ, що діє в серпні 2019 року (63215,00 грн. > 62595,00 грн.), ЄСВ нараховують тільки на частину заробітної плати працівника, яка дорівнює 62595,00 грн. Сума перевищення над зазначеною величиною — 620,00 грн. (63215,00 грн. - 62595,00 грн.) до бази нарахування ЄСВ не потрапить.

Особливо уважними потрібно бути в разі нарахування «перехідних» виплат, а саме лікарняних, декретних і відпускних. Річ у тому, що максимальну величину, з якої сплачується ЄСВ, при нарахуванні таких виплат застосовують окремо за кожен місяць (абзац другий п.п. 2 п. 3 розд. IV Інструкції № 449). Тобто

для цілей порівняння з максимальною величиною бази нарахування ЄСВ суми відпускних, лікарняних і декретних необхідно розподілити по місяцях, до яких вони належать

«Перехідні» виплати за кожен місяць (з урахуванням заробітної плати за відпрацьовані в цих місяцях дні) окремо порівнюють з максимальною величиною бази нарахування ЄСВ, що діяла в місяці, за який вони нараховані.

Крім того, особливий порядок нарахування ЄСВ передбачено ч. 2 ст. 7 Закону № 2464 для:

1) осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконані роботи (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, а саме:

— осіб, які працюють у сільському господарстві;

— осіб, зайнятих на сезонних роботах;

— осіб, які виконують роботи (надають послуги) за ЦПД;

— творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів) тощо;

2) осіб, яким після звільнення нараховано зарплату (дохід) за відпрацьований час або за рішенням суду — середню зарплату за вимушений прогул.

У перелічених випадках для цілей нарахування ЄСВ, у тому числі й для порівняння з максимальною величиною бази нарахування ЄСВ, заробітну плату ділять на кількість місяців, за які вона нарахована.

Мінімальна межа бази нарахування ЄСВ. Про застосування мінімальної межі бази нарахування ЄСВ ми дізнаємося з абзацу другого ч. 5 ст. 8 Закону № 2464. Так, з нього випливає, що у випадку якщо база нарахування ЄСВ виявляється меншою за розмір МЗП, єдиний внесок розраховують як добуток розміру МЗП, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, і ставки ЄСВ. Тобто

у загальному випадку база нарахування ЄСВ не може бути меншою за розмір МЗП, установлений законом на місяць, за який отримано дохід

Але! Зазначену вимогу необхідно застосовувати тільки:

1) за основним місцем роботи. Нагадаємо, що основним вважають місце роботи, де особа працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464);

2) у тому випадку, якщо працівник перебував у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацював усі робочі дні звітного місяця.

Таким чином, якщо працівник прийнятий на основне місце роботи не з першого робочого дня або звільнений не в останній робочий день місяця, то суму ЄСВ за ним розраховують від фактично нарахованої в поточному місяці зарплати (незалежно від її розміру).

Зверніть увагу: якщо працівник прийнятий на основне місце роботи в перший робочий день місяця, який не збігається з першим числом календарного місяця, то з урахуванням того, що такий працівник відпрацював повністю всі робочі дні в цьому місяці, базу нарахування ЄСВ визначають не нижче законодавчо встановленого розміру МЗП. На це вказують податківці в консультації, наведеній у підкатегорії 301.04.01 БЗ. Наприклад, якщо працівник прийнятий на основне місце роботи 3 червня 2019 року (1 і 2 червня — вихідні дні) і його фактична заробітна плата за повністю відпрацьований червень була менше за розмір МЗП, то за базу нарахування ЄСВ беруть величину МЗП, оскільки працівник відпрацював усі робочі дні місяця.

Якщо працівник не працював увесь місяць з причини перебування у відпустці без збереження заробітної плати, відпустці для догляду за дитиною до 3 (6, 16, 18) років, прогулу, у зв’язку з чим база нарахування ЄСВ у цьому місяці дорівнює нулю, нараховувати ЄСВ з МЗП не потрібно.

Також зауважте, що

мінімальна межа працює тільки щодо бази нарахування ЄСВ, до якої застосовується ставка 22 %

А ось за працівниками, для яких передбачено пільгові ставки ЄСВ (8,41 %, 5,3 % і 5,5 %)*, ЄСВ нараховують від фактичної суми заробітної плати** (див. лист ДФСУ від 29.01.2016 р. № 1394/5/99-99-17-03-03-16 і консультацію в підкатегорії 301.04.01 БЗ).

* Детальніше про ставки ЄСВ див. у табл. 1.1 на с. 8.

** Це правило справедливе і для ситуації, коли працівник, працевлаштований на підприємстві, набув статусу особи з інвалідністю не з першого робочого дня місяця (див. роз’яснення з підкатегорії 301.04.01 БЗ).

У 2019 році розмір мінімального страхового внеску становить 918,06 грн. (4173 грн. х 22 % : 100 %).

Як визначають мінімальну межу бази нарахування ЄСВ, покажемо на прикладі.

Приклад 1.2. Працівник, який не є особою з інвалідністю, працює за основним місцем роботи в режимі неповного робочого дня. У серпні 2019 року працівник відпрацював місяць повністю. Його зарплата становила 3960,00 грн.

Оскільки фактично нарахована працівникові заробітна плата за серпень 2019 року менша за МЗП, установлену для цього місяця (3960,00 грн. < 4173,00 грн.), ЄСВ визначаємо на підставі «серпневої» МЗП, яка дорівнює 4173,00 грн.*

* На те, що в такому разі необхідно застосовувати мінімальну межу бази нарахування ЄСВ, указували і податківці в консультації, наведеній у підкатегорії 301.04.01 БЗ.

Важливо! Для працівника, який виконує на тому ж підприємстві разом зі своєю основною роботою за трудовим договором ще й роботу за сумісництвом (внутрішній сумісник) або за ЦПД, при розрахунку бази нарахування ЄСВ враховують його сукупний дохід за місяць. Отже, з метою нарахування ЄСВ з МЗП порівнюють такий сукупний дохід (див., зокрема, листи ДФСУ від 29.01.2016 р. № 1394/5/99-99-17-03-03-16, від 03.03.2017 р. № 4496/6/99-95-42-02-15 і від 15.02.2017 р. № 3128/6/99-99-13-02-03-15, роз’яснення фіскалів з підкатегорії 301.04.01 БЗ). Якщо загальний дохід працівника (з урахуванням заробітної плати за внутрішнє сумісництво та/або винагороди за ЦПД) виявляється меншим за МЗП, базу нарахування ЄСВ визначають виходячи з МЗП.

А ось якщо працівникові нараховані заробітна плата та/або винагорода за ЦПД не за основним місцем роботи, ЄСВ розраховують виходячи із суми нарахованого доходу незалежно від його розміру. Тобто жодних порівняльних розрахунків у цьому випадку здійснювати не потрібно.

Приклад 1.3. Підприємство є основним місцем роботи фізичної особи. Крім того, на цьому ж підприємстві працівник є внутрішнім сумісником. За серпень 2019 року йому нараховано заробітну плату за основну роботу в сумі 3500,00 грн. і за роботу за сумісництвом — у розмірі 1000,00 грн. До того ж у цьому місяці на цьому ж підприємстві працівником були виконані роботи за ЦПД. Сума винагороди за ЦПД становила 900,00 грн.

Для порівняння з МЗП беремо загальний дохід працівника, нарахований цим роботодавцем: заробітну плату за основну роботу і за роботу за внутрішнім сумісництвом, а також винагороду за ЦПД. Загальний дохід працівника за серпень 2019 року становить: 3500,00 грн. + 1000,00 грн. + + 900,00 грн. = 5400,00 грн.

Ця сума перевищує МЗП, установлену в цьому місяці (5400,00 грн. > 4173,00 грн.). Отже, ЄСВ нараховуємо від фактично нарахованої суми доходу (5400,00 грн.).

Приклад 1.4. Підприємство є неосновним місцем роботи фізичної особи. За серпень 2019 року працівнику нараховано заробітну плату за роботу за сумісництвом у розмірі 2000,00 грн. Крім того, в цьому ж місяці на цьому підприємстві працівник виконував роботи за ЦПД, за які йому було виплачено винагороду в розмірі 1500,00 грн.

Оскільки підприємство є для працівника неосновним місцем роботи, порівнювати отриманий ним за серпень 2019 року дохід з МЗП, установленою в цьому місяці, не потрібно. Базою нарахування ЄСВ буде загальна сума заробітної плати такого працівника і винагороди за ЦПД:

2000,00 грн. + 1500,00 грн. = 3500,00 грн.

При визначенні ЄСВ з МЗП зауважте таке:

1) для порівняння з МЗП «перехідні» виплати (відпускні, лікарняні, декретні) відносять до місяців, за які вони нараховані;

2) якщо початок і закінчення тимчасової непрацездатності працівника припадають на різні місяці, то (див. роз’яснення податківців у підкатегорії 301.04.01 БЗ):

— у місяці відкриття лікарняного ЄСВ нараховують на зарплату за фактично відпрацьовані дні місяця без урахування вимоги про ЄСВ з МЗП (оскільки загальна сума доходу ще не відома — сума лікарняних буде визначена тільки після надання листка непрацездатності);

— після надання листка непрацездатності для цілей порівняння з МЗП лікарняні відносять до місяців, за які вони нараховані;

— якщо після розподілу лікарняних у місяці, за який вони нараховані, загальний дохід менше МЗП, застосовують вимогу про ЄСВ з МЗП;

3) якщо сума декретних, нарахованих за будь-який місяць відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, виявилася нижчою за МЗП, установлену на такий місяць (у тому числі у зв’язку зі зміною розміру МЗП), слід здійснити донарахування ЄСВ до мінімального страхового внеску (див. роз’яснення з підкатегорії 301.04.01 БЗ). Такі донарахування здійснюють місяць у місяць.

І ще один нюанс:

при виплаті працівнику заробітної плати за першу половину місяця (авансу) ЄСВ, що підлягає сплаті, визначають виходячи з фактичної суми авансу

Більше про випадки нарахування і ненарахування ЄСВ з МЗП див. у спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 58, с. 10.

Ставки ЄСВ

У загальному випадку звичайні роботодавці обчислюють ЄСВ виходячи зі ставки 22 %. Але бувають і інші варіанти. Усі можливі ставки ЄСВ, що застосовуються роботодавцями до виплачуваного доходу фізичних осіб, покажемо в табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Ставки ЄСВ

№ з/п

Категорія платників

Розмір ставки

Джерело

1

Підприємства (крім зазначених у пп. 5 і 6 цієї таблиці) і самозайняті особи на зарплату, лікарняні та декретні звичайних працівників, а також на винагороду за ЦПД звичайних фізосіб

22 %

Абзац перший ч. 5 ст. 8 Закону № 2464

2

Підприємства (крім зазначених у пп. 5 і 6 цієї таблиці) та фізособи-підприємці (у тому числі ФОП-єдиноподатники) на заробітну плату, лікарняні та декретні працівників з інвалідністю

8,41 %*

Ч. 13 ст. 8 Закону № 2464

3

Підприємства (крім зазначених у п. 5) і фізособи-підприємці (у тому числі ФОП-єдиноподатники) на винагороду за ЦПД фізосіб з інвалідністю

22 %

П. 6 розд. ІІІ Інструкції № 449, роз’яснення з підкатегорії 301.04.01 БЗ

4

Незалежні професіонали на заробітну плату, лікарняні та декретні працівників з інвалідністю, а також на винагороду за ЦПД фізосіб з інвалідністю

22 %

Ч. 13 ст. 8 Закону № 2464, роз’яснення з підкатегорії 301.04.03 БЗ

5

Підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю**, зокрема товариств УТОГ і УТОС, на заробітну плату, лікарняні та декретні працівників цих підприємств і організацій, а також на винагороди за ЦПД, що виплачуються такими підприємствами та організаціями

5,3 %

Абзац перший ч. 14 ст. 8 Закону № 2464, п. 7 розд. ІІІ Інструкції № 449, роз’яснення з підкатегорії 301.04.01 БЗ

6

Підприємства та організації громадських організацій осіб з інвалідністю** на:

— заробітну плату, лікарняні та декретні працівників з інвалідністю

5,5 %

Абзац другий ч. 14 ст. 8 Закону № 2464, п. 8 розд. ІІІ Інструкції № 449, роз’яснення з підкатегорії 301.04.01 БЗ

— заробітну плату, лікарняні та декретні звичайних працівників

22 %

— винагороди за ЦПД, що виплачуються будь-яким особам

22 %

* За загальним правилом роботодавці застосовують до бази нарахування ЄСВ працівників з інвалідністю ставку внеску 8,41 % починаючи з дати встановлення працівнику групи інвалідності, але не раніше отримання та засвідчення роботодавцем копії довідки до акта огляду в МСЕК, і закінчуючи датою скасування інвалідності на підставі рішення цієї комісії. При цьому до дати отримання зазначеної довідки і після дати скасування інвалідності роботодавець нараховує ЄСВ за ставкою 22 % (див. роз’яснення податківців у підкатегорії 301.04.01 БЗ).

** Якщо в них кількість працівників з інвалідністю становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих і фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю — не менше 25 % суми витрат на оплату праці.

1.2. Нарахування та сплата ЄСВ

Особливості нарахування ЄСВ

Передусім зауважте, що ЄСВ стягують із сум, визначених базою для його нарахування, незалежно від того, виплачені такі суми фактично після їх нарахування чи ні.

У випадку якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми такої зарплати включають до бази нарахування ЄСВ того місяця, у якому були здійснені донарахування.

Якщо ж у минулих періодах зарплата (дохід) була нарахована, але не включена до бази нарахування ЄСВ, то при виправленні помилки обчислення суми внеску здійснюють виходячи зі ставки, що діяла на день нарахування заробітної плати (доходу), на яку нараховується ЄСВ. Це випливає з ч. 4 ст. 9 Закону № 2464.

Зверніть увагу: роботодавці-резиденти, що перебувають на території України, які виплачують заробітну плату працівникам-нерезидентам в іноземній валюті, повинні здійснювати нарахування ЄСВ виключно в національній валюті, тобто гривні (ч. 1 ст. 9 Закону № 2464). Для цього дохід працівників перераховують у національну валюту України за офіційним курсом, установленим НБУ на день обчислення ЄСВ.

Роботодавці сплачують ЄСВ у національній валюті України

І тільки підприємства, установи та організації (у тому числі міжнародні), розташовані за межами України, сплачують ЄСВ за працюючих у них громадян України в іноземній валюті (абзац перший ч. 5 ст. 9 Закону № 2464).

Нарахування і сплату (перерахування) ЄСВ за відокремлені підрозділи, що не мають окремого балансу, здійснює централізовано головне підприємство за своїм місцезнаходженням. Якщо ж підприємством прийнято рішення про виокремлення відокремленого підрозділу на окремий баланс і перехід до самостійного ведення ним розрахунків із застрахованими особами, то нараховувати і перераховувати суми ЄСВ такий підрозділ повинен самостійно за своїм місцезнаходженням. На це звертають увагу податківці у своїй консультації, розміщеній у підкатегорії 301.04.01 БЗ.

Строки сплати

Строки сплати ЄСВ установлено ст. 9 Закону № 2464. Так, згідно з ч. 8 цієї статті роботодавці зобов’язані сплачувати ЄСВ (авансові платежі) під час кожної виплати заробітної плати (доходу), на суми якої нараховується ЄСВ, одночасно з видачею зазначених сум.

Виняток становлять випадки, коли:

— нарахований ЄСВ уже сплачений не пізніше 20-го (28-го — для гірничих підприємств) числа місяця, що настає за базовим звітним періодом;

— за результатами звірки платника з органом ДПСУ за платником визнано переплату з ЄСВ, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Суми ЄСВ перераховують одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій або натуральній формі

При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу) вважаються:

— отримання відповідних сум готівкою;

— зарахування зарплати (доходу) на рахунок одержувача;

— перерахування зарплати (доходу) за дорученням одержувача на будь-які цілі;

— отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зарплати (доходу);

— фактичне проведення відрахувань із зарплати (доходу) фізособи згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Якщо заробітна плата нарахована, але не виплачена вчасно, суми ЄСВ сплачують не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування зарплати, а гірничі підприємства — не пізніше 28-го числа наступного місяця.

Для більшої наочності строки сплати ЄСВ наведемо в табл. 1.2.

Таблиця 1.2. Строки сплати ЄСВ роботодавцями

Порядок виплати доходу

Строк сплати ЄСВ

При отриманні грошових коштів на виплату заробітної плати (доходу) або перерахуванні таких коштів на рахунок працівника з поточного рахунку в банку

Одночасно з отриманням грошових коштів у банку або перерахуванням заробітної плати (доходу) на рахунок працівника

(абзац другий ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, п.п. 7 п. 3 розд. IV Інструкції № 449)

При виплаті заробітної плати (доходу) готівкою з каси*

У день виплати зарплати (доходу)

(абзац другий ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, п.п. 7 п. 3 розд. IV Інструкції № 449)

Заробітна плата (дохід) нарахована, але не виплачена

Не пізніше 20-го числа (а гірничі підприємства — не пізніше 28-го числа) місяця, наступного за місяцем нарахування доходу

(абзац перший ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, п.п. 6 п. 3 розд. IV Інструкції № 449)

* За рахунок грошових коштів, які не були отримані в банку на зазначені цілі, а надійшли до каси підприємства, наприклад, як виручка.

Зверніть увагу: якщо останній день строку сплати ЄСВ припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку сплати ЄСВ вважається перший робочий день, наступний за вихідним або святковим днем. На це вказує п. 11 розд. IV Інструкції № 449.

Наприклад, якщо заробітна плата за червень 2019 року була нарахована, але не виплачена у встановлений строк, то ЄСВ з її суми необхідно було сплатити не пізніше 22 липня 2019 року. Це пов’язано з тим, що 20 липня 2019 року — вихідний день (субота), а перший робочий після нього день — 22 липня (понеділок).

ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану роботодавця-страхувальника

За наявності в роботодавця одночасно із зобов’язаннями зі сплати ЄСВ зобов’язань зі сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання зі сплати ЄСВ виконуються в першу чергу (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464). Тобто зобов’язання зі сплати ЄСВ мають пріоритет перед усіма іншими, крім зобов’язання з виплати заробітної плати (доходу).

За загальним правилом роботодавці повинні сплачувати ЄСВ шляхом перерахування коштів з їх банківських рахунків. Виняток — ФОП, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, і фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту). У разі відсутності в них банківського рахунку вони можуть сплачувати ЄСВ шляхом готівкових розрахунків через банки або відділення зв’язку (ч. 7 ст. 9 Закону № 2464).

Днем сплати ЄСВ вважається (ч. 10 ст. 9 Закону № 2464):

1) у разі перерахування сум ЄСВ з рахунку платника на відповідні рахунки податкових органів — день списання банком або Казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу ДПСУ;

2) у разі сплати ЄСВ готівкою — день прийняття до виконання банком або іншою установою — членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Контроль банків за сплатою ЄСВ

Контроль банків за сплатою ЄСВ установлено ст. 24 Закону № 2464. Так, згідно з ч. 2 цієї статті банки приймають від роботодавців документи на видачу (перерахування) заробітної плати тільки при одночасному поданні ними розрахункових документів на перерахування ЄСВ або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум. У разі порушення зазначеної вимоги банки за рахунок власних коштів перераховують несплачену суму ЄСВ з правом вимагати її відшкодування від платника ЄСВ.

Механізм прийняття банками документів на видачу (перерахування) заробітної плати визначено в Порядку № 453. Його дія поширюється на всіх роботодавців, за винятком:

— підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю, зокрема товариств УТОГ і УТОС, де кількість осіб з інвалідністю становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих і фонд оплати праці таких осіб не менше 25 % суми витрат на оплату праці;

— підприємств та організації громадських організацій осіб з інвалідністю, де кількість осіб з інвалідністю становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих і фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю не менше 25 % суми витрат на оплату праці;

— дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав, філій, представництв та інших відокремлених підрозділів іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), розташованих на території України;

— платників, які перебувають на казначейському обслуговуванні в Казначействі України.

Перелічені платники ЄСВ щорічно станом на 1 січня подають до банку інформацію, що підтверджує їх статус.

Не потрапили до числа вищеперелічених щасливчиків? Тоді враховуйте такі вимоги, встановлені Порядком № 453.

Так, згідно з п. 2 Порядку № 453 банки приймають від роботодавців грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати та здійснюють видачу (перерахування) таких коштів тільки за умови, що:

1) одночасно надано розрахункові документи (документи на перерахування готівки) про перерахування коштів для сплати сум ЄСВ;

2) суми ЄСВ, сплачені за розрахунковими документами, становлять не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.

Зверніть увагу: друга умова на сьогодні не може бути застосована. Річ у тому, що вже давно (з 01.01.2016 р.) ставка ЄСВ становить 22 % бази нарахування. У зв’язку з цим будь-яка сплата ЄСВ, розрахованого за ставкою 22 %, буде меншою за 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати. Проте контролюючі органи досі не спромоглися підкоригувати цю норму під сучасні реалії. Єдине, на що вони сподобилися, — це видати роз’яснення із цього питання (див. лист ДФСУ від 15.01.2016 р. № 1259/7/99-99-17-03-01-17).

Згідно з цим листом до приведення Порядку № 453 у відповідність із законодавством суми ЄСВ, сплачені за розрахунковими документами, повинні становити не менше 1/5 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах. Якщо ця умова не дотримується, розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати зарплати банк приймає тільки разом з оригіналом довідки-розрахунку, погодженої з фіскальним органом за місцем обліку роботодавця (див. консультацію в підкатегорії 301.04.01 БЗ).

Форму згаданої довідки-розрахунку наведено в додатку 1 до Порядку № 453.

Роботодавець складає довідку-розрахунок у 3 примірниках (перший — для банку, другий — для податківців, третій — для себе) і подає до органу ДПСУ за місцем узяття на облік як платника ЄСВ.

Податківці зобов’язані погодити зазначену довідку невідкладно (абзац другий п. 3 Порядку № 453)

Зауважте, що є виняткові випадки, коли сума ЄСВ, яка підлягає перерахуванню, може бути меншою за 1/5 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в платіжному дорученні або грошовому чеку. Це допустимо, коли:

— заробітна плата працівників більша за максимальну величину бази нарахування ЄСВ (див. с. 5);

— на підприємстві працюють особи з інвалідністю (на суму їх заробітної плати за наявності документів, що підтверджують інвалідність, ЄСВ нараховують за ставкою 8,41 %);

— у підприємства є переплата з ЄСВ.

Розглянемо приклад.

Приклад 1.5. 17 вересня 2019 року роботодавець отримує грошові кошти в банку для виплати заробітної плати за першу половину місяця в сумі 52767,75 грн., у тому числі для виплати зарплати працівникам — особам з інвалідністю — 25760,00 грн. Сума ЄСВ, яка розрахована від «грязної» суми і підлягає сплаті, становить 10072,20 грн.

Згідно з вимогами Порядку № 453 (з урахуванням листа ДФСУ від 15.01.2016 р. № 1259/7/99-99-17-03-01-17) роботодавець разом із чеком на отримання заробітної плати повинен подати до банку платіжне доручення на сплату ЄСВ у сумі не менше 10553,55 грн. (52767,75 грн. : 5). У зв’язку з тим, що фактична сума ЄСВ, яка підлягає перерахуванню, становить 10072,20 грн., що менше розрахункової суми, до банку необхідно подати довідку-розрахунок, погоджену з органом ДПСУ.

Наведемо приклад заповнення довідки-розрахунку.

Зверніть увагу:

роботодавець не подає довідку-розрахунок, якщо ЄСВ був сплачений раніше або перерахований з банківського рахунку в іншому банку

Наприклад, роботодавець не розрахувався з працівниками із зарплати за серпень 2019 року, але вчасно (до 20.09.2019 р.) сплатив страхові внески. Для отримання коштів на виплату заборгованості за зарплатою за серпень 2019 року роботодавець повинен пред’явити до установи банку копії платіжних доручень про перерахування відповідних сум ЄСВ. Тоді банк видасть грошові кошти на виплату зарплати без пред’явлення довідки-розрахунку.

Можлива також ситуація, коли в роботодавця відкрито декілька рахунків у різних банках. У такому разі роботодавець може сплачувати ЄСВ з поточного рахунку, відкритого в одному банку, а зарплату виплачувати (перераховувати) працівникам з поточного рахунку в іншому банку.

Документальним підтвердженням раніше сплаченого ЄСВ є розрахунковий документ (документ на переведення готівки) про перерахування зазначеного внеску (у тому числі з поточного рахунку, відкритого в іншому банку). У цьому документі в реквізиті «Призначення платежу» платником має бути зазначений період, за який заробітна плата нарахована, а банком заповнений реквізит «Проведено банком» із зазначенням дати.

Цікавий момент. Платникам, які не вписуються в 1/5-поріг у зв’язку з тим, що база нарахування ЄСВ перевищує максимальну величину (у 2019 році — 62595,00 грн.), за рішенням керівника органу ДПСУ може бути надана довідка про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску (додаток 2 до Порядку № 453). Проте є одна умова — протягом попереднього року страхувальник не допустив порушень законодавства про нарахування і сплату ЄСВ (п. 5 згаданого Порядку).

Строк дії довідки про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску — не більше одного року

Важливо! Якщо податковий орган виявить порушення законодавства про нарахування і сплату ЄСВ, він може відкликати довідку до закінчення строку її дії шляхом направлення роботодавцю і банку відповідного повідомлення (додаток 3 до Порядку № 453). І вже з наступного робочого дня після отримання такого повідомлення банк прийматиме документи на виплату (перерахування) зарплати в загальновстановленому порядку, тобто з проведенням контролю сплати ЄСВ у розмірі не меншому, ніж 1/5 від коштів на виплату заробітної плати, що отримуються (перераховуються).

висновки

  • Максимальна сума доходу, на яку нараховується ЄСВ, становить 15 розмірів МЗП, установленої законом.
  • База нарахування ЄСВ на дохід працівників за основним місцем роботи в загальному випадку не може бути меншою за розмір МЗП, установленої законом на місяць, за який отримано такий дохід.
  • Основна ставка ЄСВ становить 22 % бази нарахування цього внеску.
  • У загальному випадку роботодавці зобов’язані сплачувати ЄСВ (авансові платежі) при кожній виплаті заробітної плати (доходу).
  • Банки приймають від роботодавців документи на видачу (перерахування) заробітної плати тільки при одночасному поданні ними розрахункових документів на перерахування ЄСВ або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити