Особливо обстановка загострилася під завісу 2019 року, коли дисконтування торкнулося абсолютно усіх довгострокових боргів, навіть безвідсоткових (детальніше див. «Податки & бухоблік», 2019, № 90, с. 2, № 102, с. 20; 2020, № 23, с. 11, № 62, с. 23). Стривожені платники шукали захисту у судах. Тому дізнатися, яку позицію зайняв Верховний Суд*, безумовно, цікаво.
* Див. постанову ВС від 28.04.2021 р. у справі № 640/13685/19 (reyestr.court.gov.ua/Review/96706645).
Суть спору. Підприємство отримало банківський кредит. Податківці при перевірці донарахували податок на прибуток, оскільки підприємство не відобразило заборгованість за кредитом за дисконтованою вартістю і не визнало фінансовий дохід. Підприємство звернулося до суду з вимогою скасувати ППР податківців.
Позиція сторін. Підприємство веде облік за НП(С)БО, тому вважає вимоги податківців про дисконтування протиправними і такими, що не відповідають законодавству України. Оскільки, на думку підприємства, НП(С)БО 11 жодних вимог про визнання доходу за довгостроковою заборгованістю не містить.
Податківці: платник не врахував отриманий кредит за справедливою вартістю, не відобразив дохід від дисконтування заборгованості і не здійснив амортизацію дисконту протягом строку користування кредитом, чим порушив приписи НП(С)БО 11 і НП(С)БО 13 — у результаті, не визнавши дохід, занизив об’єкт оподаткування податком на прибуток.
Вирішення справи судом. Розглядаючи спір, суд першої інстанції виступив на боці податківців, а апеляційний суд — на боці платника.
Верховний Суд підтримав платника, а вимоги податківців про дисконтування заборгованості визнав протиправними.
Верховний Суд звернув увагу на те, що:
— застосована податківцями формула розрахунку дисконту (з МСФЗ) жодним з нацстандартів не визначена. Тому розрахунок дисконту з її використанням є неправомірним, що, у свою чергу, свідчить про недоведеність здійснення підприємством порушення;
— оскільки нацстандартами не визначена методологія визначення справедливої та амортизованої собівартості фінзобов’язань, то підприємство, що веде облік не за МСФЗ, а за нацстандартами, не зобов’язане визначати методологію оцінки фінзобов’язань самостійно. І застосування податківцями правил МСФЗ до підприємства, що веде облік за нацстандартами, є безпідставним.
Думка редакції. Те, що Верховний Суд захистив платника, звісно, приємно. Озвучена позиція суду — додатковий аргумент, який може стати у пригоді в дискусіях із податківцями тим платникам, які не дисконтували (або, на думку перевіряючих, недодисконтували) борги.
Адже в нацстандартах порядок дисконтування, дійсно, до кінця не врегульований. НП(С)БО 10 і НП(С)БО 11 не багатослівні і говорять показувати довгострокову заборгованість у балансі за теперішньою вартістю (тобто дисконтованою вартістю майбутніх платежів). Але як її розраховувати, не пояснюють і жодної формули для розрахунку не містять. До того ж у нацстандартах не прописаний порядок визначення ставки дисконтування.
Проте, поклавши руку на серце, НП(С)БО все-таки говорять про дисконтування боргів. Хай і небагатослівно. Тобто мається на увазі, що довгострокові борги все-таки треба дисконтувати. Тому якщо немає бажання зв’язуватися з дисконтуванням, то уникнути його можна за допомогою наших традиційних рекомендацій (детальніше див. «Податки & бухоблік», 2019, № 90, с. 7).
