Товарний кредит/оплата векселем

Товарний кредит і розстрочення

Продавати товари за договором купівлі-продажу в кредит із відстроченням або розстроченням платежу дозволяє ст. 694 ЦКУ*. Але нам будуть цікавіші визначення термінів «товарний кредит» і «торгівля в розстрочку», які встановлені ПКУ.

* Детальніше про всі нюанси укладення договорів продажу товарів у кредит з відстроченням або розстроченням платежу див. у «Податки & бухоблік», 2020, № 23, с. 68.

Товарний кредит (відстрочення платежу). Товарний кредит передбачає, що товари (роботи, послуги) передають у власність юридичних або фізосіб на умовах договору, який передбачає відстрочення остаточних розрахунків на певний строк і під відсоток. При цьому право власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) переходить у момент підписання договору або фізичного отримання товарів (робіт, послуг) покупцем незалежно від часу погашення заборгованості (п.п. 14.1.245 ПКУ).

Торгівля в розстрочку. Торгівля в розстрочку — це госпоперація, яка передбачає продаж товарів фізичним або юрособам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк і під процент. Товари в розпорядження покупця передають у момент виплати первісного внеску, а ось право власності — після кінцевого розрахунку (п.п. 14.1.249 ПКУ).

Бухоблік. Оприбуткування «кредитних» активів показують як звичайне придбання, і зараховують їх на баланс за первісною вартістю (п. 7 П(С)БО 7, п. 8 П(С)БО 9).

Кредиторську заборгованість в обліку покупця залежно від строку її погашення визнають:

— поточним зобов’язанням (Кт 631) — якщо за умовами договору ви повинні розрахуватися з постачальником протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу. Його показують у балансі в сумі погашення (п. 11 П(С)БО 11), тобто без урахування дисконтування;

— довгостроковим зобов’язанням (Кт 55) — якщо строк погашення заборгованості за договором перевищує 12 місяців. На дату балансу такі зобов’язання відображають за теперішньою вартістю, тобто в дисконтованій сумі майбутніх платежів** (пп. 4 і 9 П(С)БО 11). При цьому не забудьте частину основної суми довгострокової кредиторки, яка підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, переводити до складу поточної: Дт 55 — Кт 611.

** Детальніше про методику дисконтування заборгованості й облік доходів/витрат від його проведення див. у «Податки & бухоблік», 2020, № 23, с. 11.

Зверніть увагу (!): дисконтувати довгострокову заборгованість не буде потрібно, якщо за договором з відстроченням/розстроченням платежу нараховується ринковий відсоток. У такому разі теперішня вартість зобов’язання і так дорівнюватиме номіналу (тобто дисконт у цьому випадку дорівнює нулю).

І ще одне. У момент передачі покупцеві товару в продавця виникає право застави на нього. Тому отримання товару покупець показує за Дт 05 «Гарантії та забезпечення надані», а після повної оплати товару — Кт 05.

Відсотки за користування товарним кредитом у періоді їх нарахування показуємо записом Дт 952 — Кт 684. Причому навіть якщо договором передбачена сплата відсотків тільки раз на рік, то в бухобліку визнавати процентні витрати слід у кожному періоді (тобто квартальнику — щоквартально). Сума відсотків не збільшує первісну вартість придбаних активів, за винятком відсотків, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БО 31 (п. 14 П(С)БО 9, п. 8 П(С)БО 7).

Податок на прибуток. Жодних різниць за договорами з відстроченням/розстроченням платежу ПКУ не передбачає***. Тому

*** Різниці за відсотками у високодохідників можливі тільки при їх сплаті пов’язаним особам — нерезидентам і за умов, визначених за правилами пп. 140.2 і 140.3 ПКУ.

Підтвердження такому висновку ви знайдете, наприклад, у листі ДПСУ від 13.04.2020 р. № 1484/6/99-00-07-02-02-06/ІПК.

ПДВ. Продаж товарів з відстроченням/розстроченням платежу є постачанням товарів (п.п. 14.1.191 ПКУ). При цьому врахуйте (!):

— ПДВ-зобов’язання (ПЗ) нараховують за правилом першої події. Від дати переходу права власності на товари дата виникнення ПЗ не залежить (див. листи ДФСУ від 06.05.2019 р. № 1968/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 15.04.2019 р. № 1603/6/99-99-15-03-02-15/ІПК);

— базу оподаткування визначають за п. 188.1 ПКУ з урахуванням мінбази.

Як бачите, покупцеві варто бути щодо дати складання ПН. Адже ПН, складена не на дату першої події (крім випадків застосування касового методу визначення ПЗ), вважається складеною з порушенням ПКУ і не надає права на податковий кредит (ПК) (див. лист ДФСУ від 15.04.2019 р. № 1603/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).

Відсотки за договором з відстроченням/розстроченням платежу також є об’єктом оподаткування ПДВ. При цьому процентні ПЗ у постачальника (відповідно ПК у покупця) виникають на дату їх нарахування згідно з умовами договору (п. 187.3 ПКУ). При цьому, на наш погляд, оформляти процентні ПН слід окремо на кожну дату їх нарахування. Біда в тому, що податківці послідовно наполягають: база для нарахування ПЗ за товарним кредитом визначається виходячи з договірної вартості товарів, збільшеної на загальну суму відсотків (див. лист ДФСУ від 30.07.2019 р. № 3562/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, 101.04 БЗ). Але ж навіть п. 187.3 ПКУ говорить про виникнення ПЗ на дату їх нарахування (!), тобто відсотки за товарним кредитом чітко відокремлені від операції з продажу товарів. А це, у свою чергу, означає, що правильніше складати окремі процентні ПН під кожну дату їх нарахування і збільшення ПЗ.

Отже, що ми маємо в результаті?

Очевидний «плюс» укладення договорів комерційного кредитування: покупець, обмежений у вільних грошових коштах, може отримати необхідні активи вже сьогодні, а розрахуватися за них тільки завтра. До «мінусів» можна віднести, насамперед, платність користування відстроченням/розстроченням платежу. Крім того, покупець не має права вільно розпоряджатися отриманим товаром з моменту придбання і до його оплати. Адже продавцеві весь цей час належить право застави на товари****. Крім того, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого з відстроченням/розстроченням платежу, продавець має право вимагати повернути неоплачений товар (ч. 4 ст. 694 ЦКУ).

**** Покупець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі й розпоряджатися ним тільки за згодою продавця, якщо інше не передбачено договором (ч. 2 ст. 586 ЦКУ).

Необхідність дисконтування довгострокової заборгованості як у продавця, так і в покупця значно ускладнює облік операцій за такими договорами. Як вихід — укладайте договори з нарахуванням ринкового відсотка або на строк не більше 1 року (з можливою його пролонгацією). Щоправда, тут може виникнути інша проблема: продавець через рік не захоче подовжувати строк оплати. Тож такі хитрощі пройдуть тільки з перевіреними контрагентами.

Оплата векселем

Правові нюанси. Відстрочити оплату товарів можна ще одним способом — видати на суму грошової заборгованості за товари вексель. У результаті припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за договором постачання і виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем (ч. 3 ст. 4 Закону про векселі).

Нагадаємо декілька важливих правил проведення розрахунків векселем:

1. Вексельна форма розрахунків обов’язково має бути передбачена в договорі (ч. 3 ст. 4 Закону про векселі);

2. Вексель може передбачати сплату векселедавцем відсотка векселедержателеві за відстрочення оплати товарів. Причому зверніть увагу: процентним або безпроцентним буде вексель — сторони договору визначають самостійно;

3. Платіж за векселем на території України здійснюється виключно в безготівковій формі (ст. 6 Закону про векселі).

Бухоблік. В оприбутковуванні придбаного товару немає нічого незвичайного — його показують як звичайне придбання. А ось уже на етапі видачі векселя залежно від характеру заборгованості показують:

— короткострокову вексельну заборгованість (Дт 631 — Кт 621);

— довгострокову заборгованість (Дт 631 — Кт 511).

Якщо ви маєте справу з процентним векселем, то нарахування відсотків показують кореспонденцією: Дт 952 — Кт 684.

Та не забувайте: якщо вексель довгостроковий, заборгованість за ним також підлягає дисконтуванню (див. «Податки & бухоблік», 2020, № 23, с. 11). Звичайно ж, крім випадків, коли вексель процентний і за ним нараховується ринковий відсоток.

Податок на прибуток. Купівлю-продаж товарів, які будуть оплачені векселем, показують за бухправилами. З бухобліку перекочують витрати за сплатою відсотків за векселем, а також доходи/витрати від дисконтування.

Жодних вексельних коригувань фінрезультату ПКУ не передбачає. Більше того, випуск і погашення векселя — це операції, на які не поширюються спеціальні правила ціннопаперового обліку (п.п. 1 п.п. 141.2.6 ПКУ).

ПДВ. Видача векселя і його подальше погашення не є об’єктом оподаткування ПДВ (п. 189.8 ПКУ). Єдине, у разі якщо боргові зобов’язання покупця забезпечені процентним векселем, ПДВ-базою буде договірна вартість товарів, збільшена на суму відсотків, нарахованих або тих, які мають бути нараховані на суму номіналу векселя (п. 189.7 ПКУ).

Єдиний податок. При використанні вексельної форми розрахунків погашення грошових зобов’язань відбувається не грошима, а шляхом видачі цінного паперу. Тобто отримувати вексель в оплату товарів (робіт, послуг) не можна, щоб уникнути порушення заборони на негрошові розрахунки з п. 291.6 ПКУ. Але податківці йдуть ще далі і забороняють єдинникам не лише отримувати векселі, але й видавати (!) їх (107.05 БЗ)*****. Хоча, на нашу думку, жодних заборон у частині видачі векселя немає.

***** Детальніше див. «Податки & бухоблік», 2019, № 60, с. 8.

Отже, вексель, так само як і комерційний кредит, є формою відстрочення оплати за отримані товари (роботи, послуги). З мінусів можна назвати той факт, що видача (отримання) векселя все одно не гарантує його погашення. Крім того, вексель складається в документарній формі на бланку з відповідним ступенем захисту від підробки. При цьому документ, який не містить обов’язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером (ч. 2 ст. 196 ЦКУ). Відсутність обов’язкових реквізитів призводить до втрати векселем його сили. Та й узагалі, зв’язуючись із векселем, добре б вивчити вексельне законодавство, для того щоб через незнання не нажити проблем з його погашенням.

З облікової точки зору значних відмінностей між цими двома способами відстрочення платежу немає. Єдине, велика різниця для єдинників. Укладати договори з відстроченням/розстроченням платежу їм ніхто не забороняє. А ось зв’язуватися з вексельними розрахунками не варто, щоб не злетіти зі спрощенки.