Якщо жодних обмежень статутними документами не прописано, то, вважаємо, борг за позикою перед засновником цілком можна направити в рахунок збільшення СК. Іншими словами, в цьому випадку будемо мати справу із вкладом до СК підприємства правом вимоги боргу.
Правовий аспект. По-перше, наразі жодних обмежень у цьому питанні Закон про ТОВ* не містить. Хоча раніше будь-яку заборгованість товариства перед учасником внести до СК було проблематично. Перешкодою була ч. 2 ст. 144 ЦКУ (яка з 17.06.2018 р. втратила чинність).
По-друге, згідно з ч. 1 ст. 13 Закону про ТОВ вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. При цьому під майном розуміють і майнові права (ч. 1 ст. 190 ЦКУ). Тому право вимоги учасника до товариства цілком може стати внеском до СК. Отже, погашення заборгованості з внеску до СК може здійснюватися шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.
Виглядає це так. Засновник надав позику підприємству. Оскільки товариство не має можливості розрахуватися із засновником, прийнято рішення збільшити СК шляхом внесення таким засновником права вимоги кредиторської заборгованості до товариства в обмін на корпоративні права. По суті, засновник передає своє право вимагати погашення позики в підприємства самому підприємству.
У такому разі підприємство (позичальник) одночасно стане і кредитором, і боржником. Заборгованість закриється автоматично. Адже зобов’язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦКУ).
Є й інший шлях.
На суму грошового внеску збільшили СК. Відповідно, у засновника є грошова заборгованість перед підприємством. Тоді як у підприємства є зустрічне грошове зобов’язання — заборгованість за позикою перед засновником. Отже, грошові зустрічні однорідні вимоги згорнуться на підставі ст. 601 ЦКУ. Але врахуйте: заліком можна припинити зустрічні зобов’язання, строк виконання яких настав**.
** Детальніше див. «Податки & бухоблік», 2020, № 22, с. 19, 2019, № 47, с. 23 і № 78, с. 6.
Податковоприбутковий облік. Повністю орієнтуємося на бухгалтерський фінрезультат. Жодних коригувань фінрезультату, пов’язаних з операціями із внесення майнових прав позикодавцем до СК підприємства-позичальника (і припинення внаслідок цього кредиторської заборгованості), ПКУ не передбачає.
ПДВ. Як роз’яснюють фіскали (див. лист ДФСУ від 15.03.2019 р. № 1047/6/99-99-15-01-01-15/ІПК/), операції з унесення до СК прав вимоги кредиторської заборгованості в обмін на корпоративні права не є об’єктом ПДВ. Хоча прямої норми в ПКУ нема, аргументувати безПДВшність операції можна тим, що борг перед засновником — у грошовому вираженні. Тому операцію з унесення кредиторської заборгованості до СК можна ототожнювати з неоподатковуваною операцією із розміщення корпоративних прав за грошові кошти (п.п. 196.1.1 ПКУ).
Узагалі-то, жодного постачання в розумінні ПКУ не виникає й у момент здійснення заліку зустрічних грошових (однорідних) вимог. Тому, вважаємо, такі операції не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Водночас, враховуючи відсутність щодо цього питання чітких норм у ПКУ, обережним платникам податків краще заручитися індивідуальним податковим роз’ясненням.
