Збільшення статутного капіталу

5.1. Порядок збільшення статутного капіталу

Збільшення статутного капіталу ТОВ можуть здійснювати, якщо на те є економічно обґрунтована необхідність. Але! Зробити це можливо тільки в тому разі, якщо всіма учасниками внесено їхні вклади в повному обсязі (ч. 1 ст. 16 Закону про ТОВ). При цьому зауважте, що

Закон про ТОВ передбачає два основних способи збільшення статутного капіталу:

1) здійснення додаткових вкладів учасниками або прийняття нових учасників у господарське товариство. При цьому кожен учасник має переважне право зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно його частці (ч. 2 ст. 18 Закону про ТОВ). Треті особи можуть зробити додаткові вклади після реалізації кожним учасником свого переважного права (або відмови від реалізації такого права) в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу і сумою внесених учасниками додаткових вкладів, тільки якщо це передбачено рішенням загальних зборів учасників.

Додаткові вклади можуть надходити як у грошовій, так і в натуральній формі. При цьому рішенням загальних зборів учасників визначаються учасники товариства та/або треті особи, які вносять майно, і його грошова оцінка (ч. 4 ст. 18 Закону про ТОВ);

2) збільшення за рахунок нерозподіленого прибутку товариства без залучення додаткових вкладів. У такому разі джерелом поповнення статутного капіталу є нерозподілений прибуток ТОВ. При цьому склад учасників товариства і співвідношення розмірів їх часток у статутному капіталі не змінюються (ч. 2 ст. 17 Закону про ТОВ).

Увага! Не варто плутати цей спосіб з реінвестицією дивідендів. Річ у тому, що тут ідеться про збільшення статутного капіталу саме за рахунок нерозподіленого прибутку. Тобто цей спосіб не передбачає розподілу прибутку підприємства безпосередньо між його учасниками. Водночас дивіденди є частиною чистого прибутку товариства, який належить його учасникам пропорційно розміру їх часток (ч. 1 ст. 26 Закону про ТОВ). Тобто дивіденди — це частина прибутку, який розподіляється між учасниками.

Звідси випливає: сума нерозподіленого прибутку, який направляють на збільшення статутного капіталу на підставі ст. 17 Закону про ТОВ, статусу дивідендів не набуває. Навіть незважаючи на те, що суми збільшення статутного капіталу, звичайно ж, доведеться розподілити між учасниками пропорційно їх часткам, збільшивши таким чином номінальну вартість таких часток.

Водночас, на наш погляд, Закон про ТОВ не забороняє проводити реінвестицію дивідендів у класичному розумінні такої операції. Тобто коли прибуток, отриманий ТОВ за результатами господарської діяльності за звітний період, розподіляється між учасниками, але останні на загальних зборах вирішують не виплачувати дивіденди, а збільшити за рахунок цих коштів статутний капітал товариства. Проте в цьому разі має місце збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів учасників (ст. 18 Закону про ТОВ).

Зміна розміру статутного капіталу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів його учасників (п. 3 ч. 2 ст. 30 Закону про ТОВ). Для прийняття рішення про збільшення статутного капіталу потрібно набрати 3/4 голосів усіх учасників товариства, що мають право голосу з відповідних питань (якщо інша кількість, але не менше, ніж більшість голосів, не передбачена в статуті). Такий порядок випливає з ч. 2 і 5 ст. 34 Закону про ТОВ.

При цьому, як зазначено в ч. 3 ст. 18 Закону про ТОВ, рішення загальних зборів про залучення додаткових вкладів повинно передбачати:

1) загальну суму збільшення статутного капіталу товариства;

2) коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника в статутному капіталі;

3) запланований розмір статутного капіталу.

Зверніть увагу:

Підтверджує це й Мін’юст у листі від 07.06.2018 р. № 6623/8.4.3/32-18.

Необхідно окремо зупинитися на коефіцієнті відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника в статутному капіталі. Законом про ТОВ зазначений показник більше ніде не згадується. Проте деяких висновків можна дійти з пояснювальної записки авторів цього Закону, яка додавалася до тоді ще законопроєкту, поданого до Верховної Ради.

Зокрема, на думку законотворців, збільшення розміру часток учасників у статутному капіталі та сума фактично внесених вкладів (грошової оцінки) можуть не збігатися, оскільки товариство має право встановити знижуючий коефіцієнт для суми додаткових вкладів.

Як це діє, пояснювалося на прикладі. Припустимо, розмір статутного капіталу ТОВ становить 10 грн, а вартість чистих активів — 1000 грн. Учасник додатково вносить 40 грн. У такому разі розмір статутного капіталу становитиме 50 грн, а частка учасника в ньому — 80 %, тоді як чисті активи збільшаться лише на 4 % їх вартості (становитимуть 1040 грн). У цій ситуації автори Закону пропонують установити для суми додаткового вкладу коефіцієнт 0,01.

Таким чином, частка учасника збільшиться лише на 0,4 грн. У свою чергу, розмір статутного капіталу становитиме 10,40 грн. Що робити із залишком внесеної суми? На наш погляд, вона повинна збільшити додатковий капітал товариства.

А чи можна встановити підвищуючий коефіцієнт? Ні, оскільки ч. 3 ст. 16 Закону про ТОВ встановлено, що при збільшенні статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів номінальна вартість частки учасника товариства може бути збільшена на суму, яка дорівнює або є меншою за вартість додаткового вкладу такого учасника.

Протягом якого періоду учасник повинен погасити свою заборгованість перед товариством із додаткового вкладу?

Учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом 1 року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів (ч. 5 ст. 18 Закону про ТОВ).

А ось треті особи можуть вносити додаткові вклади протягом 6 місяців після закінчення строку для внесення додаткових вкладів учасниками, які мають намір реалізувати своє переважне право. Проте рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів може передбачатися й менший строк (ч. 6 ст. 18 Закону про ТОВ).

Майте на увазі, що статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства, можуть установлюватися (ч. 7 ст. 18 Закону про ТОВ):

— інші строки для внесення додаткових вкладів;

— можливість учасників вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їх часток у статутному капіталі;

— право тільки певних учасників вносити додаткові вклади;

— виключення етапу внесення додаткових вкладів тільки тими учасниками товариства, які мають переважне право.

Протягом місяця з дати закінчення строку для внесення додаткових вкладів загальні збори учасників товариства приймають рішення про затвердження:

1) результатів унесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами;

2) розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів;

3) збільшеного розміру статутного капіталу товариства.

Зверніть увагу: інформацію про розмір і порядок формування статутного капіталу наводити в статуті не обов’язково. Це випливає з положень ч. 5 ст. 11 Закону про ТОВ. Якщо такі дані й зазначають, то роблять це виключно за бажанням учасників. Таким чином,

Зауважте!

Розмір статутного капіталу і розмір частки кожного із засновників (учасників) обов’язково зазначають у ЄДР (п. 15 ч. 2 ст. 9 Закону № 755). А це означає, що без держреєстрації збільшення статутного капіталу не обійтися. Детальніше з юридичною стороною збільшення статутного капіталу ТОВ ви можете ознайомитися в «Податки & бухоблік», 2019, № 47, с. 23; 2018, № 34, с. 13.

5.2. Облік додаткових вкладів до статутного капіталу ТОВ

Облік в інвестора

Як і у випадку з формуванням статутного капіталу, у разі його збільшення має місце передача інвестором певного виду вкладу (грошових коштів, цінних паперів, майна або майнових прав) до статутного капіталу ТОВ в обмін на емітовані таким ТОВ корпоративні права. При цьому передача майна в обліку інвестора відображається як його продаж.

Тобто в інвестора виникає дохід, який відображається на субрахунку 702 або 712. Собівартість переданого майна включають до складу витрат звітного періоду (Дт 902 або 943). Водночас інвестор придбаває фінансову інвестицію, яка відображається за дебетом відповідного субрахунку рахунка 14 (див. с. 9).

Якщо інвестор — високодохідник або малодохідник-доброволець, необхідно також пам’ятати про податковоприбуткові різниці, встановлені пп. 138.1 і 138.2 ПКУ. Вони спрацюють у тому разі, якщо як додатковий вклад виступають основні засоби або нематеріальні активи (див. с. 13).

Крім того, при передачі майна не забудьте нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ. Адже, нагадаємо, внесення майна до статутного капіталу ТОВ прирівнюється відповідно до п.п. 14.1.191 ПКУ до постачання товарів. У свою чергу, ця операція з місцем постачання на митній території України є об’єктом обкладення ПДВ (п. 185.1 ПКУ).

Більше про те, як в обліку інвестора відображати внесення ним до статутного капіталу ТОВ додаткових вкладів у вигляді грошових коштів та майна, ви можете дізнатися з розділу 2 (див. с. 9). Адже облік у цьому разі такий же, як і при формуванні статутного капіталу товариства.

Облік в емітента

А ось облік збільшення статутного капіталу шляхом внесення додаткових вкладів в емітента дещо відрізняється від обліку операцій з формування такого капіталу. Це пов’язано з тим, що внесення вкладів до статутного капіталу при збільшенні його розміру здійснюється до реєстрації змін у ЄДР. Для обліку ще не зареєстрованого статутного капіталу Інструкцією № 291 передбачено субрахунок 404.

Таким чином, після прийняття загальними зборами учасників ТОВ рішення про залучення додаткових вкладів товариство робить проводку: Дт 46 — Кт 404. Якщо сума додаткового вкладу учасника після застосування знижуючого коефіцієнта (див. с. 30) перевищить номінальну величину збільшення статутного капіталу, різницю направляють у додатковий капітал: Дт 46 — Кт 422.

Саме здійснення вкладу кожним з учасників зменшує його заборгованість за кредитом рахунка 46 у кореспонденції з дебетом рахунків (субрахунків) активів (грошових коштів, товарів, необоротних активів тощо). Тут бухоблік такий же, як при внесенні вкладів у зв’язку з формуванням статутного капіталу (див. розділ 2 на с. 9).

Після прийняття загальними зборами учасників ТОВ остаточного рішення про затвердження нового (збільшеного) розміру статутного капіталу з урахуванням фактично внесених додаткових вкладів коригуємо обліковані суми. При цьому роблять проводки: Дт 46 — Кт 404, Дт 46 — Кт 422 (у бік збільшення — методом додаткового запису; у бік зменшення — методом «червоне сторно»).

Далі відбувається реєстрація змін розміру статутного капіталу в ЄДР. Цю операцію відображають проводкою: Дт 404 — Кт 401.

Також не виникатиме й податкових зобов’язань з ПДВ, оскільки, нагадаємо, операції з випуску (емісії), розміщення в будь-які форми управління неціннопаперових корпоративних прав не є об’єктом обкладення ПДВ (п.п. 196.1.1 ПКУ).

А ось право на податковий кредит у разі внесення учасником вкладу до статутного капіталу майном у підприємства-емітента є. Звичайно ж, за наявності податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН.

Про інші нюанси обліку в емітента вкладу до статутного капіталу ви можете дізнатися з розділу 2 цього спецвипуску (див. с. 9), а про облік інвалютних вкладів вам розповість розділ 3 (див. с. 20).

Приклад 5.1. Засновниками ТОВ «Ідеал» є дві юрособи-резиденти — ТОВ «Медуза» (частка в статутному капіталі — 60 %) і ТОВ «Абажур» (частка в статутному капіталі — 40 %). Після формування статутного капіталу ТОВ «Ідеал» засновниками прийнято рішення про його збільшення за рахунок додаткових вкладів у сумі 84000 грн. Додатковий вклад засновників здійснюється пропорційно їх часткам у статутному капіталі ТОВ. Вклад здійснюється:

— ТОВ «Медуза» грошовими коштами в розмірі 50400 грн;

— ТОВ «Абажур» будівельними матеріалами на погоджену засновниками суму 33600 грн (у тому числі ПДВ — 5600 грн). Первісна вартість таких матеріалів (без урахування ПДВ) — 27300 грн.

І підприємство-емітент, і обидва підприємства-інвестори є платниками ПДВ.

Відображення зазначених операцій в обліку інвесторів та емітента див. у табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Облік збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів

5.3. Збільшуємо статутний капітал шляхом реінвестиції дивідендів

Облік в інвестора

Як ми вже говорили, при реінвестиції дивідендів статутний капітал ТОВ поповнюється за рахунок нарахованих, але не виплачених дивідендів. Отже, передусім в обліку інвестора необхідно відобразити нарахування таких дивідендів.

Бухгалтерський облік. Якщо облік фінансових інвестицій підприємство веде на субрахунку 142 або 143 (тобто не за методом участі в капіталі), то нараховані дивіденди включають до складу фінансових доходів: Дт 373 — Кт 731.

Інакше складається ситуація, якщо підприємство обліковує фінансові інвестиції за методом участі в капіталі (на субрахунку 141). Нагадаємо: у цьому разі на кожну дату балансу балансову вартість фінансових інвестицій збільшують (зменшують) на суму, яка є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об’єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. Одночасно балансову вартість фінансових інвестицій зменшують на суму визнаних дивідендів від об’єкта інвестування (див. підрозділ 4.2 на с. 25): Дт 373 — Кт 141. Тобто в цьому разі нараховані дивіденди до складу доходу (фактично повторно) не потрапляють, а лише зменшують балансову вартість фінансових інвестицій.

Оскільки надалі нараховані дивіденди не виплачуються, а реінвестуються, дебіторську заборгованість, що утворилася, погашають одночасно з відображенням фінансової інвестиції. При цьому на номінальну вартість додатково отриманої частки в статутному капіталі роблять проводку: Дт 14 — Кт 373.

Податок на прибуток. Як ви могли бачити вище, у бухгалтерському обліку дивіденди часто потрапляють до складу доходів. При цьому малодохідникам, які не побажали зв’язуватися з податковоприбутковими коригуваннями, доведеться суму нарахованих дивідендів, які потрапили до бухгалтерського фінрезультату, обкласти податком на прибуток.

У високодохідників і малодохідників-добровольців ситуація інша. Так, п.п. 140.4.1 ПКУ з метою визначення об’єкта обкладення податком на прибуток дає їм змогу в певних випадках нівелювати свої доходи податковоприбутковими різницями. Роблять це шляхом зменшення бухгалтерського фінрезультату на суму нарахованих доходів:

— від участі в капіталі інших платників податку на прибуток або платників єдиного податку*;

* Нагадаємо: на суму втрат від участі в капіталі інших підприємств (незалежно від їх системи оподаткування) фінрезультат збільшують згідно з п.п. 140.5.3 ПКУ.

— у вигляді дивідендів, які підлягають отриманню від інших платників податку на прибуток**.

** Крім платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень ПКУ, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування.

Важливо! Нарахування дивідендів за фінінвестиціями, які обліковують за МУК (див. розділ 4 на с. 23), не відображається в бухоблікових доходах. Тому «дивідендної» зменшуючої різниці за МУК-дивідендами не буде.

Також зауважте:

Адже вони не є платниками податку на прибуток. Підтверджується це, зокрема, листами ДФСУ від 16.04.2018 р. № 1617/6/99-99-15-02-02-15/ІПК і від 06.02.2018 р. № 495/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Проте якщо фінансові інвестиції підприємство обліковує за МУК, то фінрезультат можна зменшити й на суму нарахованих доходів від участі в капіталі єдиноподатників, про що прямо говориться в п.п. 140.4.1 ПКУ. А ось про можливість зменшувати фінрезультат нарахованих доходів від участі в капіталі нерезидентів там нічого не сказано, а отже, у такому разі це коригування незастосовне (див. лист ДФСУ від 23.02.2018 р. № 745/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

ПДВ. Про податкові зобов’язання з ПДВ у цьому випадку мови бути не може, оскільки відсутній об’єкт обкладення цим податком.

Облік в емітента

Бухгалтерський облік. В обліку емітента також передусім необхідно відобразити нарахування інвесторам дивідендів. Для цього збільшують заборгованість за розрахунками з нарахованих дивідендів (кредит субрахунку 671) і одночасно показують за дебетом субрахунку 443 використання нерозподіленого прибутку.

Після прийняття рішення про внесення додаткових вкладів до статутного капіталу шляхом реінвестиції дивідендів показують заборгованість учасників із вкладів до статутного капіталу (Дт 46 — Кт 404). Далі відображають погашення такої заборгованості (Дт 671 — Кт 46). Реєстрацію збільшення статутного капіталу показують записом: Дт 404 — Кт 401.

На доходах підприємства, що виплачує дивіденди, їх реінвестиція ніяк не позначається, оскільки зростання капіталу відбувається за рахунок вкладів учасників, які доходом не визнаються (п. 5 П(С)БО 15).

ПДВ. Тут застосовуються ті самі норми п.п. 196.1.1 ПКУ, про які ми говорили раніше. Тобто на етапі емісії корпоративні права, що передаються емітентом учасникам, не є об’єктом обкладення ПДВ.

Податок на прибуток. Згідно з п.п. 57.1¹.2 ПКУ емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм засновникам, нараховує за ставкою 18 % і вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток (крім випадків, установлених пп. 57.1¹.3 і 57.1¹.6 згаданого Кодексу). Причому сума дивідендів не зменшується на суму авансового внеску.

Зверніть увагу: авансовий внесок сплачують з усієї суми дивідендів тільки в тому разі, якщо їх виплату здійснюють до повного розрахунку емітента з бюджетом з податку на прибуток за минулий звітний рік, за підсумками якого нараховуються дивіденди. Інакше авансовий внесок розраховують тільки з перевищення суми дивідендів над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене.

Детальніше з питаннями сплати авансового внеску при виплаті дивідендів ви можете ознайомитися в підрозділі 11.2 на с. 77.

Зауважте: згідно з п.п. 57.1¹.5 ПКУ «дивідендний» авансовий внесок з податку на прибуток не може розцінюватися як податок, що справляється під час репатріації дивідендів (їх сплати на користь нерезидентів).

Податок на репатріацію. Згідно з пп. 141.4.1 і 141.4.2 ПКУ резидент, який здійснює на користь нерезидента виплату дивідендів, повинен утримати з таких доходів і за їх рахунок податок за ставкою 15 % їх суми. Причому в згаданій нормі не уточнюється форма виплати дивідендів. Тому при виплаті дивідендів інвестору-нерезиденту у вигляді корпоративних прав сплати цього податку не уникнути, якщо інше не передбачено чинними положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюється виплата. Перерахувати податок до бюджету потрібно під час передачі інвестору корпоративних прав. Детальніше про податок на репатріацію див. у підрозділі 11.4 на с. 84.

ПДФО і ВЗ. Декілька слів скажемо про обкладення дивідендів ПДФО і ВЗ у разі, якщо інвестор — звичайна фізична особа.

Згідно з п.п. 165.1.18 ПКУ ПДФО не утримують з реінвестованих дивідендів, якщо за ними одночасно виконуються такі дві умови:

1) нарахування таких дивідендів у вигляді емітованих корпоративних прав не змінює пропорцій (часток) усіх засновників у статутному капіталі емітента;

2) у результаті такого нарахування дивідендів збільшується статутний капітал емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів.

А ось ВЗ у цьому разі не уникнути. Реінвестовані дивіденди є об’єктом обкладення ВЗ згідно з п.п. 1.7 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПКУ. Ставка збору — 1,5 %.

Якщо встановлені п.п. 165.1.18 ПКУ умови не дотримуються, такі дивіденди слід обкласти ПДФО і ВЗ на підставі п.п. 164.2.8 згаданого Кодексу. Більше про це — у підрозділі 11.3 на с. 81.

Розглянемо приклад.

Приклад 5.2. Загальними зборами учасників ТОВ «Фурор» до повного розрахунку з бюджетом з податку на прибуток за минулий звітний рік прийнято рішення про нарахування за підсумками такого року дивідендів у сумі 90000 грн і направлення частини цих дивідендів на збільшення статутного капіталу товариства.

Учасниками ТОВ «Фурор» є:

1) юрособа-нерезидент з часткою в статутному капіталі 40 %;

2) юрособа-резидент з часткою в статутному капіталі 45 %;

3) юрособа-резидент з часткою в статутному капіталі 15 %.

Одностайним рішенням загальних зборів учасників прийнято рішення про те, що учасники 1 і 3 направляють належні їм дивіденди на збільшення статутного капіталу ТОВ «Фурор». У результаті відбувається перерозподіл часток учасників у статутному капіталі.

Як відобразити такі операції в обліку емітента й учасника 3, ви можете побачити в табл. 5.2.

Таблиця 5.2. Облік збільшення статутного капіталу ТОВ шляхом реінвестиції дивідендів

5.4. Збільшуємо статутний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку

Облік в емітента

Бухгалтерський облік. Вище ми згадували, що при збільшенні статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку нарахування дивідендів як такого не відбувається. Тому субрахунок 671 у цьому разі використовувати не потрібно. Прибуток у необхідній сумі списують прямо на збільшення статутного капіталу. Тобто збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку показують записом: Дт 443 — Кт 401.

Наприкінці року сальдо субрахунку 443 закривають за рахунок зменшення нерозподіленого прибутку такою кореспонденцією: Дт 441 — Кт 443.

ПДВ. У ПДВ-обліку все обійдеться без жодних наслідків. Операції зі збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку не є об’єктом обкладення ПДВ на підставі п.п. 196.1.1 ПКУ.

Податок на прибуток/репатріацію. Той факт, що збільшення статутного капіталу за ст. 17 Закону про ТОВ не супроводжується нарахуванням дивідендів, платникам податку на прибуток обіцяє певні вигоди.

По-перше, у цьому разі не доведеться сплачувати «дивідендного» авансового внеску з податку на прибуток. Нагадаємо, що такий внесок у загальному випадку зобов’язані сплачувати підприємства — емітенти корпоративних прав, що виплачують дивіденди на користь власників-юросіб (п. 57.1¹ ПКУ). У нашому ж випадку загальні збори учасників приймають рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку без нарахування дивідендів. А отже, тут, на відміну від класичної реінвестиції (див. підрозділ 5.3 на с. 33), податкове зобов’язання з авансового внеску у зв’язку з виплатою дивідендів не виникає.

По-друге, не потрібно сплачувати податок на репатріацію за наявності серед учасників ТОВ нерезидента. Адже немає нарахування дивідендів — немає й об’єкта для утримання податку за п.п. «б» п.п. 141.4.1 ПКУ. Та й під інші оподатковуванодохідні статті з п.п. 141.4.1 цього Кодексу нерозподілений прибуток, направлений на збільшення статутного капіталу, не потрапляє.

Також не викличе така операція жодних податковоприбуткових різниць.

Зазначимо, що раніше про відсутність податкових зобов’язань із податку на прибуток як у частині «дивідендного» авансового внеску, так і в частині податку на репатріацію говорили й податківці (див. лист ДФСУ від 02.08.2018 р. № 3368/6/99-99-15-02-01-15/ІПК). Проте зараз, схоже, вони змінюють свою точку зору. Так, у листі ДПСУ від 09.10.2019 р. № 677/6/99-00-07-02-02-15/ІПК і в консультації з підкатегорії 102.16 БЗ

І наполягають на сплаті авансового внеску з податку на прибуток і податку на доходи нерезидента. Тому якщо не хочете вступати в суперечки з податківцями, перш ніж зважитися на збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку, рекомендуємо отримати індивідуальну податкову консультацію із цього питання.

ПДФО і ВЗ. Вважаємо, що направлення нерозподіленого прибутку на збільшення статутного капіталу не приводить до виникнення доходів у фізособи-учасника.

Розмірковуйте самі: незважаючи на те, що номінальна вартість частки учасника при збільшенні статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку збільшується, ніяких вигод від цього фізособа не отримує. Тут у нас ситуація дуже схожа зі звичайною неоподатковуваною за п.п. 165.1.18 ПКУ реінвестицією (див. с. 35). І в тому, і в іншому разі операція не змінює ключового показника: пропорцію (частку) участі всіх власників у статутному капіталі емітента. Тобто жодним чином не впливає на величину дивідендів, які фізособа зможе отримувати в майбутньому (адже вона безпосередньо залежить від відсотка участі в статутному капіталі, але не від номінальної вартості частки).

Саме тому виникнення доходу слід «прив’язувати» не до моменту збільшення статутного капіталу, а до моменту реалізації частки учасником* (отримання вартості частки при виході з товариства).

* Про продаж учасником частки в статутному капіталі див. у розділі 8 на с. 56.

Водночас є небезпека, що податківці наполягатимуть на виникненні в учасника доходу у вигляді збільшення номінальної вартості частки. Включити такий дохід до складу оподатковуваного може допомогти, наприклад, «безрозмірний» п.п. 164.2.20 ПКУ (ср. ). Саме тому безпечніше буде попередньо заручитися індивідуальною податковою консультацією з приводу оподаткування такої операції.

Облік в інвестора

Бухгалтерський облік. Як ми вже говорили, у цьому разі дивіденди емітент не нараховує, оскільки нерозподілений прибуток направляється на збільшення статутного капіталу безпосередньо. Отже, дебіторської заборгованості з нарахованих доходів (субрахунок 373), як і самих доходів за дивідендами, в підприємства-інвестора не виникає.

На наш погляд, саме собою збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку не є підставою для зміни вартості фінансової інвестиції. Адже при такому способі збільшення статутного капіталу не змінюється ані вартість чистих активів (величина власного капіталу) ТОВ, ані частка інвестора в статутному капіталі товариства. Тобто у разі виплати дивідендів або виходу з ТОВ він матиме право на ту саму суму, що й до збільшення статутного капіталу. Зазначимо, що такий підхід логічно застосовувати незалежно від методу обліку** фінансової інвестиції.

** Про методи обліку фінансових інвестицій див. у підрозділі 4.1 на с. 23.

А ось на дату балансу інвестор у загальному порядку повинен переглянути балансову вартість фінансової інвестиції відповідно до П(С)БО 12.

ПДВ. Податкових зобов’язань з ПДВ у цьому разі виникати не буде, оскільки немає об’єкта обкладення цим податком.

Податок на прибуток. У високодохідників і малодохідників-добровольців, які обліковують фінівестиції за МУК, на дату балансу в загальному порядку виникає необхідність визначення податковоприбткових різниць, установлених пп. 140.4.1 і 140.5.3 ПКУ (див. с. 27).

Малодохідники, які не здійснюють коригування фінрезультату, орієнтуються виключно на бухоблік.

Розглянемо приклад.

Приклад 5.3. Прийнято рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ «Феєрія» за рахунок нерозподіленого прибутку в сумі 30000 грн.

Порядок відображення таких операцій в обліку емітента покажемо в табл. 5.3.

Таблиця 5.3. Облік збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку