Теми статей
Обрати теми

Третій не зайвий

Альошкіна Наталя, податковий експерт
Продовжуємо вирулювати з фінансової кризи. Один зі способів фінансування підприємства у важкій фінансовій ситуації — це перекласти виконання свого грошового зобов’язання перед кредитором на плечі іншої особи. І якщо в особистих стосунках третій може виявитися зайвим, то тут він буде якраз у тему. Які ж особливості такого способу фінансування слід знати.

Виконання зобов’язання боржника третьою особою (третя особа платить за договором) — це, по суті, фінансування останньою боржника. А відносини між боржником і третьою особою — це справа їх двох, яка на погашення заборгованості перед кредитором ніяк не вплине. Розпочнемо з юридичного боку питання*.

* Детально про операції з третіми особами див. «Податки & бухоблік», 2018, № 92.

Юридичні аспекти. Підстави для перекладання свого зобов’язання перед кредитором на третю особу знаходимо в ст. 528 ЦКУ. Перелічимо істотні деталі.

1. Згода кредитора не потрібна. Достатньо заявити, що зобов’язання виконає третя особа у строк і на умовах, визначених основним договором.

2. Третя особа тільки виконує певні дії, але боржником не стає. Тобто

якщо третя особа не виконає зобов’язання, то виконувати його доведеться самому боржникові (ч. 2 ст. 528 ЦКУ)

Це відрізняє таку операцію від переведення боргу (ст. 520 ЦКУ), де зобов’язання від первісного боржника переходить до третьої особи.

3. Третя особа, виконуючи зобов’язання боржника, діє від свого імені. Тому необхідно чітко зазначати, у тому числі у платіжних документах, що вона виконує саме зобов’язання боржника, а не вступає в «особисті» відносини з кредитором. Щоб кредитор не думав, що йому зайшли «ліві» гроші, а податківці не класифікували їх як безповоротну фіндопомогу.

Податок на прибуток. Та обставина, що заборгованість погашає інша особа, на фінрезультат боржника ніяк не вплине.

Єдиний податок. Для єдиноподатника небезпека укладення будь-якого договору за участю третіх осіб (переведення боргу, відступлення права вимоги тощо) — це не потрапити на негрошові розрахунки (п. 291.6 ПКУ)**. У випадку з оплатою третьою особою фактично боржник придбаває товар з оплатою за нього третьою особою. Вважаємо, негрошового розрахунку тут немає, тобто така схема для спрощенця-боржника цілком прийнятна.

** Нагадаємо: єдинники груп 1 — 3 зобов’язані проводити розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій або безготівковій).

ПДВ. У стандартній ситуації, коли перша подія — відвантаження товару, кредитор складає цією датою податкову накладну (ПН) на боржника (п. 187.1 ПКУ). Для кредитора жодного значення не має, від кого надійде оплата (друга подія) за відвантажений товар, адже всі договірні відносини за цією операцією зберігаються саме з одержувачем такого товару (заміни сторони в договорі не відбувається). Податківці підтверджують: незалежно від того, що згідно з умовами договору виконання обов’язку з оплати за товари/послуги покладено на іншу особу, ПН складається на покупця (одержувача) товарів/послуг (101.16 БЗ). Логічно, що й право на податковий кредит (ПК) на дату першої події матиме одержувач товару (п. 198.2 ПКУ), адже саме він використовуватиме товар в оподатковуваних операціях.

Коротше, ПДВ-наслідки виникають тільки у двох сторін: постачальника і покупця, визначених договором постачання. Оскільки заміни сторони в договорі не відбувається, третя особа в ПДВ-відносинах ніде не світиться.

З якими ПДВ-ризиками покупцеві доведеться зіткнутися?

По-перше, при оплаті третьою особою податківці можуть наполягати нівелювати ПК шляхом нарахування компенсуючих податкових зобов'язань (ПЗ) згідно з п. 198.5 ПКУ, обґрунтовуючи цю вимогу тим, що товар/послуга для покупця є безоплатно отриманими (лист ДФСУ від 06.06.2018 р. № 2476/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, 101.13 БЗ). Проте вважаємо, що п. 198.5 ПКУ не містить жодної подібної вимоги, а та обставина, що за товар платить третя особа, не робить його безоплатно отриманим.

По-друге, фіскали, скоріше за все, будуть проти того, щоб такі суми ПК брали участь у бюджетному відшкодуванні (БВ) ПДВ. Адже до БВ можна заявляти тільки те від’ємне значення, яке включає суму податку, фактично сплачену одержувачем товарів/послуг у попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або при імпорті — до бюджету (п.п. «б» п. 200.4 ПКУ). Тобто податок у складі вартості товару має бути сплачений постачальникові саме одержувачем товару.

Майте на увазі:

ситуація, за якої третя особа погасить заборгованість боржника перед кредитором авансом (тобто ще до того, як боржник отримає товари від кредитора), більш небезпечна

Тут виникають нестикування з ПЗ продавця. Адже при буквальному прочитанні п. 187.1 ПКУ передоплата є підставою для нарахування ПЗ тільки в тому випадку, якщо вона надійшла від покупця постачальникові. А отже, формально (!): при отриманні передоплати від третьої особи ПЗ у постачальника не виникають. Хоча податківці вважають, що ПЗ на дату передоплати виникають у продавця незалежно від того, хто її здійснив: покупець чи третя особа. Безпечніше до них тут прислухатися і глибоко у формальності не йти.

Крім того, право на ПК у покупця при передоплаті за рахунок третьої особи під великим питанням. Адже для ПК-цілей (при першій події — списанні коштів) має важливе значення, щоб оплату здійснював саме покупець товару (п. 198.2 ПКУ). Тобто на дату авансу третьою особою в реального покупця немає підстав відображати ПК. Як ми сказали, фіскали в такому разі пропонують покупцеві включати такі суми ПДВ до складу свого ПК й одразу нівелювати їх шляхом нарахування компенсуючих ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ (ср. ). Тому ситуації, коли оплата від третьої особи випереджає отримання фактичним покупцем товару, краще уникати.

Резюме. Оплата зобов’язання третьою особою є порівняно швидким свого роду кредитуванням боржника, яке не вимагає складних процедур. І при цьому не потрібно платити відсоток за залучення грошових коштів. Зазвичай, таке фінансування залучається на поворотній основі (тобто борг третій особі оплачується).

Жодного додаткового податкового навантаження ні в кредитора, ні в боржника (зрозуміло, крім власне виконання правочину), ні в третьої особи не виникає. Водночас виникають ризики з правом на ПК покупця. Причому, судячи з настрою фіскалів, ризик утратити ПК у покупця виникає не лише у випадку, коли оплата випереджає постачання товарів. Податківцям, схоже, не дає спокою сам факт оплати за товар третьою особою (лист ДФСУ від 30.08.2016 р. № 14970/5/99-99-15-03-02-16 // «Податки & бухоблік», 2018, № 23, с. 10).

І ще: за рахунок третьої особи (суб’єкта господарювання або фізособи) підприємство може навіть сплатити податки (крім єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування) або податковий борг***. За умови, що такий суб’єкт господарювання або фізособа є податковим агентом або представником платника податків. Податківці нічого проти не мають (129.04 БЗ). Про сплату податків за рахунок директора див. «Податки & бухоблік», 2020, № 11, с. 28.

*** Для оформлення платіжного доручення на сплату податку за іншого платника див. приклад 2 заповнення поля «Призначення платежу» (п. 3 Порядку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.07.2015 р. № 666).

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі