Філія — окремий платник?!

Будь-яка філія юридичної особи потребує взяття на облік. Згідно з п. 63.2 ПКУ відокремлені підрозділи підлягають взяттю на облік у податкових органах незалежно від обов’язку щодо сплати того чи іншого податку та збору. Процедуру взяття юросіб та їх відокремлених підрозділів на облік у податкових органах прописано в Порядку № 1588. Юрособи, які мають філії, стають на облік:

— за своїм місцезнаходженням — основне місце податкового обліку (завжди);

— за місцезнаходженням філій — неосновне місце обліку (в окремих випадках).

Власне філії стають на облік за своїм місцезнаходженням (п. 63.3 ПКУ). Це для них основне місце обліку. Тобто

Натомість якщо філія має статус окремого платника, така філія стає на облік за основним місцем обліку (своїм місцезнаходженням). Узяття на облік відокремлених підрозділів за основним місцем обліку здійснюється після держреєстрації створення відокремленого підрозділу юрособи та на підставі відомостей з ЄДР (пп. 3.1, 3.2 Порядку № 1588).

Також нагадуємо: місцезнаходження філії визначається з урахуванням адмінтериторіальної реформи, внаслідок якої утворилися нові райони і територіальні громади (див. постанову ВР від 17.07.2020 р. № 807-ІХ). При цьому до внесення зміни до форм декларації продовжуємо визначати місцезнаходження через КОАТУУ. Тобто новий Кодифікатор, затверджений наказом Мінрегіону від 26.11.2020 р. № 290, — поки що не використовуємо*.

* Докладніше про це читайте у «Податки & бухоблік», 2021, № 41, с. 6.

Майте на увазі! Одна й та сама філія щодо різних податків може одночасно перебувати на обліку за основним місцем обліку (якщо має статус окремого платника цього податку) і за неосновним місцем обліку у складі головного підприємства (якщо не має статусу окремого платника щодо певних податків). Щодо яких податків філія може мати статус окремого платника? Саме про це поговоримо далі!

Спецводорента

Коло платників рентної плати за спеціальне використання води окреслене в п. 255.1 ПКУ. У зазначеній нормі прописано, що платниками рентної плати є водокористувачі — юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юрособи, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів.

Тобто філія, у принципі, може бути платником спецводоренти. Однак це ще не означає, що філія завжди окремо від головного підприємства подає «спецводорентну» звітність і сплачує податкові зобов’язання.

Філія, яка відповідає зазначеним характеристикам, має самостійно подавати декларації зі спецводоренти і сплачувати спецводоренту за місцем своєї податкової реєстрації (п.п. 255.11.17 ПКУ).

За таких обставин головне підприємство, ясна річ, у своїй «спецводорентній» звітності не показує обсяги води, використані «самостійною» філією та відображені цією філією у своїй окремій податковій звітності.

В іншому випадку (тобто якщо філія безбалансова та/або не відповідає характеристикам, що їх наведено у п.п. 255.11.17 ПКУ) філія не є самостійним платником спецводоренти. За неї обов’язки платника буде виконувати головне підприємство. Тобто спецводоренту за обсяги води, використаної цією філією, буде сплачувати головне підприємство (п.п. 255.11.18 ПКУ). Якщо у підприємства є такі несамостійні філії (або структурні підрозділи), головне підприємство має стати на облік як платник спецводоренти в податковому органі за місцезнаходженням водних об’єктів (неосновне місце обліку).

Саме так (тобто з урахуванням п. 63.3 ПКУ) податківці тлумачать і вимогу п.п. 257.3.4 ПКУ про те, що декларацію з спецводоренти подають за місцем податкової реєстрації (див. роз’яснення ГУ ДПС у Тернопільській обл. від 31.05.2021 р.*). Подавати «спецводорентні» декларації за свою несамостійну філію і сплачувати рентну плату головне підприємство має за місцем використання води, тобто за місцем, де відбувається забір води з водного об’єкта. При цьому копію спецводорентної декларації до податкового органу за основним місцем обліку подавати не потрібно. ПКУ цього не передбачає (БЗ 118.05 і роз’яснення Північного РУ ДПС від 20.04.2021 р.**).

* Див.: tr.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/471864.html

** Див.: nvp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/464399.html

Туристичний збір

Платниками туристичного збору є фізичні особи — туристи. Водночас суб’єкти господарювання, які надають їм послуги із туристичного розміщення, є податковими агентами. До їхніх обов’язків входить справляти турзбір та перерахувати його до місцевого бюджету. У переліку податкових агентів є, зокрема, й філії, відділення, а також інші відокремлені підрозділи юридичних осіб (п.п. «а» п.п. 268.5.2 ПКУ).

Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору у податковому органі за місцезнаходженням підрозділу. Це передбачає п.п. 268.7.2 ПКУ. Тож

Проте насправді якихось додаткових реєстраційних процедур здійснювати не потрібно. Мається на увазі процедура автоматичної реєстрації філії в податковому органі за місцем обліку такої філії. На відміну від спецводоренти, для турзбору не має значення, чи має філія окремий баланс, рахунки та чи веде вона самостійний облік. Будь-яка філія є самостійним податковим агентом.

Зверніть увагу! Турзбірну декларацію зобов’язаний подавати податковий агент за своїм місцезнаходженням і до податкового органу, де він перебуває на обліку (БЗ 125.03). Якщо таким податковим агентом є філія, то вона подає туристичну декларацію і сплачує турзбір до податкового органу за своїм місцезнаходженням. Для цієї філії це буде основне місце обліку. Головне підприємство турзбір щодо туристів цієї філії у своїй декларації не показує.

До реєстрації туристичного об’єкта як філії податковим агентом буде головне підприємство. Теж саме стосується структурних (не відокремлених) підрозділів. Саме воно зобов’язане стати на облік за неосновним місцем обліку. І, відповідно, подавати турзбірну декларацію та сплачувати турзбір до того місцевого бюджету, який заробляє на території, де знаходиться туристичний об’єкт (див. лист ДПСУ від 30.04.2021 р. № 1790/ІПК/99-00-04-03-03-06).

Паркувальний збір

Платниками цього збору п.п. 268¹.1.1 ПКУ визначає юридичних осіб, їхні філії, відділення і представництва, які згідно з рішенням органу місцевої влади організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

При цьому платник, який має підрозділ без статусу юрособи, що здійснює діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем реєстрації такого платника, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ у податковому органі за місцезнаходженням земельної ділянки (п.п. 268¹.5.2 ПКУ). Отже,

Вони ж повинні подавати паркувальну декларацію. Цю декларацію подають до податкового органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування паркувальним збором. Тобто в цьому випадку до того податкового органу, де власне філію зареєстровано за основним місцем обліку. А якщо парковка не збігається з основним місцем обліку філії? Якщо вона підпорядкована філії, то саме філія має ставати на облік за неосновним місцем. Якщо ж парковка — структурний підрозділ, на неосновний облік стає головне підприємство.

Двозначності філій

Щодо решти податків право філії бути окремим платником ПКУ не передбачено*. Ані транспортний податок (п. 267.1.1 ПКУ), ані акцизний податок (ст. 212 ПКУ; БЗ 114.01) філія не може сплачувати окремо від головного підприємства. Однак щодо деяких інших податків виникають неоднозначні ситуації, пов’язані з філіями.

* Тут ми не говоримо про збір за спеціальне використання лісових ресурсів, за яким філія може бути окремим платником (п. 256.1 ПКУ).

Екологічний податок. Серед платників екологічного податку філії не згадуються (п. 240.1 ПКУ). Податківці також наголошують, що платником екоподатку за філії, які здійснюють викиди забруднюючих речовин і розміщення відходів, є головне підприємство, до складу якого входять ці філії (БЗ 117.01).

При цьому екологічна декларація подається головним підприємством до податкової за місцезнаходженням джерела забруднення чи об’єкта розміщення відходів (п.п. 250.2.1 ПКУ). Там же головне підприємство стає на неосновний облік. Якщо викиди чи розміщення відходів здійснює філія і місцезнаходження цих об’єктів оподаткування не збігаються з місцем реєстрації головного підприємства, до податкової за основним місцем обліку подається копія екологічної декларації (п. 250.8 ПКУ).

Крім того, слід пам’ятати, що звітність з екоподатку подається за кожним окремим населеним пунктом, де відбуваються викиди забруднюючих речовин та/або розміщення відходів, — окремо за кожним кодом КОАТУУ (п.п. 250.10.1 ПКУ). Але адмінреформа вносить корективи у це правило. Коли у вас є два джерела забруднення, які експлуатують ваші дві філії і вони знаходяться на території двох різних тергромад, потрібно подати дві декларації з екоподатку. Якщо ж у ваших філій два джерела забруднення у двох різних населених пунктах, але тергромада одна — можна обійтися однією декларацією. Хіба що додаток для кожного населеного пункту цієї тергромади буде окремий.

Останній випадок — це й коли джерела забруднення стали належати до однієї тергромади після адмінтериторіальної реформи. При цьому у додатках як код КОАТУУ за місцем обліку платника зазначається код тергромади, у якій платник перебуває на обліку як платник екологічного податку (див. лист ДПСУ від 10.02.2021 р. № 3684/7/99-00-04-01-03-07)**.

** Докладніше про це читайте у «Податки & бухоблік», 2021, № 15, с. 30.

Якщо головне підприємство має кілька філій, в яких використовуються декілька стаціонарних джерел забруднення і вони розміщені в межах одного населеного пункту, то головне підприємство може подати одну податкову декларацію за такі всі джерела забруднення, що є у таких філіях (п.п. 250.10.2 ПКУ). Також податківці дозволяють подавати одну декларацію, якщо у головного підприємства декілька філій з джерелами забруднення в населених пунктах з різними КОАТУУ, які обслуговуються одним податковим органом (БЗ 117.05).

Якщо ж головне підприємство і його філії, у яких є стаціонарні джерела забруднення, перебувають на податковому обліку в місті з районним поділом, то воно може подавати одну податкову декларацію за викиди й скиди усіма своїми джерелами забруднення, якщо ці джерела розташовані на території такого міста. При цьому зазначається код згідно з КОАТУУ, за місцем перебування платника податку на податковому обліку (міської ради) (п.п. 250.10.3 ПКУ).

Місце сплати екоподатку визначається за тим же принципом, що й місце подання декларації.

Рента за видобування корисних копалин. Філії не є окремими платниками цієї ренти. Адже її платником може бути лише суб’єкт господарювання, а не його філія (п.п. 252.1.1 ПКУ). Тобто платити рентну плату за видобування філіями корисних копалин буде головне підприємство. Податківці також підтверджують цей висновок (БЗ 122.01).

Декларація з ренти за видобування корисних копалин подається головним підприємством за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, тобто по суті за місцезнаходженням філії, яка видобуває корисні копалини з цієї ділянки надр* (п.п. 257.3.1 ПКУ). Тобто декларацію потрібно подавати окремо за кожним КОАТУУ. А коли внаслідок адмінтерреформи в одній тергромаді опинилися ділянки надр, які відносяться до різних філій, у декларації зазначається код тергромади.

* Виняток — якщо корисні копалини видобуто в межах континентального шельфу або виключної (морської) економічної зони України. Тоді рента сплачується за місцем обліку платника.

Також в одній формі декларації з рентної плати можна відобразити нарахування податкових зобов’язань з рентної плати за видобування корисних копалин у різних адмінтериторіальних одиницях (різні коди КОАТУУ), які підконтрольні одній податковій (див. 122.04 БЗ, втратила чинність 19.02.2021 р.). При цьому для окремої ділянки надр слід складати окремий додаток 1 до декларації (БЗ 122.04).

Так само, як і для екологічного податку, якщо ділянка для видобування корисних копалин знаходиться не за місцем реєстрації головного підприємства, за основним місцем обліку подається копія декларації. Причому для ренти з виробництва корисних копалин така копія подається разом із копією платіжного документа про сплату податкових зобов’язань з цієї рентної плати (п. 257.6 ПКУ).

Податок на нерухомість та земподаток. Платниками податку на нерухомість та земподатку є юридичні особи, які, відповідно, є власниками об’єктів нерухомого майна (п.п. 266.1.1 ПКУ), або власниками земельних ділянок та їх постійними землекористувачами (п. 269.1 ПКУ). Філія власником об’єкта нерухомості чи землі бути не може, тож платити податок за її нерухомість чи землю буде головне підприємство. Податківці також згодні з цим. Щодо земподатку є пряма відповідь (БЗ 111.05).

Декларація як з податку на нерухомість, так і з плати за землю, подається за місцезнаходженням об’єктів оподаткування, тобто об’єктів нерухомості (п.п. 266.7.5 ПКУ) чи земельних ділянок (п. 286.2 ПКУ). Тож якщо об’єкт нерухомості чи земля філії знаходяться на території іншої тергромади, ніж основне місце обліку, платнику потрібно стати на облік за неосновним місцем обліку. Якщо ця адмінтеродиниця обслуговується іншою податковою — до неї подається окрема декларація (БЗ 106.07).

Якщо земдіялнки чи об’єкти нерухомості опинилися на території однієї тергромади після адмінтериторіальної реформи, за них подається одна декларація, при цьому місцезнаходженням об’єктів оподаткування зазначається код КОАТУУ центру новоутвореної громади (БЗ 111.05)**.

** Докладніше читайте у «Податки & бухоблік», 2021, № 13, с. 30.

Тобто якщо у вас дві філії знаходяться на територіях, які увійшли до складу однієї новоутвореної тергромади, головне підприємство може відзвітувати про обидві такі філії однією декларацією, зазначивши у ній код КОАТУУ новоутвореної адмінтериторіальної одиниці.