Оренда техніки з персоналом, або уникаємо пального акцизу

Що змінилося?

Практично до кінця 2019 року сільгосптоваровиробникам, а також іншим суб’єктам, які заправляли техніку своїх підрядників, для здійснення такої операції обов’язково доводилося реєструватися платником пального акцизу.

Про це неодноразово заявляли фіскали. Вони аргументували це тим, що заправка техніки підрядника в розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ є реалізацією пального. А оскільки реалізувати пальне можуть тільки платники пального акцизу, то без такої реєстрації передавати пальне підряднику не можна*.

* Детальніше про це див. у «Податки & бухоблік», 2019, № 59, с. 24, 2018, № 85, с. 11.

Наприкінці 2019 року законодавці вирішили зжалитися над такими суб’єктами (в т. ч. й аграріями) і дозволили їм (при дотриманні певних умов) передавати пальне своїм підрядникам без реєстрації платником пального акцизу.

Для цього

При цьому, щоб операція із заправки техніки підрядника пальним за договором підряду не була реалізацією пального, потрібно, щоб одночасно виконувалися такі умови:

1) замовники за договорами підряду не повинні здійснювати реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в режимі експорту;

2) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

— призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

— належать іншим особам;

— виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

3) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

На перший погляд здається, що виконати всі умови може кожен аграрій без проблем. Водночас це не зовсім так. Річ у тому, що для виконання перших двох умов аграрію достатньо просто здійснювати звичайну свою діяльність, а от із третьою можуть бути проблеми.

Так, щоб виконати першу умову, аграрію достатньо на момент передачі пального не бути зареєстрованим платником пального акцизу. Аграрій зазвичай пальним не торгує та не зберігає для інших. Тому виконати цю вимогу зазвичай не складно.

Щоб виконати другу умову, аграрію потрібно просто залити пальне у бак сільгосптехніки підрядника, на якій той буде виконувати роботу на його сільгоспземлі. Головне тут, щоб:

— по-перше, техніка, на якій виконувалася робота, не належала замовнику. Вона має належати або підряднику, або взята тим у користування у інших осіб, але не в аграрія. Тобто техніка має бути чужою. Зазвичай так і відбувається.

Водночас, якщо аграрій передасть в оренду свою техніку підряднику, то, щоб споживання пального при виконанні підрядних робіт було власним споживанням аграрія, виконувати роботи у аграрія підрядник має просто не на орендованій техніці у цього аграрія;

— по-друге, аграрій має знайти підрядника для виконання підрядних робіт на «дозволеній» землі. Для аграрія це землі сільськогосподарського або лісового призначення. В основному аграрій володіє такими землями, тому і цю умову виконати не складно;

— по-третє, право власності чи користування сільгоспземлями, на яких буде виконуватися робота, повинно бути належним чином оформлено на аграрія. Наприклад, якщо сільгоспземлю аграрій орендує, то право користування землею має бути зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Це виконати також не складно.

Водночас, якщо підрядник виконуватиме роботи на землі, на яку ні права власності, ні права користування у замовника немає, то аграрій-замовник не дотримається цієї вимоги, а тому заправка техніки підрядника для виконання підрядних робіт, навіть при дотриманні всіх інших умов, точно не буде вважатися власним споживанням.

Та як би там не було, виконати другу умову, як бачите, будь-якому аграрію не складно.

А от щодо третьої умови, то її, можливо, вдасться виконати не всім. ПКУ вимагає, щоб заправляв сільгосптехніку підрядника аграрій саме із транспортного засобу, а не із стаціонарної бочки чи АЗС аграрія. Тобто заправка має відбуватися, наприклад, із бензовоза аграрія, який, до того ж, повинен бути обладнаний витратомірами-лічильниками (добре хоча б, вимоги проводити обов’язкову реєстрацію такого обладнання ПКУ не містить).

Якщо ж аграрій не має бензовоза, а збирався заправляти техніку підрядника на своїй стаціонарній АЗС, яка знаходиться неподалік від поля (а зазвичай на практиці так і відбувається), то, виконавши таку операцію, аграрій здійснить реалізацію пального в розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ і буде змушений реєструватися платником пального акцизу.

Остання вимога і є тією ложкою дьогтю у бочці меду, яка багатьом аграріям може заборонити заправку техніки підрядника або змусить придбавати чи брати в оренду у інших осіб бензовози (таке задоволення, як розумієте, не з дешевих).

От саме тим аграріям, у яких немає свого бензовоза, щоб можна було обробити свою землю технікою інших осіб з використанням свого пального, можна замість договору підряду з підрядником укласти договір оренди техніки.

Правила оренди

На перший погляд здається, що орендувати сільгосптехніку для виконання сільгоспробіт простіше простого. Уклали договір оренди, отримали техніку в користування — і в бій. Водночас на практиці все не так просто, як здається.

Проблемою при оформленні такого договору є те, що для роботи на орендованій сільгосптехніці у орендаря не завжди є кваліфіковані кадри. Тому не всі орендодавці з охотою укладають договір оренди транспортних засобів, за яким в користування передається тільки техніка.

Тому як вихід із цієї ситуації на практиці укладають договір оренди техніки з екіпажем.

Водночас, коли заходить мова про оренду не тільки техніки, а й персоналу, багато хто одразу задумується, а чи взагалі можна так робити?

Хочемо вас заспокоїти:

У ній вказано, що договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається з екіпажем, який його обслуговує.

Звертаємо увагу! Норма про оренду транспортних засобів з екіпажем поширюється і на оренду сільгосптехніки. Річ у тому, що відповідно до ч. 1 ст. 798 ЦКУ предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Сільгоптехніка, а саме трактори і комбайни, на наш погляд, якраз і потрапляють до когорти наземних самохідних транспортних засобів.

Річ у тому, що відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУвід 10.10.2001 р. № 1306, транспортний засіб — це пристрій, призначений для перевезення людей та (або) вантажу, а також встановленого на ньому спецобладнання чи механізмів.

Трактори і комбайни підпадають під це визначення. Зокрема, сільгосптрактори призначені не тільки для виконання механізованих робіт, а й використовуються для перевезення вантажу. Крім того, на них можуть встановлюватися різні спеціальні механізми та обладнання, а саме плуги, косарки, обприскувачі тощо.

Що стосується комбайнів, то вони є самохідними транспортними засобами, бо на них встановлюються спеціальне обладнання та механізми, наприклад, різні види жаток для збирання тих чи інших видів сільгоспкультур.

Крім того, всі трактори та комбайни на сьогодні підлягають реєстрації на підставі ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII, як і будь-які транспортні засоби. Це також дає право говорити, що трактори і комбайни є транспортними засобами.

На те, що трактор є транспортним засобом, прямо вказує визначення, яке міститься у Техрегламенті, затвердженому постановою КМУ від 28.12.2011 р. № 1367 (ср. ). В ньому сказано, що трактором є моторизований колісний або гусеничний транспортний засіб сільськогосподарського або лісогосподарського призначення.

Ще одним додатковим аргументом на користь того, що трактори є транспортними засобами, можна вважати те, що вони класифікуються у групі 87 УКТ ЗЕД «Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання», коди 8701, 8709.

Отже, якщо аграрій знайде орендодавця, який передасть йому в оренду не тільки техніку, а й персонал, що на ній працює, то він може сміливо погоджуватися на здійснення такої операції.

Оформляти договір оренди сільгосптехніки з екіпажем потрібно за тими ж правилами, що і звичайний договір оренди транспортного засобу. Тобто укладається він у простій письмовій формі.

Пам’ятайте! Якщо одна зі сторін договору оренди транспортного засобу є фізособою, то договір слід нотаріально посвідчувати (ст. 799 ЦКУ). Те саме стосується й оренди сільгосптехніки з екіпажем. Водночас навряд чи якась фізособа-орендодавець надасть в оренду сільгосптехніку саме з екіпажем.

Зазвичай орендують сільгосптехніку з екіпажем у ФОП або юрособи. А коли сторонами договору є дві юрособи чи юрсоба та ФОП, то нотаріально посвідчувати такий договор не обов’язково. Звичайно, якщо тільки одна зі сторін цього не забажає.

Особливості оренди з екіпажем

Коли агротоваровиробник орендує сільгосптехніку з екіпажем, у нього одразу виникає запитання, а чи не доведеться йому наймати особу, що працюватиме на орендованій техніці за трудовим договором, контрактом, чи укладати з нею окремий ЦП-договір?

Про це прямо говорить ст. 805 ЦКУ: екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Отже, персонал який працює на орендованій техніці (наприклад, комбайнер і його помічник) на благо орендаря, не перебуває з ним ані в трудових, ані в ЦП-відносинах. Тому орендарю у цьому випадку не потрібно ні повідомляти податкову, що в нього почали працювати нові працівники, ні нараховувати їм зарплату та інші нарахування. Також не треба включати їх до своєї податкової та ЄСВ-звітності.

Крім цієї особливості, під час оренди сільгосптехніки з екіпажем орендарю слід враховувати й інші умови, які прописані у ст. 805 ЦКУ, а саме:

— управління та технічна експлуатація техніки провадяться її екіпажем. Тобто орендар не може доручити своєму працівнику керувати сільгосптехнікою, орендованою з екіпажем;

— витрати на утримання екіпажу несе орендодавець, тобто зарплату персоналу орендованої техніки нараховує саме орендодавець, і він же на неї нараховує ЄСВ. Воно і не дивно, бо персонал, що працює на орендованій техніці, є працівником орендодавця.

Водночас це може стати і невеликою перешкодою. Річ у тому, що орендар не вправі прямо впливати на персонал, що працює на орендованій техніці, оскільки трудовий розпорядок, поведінка та інші умови роботи персоналу встановлюються саме орендодавцем;

— персонал, що орендований з технікою, зобов’язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання техніки, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, техніки, прав інших осіб.

Тому радимо орендарю, який укладає договір оренди техніки з екіпажем, детально прописати обов’язки і права персоналу, який працюватиме на техніці.

Витрати на утримання техніки лягають на плечі орендаря (ст. 801 ЦКУ). Тобто саме він буде заправляти техніку пальним. А витрати на заправку буде вважати своїми витратами. На це вказують і фіскали (див. лист ДФСУ от 15.06.2017 р. № 659/6/99-99-15-03-03-15/ІПК).

Крім того, варто враховувати, що згідно із ч. 1 ст. 286 ГКУ орендну плату визначено як фіксований платіж. Тому не радимо встановлювати в договорі оренди розмір орендної плати, що прямо залежить від обсягу виконаної роботи, як це роблять при оформленні договору підряду. Річ у тому, що такий порядок розрахунку орендної плати може наштовхнути фіскалів на думку, що перед ними завуальований під договір оренди договір підряду. А заправка пальним через АЗС техніки підрядчика вимагає реєстрації платником пального акцизу.

Щоб вийти із ситуації, радимо прописати у договорі оренди фіксований розмір оренди виходячи із планової норми обсягу робіт, який має виконати орендована техніка, а потім проводити коригування розміру плати у разі невиконання або перевиконання такої норми.

Всі інші правила оренди стосуються й оренди техніки з персоналом. З ними ви можете ознайомитися у «Податки & бухоблік», 2020, № 19.