Теми статей
Обрати теми

Розірвання трудового договору з призовником

Вороная Наталія, експерт з кадрових і податкових питань, Савченко Олена, налоговый эксперт, Чернишова Наталія, експерт з кадрових і податкових питань
Однією з підстав для розірвання трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються робоче місце і посада (п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Так кого ж можна звільняти на цій підставі? Далі розберемося.

Військова служба. Частина 3 ст. 119 КЗпП зобов’язує роботодавця* зберігати місце роботи, посаду та середній заробіток за працівниками, які:

* Цей обов’язок поширюється як на підприємства, так і на ФОП.

— призвані на строкову військову службу під час дії особливого періоду;

— прийняті на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду.

Діють зазначені гарантії** до закінчення особливого періоду або до закінчення проходження військової служби. При цьому майте на увазі, що особливий період в Україні продовжується (див. листи ВС від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18, Міноборони від 18.10.2016 р. № 322/2/6917 і від 20.10.2016 р. № 316/1/906).

** Детальніше про гарантії солдатам підприємства див. у «Податки & бухоблік», 2019, № 88, с. 11.

Таким чином, наразі звільнення працівника, призваного на військову службу або прийнятого на військову службу за контрактом, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП неможливе.

Причому навіть якщо працівник особисто подасть вам заяву з проханням звільнити його згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв’язку з призовом (вступом) на військову службу, розривати з ним трудовий договір за цією підставою не можна! Якщо справа дійде до суду, то таке звільнення буде визнане незаконним (див. постанову Волинського апеляційного суду від 12.12.2018 р. у справі № 156/270/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/78782823).

Крім того, ані ч. 3 ст. 119 КЗпП, ані ч. 2 ст. 39 Закону № 2232 жодних спеціальних застережень про те, що відповідні гарантії надаються тільки за основним місцем роботи громадянина, не мають. А отже,

сумісників, які призвані на строкову військову службу або поступили на військову службу за контрактом, не можна звільнити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП

Це стосується як зовнішніх, так і внутрішніх сумісників.

А якщо з призовником укладено строковий трудовий договір? Чи можна його розірвати у період військової служби на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП — у зв’язку із закінченням строку?

На сьогодні сформувалася така правова позиція (див. постанову ВС від 13.06.2018 р. у справі № 813/782/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/74671222). Установлені в ст. 119 КЗпП гарантії (див. вище) поширюються на всіх працівників незалежно від того, працюють вони за строковим чи безстроковим трудовим договором. Частиною 6 ст. 119 КЗпП зроблено виняток лише щодо осіб, які обіймали виборні посади в органах місцевого самоврядування і строк повноважень яких сплив. Припинення трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору з працівниками, призваними на військову службу, можливе тільки після закінчення проходження військової служби (закінчення особливого періоду).

Чи не стане у такому разі строковий трудовий договір безстроковим згідно зі ст. 391 КЗпП?

Із листа Мінсоцполітики від 15.04.2011 р. № 3961/0/14-11/10 випливає, що строковий трудовий договір не трансформуватиметься в безстроковий, якщо після закінчення його строку мала місце вимога власника щодо припинення трудового договору.

Тобто обережний роботодавець може попередити працівника (наприклад, надіславши відповідний лист) про те, що:

а) відповідно до ст. 119 КЗпП під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення з військової служби за працівником зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток;

б) після закінчення строкового трудового договору він до роботи допущений не буде;

в) після закінчення військової служби працівник буде звільнений на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП і повинен з’явитися на підприємство для отримання трудової книжки.

У трудовій книжці цього працівника ви зробите стандартний запис: «Звільнений у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору, п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України».

А чи можна звільнити працівника за власним бажанням у період проходження військової служби? Право працівника звільнитися за власним бажанням закріплене в ст. 38 КЗпП. І роботодавець не повинен це право порушувати.

Тому перепон для розірвання трудового договору на підставі ст. 38 КЗпП немає. Але не рекомендуємо вам якось давити на працівника в цьому питанні.

Альтернативна (невійськова) служба. Це особливий вид трудової діяльності в інтересах суспільства, який здійснюється громадянами замість строкової військової служби (ст. 1 Закону № 1975).

Право на альтернативну службу мають молоді люди, якщо:

— виконання військового обов’язку суперечить їх релігійним переконанням і

— вони належать до діючих відповідно до законодавства України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Працівника, якого направили на альтернативну (невійськову) службу, можете сміливо звільнити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП

Для звільнення працівники, направлені на альтернативну службу, повинні надати заяву про звільнення і направлення на проходження альтернативної служби (ст. 12 Закону № 1975). На підставі зазначених документів роботодавець видає наказ (розпорядження) про звільнення.

Конкретна дата розірвання трудового договору погоджується між працівником і роботодавцем, але вона має бути не пізніша за день призову, зазначений у документі про направлення на альтернативну службу.

У трудовій книжці працівника в цьому випадку зробіть запис: «Звільнений у зв’язку з направленням на альтернативну (невійськову) службу, п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України».

Цікавий момент! Згідно зі ст. 44 КЗпП працівникам, звільненим у зв’язку з направленням на альтернативну (невійськову) службу, належить виплата вихідної допомоги (п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Ця норма з’явилася завдяки Закону № 107. Але! Ще у 2008 році зміни, внесені до ст. 44 КЗпП зазначеним Законом, були визнані неконституційними (див. рішення КСУ від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008). Із цієї миті в роботодавців відсутній обов’язок виплачувати вихідну допомогу працівникам у разі їх звільнення у зв’язку з направленням на альтернативну (невійськову) службу (див. лист Мінпраці від 07.09.2009 р. № 211/06/186-09).

висновки

  • За працівниками, які призвані (поступили) на військову службу, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві.
  • Звільнити працівників, які призвані (поступили) на військову службу, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП не можна.
  • Для звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП працівника, якого направили на альтернативну (невійськову) службу, заборони немає.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі