Придбання товарів

Усім відомо: щоб щось продати, треба спочатку це купити. Так і працює торгівля. Усе розпочинається з придбання товарів. Про неї й поговоримо в цьому розділі спецвипуску. Причому порушимо як питання придбання товарів в Україні, так і нюанси їх придбання за кордоном.

1.1. Купуємо товари в Україні

Формуємо первісну вартість

Пункт 8 НП(С)БО 9 зобов’язує зараховувати на баланс придбані запаси, до яких належать і товари, за первісною вартістю. «Начинку» ж такої вартості розкривають п. 9 зазначеного НП(С)БО і п. 2.2 Методрекомендацій № 2.

Так, до складу первісної вартості товарів включаються:

— суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків (тобто ціна придбання товарів);

— суми непрямих податків у зв’язку з придбанням товарів, що не відшкодовуються підприємству (наприклад, суми ПДВ, що сплачуються підприємством — неплатником цього податку при придбанні товарів у платників ПДВ);

— транспортно-заготівельні витрати (далі — ТЗВ)*;

* Детально про облік ТЗВ див. у розділі 7.

— втрати та нестачі товарів у межах норм природного убутку, які сталися при транспортуванні та виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів (детальніше про облік таких нестач див. далі);

— інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, відносять прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик товарів.

Водночас п. 14 НП(С)БО 9 і п. 2.3 Методрекомендацій № 2 чітко визначають витрати, які не включають до первісної вартості товарів, а відносять до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені). Ось їх перелік:

— понаднормові втрати і нестачі товарів;

— фінансові витрати (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до НП(С)БО 31);

— витрати на збут;

— загальногосподарські (адміністративні) та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою товарів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях;

— витрати на утримання відділів постачання та інших служб підприємства з аналогічними функціями.

Якщо на момент оприбуткування товарів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, вони можуть оцінюватися і відображатися за справедливою вартістю* з наступним коригуванням до первісної вартості.

* Під справедливою вартістю товарів розуміють ціну реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку) виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічних товарів.

Для обліку руху і наявності товарів, що знаходяться на торговельних підприємствах, Інструкцією № 291 передбачено рахунок 28.

При цьому оптові торговельні підприємства облік наявності та руху товарів ведуть із використанням субрахунку 281 «Товари на складі». Роздрібні торговельні підприємства застосовують також субрахунок 282 «Товари в торгівлі». Проте під час оприбуткування товарів, що надійшли, на склад підприємства роздрібної торгівлі, як і оптовиків, використовують субрахунок 281.

Торгові націнки (тобто різниця між продажною (роздрібною) і покупною вартістю товарів) відображають на субрахунку 285. При цьому до звітності включається згорнуте сальдо за субрахунками рахунка 28.

Нестачі, виявлені при прийманні

Порядок обліку нестач, виявлених при прийманні, залежить від того, вписуються такі нестачі в норми природного убутку (якщо зазначені норми щодо товарів, яких не вистачає, взагалі встановлені) чи ні. Далі розглянемо обидва варіанти.

Пунктом 2.2 Методрекомендацій № 2 передбачено, що нестачі та втрати в межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні, що сталися при транспортуванні, включають до первісної вартості придбаних товарів. Отже, суму таких нестач і втрат у складі первісної вартості відображають за дебетом субрахунку 281. У результаті застосування такого порядку відображення нормативних нестач фактично отримана кількість товарів оприбутковується за дещо завищеною ціною, завдяки чому дані про величину взаємної заборгованості в постачальника і покупця збігатимуться.

А ось доля понаднормових нестач прописана в п. 2.3 Методрекомендацій № 2. Так, згідно з цим пунктом на суму таких нестач і втрат первісну вартість товарів не збільшують, а відносять їх до витрат того періоду, в якому вони були встановлені.

Таким чином, сума понаднормових нестач, виявлених при прийманні, на рахунках обліку запасів не відображається. Товари оприбутковують на баланс за дебетом субрахунку 281 у фактично отриманій кількості та на фактично отриману суму (з урахуванням нормативних втрат). У свою чергу, на суму понаднормових втрат формують заборгованість за претензією (Дт 374 — Кт 63, 685), що пред’явлена винуватцю нестачі (постачальнику, перевізнику).

Заборгованість може бути погашена шляхом допоставки товару. У такому разі роблять проводку: Дт 281 — Кт 374.

Крім того, покупець має право вимагати від постачальника, винного в нестачі, повернення передоплати на суму недопоставленого товару (ч. 1 ст. 670 ЦКУ). Грошовими коштами компенсує понаднормові втрати і перевізник, який є винуватцем їх виникнення. У цих випадках роблять проводку: Дт 311 — Кт 374.

Якщо заборгованість за претензією в майбутньому визнають безнадійною, її списують до складу витрат звітного періоду: Дт 944 — Кт 374. Крім того, до закінчення строку позовної давності таку заборгованість обліковують на позабалансовому субрахунку 071.

Також може бути, що понаднормова нестача утворилася з вини самого підприємства-отримувача. У такому разі її вартість одразу списують на витрати. Для обліку таких нестач призначений субрахунок 947 (п. 5.7 Методрекомендацій № 2).

Податковий облік операцій

Податок на прибуток. Нагадаємо: на сьогодні об’єкт обкладення податком на прибуток визначають на підставі бухгалтерського фінрезультату до оподаткування. При цьому в окремих випадках високодохідникам і малодохідникам-добровольцям* його необхідно коригувати на різниці, встановлені ПКУ**.

* Малодохідними є підприємства, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухобліку, за останній річний звітний (податковий) період не перевищує 40 млн грн. Усі інші підприємства вважаються високодохідними.

** Зауважимо, що на збитки минулих років, доходи/витрати за бюджетними грантами і різниці, встановлені розд. І, ІІ та ХХ ПКУ, фінрезультат треба коригувати й малодохідникам-відмовникам.

Зазвичай придбання товарів не вимагає від високодохідників і малодохідників-добровольців розрахунку будь-яких податковоприбуткових різниць. Але в п.п. 140.5.4 ПКУ є виняток: продавець товарів — неприбуткова організація (крім бюджетних установ), внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату придбання таких товарів. У цьому випадку підприємству-покупцю необхідно збільшити бухгалтерський фінрезультат на 30 % вартості придбаних товарів.

Проте якщо вартість товарів, робіт і послуг, придбаних у неприбутківця, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року (у 2021 році — 150000 грн), таке коригування здійснювати не треба.

Також коригування не потрібне, якщо підприємство-покупець підтверджує суму своїх витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», згідно з процедурою, встановленою ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.

Зверніть увагу: зменшувати в бухгалтерському обліку вартість придбаних товарів на 30 % не треба.

Різницю, передбачену п.п. 140.5.4 ПКУ, визначають за підсумками року.

Якщо ж це не ваш випадок або ви взагалі малодохідник, що прийняв рішення не визначати податковоприбуткові різниці, орієнтуйтеся виключно на бухоблік.

А ось якихось різниць у зв’язку з нестачами (нормативними або понаднормовими) згаданим Кодексом не передбачено (див. лист ДФСУ від 23.06.2016 № 13810/6/99-99-15-02-02-15). Отже, і у малодохідників, і у високодохідників такі операції вплинуть на об’єкт обкладення податку на прибуток так само, як вони впливають на бухобліковий фінрезультат. Тобто об’єкт оподаткування зменшуватиметься на суму будь-яких нестач, виявлених при прийманні запасів.

ПДВ. Придбаваючи товари в платника ПДВ, підприємство-покупець згідно з п.п. «а» п. 198.1 ПКУ має право на податковий кредит за цим податком (якщо, звичайно, воно є платником ПДВ). Але! Тільки за наявності зареєстрованої в ЄРПН*** податкової накладної (пп. 198.6 і 201.10 ПКУ).

*** Тут і далі — Єдиний реєстр податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту буде дата здійснення першої з подій — або дата списання коштів з рахунку підприємства для оплати товарів, або дата їх оприбуткування (п. 198.2 ПКУ).

Зауважте: якщо товари, придбані з ПДВ, планується використати в безПДВшних або негосподарських операціях, то не пізніше останнього числа того місяця, в якому придбані товари, необхідно нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання з ПДВ (п. 198.5 ПКУ). На дату нарахування таких ПДВ-зобов’язань складається зведена податкова накладна, яку слід зареєструвати в ЄРПН. База оподаткування визначається виходячи з вартості придбання таких товарів (п. 189.1 ПКУ).

Тепер про долю ПДВ при виявленні нестач під час приймання товарів.

Що стосується ПДВ, який припадає на нестачу товарів у межах норм природного убутку, то сума такого податку може бути безперешкодно включена до податкового кредиту відповідно до п. 198.3 ПКУ. Адже постачальник в повному обсязі виконав поставку, а нестача виникла через природні процеси, а не з чиєїсь вини. Крім того, відсутні будь-які підстави для нарахування податкових зобов’язань за такою операцією (негосподарське використання тощо).

А ось якщо виявлені нестачі, що утворилися з вини постачальника, перевищують норми природного убутку, порядок дій підприємства залежатиме від того, яка подія була першою — постачання товару або передоплата. Розглянемо обидва варіанти.

Перша подія — отримання товарів. Якщо в понаднормовій нестачі винен постачальник, то, на наш погляд, підприємство-покупець не зможе відобразити податковий кредит, оскільки в податковій накладній некоректно зазначені кількість товару і його вартість. У зв’язку з цим необхідно вимагати від постачальника скласти розрахунок коригування (далі — РК) до такої податкової накладної і вже після його отримання та реєстрації в ЄРПН відобразити податковий кредит виходячи з вартості фактично отриманих товарів.

Надалі виходячи з вартості допоставленого товару покупець зможе відобразити податковий кредит на підставі нової податкової накладної, складеної постачальником і зареєстрованої в ЄРПН.

Перша подія — передоплата. У такому разі покупець відображає податковий кредит з ПДВ виходячи із суми авансу в момент перерахування передоплати. На момент виявлення нестачі жодних підстав для проведення коригувань такого податкового кредиту в нього немає, оскільки надалі постачальник може допоставити товар.

Якщо постачальник згідно з пред’явленою йому претензією допоставить товар, якого не вистачає, у ПДВ-обліку підприємства-отримувача нічого не зміниться, адже перша подія (передоплата) не змінилася.

Якщо ж замість допоставки буде повернена передоплата, то згідно з п. 192.1 ПКУ продавець зобов’язаний на цю дату скласти зменшуючий РК, а покупець повинен його зареєструвати в ЄРПН. На підставі цього розрахунку покупець зменшить податковий кредит з ПДВ.

Тоді підприємству-покупцю доведеться відкоригувати податковий кредит з ПДВ після визнання заборгованості за претензією безнадійною відповідно до п.п. 14.1.11 ПКУ або після прощення боргу постачальнику*.

* Детальніше з питаннями списання безнадійної заборгованості та прощення боргу ви можете ознайомитися в спецвипуску «Податки & бухоблік», 2020, № 23.

Зверніть увагу: якщо в понаднормовій нестачі винен перевізник і саме йому (а не постачальнику) буде направлена претензія, про жодну допоставку товару не йдеться. Адже постачальник виконав своє зобов’язання в повному обсязі. Транспортна організація відшкодовує шкоду, завдану покупцю, грошовими коштами. У такій ситуації покупець повинен нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання на підставі п. 198.5 ПКУ одразу, тільки-но він дізнався про те, що допоставки товару не буде. Аналогічний висновок випливає з роз’яснення, наведеного у підкатегорії 101.07 БЗ**.

** База знань, розміщена на офіційному сайті ДПСУ: zir.tax.gov.ua/main/bz/view.

Водночас зауважимо: в окремих консультаціях податківці продовжують наполягати на тому, що суму отриманого відшкодування збитків за пошкоджений або знищений товар слід розглядати як компенсацію його вартості (див. лист ДПСУ від 15.06.2021 № 2419/ІПК/99-00-21-03-02-06). При цьому фіскали вимагають нараховувати податкові зобов’язання на підставі п.п. «а» п. 185.1 ПКУ як при звичайному постачанні.

Ми з таким підходом не згодні, адже суми відшкодування шкоди згідно з п. 188.1 ПКУ до бази оподаткування не включаються. Крім того, тут взагалі відсутній факт постачання товару перевізнику (докладніше див. «Податки & бухоблік», 2020, № 72, с. 2).

Усе вищесказане наочно продемонструємо на прикладах.

Приклад 1.1. Підприємство оптової торгівлі придбаває партію товарів загальною вартістю 36000 грн. Продавець і покупець товарів є платниками ПДВ. Оплата здійснюється на умовах:

1) наступної оплати;

2) передоплати.

У бухгалтерському обліку торговельного підприємства ці операції треба відобразити таким чином (див. табл. 1.1):

Таблиця 1.1. Облік придбання товарів підприємством оптової торгівлі

Приклад 1.2. На підставі даних прикладу 1.1 розглянемо ситуацію, коли підприємство-покупець займається роздрібною торгівлею і веде облік товарів за продажною вартістю (див. табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Облік придбання товарів підприємством роздрібної торгівлі

Приклад 1.3. Магазин отримав від оптового постачальника скло віконне на суму 9000 грн (у тому числі ПДВ — 1500 грн). Перевезення здійснювалося автотранспортом. При прийманні товару магазином виявлено бій на суму 360 грн. З цієї суми втрати в межах норм природного убутку склали 54 грн. Під час перевірки встановлено, що понаднормовий бій є наслідком порушення постачальником вимог до навантаження товарів.

Варіант 1. Постачальник допоставив скло віконне в сумі виявленого при його прийманні бою. Перша подія — постачання това- ру.

Варіант 2. Вимоги покупця не були задоволені і заборгованість постачальника в обліку підприємства визнана безнадійною. Перша подія — передоплата.

Порядок відображення таких операцій в обліку підприємства наведено в табл. 1.3.

Таблиця 1.3. Облік нестач товарів, виявлених при прийманні

1.2. Купуємо товар за кордоном

Бухгалтерський облік

При обліку товарів, придбаних за кордоном, загалом необхідно керуватися тими ж правилами, що й при їх придбанні у вітчизняних контрагентів. Але є й нюанси.

Так, пам’ятайте: здійснюючи імпортні придбання, треба керуватися ще й профільним НП(С)БО 21. Згідно з його нормами, щоб сформувати в бухгалтерському обліку первісну вартість імпортованих товарів, важливо знати, яка подія була першою: отримання товарів чи оплата їх вартості.

1. Перша подія — отримання товарів. У цьому випадку операції в інвалюті при первісному визнанні відображають у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (на дату визнання активів, тобто оприбуткування товарів). Це випливає з п. 5 НП(С)БО 21.

Кредиторська заборгованість, що виникла у зв’язку з придбанням товарів, є монетарною (оскільки буде погашена грошима). Отже, за нею треба визначати курсові різниці на дату балансу і на дату здійснення господарської операції (тобто на дату погашення заборгованості) в межах такої операції або за всією статтею — відповідно до облікової політики підприємства (п. 8 НП(С)БО 21).

Курсові різниці залежно від того, додатні вони або від’ємні, необхідно відображати у складі доходів або витрат підприємства. Детальніше про це — у табл. 1.4.

Таблиця 1.4. Курсові різниці при придбанні товарів за інвалюту

2. Перша подія — оплата товарів. У цьому випадку згідно з абзацом першим п. 6 НП(С)БО 21 суму інвалютного авансу (попередньої оплати), наданого в рахунок платежів для придбання товарів, перераховують у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.

При цьому виникає дебіторська заборгованість постачальника-нерезидента. Така заборгованість є немонетарною, оскільки буде погашена отриманням товарів. Тому ні на дату балансу, ні на дату здійснення господарської операції (тобто на дату отримання товарів) розраховувати курсові різниці за нею не треба.

Зверніть увагу: при отриманні товару його первісна вартість формуватиметься виходячи з курсу НБУ, встановленого на дату перерахування передоплати.

На практиці досить часто зустрічаються ситуації часткових авансів за товари з наступним їх постачанням окремими партіями. Як діяти в таких випадках?

Відповідь ховається в п. 6 НП(С)БО 21. Так, згідно з цим пунктом при часткових авансових оплатах первісну вартість товарів, що надійшли, визначають за сумою авансових платежів із застосуванням курсів НБУ виходячи з послідовності платежів. Інакше кажучи, при часткових оплатах при імпорті вартість товарів буде розподілена на кілька частин. Партія, що дорівнює сумі першого платежу, буде оприбуткована за курсом НБУ на дату перерахування першого авансу, друга партія — за курсом НБУ на дату перерахування другого авансу тощо.

Можлива також ситуація, коли за частковою передоплатою йде оприбуткування всієї партії товару, і тільки потім нерезиденту перераховується частина вартості товару, що залишилася. У такому разі первісна вартість імпортних товарів складатиметься з:

— суми, що дорівнює розміру авансу, перерахованому в гривні за курсом НБУ на дату перерахування такої часткової передоплати;

— частини вартості товарів, що залишилася (тобто за вирахуванням суми попередньої оплати), перерахованої за курсом НБУ на дату їх оприбуткування.

Тобто в цій ситуації наступна доплата вартості вже оприбуткованого товару, що залишилася, на формування його первісної вартості не вплине.

Треба враховувати, що, крім сум, які сплачуються нерезиденту, до первісної вартості товарів при імпорті також включають такі витрати:

— мито (ввізне мито, плата за виконання митних формальностей у неробочий час або поза місцем розташування митних органів);

— оплату послуг митного брокера;

— витрати на сертифікацію імпортних товарів (якщо сертифікат пов’язаний із конкретною партією імпортного товару);

— витрати на зберігання товарів на митному складі.

Крім того, ввезення товарів у митному режимі імпорту супроводжується сплатою «ввізного» ПДВ (п.п. «в» п. 185.1 ПКУ). Причому сплачувати його (ввозячи товари в обсягах, що підлягають оподаткуванню) повинні й особи, не зареєстровані платниками ПДВ (п. 181.2 ПКУ). Так-от, на суму сплаченого ПДВ неплатник цього податку збільшить первісну вартість придбаних запасів. Адже для нього ПДВ — невідшкодовуваний податок.

Не потрапляють до первісної вартості:

— курсові різниці, що виникають при здійсненні розрахунків з іноземними постачальниками за отримані товари;

— витрати, пов’язані з придбанням іноземної валюти для оплати вартості товарів.

Податковий облік

Податок на прибуток. У малодохідників-відмовників у цьому випадку все стандартно — вони визначають об’єкт оподаткування виключно на підставі даних бухобліку.

Для більшості високодохідників і малодохідників-добровольців придбання товарів також не призведе до якихось коригувань. Винятки перераховані в п. 140.5 ПКУ. Так, фінансовий результат зазначеним платникам доведеться збільшити:

— на суму перевищення договірної (контрактної) вартості придбаних товарів над ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки», при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених ст. 39 ПКУ (п.п. 140.5.2 ПКУ). Здійснюють таке коригування за результатами податкового (звітного) року;

— на 30 % вартості товарів, придбаних у (п.п. 140.5.4 ПКУ):

а) нерезидентів (у тому числі пов’язаних осіб — нерезидентів), які зареєстровані в державах (на територіях), зазначених у Переліку № 1045;

б) нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480 та які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок) та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Причому якщо організаційно-правова форма нерезидента внесена до Переліку № 480, але він у звітному періоді сплачував податок на прибуток (чи корпоративний податок), платник не формує цю різницю (див. роз’яснення в підкатегорії 102.12 БЗ).

Вимоги п.п. 140.5.4 ПКУ не поширюються на операції:

1) визнані контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ;

2) що не є контрольованими, якщо суму витрат підприємство підтверджує за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту про контрольовані операції. При цьому якщо ціна придбання товарів перевищує їх ціну, визначену за принципом «витягнутої руки», коригування фінрезультату здійснюють на різницю між вартістю придбання і вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни згідно з принципом «витягнутої руки».

Визначають цю різницю за підсумками року.

ПДВ. Згідно з п.п. «в» п. 185.1 ПКУ операція із ввезення товарів на митну територію України є об’єктом обкладення ПДВ. Отже,

Зауважте: ПДВ-статус імпортера значення не має. Тобто сплачувати ПДВ при ввезенні товарів повинні й особи, не зареєстровані платниками цього податку* (п. 181.2 ПКУ).

* Звісно, якщо ввозяться товари (крім пільгових) в обсягах, що підлягають оподаткуванню.

При визначенні дати податкових зобов’язань за імпортною операцією правило першої події не застосовують (п. 187.11 ПКУ). Датою їх виникнення завжди буде дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8 ПКУ). А ось сплатити «імпортний» ПДВ відповідно до п. 206.1 ПКУ слід ще до дня або в день її подання.

Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості товарів з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті (п. 190.1 ПКУ).

Перерахунок іноземної валюти у валюту України для визначення бази оподаткування за імпортною операцією здійснюють за курсом НБУ на дату подання митної декларації. Це випливає з положень абзацу другого п. 190.1 ПКУ.

Податкову накладну на суму «імпортних» ПДВ-зобов’язань не складають. У декларації з ПДВ вони теж не відображаються. Адже ці податкові зобов’язання сплачують не за даними ПДВ-декларації, а безпосередньо на митниці при ввезенні товарів в Україну.

Суму сплаченого «імпортного» ПДВ підприємство — платник цього податку включає до складу податкового кредиту (п.п. «ґ» п. 198.1 ПКУ). Зробити це треба на дату сплати «імпортних» податкових зобов’язань за ввезені товари (абзац четвертий п. 198.2 ПКУ). Підставою для відображення податкового кредиту є «ввізна» митна декларація (п. 201.12 ПКУ). При цьому на сьогодні не має значення вид такої митної декларації. Податковий кредит можна відображати як на підставі митної декларації, складеної у звичайному порядку, так і на підставі митних декларацій інших видів (тимчасової, додаткової тощо). Головне, щоб за такою декларацією податкові зобов’язання з ПДВ були сплачені до бюджету. На це податківці вказують у роз’ясненні з підкатегорії 101.13 БЗ.

Закріпимо розглянуте на прикладі.

Приклад 1.4. За умовами ЗЕД-договору підприємство оптової торгівлі імпортує товари вартістю $10000.

Згідно з домовленістю сторін імпортні операції здійснено в такій послідовності:

16.09.2021 — перераховано нерезиденту передоплату за товари в сумі $5000 (курс НБУ — 26,95 грн/$*);

* Тут і далі — курс умовний.

22.09.2021 — фактично ввезено та оприбутковано всю партію товару (курс НБУ — 27,10 грн/$);

07.10.2021 — перераховано нерезиденту частину вартості товару, що залишилася, в сумі $5000 (курс НБУ — 27,00 грн/$).

Курс НБУ на 30.09.2021 — 27,15 грн/$.

Мито, сплачене при ввезенні товарів, становило 10 % (умовно).

Вартість послуг митного брокера — 3000 грн (у тому числі ПДВ — 500 грн).

В обліку підприємства зазначені операції відображають таким чином (див. табл. 1.5):

Таблиця 1.5. Облік імпорту товарів із частковою передоплатою