ФОП опинився за кордоном: що робити з податками та звітами?

ФОП-ЄП груп 1 — 2

Цим ФОП, можна так сказати, найпростіше. Справа в тому, що з 01.04.2022 (тобто починаючи зі сплати за квітень) до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України вони можуть не сплачувати ЄП (п.п. 9.1 п. 9 підрозд. 8 розд. XX ПКУ). Взагалі. Навіть якщо продовжується діяльність. Навіть якщо є можливість цей ЄП сплачувати. А ЄСВ «за себе» можна не сплачувати з 01.03.2022 (тобто починаючи зі сплати за березень) протягом усього часу до припинення/скасування воєнного стану в Україні + протягом 12 місяців після припинення/скасування воєнного стану (більше деталей щодо цього знайдете у статті «Закон № 2260: чи вже сплачувати єдиний податок ФОП групи 2» // «Податки & бухоблік», 2022, № 45).

Що стосується декларації єдинника (яка зараз одночасно є і звітністю щодо ЄСВ) груп 1 — 2, то у загальному випаду її треба буде подати аж після закінчення 2022 року. Граничний строк подання — 01.03.2023. До цієї дати ще далеко.

Більш того, навіть у випадку реєстрації припинення підприємницької діяльності у 2022 році, є аргументи на користь подання декларації саме у названий вище строк (тобто вже у 2023 році). Податківці традиційно наполягають на її поданні вже за підсумками кварталу ліквідації (про що детальніше у статті «Як закрити ФОП під час війни» // «Податки & бухоблік», 2022, № 36). Втім може на фоні війни вони не будуть тут фіскалити. Та і, як бачимо, особливого сенсу «ліквідувати» ФОП тут немає.

Отже,

ФОП-ЄП групи 3 або ФОП-загальносистемник

Ці ФОП теж мають право не сплачувати ЄСВ «за себе» з 01.03.2022 (тобто починаючи зі сплати за березень) протягом усього часу до припинення/скасування воєнного стану в Україні + протягом 12 місяців після припинення/скасування воєнного стану. Навіть якщо їх бізнес продовжує працювати та приносити дохід.

Тож, знов-таки,

Щодо ЄП. Хвилюватися тут слід про подання ЄП-декларації за I квартал 2022 року та про сплату ЄП за нею за I квартал 2022 року. Надалі вже дивимось, чи було надходження доходу. Бо ЄП сплачується саме з доходу. Якщо його не було, то у ФОПа залишається лише обов’язок продовжувати щокварталу подавати ЄП-декларацію. Бо вона формується наростаючим підсумком. І

Ну а якщо є/було надходження доходу, то і платити ЄП, зрозуміло, теж слід.

Якщо з «класичної» групи 3 ЄП ФОП перейшов на спец-ЄП, то періоди по квартал переходу на спец-ЄП (включно) закриваємо за «класичними» правилами, а по спец-ЄП застосовуємо місячні строки звітування/сплати.

Загалом строки звітування/сплати виглядають так.

Подання ЄП-декларації/сплата ЄП за «класичним» ЄП групи 3

Подання ЄП-декларації/сплата ЄП за спец-ЄП 2 %

Щодо ПДФО з ВЗ.

Декларація про майновий стан та доходи подається після закінчення року (за 2022 рік — не пізніше 09.02.2023). Навіть у разі переходу всередині року на ЄП. Тож про неї поки що думати рано.

ПДФО-аванси у розмірі 18 % чистого доходу платяться всередині року. ВЗ — у розмірі 1,5 % від чистого річного доходу за річною декларацією.

Граничний строк сплати ПДФО-авансу за I квартал був — 31.07.2022. За II квартал — 19.07.2022. За III квартал — 19.10.2022.

Але:

— якщо немає чистого доходу, то аванс не сплачується;

— відповідальності за несвоєчасну сплату авансів немає (104.13 БЗ).

Тож

Тоді з поданням декларації та сплатою за нею ПДФО та ВЗ не можна буде чекати до кінця року (більше прикладів щодо строків сплати знайдете у статтях: «Як ФОП відзвітувати/сплатити за II квартал» // «Податки & бухоблік», 2022, № 47 , «ФОП та Закон № 2260 (повернення до звичайних термінів звітування/сплати) — у ситуаціях», 2022, № 43).

ФОП за кордоном — і що?

Ось ми, власне, і підійшли до нашого головного питання. Якщо вже настали строки чи то подання декларації, чи то сплати — чи можна їх відтермінувати з тієї причини, що ФОП знаходиться за кордоном?

ЄСВ «за себе». Сплата ЄСВ регулюється саме Законом № 2464*. ПКУ не регулюється.

* Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Так от, цей Закон не дає можливості відтермінувати строки сплати ЄСВ за якихось певних причин/умов.

З іншого боку, протягом воєнного, надзвичайного стану та протягом 3 місяців після його закінчення штрафи за ст. 25 Закону № 2464 не застосовуються, а пеня підлягає списанню (п. 9-²¹ та 9²² розд. VIII Закону № 2464).

Тож єдина загроза за несвоєчасну сплату — адмінштраф за ч. 3, 4 ст. 165¹ КУпАП у розмірі: 680 — 1360 грн (якщо сума несплаченого ЄСВ ≤ 372150 грн); 1360 — 2040 грн (якщо сума несплаченого ЄСВ > 372150 грн).

На час війни адмінштрафи ніхто не відміняв. Але необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність вини (ст. 9 КУпАП). Тож якщо особа доведе, що її вини немає, то адмінштрафу не має бути.

Та чи перебування за кордоном підтверджує відсутність вини? На наш погляд, тут має бути «синхронізація» з вирішеннями цього питання для податкових цілей (див. нижче).

Подання декларацій, сплата податків, зборів. Тут начебто все просто. Пункт 102.6 ПКУ нам каже, що граничні строки для подання податкових декларацій (а відповідно й сплати задекларованих у них ЄП, ПДФО, ВЗ) підлягають продовженню керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу за письмовою заявою платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків, зокрема, перебував за межами України (п.п. 102.6.1 ПКУ).

При цьому від платника лише вимагається подати податківцям:

— заяву в довільній формі про те, що платник був позбавлений можливості у визначений ПКУ строк складати та подавати податкову звітність у зв’язку з перебуванням за межами України. Вимоги щодо її заповнення викладено у розд. III Порядку № 861^*;

* Порядок застосування норм пунктів 102.6 — 102.7 статті 102 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України, затверджений наказом Мінфіну від 20.10.2017 № 861.

— документальне підтвердження перебування платника за межами України (закордонний паспорт або інший документ з відмітками прикордонної служби про виїзд та в’їзд або витяг з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» із супровідним листом за підписом посадової особи, уповноваженої Адміністрацією Державної прикордонної служби України).

При цьому якось документально підтверджувати факт неможливості подати звітність дистанційно (відсутність даних для заповнення звітності, відсутність можливості подати звітність через Електронний кабінет тощо) формально не вимагається.

Але! То є загальне регулювання. А

Так, якщо ФОП під час війни не може виконати якийсь податковий обов’язок у відведений строк, то має довести відсутність такої можливості у порядку, визначеному Мінфіном (як того вимагає п.п. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Щоправда, на сьогодні є лише проєкт цього документа (перше знайомство з ним — у статті «Підтвердження «податкової» неможливості: проєкт Порядку» // «Податки & бухоблік», 2022, № 49).

І він також серед підстав для неможливості виконувати податкові обов’язки називає перебування особи за межами України (п.п. 102.6.1 ПКУ) з документальним підтвердженням цього факту відповідно до вимог Порядку № 861 (див. вище).

При цьому від платника також вимагається подання заяви, яка, серед іншого, має містити:

— чітке та стисле обґрунтування підстав для підтвердження неможливості виконання платником податків податкових обов’язків із посиланням на документальне підтвердження викладених фактів;

— вичерпний перелік додатків із зазначенням кількості сторінок кожного документа, їх повної назви та реквізитів (дата, номер, найменування органу, що видав документ);

— які саме податкові обов’язки не мав/не має можливості виконати платник податків, інформацію про податкові періоди, за які неможливо виконувати податкові обов’язки.

І тут, до речі, виникає те саме питання. Чи задовільнить податківців лише підтвердження факту перебування особи за межами України. Бо у такої особи, цілком ймовірно, може бути доступ до Інтернету, до Електронного кабінету, до поточного рахунку в Україні. А якщо маємо справу із ФОП, що продовжує вести свою діяльність дистанційно, то про що взагалі мова?

Прямої відповіді тут, на жаль, немає. Що важливо. Схема взаємодії з податківцями тут така, що вони можуть у тому числі:

— звернутися до платника з пропозицією щодо надання конкретних додаткових документів на підтвердження зазначеної у заяві підстави (підстав) неможливості виконання платниками податків податкових обов’язків;

— попри подані платником документи прийняти вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов’язку.

Тож подати заяву та документи — це лише половина справи. Важлива ще реакція на них податківців.

Який висновок. Зовсім не факт, що сам по собі факт перебування платника за межами України буде податківцями сприйматися самодостатнім підтвердженням неможливості виконувати податкові обов’язки протягом всього цього часу. Тож

Для подання звітності, наприклад, відсутність документів про дохід, відсутність електронного підпису та відсутність можливості зробити його дистанційно тощо. Для неможливості сплати — відсутність можливості сформувати декларацію, на підставі якою має бути визначена сума податкового зобов’язання; зупинення роботи обслуговуючого рахунок платника банку; неможливість ініціювати платіж з якихось інших причин.

Якщо вказаних об’єктивних причин немає, то, вважаємо, краще виконувати свої податкові обов’язки у визначені законодавством строки, навіть перебуваючи за межами України. Інакше є ризик застосування податківцями відповідальності.