Упевнені, що усі ви добре пам’ятаєте: одна і та ж сама людина не може підписувати договір з різних сторін.
Про це ми писали неодноразово (див. «Податки & бухоблік», 2020, № 55, с. 30, 2019, № 84, с. 21 і № 67, с. 72).
На заваді стає ч. 3 ст. 238 ЦКУ: представник не може здійснювати правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Виняток: комерційне представництво.
Але що робити з документами, що супроводжують виконання договору? Наприклад, з актами приймання-передачі виконаних робіт.
Для того, щоб зрозуміти, чи працює тут ч. 3 ст. 238 ЦКУ, треба визначитися з тим, чи є підписання акта правочином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Договір — це правочин.
Деякі дії у рамках договору теж можуть вважатися правочином.
Наприклад, якщо у вас рамковий договір поставки і кожне конкретне постачання прив’язується до підписання окремої специфікації, що містить істотні умови. Специфікація у такому разі — це правочин.
А ось акт приймання-передачі виконаних робіт в загальному випадку, вважаємо, таким не є.
Що говорить судова практика?
На сьогодні Верховний Суд дотримується позиції: акт ≠ правочин
Аргументують це тим, що акт приймання-передачі є лише одним з доказів, що підтверджують належне виконання зобов’язань за договором, не маючи при цьому ознак правочину (постанови ВС від 11.03.2018 р. у справі № 910/12827/17 і від 17.09.2019 р. у справі № 916/2750/18*). У деяких рішеннях Верховний Суд вказує, що акт — не правочин, оскільки він є лише первинним документом (постанова ВС від 22.05.2018 р. у справі № 910/12258/17**).
* Див. за посиланнями: reyestr.court.gov.ua/Review/73410691 і reyestr.court.gov.ua/Review/84349836 відповідно.
** Див. за посиланням: reyestr.court.gov.ua/Review/74221291.
Висновок: оскільки Верховний Суд вважає, що акт — не правочин, то і перейматися щодо одного підпису на ньому з двох сторін не варто. Адже ч. 3 ст. 238 ЦКУ тут не працює.
Але припускаємо, що, швидше за все, при перевірці фіскали поставляться з недовірою до актів, підписаних з двох сторін однією і тією ж особою. Зокрема, можуть запідозрити тут нереальну операцію.
Тому радимо уникати таких ситуацій, включивши в довіреність і бажано в рішення загальних зборів*** право від імені однієї з юросіб — сторони договору не лише підписати договір, але і «підмахнути» акт приймання-передачі виконаних робіт.
*** Див. детальніше в «Податки & бухоблік», 2019, № 84, с. 21.
Як варіант можна зовсім обійтися без підпису з боку замовника. Скористатися механізмом «немає підпису на акті, немає мотивованої відмови від його підписання — роботи вважаються прийнятими» з ч. 4 ст. 882 ЦКУ або подібних положень договору. Однак відсутність акта може збентежити перевіряючих так само, як і однакові підписи на ньому.
