висновок документа
Підприємства з населених пунктів, де немає банків, можуть визначати ліміт каси в 5-кратному розмірі середньоденних надходжень готівки або її середньоденної видачі з каси
Лист, що коментується, украй важливий для підприємств, розташованих у населених пунктах, де немає банків. Буквально нещодавно ми аналізували позицію податківців щодо можливості встановити їм ліміт каси в 5-кратному розмірі (див. лист ГУ ДФС у Миколаївській обл. від 02.07.2019 р. № 3032/ІПК/14-29-14-06-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 68, с. 29). Тоді фіскали дійшли висновку, що підприємства з населених пунктів, де немає банків, не можуть встановлювати щоденний ліміт залишку готівки в касі, помножений на 5. Натомість їм можна тримати в касі понадлімітну готівку протягом 5 робочих днів з першого дня, в якому виникло перевищення, до 5-го робочого дня включно. Ми, зі свого боку, вказували на безпідставність подібних вимог податківців.
І ось НБУ вщент розбив вільне трактування податківцями приписів Положення № 148*. Адже саме НБУ визначає порядок ведення касових операцій підприємствами (п. 6 ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.99 р. № 679-XIV) і має право роз’яснювати його положення. До обов’язку ж податківців входить лише проведення перевірок на предмет дотримання встановленого НБУ порядку. Тож думка НБУ має пріоритет над вигадками фіскалів.
* Положення про ведення касових операцій в нацвалюті, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148.
Хід думок регулятора такий.
За нормами п. 49 Положення № 148 строки здавання готівкової виручки для її зарахування на рахунки підприємства узгоджують з банком і обов’язково визначають у договорах банківського рахунку. При цьому підприємства, розташовані в населених пунктах, де є банки, зобов’язані здавати готівкову виручку в день надходження готівки до їх каси (п.п. 1 п. 48 Положення № 148). Якщо ж у населеному пункті немає банків, тоді п.п. 3 п. 48 Положення № 148 дозволяє здавати готівку не рідше ніж один раз на 5 робочих днів.
В позаробочий час, нагадаємо, підприємства можуть зберігати у своїх касах готівку в сумі, що не перевищує самостійно встановлений ними ліміт каси (п. 15 Положення № 148). Сам порядок розрахунку ліміту каси Положення № 148 не прописує. Водночас воно вимагає розробити та затвердити внутрішнім документом Порядок розрахунку ліміту каси як самого підприємства, так і його відокремлених підрозділів (п. 50 Положення № 148). Якраз у процесі розрахунку беруть до уваги строк здавання готівки для її зарахування на банківські рахунки.
Розраховують ліміт каси на вибір підприємства одним із двох способів (п. 50 Положення № 148):
1) на основі середньоденного надходження готівки до каси або
2) виходячи із середньоденної видачі готівки з каси підприємства.
Якщо підприємство здає виручку до банку щодня, ліміт каси буде тотожний середньоденному показнику. А ось якщо підприємство розташоване в населеному пункті, де немає банків, то воно має право збільшити середньоденний показник у 5 разів. Адже таким суб’єктам п.п. 3 п. 48 Положення № 148 дозволяє здавати готівку не рідше одного разу на 5 робочих днів. Таку позицію ми озвучували в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 41, с. 59. Цю точку зору підтримує і НБУ. Регулятор чітко заявив: підприємства, розташовані в населених пунктах, де немає банків, можуть визначати ліміт каси у 5-кратному розмірі середньоденних показників про надходження або видачу готівки.
Як би там не було, зараз підприємствам боятися нічого. Адже драконівські «касові» штрафи, у тому числі й за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах, скасовані ще 23.06.2019 р. Подробиці про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 52, с. 2.
