Сезонні працівники: вивчаємо нюанси

Особливості регулювання праці сезонних працівників встановлюються законодавством. Така лаконічна норма визначена ст. 7 КЗпП, і слід зазначити, що це єдина стаття КЗпП, де такі працівники згадуються.

Це означає, що на сьогодні праця сезонних працівників регулюється загальними нормами КЗпП та іншими законами України. Крім того, в цьому питанні ми повинні користуватися Списком сезонних робіт¹ та документом ще радянських часів — Указом № 310², який діє у частині, що не суперечить законодавству України.

¹ Список сезонних робіт і сезонних галузей, затверджений постановою КМУ від 28.03.97 р. № 278.

² Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.74 р. № 310-IX.

Хто такі сезонні працівники?

Саме поняття «сезонні працівники» законодавством не встановлено. Разом з цим визначення сезонних робіт міститься у п. 1 Указу № 310. Так,

Перелік сезонних робіт та галузей визначає Список сезонних робіт. Роботи, які не включені до нього, не вважаються сезонними.

Зауважимо, що у Списку сезонних робіт немає переліку конкретних посад та професій сезонних працівників. Їх роботодавці затверджують самостійно в колективному договорі.

Також у колективному договорі встановлюються початок і закінчення сезонних робіт.

Таким чином, сезонними працівниками можна вважати працівників, щодо яких одночасно дотримуються дві умови:

1) працівники виконують роботи, тривалість яких не перевищує 6 місяців;

2) роботи, що виконують працівники, зазначені у Списку сезонних робіт.

У випадку, коли праця того чи іншого працівника не потрібна вам постійно, укладайте звичайний строковий трудовий договір. При цьому дія Указу № 310 на цього працівника поширюватися не буде.

Звичайний строковий трудовий договір слід укласти і тоді, коли строк, на який приймається працівник, не перевищує 6 місяців, але перевищує тривалість сезону. Це випливає з п. 4 Указу № 310.

Важливо! Сезонні працівники мають ті самі трудові права та гарантії, що передбачені КЗпП для постійних працівників. Разом з цим є й свої особливості.

Укладення трудового договору

Виходячи із суті сезонних робіт, трудовий договір із сезонним працівником — це завжди строковий трудовий договір. Він може бути укладений згідно зі ст. 23 КЗпП:

— на конкретний строк (наприклад, з 12.04.2021 р. по 30.09.2021 р.) або

— на час виконання певної роботи (наприклад, на період переробки цукрового буряка).

Оформлення сезонних працівників на роботу загалом таке ж саме, як і звичайних працівників за строковим трудовим договором. Це і подання Повідомлення про прийняття на роботу, і ознайомлення з умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку тощо. Плюс до цього декілька «сезонних» особливостей. Перелічимо їх.

1. До моменту укладення трудового договору роботодавець зобов’язаний попередити працівника про те, що його наймають для виконання сезонної роботи (п. 3 Указу № 310).

2. Сезонний характер робіт і строк, на який укладається трудовий договір, мають бути зазначені у заяві працівника та у наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу (п. 3 Указу № 310). Якщо не вказати строк дії договору, то це перетворить трудовий договір зі строкового на безстроковий.

3. Сезонним працівникам заборонено встановлювати строк випробування (п. 5 Указу № 310 та ч. 3 ст. 26 КЗпП).

4. Відомості про сезонний характер роботи, а також про те, що трудовий договір строковий, до трудової книжки не вносять. На це звертає увагу Мінпраці у своєму листі від 29.05.2007 р. № 126/13/133-07.

Звільнення

Звільнення у строк. У зв’язку із закінченням строку трудового договору працівників, зайнятих на сезонних роботах, звільняють на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Заява від працівника у цьому випадку не потрібна (див. рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської обл. від 25.06.2019 р. у справі № 397/1451/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/82760958).

Не пропустіть останній день строку дії трудового договору! Якщо працівника не звільнити в такий день, то його трудовий договір автоматично вважатиметься продовженим на невизначений строк.

Адже заборона звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці існує лише для звільнення з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених ст. 40, 41 КЗпП. Такий правовий висновок був викладений у постанові Верховного Суду від 26.12.2018 р. у справі № 640/498/17-ц (ср. ).

За бажанням працівника-сезонника у разі його звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору йому може бути надано (якщо роботодавець не проти) невикористану відпустку з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки (ч. 2 ст. 3 Закону про відпустки³, лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 р. № 30/13/133-12). У такому разі перетворення строкового трудового договору на безстроковий не відбувається.

³ Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Дострокове розірвання договору. Сезонника може бути звільнено до закінчення строку трудового договору як з ініціативи роботодавця, так і з ініціативи самого працівника.

З ініціативи роботодавця, крім загальних підстав, визначених у ст. 40 і 41 КЗпП, сезонні працівники можуть бути звільнені при настанні подій, перелічених у п. 7 Указу № 310, а саме у разі:

— припинення робіт на підприємстві на строк більше 2 тижнів з причин виробничого характеру або скорочення робіт у них;

— нез’явлення на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.

На нашу думку, в цьому разі припинення трудового договору провадиться на підставі ст. 7 КЗпП, що й відображається у відповідному наказі (розпорядженні) роботодавця.

Але є винятки, коли роботодавець зобов’язаний зберегти за сезонним працівником його місце роботи (посаду) до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більше ніж до закінчення строку роботи за договором. Це випадки, коли:

— непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання;

— законодавством встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.

Тепер розглянемо нюанси дострокового припинення трудового договору з ініціативи працівника. Роботодавець зобов’язаний задовольнити прохання працівника про звільнення, якщо причина такого звільнення є поважною, а саме це (ч. 1 ст. 39 КЗпП):

— хвороба або інвалідність, які перешкоджають виконанню роботи за договором;

— порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору;

— поважні причини, передбачені ч. 1 ст. 38 КЗпП.

Якщо причина звільнення не поважна, сезонний працівник повинен повідомити роботодавця про своє бажання звільнитися за 3 дні (а не за 2 тижні, як у загальному випадку, п. 6 Указу № 310). Роботодавець, у свою чергу, має право або звільнити працівника, або відмовити в достроковому розірванні строкового трудового договору.

Вихідна допомога при звільненні. При розірванні трудових договорів з підстав, зазначених у п. 6 ч. 1 ст. 36, п.п. 1, 2 і 6 ст. 40, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП, та у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 і ч. 1 ст. 39 КЗпП) працівникам, у тому числі й сезонним, виплачують вихідну допомогу у розмірі, встановленому ст. 44 КЗпП. Положення п. 8 Указу № 310, які встановлюють зменшені розміри вихідної допомоги для сезонних працівників, не застосовуємо. Адже вони суперечать КЗпП.

Увага! Незалежно від причини звільнення у день звільнення необхідно провести з працівником остаточний розрахунок та видати йому копію наказу про звільнення.

Виплати сезонникам

Оплата праці. Посади (роботи), на які приймають сезонних працівників, мають бути внесені до штатного розпису підприємства. Працю сезонних працівників оплачують на загальних підставах без жодних особливостей.

Зарплата, нарахована сезонним працівникам, як і зарплата постійних працівників, підлягає індексації, а також компенсації в разі затримки її виплати на один місяць і більше.

Виплачують зарплату сезонним працівникам у строки, прописані в колдоговорі (нормативному акті роботодавця, що його замінює), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів (ст. 115 КЗпП).

Сезонних працівників враховують при розрахунку облікової кількості штатних працівників, навіть якщо вони виконували роботу всього один день (п. 2.1 Інструкції № 286⁴), а також при розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (лист Фонду соціального захисту інвалідів від 26.02.2008 р. № 1/6-43/06).

⁴ Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. № 286.

Відпустка та відпускні. Ані КЗпП, ані Закон про відпустки не передбачають жодних обмежень для сезонних працівників щодо надання щорічних відпусток. Положення п. 10 Указу № 310, що позбавляють сезонних працівників права на відпустку, не застосовуємо. Вони не відповідають чинному законодавству.

Це вимога ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки. Кількість днів щорічної відпустки, яку заробив сезонний працівник за період своєї роботи у роботодавця, підраховуємо за алгоритмом, наведеним у «Податки & бухоблік», 2021, № 32, с. 19 для працівників, які бажають скористатися відпусткою в перший рік роботи.

Інші види відпусток, установлені ст. 4 Закону про відпустки та іншими законодавчими актами, також надаються сезонним працівникам у загальному порядку.

Відпускну середньоденну зарплату сезонникам обчислюємо виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця надання відпустки/виплати компенсації за невикористану відпустку.

Якщо працівника прийнято на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. Детально про розрахунок середньої зарплати читайте у спецвипуску «Податки & бухоблік», 2021, № 32, с. 45.

Тимчасова непрацездатність. Сезонні працівники мають право на виплати у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, у тому числі по вагітності та пологах. Проте за двома страховими випадками ч. 2 і 3 ст. 22 Закону № 1105⁵ встановлені обмеження щодо кількості днів непрацездатності, що підлягають оплаті за рахунок коштів ФСС. Так, Фонд оплачує не більше ніж 75 календарних днів протягом календарного року у разі: 1) захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) здійснення догляду за хворою дитиною до 14 років. Оплата за іншими страховими випадками — в загальному порядку.

⁵ Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-ХІV.

Нарахування оплати як лікарняних, так і декретних сезонним працівникам здійснюється відповідно до Порядку № 1266⁶. Так, якщо працівник перебував у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа). Детально про розрахунок середньої див. «Податки & бухоблік», 2021, № 16, с. 2 — 13.

⁶ Порядок обчислення середньої заробітної плати.., затверджений постановою КМУ від 26.01.2001 р. № 1266.

А чи потрібно оплачувати лікарняний, якщо він був відкритий у період роботи сезонного працівника, а закритий уже після його звільнення? Так, потрібно. У такому випадку з перших 5 днів тимчасової непрацездатності оплачуйте тільки робочі дні, які припадають на період до дати звільнення (див. лист Мінсоцполітики від 19.01.2012 р. № 26/18/99-12). Починаючи з 6 дня непрацездатності, що почалася в період роботи, і за весь період до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності, виплачуйте працівнику лікарняні за рахунок коштів ФСС.

Оподаткування. Виплати сезонним працівникам оподатковуємо в загальному порядку.