Теми статей
Обрати теми

Пальне: недовитрати і «перевитрати»

Павленко Олексій, податковий експерт
У цьому матеріалі ми розглянемо два питання — дві досить різні ситуації, які об’єднує одна субстанція — пальне. У першому — мова йде про недовитрати пального до законодавчо встановлених норм витрат. У другому — про «перевитрати», а точніше, про випадки, коли працівники, використовуючи транспорт підприємства, витрачали пальне на власні цілі (або втрачали його), а потім компенсували підприємству його вартість.

Недовитрати

Читач звернувсь до нас із запитанням. На його підприємстві списується пальне в бухобліку за нормами витрат, але фактичне витрачання виходять менше. І по факту не витрачені залишки пального в баках не відповідають залишкам на субрахунку 203. Що робити?

Спочатку нагадаємо, що обов’язковість застосування Норм № 43* всіма госпсуб’єктами — під великим питанням.

* Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 г. № 43.

Адже чітко додержуватись Норм № 43 зобов’язані лише підприємства, підпорядковані Мінінфраструктури

Але зазвичай госпсуб’єкти (і особливо платники ПДВ) при списанні орієнтуються на них, аби уникнути суперечок з фіскалами щодо господарських цілей використання пального. А останні є апологетами застосування Норм № 43 абсолютно всіма суб’єктами. Детально щодо цих питань читайте в «Податки & бухоблік», 2019, № 67, с. 27 та 2020, № 57, с. 31.

Отже, якщо ви вирішили списувати пальне із застосуванням Норм № 43 (тим паче, що це вам вигідно), то ніхто не поставить під сумнів законність такого вашого підходу. А тепер викладемо, які ми тут бачимо облікові шляхи.

Інвентаризації. Наприкінці кожного кварталу за даними інвентаризації оприбутковувати «недонормові» лишки пального за актом на субрахунок 203 «Паливо» (субрахунок відповідного виду пального), сторнуючи зайво списані на відповідні витратні рахунки суми**.

** Див. «Податки & бухоблік», 2019, № 87, с. 25.

Фактичний метод. Перейти з нормативного на фактичний метод списання пального. Можна тільки за цими окремими авто. І видати щодо цього відповідний розпорядний документ. Перед цим провести інвентаризацію та оприбуткувати надлишки (див. вище). Хоча фактичний метод списання більш незручний…

Переглянути норми. Самостійно переглянути норму(и) витрат пального***. Наприклад, в ухвалі ВАСУ від 16.02.2016 р. № К/800/49593/15 у справі № 809/1074/15 зазначено, що для списання пального підприємство може розробити внутрішні документи, які встановлюватимуть норми його витрат з урахуванням технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм та інших факторів. Для цього ви здійсните власні розрахунки норм витрат пального на підставі актів вимірів, рекомендацій виробника тощо. І встановите тимчасові власні норми. Якщо такі норми будуть затверджені, а витрачання пального підтверджено первинними документами, то судді вважають, що пальне використано в госпдіяльності. Формально тут, мабуть, треба було б ще й замовити та отримати від ДП «ДержавтотрансНДІпроект» тимчасові індивідуальні норми витрат пального на ваші нестандартні автомобілі. Але чи варто вам на це витрачатись? (От якби витрати були більші за норми…)

*** Щодо цього читайте також у «Податки & бухоблік», 2019, № 67, с. 32.

Нечесні шляхи. Списувати і тихо накопичувати надлишки-«резерв» пального для якихось «лівих» цілей. І надалі або «втемну» збувати такі надлишки, або викочувати їх у невиробничих цілях, або закривати ними перевитрати пального за іншими транспортними засобами тощо. І боятись фактичних перевірок… ☹

Зрозуміло, ці шляхи ми не рекомендуємо...

«Перевитрати»

Доволі часта на практиці ситуація, коли працівники госпсуб’єкта (юр- чи фіз-) використовують службові авто для власних цілей, а потім компенсують йому вартість витраченого пального, у тому числі шляхом утримання з їх заробітної плати. І читачів цікавить: якщо такий госпсуб’єкт використовує пальне виключно для власних потреб і не є розпорядником акцизного складу, чи буде він у такому випадку вважатись особою, яка реалізує пальне, та платником «пального» акцизу?

Як ми вже неодноразово писали, згідно з нормами ПКУ госпсуб’єкт, який використовує пальне виключно для власних потреб і не має акцизного складу (у розумінні п.п. 14.1.6 ПКУ) не є платником акцизного податку. Але (!) — якщо він при цьому не здійснює реалізацію пального у розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ****. Згідно з п.п. 14.1.212 ПКУ реалізацією пального є будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного, зокрема, будь-яким іншим особам.

**** Або зберігання чужого пального.

Формально спираючись на це «резинове» визначення, фіскали на схоже запитання у свіжій консультації в БЗ 114.01 дають (що не дивно) фіскальну відповідь. Вони зазначають, що тут і реалізація пального є, і використання пального на власні потреби госпсуб’єкта немає, і що акцизний склад у нього з’являється, і сам він є платником «пального» акцизу…

Окрім того, що це не по-людськи й нелогічно, ще й нормативно, на наш погляд, не так однозначно. Вважаємо,

коли факту саме передачі (відпуску, відвантаження) пального госпсуб’єктом його працівнику не було, то не було й «реалізації пального»

Тобто якщо працівник скористався авто у власних цілях без згоди на те госпсуб’єкта***** (або коли пальне просто поцупили), то тут не може бути реалізації пального за п.п. 14.1.212 ПКУ. Адже «фізична передача (відпуск, відвантаження)» не може трактуватись широко, і такі дії передбачають, як мінімум, згоду передаючої (а також і приймаючої) пальне сторони.

***** А потім компенсував пов’язані з таким свавіллям збитки (вартість пального тощо).

Якщо ж працівник службове авто і пальне використав на власні цілі за згодою госпсуб’єкта, то відбитись від «реалізації» після таких роз’яснень фіскалів госпсуб’єкту буде важко…

Тут ще зауважимо, що перевитрати пального понад затверджені норми не можуть вважатись реалізацією пального працівнику. Адже пальне, хоч і з перевищенням норм, витрачається саме на потреби госпсуб’єкта, а не працівника. І навіть якщо такі перевитрати стались з вини водія і він їх компенсує, то все одно немає підстав шукати тут «реалізацію»…

Отже, за такого підходу фіскалів, подібні операції краще не висвітлювати. Якщо таке не можливо, то у разі потреби у використанні працівником службового авто на власні цілі краще компенсацію пального провести як оплату транспортних послуг******, які надані працівнику силами госпсуб’єкта (і бажано, щоб за документами рулив цим авто інший працівник). А ліцензія на непасажирські перевезення не потрібна. Загалом будьте з цим обережні!

****** Що стосується податків, то кінцевий результат (якщо вартість послуги дорівнюватиме собівартості) буде тим самим, що й у випадку негосподарського використання пального.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі