Метод до групи чи об’єкта?
Групою основних засобів (ОЗ) вважають сукупність об’єктів ОЗ, однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання (п. 4 НП(С)БО 7 «Основні засоби», п. 34 Методрекомендацій № 561*).
* Методрекомендації з бухобліку ОЗ, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561.
Групу активів, однакових за характером і способом використання в діяльності підприємства, § 37 МСБО 16 «Основні засоби» називає класом ОЗ.
Так от, НП(С)БО 7 все-таки спонукає
встановлювати метод амортизації для кожного окремого об’єкта ОЗ, а не для групи
Адже згідно з вимогами п. 28 НП(С)БО 7 метод амортизації:
— обирають з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від використання об’єкта ОЗ;
— переглядають у разі, коли змінюються очікування відносно способу споживання економічних вигід від використання об’єкта ОЗ.
Індивідуальний підхід до вибору методу амортизації простежується і в § 45, 60, 61 МСБО 16. А ось об’єднувати в групи під час визначення величини витрат з амортизації § 45 МСБО 16 пропонує суттєві частини (компоненти) об’єкта ОЗ. Але ніяк не самі об’єкти. Тож до різних об’єктів ОЗ однієї групи можна застосовувати різні методи амортизації. Хоча, якщо за судженням підприємства від однотипних об’єктів ОЗ, об’єднаних у групи чи підгрупи, майбутні економічні вигоди споживаються однаковим способом, то цілком можна амортизувати їх одним методом. На практиці здебільшого саме такий груповий підхід і використовують. Адже це значно спрощує облікову роботу.
Опосередковано підштовхує до нього і Мінфін. Регулятор радить визначати методи амортизації ОЗ у розпорядчому документі про облікову політику (пп. 2.1, 2.5 Методрекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. № 635). Проте чітко Мінфін не говорить, що обирати відповідний метод треба щодо якоїсь конкретної групи ОЗ, а не індивідуально для кожного об’єкта. А МСБО 16 взагалі не вимагає вказувати методи амортизації в обліковій політиці, але прямо і не забороняє.
Звідси резюме. Можна встановити:
— один метод амортизації для усіх ОЗ;
— один метод для однорідної групи об’єктів;
— свій метод для окремих об’єктів ОЗ.
Зрозуміло, найдоцільніше все-таки
для різнохарактерних об’єктів ОЗ обирати різні методи амортизації
Інформацію про методи нарахування амортизації, що застосовує підприємство, розкривають у примітках до фінансової звітності за кожною групою (класом) ОЗ (п.п. 36.2 НП(С)БО 7, п.п. «б» § 73 МСБО 16).
Тож цілком можливо усередині кожної групи (класу) ОЗ амортизувати об’єкти, що входять до них, різними методами. У наказі про облікову політику так можна і записати: «Застосовувати при нарахуванні амортизації об’єктів малоцінних необоротних матеріальних активів прямолінійний метод і метод «100 %». Конкретний метод амортизації встановлювати розпорядчим документом при введенні об’єкта в експлуатацію». Тоді ні про яку помилку йтися не може. І уточнювати ні фінзвітність, ні прибуткову декларацію не доведеться.
Якщо метод за наказом інший
А якщо обліковою політикою не обумовлена можливість застосовувати різні методи для об’єктів однієї групи? Як у нашому прикладі: для усіх об’єктів групи «Малоцінні необоротні матеріальні активи» обліковою політикою встановлений метод амортизації «100 %», а за фактом для одного конкретного об’єкта згідно з наказом застосовується прямолінійний метод.
Перше, що спадає на думку, — підправити наказ про облікову політику
і внести туди для МНМА, крім методу «100 %», прямолінійний метод.
А якщо цього не зробити? Наскільки це критично для підприємства?
Думаємо, податківцям такий різнобій навряд чи сподобається. Вони цілком можуть на це заявити, що за бухканонами вибір методу амортизації закріплюється в наказі про облікову політику. Там же фігурує абсолютно інший метод. А оскільки за методом «100 %» амортизація об’єкта списується на витрати в першому місяці його використання, то відображені в подальші періоди витрати внаслідок застосування прямолінійного методу фіскали можуть визнати неправомірними. Тобто в наявності — витрати в чужому періоді (див. «Податки & бухоблік», 2018, № 45, с. 7). Їх підсумок — заниження об’єкта оподаткування податком на прибуток.
Причому це небезпечно як для малодохідників, так і для високодохідників. Адже необоротні матеріальні активи вартістю менше 20000 грн ОЗ у розумінні ПКУ взагалі не є (п.п. 14.1.138 ПКУ). Відповідно податкові різниці зі ст. 138 ПКУ за такими МНМА не рахують. Подібні МНМА безпосередньо впливають на прибутковий об’єкт за бухобліковими правилами.
Тому щоб не мати проблем із податківцями при перевірці, доведеться виправляти амортизаційну помилку. Про те, як це зробити, див. у «Податки & бухоблік», 2019, № 26, с. 23.
Увага! Податківці не проти, щоб для одного об’єкта ОЗ були обрані різні методи амортизації: у бухгалтерському — прямолінійний, а в податковому — виробничий (див. лист ДПСУ від 11.11.2020 р. № 4663/ІПК/99-00-05-05-02-06).
Про подробиці обліку ОЗ читайте в спецвипуску «Податки & бухоблік», 2020, № 85.
ВИСНОВКИ
- Цілком можливо всередині кожної однорідної групи (підгрупи) ОЗ амортизувати об’єкти, що входять до них, різними методами.
- Якщо обліковою політикою не обумовлена можливість застосовувати різні методи для об’єктів однієї групи, оптимальним буде її підправити.
- Податківці не заперечують проти встановлення для одного об’єкта ОЗ різних методів амортизації у бухгалтерському і податковому обліку.
