Перевізник віз та не довіз: обліковуємо компенсацію

Загублене / повністю втрачене відправлення

Головне — з’ясувати, коли відповідно до умов договору переходять від продавця до покупця ризики та контроль, пов’язані з товаром. Бо саме від цього залежатиме, хто має право отримати компенсацію втраченого товару та який порядок відображення в обліку наслідків цієї ситуації.

Загальні правила такі, що:

— якщо договором установлений обов’язок продавця доставити товар, то обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві (ст. 664 ЦКУ);

— ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 668 ЦКУ).

Втім сторони договору вільні встановлювати інший момент виконання продавцем обов’язку передати товар / переходу ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару.

Зазвичай, якщо доставка товару відбувається «Новою поштою», то договором передбачається, що ризики на товар переходять саме в момент вручення перевізником товару покупцю. Цей випадок і розглянемо.

Хто подає претензію перевізнику? Якщо ми заглянемо в публічний «Договір про надання послуг з організації перевезення відправлень» ТОВ «Нова пошта», то в ньому зазначено, що у разі повної втрати з вини Експедитора відправлення <…> Експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення), та провізну плату, сплачену Замовником згідно з відповідною експрес-накладною». При цьому замовником може бути як відправник, так і одержувач відправлення.

Але у нашому випадку, враховуючі, що:

(1) ризики втрати товару відповідно до умов договору знаходяться до моменту вручення товару у продавця;

(2) саме продавець відправляв відправлення;

(3) покупець відправлення не отримав і не бачив,

то власне продавець і має подати претензію до перевізника про втрату товару. І

Що в цьому випадку буде в обліку у продавця?

Облік товару у продавця. Оскільки перехід ризиків на товар відповідно до умов договору відбувається в момент отримання товару покупцем від перевізника, то в момент передання товару «Новій пошті» товари продовжують перебувати на обліку у продавця. Відповідно продавець робить проведення: Дт 287 «Товари в дорозі»* — Кт 281 «Товари на складі».

* Виділений підприємством субрахунок до рахунка 28 «Товари» для обліку товарів у дорозі.

Первинним документом буде, наприклад, видаткова накладна, яку вкладаємо у відправлення.

Якщо відвантаження товару здійснюється на умовах післяплати (тобто відвантаження — перша подія), то враховуючі, що фактично відбулося відвантаження товару (фізичне переміщення товару зі складу продавця) — виникають підстави для нарахування податкових зобов’язань (ПЗ) з ПДВ: Дт 643 — Кт 641/ПДВ (на суму ПДВ).

Тут принагідно нагадаємо, що з метою оподаткування ПДВ датою виникнення ПЗ є дата початку передачі товару постачальником з метою доставки покупцю, а не дата отримання товару покупцем (про що більш детально, зокрема, у статті «Якщо клієнт не отримав товар на складі служби доставки» // «Податки & бухоблік», 2022, № 47).

Далі, фактично товар не був отриманий покупцем — він втрачений перевізником (що має підтверджуватися відповідним документом — актом, складеним спільно з перевізником).

За фактом втрати товару на підставі акта перевізника та акта на списання ТМЦ фіксуємо нестачу товару проводкою: Дт 947 — Кт 287 «Товари в дорозі».

Одночасно є підстави нарахувати «компенсуючі» ПЗ з ПДВ за втраченими товарами на підставі п. 198.5 ПКУ (як на негосподарське використання): Дт 949 — Кт 641/ПДВ.

А що з відображеним ПДВ, який був нарахований за фактом відвантаження товару (перша подія — відвантаження)? Оскільки товар так і не отриманий покупцем (він не доїхав до покупця), то фактично постачання товару не відбулося. Отже, є підстави зняти (відкоригувати) відображені ПЗ з ПДВ («сторно» Дт 643 — Кт 641/ПДВ). Тобто діяти як при поверненні товару. Звісно, зняти нараховані ПЗ можна лише за умови реєстрації розрахунку коригування (РК).

А на яку дату складати цей РК, якщо першою подією було відвантаження товару? Вочевидь — на дату фіксації перевізником втрати товару (складання відповідного акта).

Якщо товар відправлявся покупцю — платнику ПДВ, то саме він має зареєструвати такий РК. При цьому, звісно, сам цей РК покупець у себе в обліку не відображає (оскільки не має права на податковий кредит і коригувати йому нічого).

Отримання компенсації від перевізника. Як ми зазначили вище, оскільки в цьому випадку ризики по товару не перейшли до покупця (тобто товар залишився фактично в розпорядженні продавця), то саме продавцю і належить компенсація за загублений перевізником товар.

Щодо бухобліку такої компенсації тут все просто: робимо проводкуя Дт 374 — Кт 715 (у періоді визнання претензії перевізником).

А щодо ПДВ? Узагалі,

Ну, власне, і «Нова пошта», як показує практика, перераховуючи суму компенсації, зазначає, що компенсація не містить суму ПДВ.

Але! Податківці досі висловлюються по-різному щодо цих сум. Є роз’яснення, в яких вони доходять висновку, що якщо претензія, яка виставляється перевізнику, за своєю сутністю, є відшкодуванням вартості такого товару при перевезенні (а не штрафом), то сума такого відшкодування включається до бази оподаткування ПДВ. При цьому отримувач компенсації має скласти на перевізника податкову накладну, (!) як на постачання товару. Тобто зазначити в гр. 2 найменування товару, вартість якого відшкодовується (див. лист ДПСУ від 15.06.2021 № 2419/ІПК/99-00-21-03-02-06).

Звичайно, ми з цим підходом не погоджуємося. Адже зазвичай особа, яка виплачує компенсацію, не придбаває ТМЦ, а саме компенсує збитки. Відтак отримана компенсація не призводить до виникнення ПДВ-зобов’язань.

Однак якщо ви приймете для себе рішення діяти, як радять податківці (тобто будете визнавати податкові зобов’язання з суми ПДВ), то тоді не потрібно нараховувати «компенсуючі» податкові зобов’язання за п. 198.5 ПКУ при відображенні втрати товару. Адже фактично, раз товари поставлені (перевізнику), то вони використані в господарській діяльності.

Товар пошкоджений перевізником

У цьому випадку товар доїхав до покупця, але пошкоджений (повністю чи частково).

Знову розглянемо випадок, коли передача ризиків на товар відповідно до умов договору відбувається в момент вручення товару покупцю перевізником.

Хто пред’являє претензію в цьому випадку до перевізника? За самим фактом пошкодження товару покупець і перевізник мають скласти відповідний Акт приймання-передачі (у якому фіксуються пошкодження відправлення, нестача). Відповідно до умов публічного договору «Нової пошти» цей акт не може бути складений після видачі відправлення.

Враховуючи специфіку надання послуг «Новою поштою» (наприклад те, що відправлення можуть надаватися перевізнику без огляду; невідомо, чи виконав відправник вимоги щодо пакування товару, визначені в правилах перевезення відправлень), то претензії щодо «якості» послуг перевезення мають вирішуватися між відправником та перевізником.

Тобто саме відправник має подати претензію до перевізника. А покупець на підставі акта приймання-передачі, складеного спільно з перевізником, вже направить відповідну претензію безпосередньо постачальнику товарів.

Тепер щодо обліку.

Облік реалізації товару у продавця. Фактично в першій частині (передання товару перевізнику) тут буде все те саме, що і в попередній ситуації (Дт 287 — Кт 281; Дт 643 — Кт 641/ПДВ).

Далі — товар доїхав до покупця. Але є пошкодження товару. Покупець міг або повністю відмовитися від товару, або відмовитися від частини товару (якщо пошкоджена лише частина товару).

Робимо проводки: Дт 361 — Кт 702 і Дт 902 — Кт 287.

А вартість товарів, від яких покупець відмовився через пошкодження товару, якщо вони не придатні для подальшого використання, списується на нестачі: Дт 947 — Кт 287 (на підставі акта Нової пошти + акта на списання товару).

Одночасно в частині списаного товару потрібно нарахувати «компенсуючі» податкові зобов’язання за п. 198.5 ПКУ (Дт 949 — Кт 641/ПДВ).

Також у частині товару, від якого відмовився покупець, — виникають підстави відкоригувати нараховані ПЗ з ПДВ («сторно» Дт 643 — Кт 641/ПДВ) і скласти РК (яким будуть зняті зобов’язання за товаром, від якого відмовився покупець). Тут будуть діяти ті самі правила, що й при поверненні (частковому поверненні) товару. Вважаємо, що цей РК потрібно скласти на дату відмови покупцем від отримання товару. Відкоригувати ПЗ можна лише за умови реєстрації РК в ЄРПН.

Перескладати нову ПН на фактично реалізовану кількість товару не потрібно.

Облік отриманої компенсації від перевізника. Щодо отриманої компенсації від перевізника — то тут будуть діяти ті самі правила, що й для випадку, коли товар повністю загубився (дивіться вище).

Облік у покупця. Говоритимемо про ситуацію, коли покупець — суб’єкт господарювання. Покупець оприбутковує лише фактично одержані товари. Товари, від яких він відмовився, звісно, він не оприбутковує. А на вартість недоотриманих товарів (від яких відмовився) пред’являє претензію постачальнику.

Ніяких «компенсуючих» ПЗ за п. 198.5 ПКУ з вартості товарів, від яких покупець відмовився, звісно, тут також не буде!

Єдина проблема — це податковий кредит. Адже товар покупець оприбутковує за фактичною кількістю, а податкова накладна буде отримана від постачальника на всю вартість відвантажених ним товарів. За правилами, тоді покупець має право і на податковий кредит пропорційно кількості фактично оприбуткованого товару. Звісно, частковий кредит за податковою накладною показати не можна. Тому, на наш погляд, тут потрібно діяти як при поверненні: відобразити увесь ПК за отриманою ПН й одразу ж його зменшити у відповідній частині (у цьому ж періоді) (більше деталей з цього приводу знайдете у статті «Повернення та обмін товарів» // «Податки & бухоблік», 2021, № 83-84).