Розірвання трудового договору з призовником

Військова служба. Частина 3 ст. 119 КЗпП зобов’язує роботодавця* зберігати місце роботи, посаду та середній заробіток за працівниками, які:

* Цей обов’язок поширюється як на підприємства, так і на ФОП.

— призвані на строкову військову службу під час дії особливого періоду;

— прийняті на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду.

Діють зазначені гарантії** до закінчення особливого періоду або до закінчення проходження військової служби. При цьому майте на увазі, що особливий період в Україні продовжується (див. листи ВС від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18, Міноборони від 18.10.2016 р. № 322/2/6917 і від 20.10.2016 р. № 316/1/906).

** Детальніше про гарантії солдатам підприємства див. у «Податки & бухоблік», 2019, № 88, с. 11.

Таким чином, наразі звільнення працівника, призваного на військову службу або прийнятого на військову службу за контрактом, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП неможливе.

Причому навіть якщо працівник особисто подасть вам заяву з проханням звільнити його згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв’язку з призовом (вступом) на військову службу, розривати з ним трудовий договір за цією підставою не можна! Якщо справа дійде до суду, то таке звільнення буде визнане незаконним (див. постанову Волинського апеляційного суду від 12.12.2018 р. у справі № 156/270/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/78782823).

Крім того, ані ч. 3 ст. 119 КЗпП, ані ч. 2 ст. 39 Закону № 2232 жодних спеціальних застережень про те, що відповідні гарантії надаються тільки за основним місцем роботи громадянина, не мають. А отже,

Це стосується як зовнішніх, так і внутрішніх сумісників.

А якщо з призовником укладено строковий трудовий договір? Чи можна його розірвати у період військової служби на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП — у зв’язку із закінченням строку?

На сьогодні сформувалася така правова позиція (див. постанову ВС від 13.06.2018 р. у справі № 813/782/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/74671222). Установлені в ст. 119 КЗпП гарантії (див. вище) поширюються на всіх працівників незалежно від того, працюють вони за строковим чи безстроковим трудовим договором. Частиною 6 ст. 119 КЗпП зроблено виняток лише щодо осіб, які обіймали виборні посади в органах місцевого самоврядування і строк повноважень яких сплив. Припинення трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору з працівниками, призваними на військову службу, можливе тільки після закінчення проходження військової служби (закінчення особливого періоду).

Чи не стане у такому разі строковий трудовий договір безстроковим згідно зі ст. 39¹ КЗпП?

Із листа Мінсоцполітики від 15.04.2011 р. № 3961/0/14-11/10 випливає, що строковий трудовий договір не трансформуватиметься в безстроковий, якщо після закінчення його строку мала місце вимога власника щодо припинення трудового договору.

Тобто обережний роботодавець може попередити працівника (наприклад, надіславши відповідний лист) про те, що:

а) відповідно до ст. 119 КЗпП під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення з військової служби за працівником зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток;

б) після закінчення строкового трудового договору він до роботи допущений не буде;

в) після закінчення військової служби працівник буде звільнений на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП і повинен з’явитися на підприємство для отримання трудової книжки.

У трудовій книжці цього працівника ви зробите стандартний запис: «Звільнений у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору, п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України».

А чи можна звільнити працівника за власним бажанням у період проходження військової служби? Право працівника звільнитися за власним бажанням закріплене в ст. 38 КЗпП. І роботодавець не повинен це право порушувати.

Тому перепон для розірвання трудового договору на підставі ст. 38 КЗпП немає. Але не рекомендуємо вам якось давити на працівника в цьому питанні.

Альтернативна (невійськова) служба. Це особливий вид трудової діяльності в інтересах суспільства, який здійснюється громадянами замість строкової військової служби (ст. 1 Закону № 1975).

Право на альтернативну службу мають молоді люди, якщо:

— виконання військового обов’язку суперечить їх релігійним переконанням і

— вони належать до діючих відповідно до законодавства України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Для звільнення працівники, направлені на альтернативну службу, повинні надати заяву про звільнення і направлення на проходження альтернативної служби (ст. 12 Закону № 1975). На підставі зазначених документів роботодавець видає наказ (розпорядження) про звільнення.

Конкретна дата розірвання трудового договору погоджується між працівником і роботодавцем, але вона має бути не пізніша за день призову, зазначений у документі про направлення на альтернативну службу.

У трудовій книжці працівника в цьому випадку зробіть запис: «Звільнений у зв’язку з направленням на альтернативну (невійськову) службу, п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України».

Цікавий момент! Згідно зі ст. 44 КЗпП працівникам, звільненим у зв’язку з направленням на альтернативну (невійськову) службу, належить виплата вихідної допомоги (п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Ця норма з’явилася завдяки Закону № 107. Але! Ще у 2008 році зміни, внесені до ст. 44 КЗпП зазначеним Законом, були визнані неконституційними (див. рішення КСУ від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008). Із цієї миті в роботодавців відсутній обов’язок виплачувати вихідну допомогу працівникам у разі їх звільнення у зв’язку з направленням на альтернативну (невійськову) службу (див. лист Мінпраці від 07.09.2009 р. № 211/06/186-09).