Готуємося до вирощування сільгосппродукції

Посіви минулого року

Для отримання урожаю озимих культур (озимої пшениці, жита, ячменю, ріпаку, вики тощо) у поточному (2021) році аграрій уже здійснив перші вагомі кроки у минулому році, а саме обробив землю (полущив стерню, поорав), висіяв посадковий матеріал, удобрив посіви тощо.

Усі витрати на посів таких культур аграрій збирав у минулому (2020) році на аналітичному рахунку «Під урожай майбутнього року», відкритому до субрахунку 231 «Рослинництво».

Враховуючи це та вимоги п. 11 НП(С)БО 30 і п. 5.19 Методрекомендацій № 1315*, якщо аграрій є:

* Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджені наказом Мінфіну від 29.12.2006 р. № 1315.

1) платником податку на прибуток, посіви озимих культур на кінець року (тобто на дату річного балансу) він мав обліковувати як незавершене виробництво на дебеті субрахунку 231 «Рослинництво» та оцінювати за виробничою собівартістю відповідно до НП(С)БО 16 «Витрати»;

2) платником ЄП, у тому числі й платником сільгоспЄП, такі посіви він має обліковувати на кінець року, або:

— як незавершене виробництво на дебеті субрахунку 231, якщо не може визначити справедливу вартість таких посівів;

— як поточні біоактиви, тобто закинути на дебет субрахунку 211 (Дт 211 — Кт 231). Так робити потрібно, якщо аграрій може визначити справедливу вартість посівів.

При цьому на субрахунок 211 посіви слід зараховувати в кінці року за справедливою вартістю. А оскільки справедлива вартість навряд чи буде дорівнювати витратам, закумульованим на субрахунку 231, то щоб цей субрахунок наприкінці року закрити, аграрію слід було визнати:

— або доходи від первісного визнання та від зміни вартості активів (Дт 231 — Кт 710). Дохід виникає, коли справедлива вартість посівів більша, ніж фактичні витрати;

— або втрати від первісного визнання та від зміни вартості активів (Дт 940 — Кт 231). Витрати виникають, коли справедлива вартість менша за фактичні витрати.

Продовжуємо вирощування

На початку ж року аграрій має продовжити вирощування озимих культур.

Для цього, перш за все, ті аграрії, які є:

— платниками податку на прибуток або спрощенцями і не можуть визначити справедливої вартості посівів на кінець року (що відбувається зазвичай), мали перекинути витрати, що були визнані в кінці року незавершеним виробництвом, з одного аналітичного рахунку в середині субрахунку 231 на інший. А саме змінити аналітичний рахунок «Озимі культури під урожай минулого року» на «Озимі культури під урожай поточного року»;

— платниками ЄП і в кінці року визначили справедливу вартість посівів та оприбуткували їх на субрахунок 211, то на початку поточного року слід вартість посівів перенести на субрахунок 231. Тобто варто списати з балансу посіви, оцінені за справедливою вартістю, з віднесенням їх вартості на витрати виробництва (Дт 231 — Кт 211). Відображати в обліку такі операції слід на підставі бухгалтерської довідки.

Ремонт техніки — основа виробництва

Облік ремонту тракторів, комбайнів та іншої сільгосптехніки (сівалок, плугів тощо) залежить від його результату, а саме чи приводять ці операції до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання такого об’єкта (модернізація, модифікація, реконструкція). Рішення про характер і ознаки здійснюваних робіт приймається керівником підприємства**.

** Методичні рекомендації з бухобліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561.

Якщо ремонт призводить до збільшення вигід (відбувається поліпшення сільгосптехніки), то витрати на його здійснення у повному обсязі відносять на збільшення первісної вартості об’єкта ОЗ (п. 14 НП(С)БО 7 «Основні засоби»). Детально про це читайте у «Податки & бухоблік», 2020, № 85, с. 64.

Якщо ремонт не призводить до збільшення вигід та здійснюється для підтримання об’єкта в придатному для використання стані, то витрати на нього відносять або:

— до собівартості тієї культури, де буде використовуватися техніка. Мова йде про техніку, що використовується тільки при виробництві одного виду продукції;

— до витрат з утримання сільгосптехніки, якщо техніка задіяна при виробництві декількох видів продукції (ґрунтообробна техніка, сівалки, зернові комбайни, трактори). Такі витрати протягом року обліковують на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» і в кінці року розподіляють їх пропорційно обсягу виконаних робіт у фізичних обсягах (п. 5.14 Методрекомендацій № 132***).

*** Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 р. № 132.

Витрати поточного року

Усі витрати, які аграрій буде нести навесні для вирощування як озимих, так і ярих посівів, він має належним чином задокументувати і віднести:

1) або до собівартості вирощеної продукції (дебет субрахунку 231).

Про те, як впливає дотримання норм витрат на облік та оподаткування та де ці норми відшукати, читайте у «Податки & бухоблік», 2020, № 81;

2) або до загальновиробничих витрат у рослинництві, тобто на субрахунок 911 (якщо операції стосуються вирощування декількох видів продукції). У кінці року витрати, зібрані на субрахунку 911, потраплять до собівартості вирощених культур. При цьому загальновиробничі витрати ділити на постійні та змінні не слід (п. 2.21 Методрекомендацій № 132). Їх уключають до виробничої собівартості всією сумою після розподілу (п.п. «г» п. 2.7 Методрекомендацій № 132).

Розподіляють зазвичай такі витрати рослинництва між об’єктами обліку витрат продукції рослинництва пропорційно площам сільгоспугідь, зайнятих відповідними культурами.

Посіви, що загинули

Фіксація загибелі. Аграрій на початку року має перевірити, чи всі посіви пережили зиму. Якщо не всі, то йому спочатку слід задокументувати факт загибелі у акті обстеження і списання загиблих культур. На основі цього акта (у довільній формі) складають бухгалтерську довідку, в якій визначають розмір збитків.

Підрахунок збитків. Збитки рахують виходячи із суми коштів, які були витрачені на вирощування посівів, що загинули (вартість матеріалів, використаних на посів, зарплата робітників, які займалися вирощуванням, тощо).

При цьому алгоритм визнання збитків залежить від того, чи буде площа, де загинули посіви, брати участь і надалі протягом року у вирощуванні продукції. Якщо така площа:

1) більше у вирощуванні не задіяна (віднесена до пару), то вартість посівів, що загинула на такій площі, відносять повністю до витрат періоду у склад надзвичайних витрат (п. 8.2 Методрекомендацій № 132) проводкою Дт 977 — Кт 231;

2) на ній буде вирощуватися інша культура в поточному році, то суму витрат ділять на:

— повторювані витрати, тобто витрати, які стосуються тільки культури, що загинула, і які не беруть участі у вирощуванні нової культури, що буде посіяна на цій площі (наприклад, вартість насіння, витрати на посів, засоби захисту рослин тощо). Таку суму витрат відносять до складу надзвичайних втрат, тобто списують до складу інших витрат діяльності (Дт 977 — Кт 231);

— неповторювані витрати, тобто витрати, які були понесені на вирощування загиблої культури і вони стосуються також вирощування нової культури (наприклад, лущення стерні, підняття зябу та снігозатримання, внесення добрив тощо). Їх відносять до складу собівартості нової культури, що буде вирощуватися на площі, де загинули посіви (Дт 231/яра пшениця урожаю поточного року — Кт 231/озима пшениця урожаю поточного року).

ПДВ-облік. На сьогодні фіскали (101.04 БЗ) наполягають, що при загибелі посівів компенсуючі податкові зобов’язання з ПДВ на підставі п. 198.5 ПКУ:

— нараховують, якщо вартість товарів/послуг, які були понесені на вирощування посівів, що загинули, не включається до вартості іншої готової продукції;

— не нараховують, якщо вартість таких товарів/послуг включається до вартості іншої готової продукції.

Отже,

А от на розмір неповторюваних витрат, вартість яких потрапляє до собівартості нової культури, нараховувати компенсуючі зобов’язання не слід.

Звичайно, можна з цим сперечатися.

Наприклад, можна говорити, що п. 198.5 ПКУ не слід застосовувати, якщо вартість використаних матеріалів на вирощування посівів, що загинули, потрапляє до кінцевої ціни товарів, а не до виробничої собівартості (як кажуть фіскали). У такому разі повторювані витрати, які списані на субрахунок 977, випадають із компенсаційного ярма. Але щоб застосовувати такий підхід, вам слід отримати індивідуальну податкову консультацію.

Якщо перший варіант не вигорів, можна наполягати, що загибель посів є госпдіяльністю (посіви загинули через те, що аграрій хотів отримати прибуток і висіяв озимі культури), а отже, тут немає місця для негоспдіяльності і тому компенсуючі зобов’язання нараховувати не слід. Але цей підхід доведеться відстоювати у суді.

Детально про ці варіанти уникнення нарахування компенсуючих зобов’язань читайте у «Податки & бухоблік», 2020, № 20, с. 11.

Тим аграріям, які морочитися не захочуть, краще нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання на вартість товарів, які потрапили до повторюваних витрат.

Для цього останнім днем місяця, в якому виявлено факт загибелі посівів, складіть зведену компенсуючу податкову накладну.

Нараховувати компенсуючі зобов’язання слід виходячи із ставки податку, яка застосовувалася при придбанні товарів/послуг, використаних при вирощуванні посівів, що загинули.

Той факт, що аграрій вирощував посіви, продукція від яких оподатковується з 01.03.2021 р. за ставкою 14 %, на нарахування компенсуючих зобов’язань впливати не повинна.

Тобто вартість придбаного у минулому році (коли діяла тільки ставка ПДВ 20 %) посадкового матеріалу, з якого було вирощено посіви, що загинули у 2021 році, слід компенсувати за ставкою 20 %. Податковий кредит при його придбанні був сформований саме виходячи із загальної ставки ПДВ 20 %.

Водночас, якщо аграрій придбав посадковий матеріал після 01.03.2021 р. (за ставкою ПДВ 14 %), то податковий кредит, отриманий при його придбанні, у разі загибелі посіву слід компенсувати саме за ставкою ПДВ 14 %.

Приклад. Підприємство у 2020 році посіяло на полі площею в 120 га озиму пшеницю. На обробку поля і висів посадкового матеріалу було витрачено 360000 грн.

Аграрій є платником податку на прибуток, тому на кінець року відобразив посіви як незавершене виробництво.

На початку року аграрій здійснив поточний ремонт тракторів і сівалок. Вартість ремонту склала 15000 грн.

У березні 2021 року було виявлено загибель посівів на площі 5 га.

Цю площу вирішено було пересіяти кукурудзою. На посів кукурудзи було витрачено 12000 грн.

На вирощування посівів, що загинули, було витрачено 15000 грн, з них повторюваних витрат — 10000 грн (при цьому пов’язаних з ПДВ 7000 грн), а неповторюваних — 5000 грн (без ПДВ).

Підприємство вирішило нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання на вартість товарів, придбаних з ПДВ, які потрапили до повторюваних витрат.

Облік вирощування посівів