Висновок документа
Серед доходів держбюджету окремо виділено доходи у вигляді мінімального податкового зобов’язання (МПЗ), що підлягають сплаті у бюджет різними категоріями платників
Суть змін: МПЗ — окрема стаття доходів. Наказом, що коментується, Мінфін вніс зміни до бюджетної класифікації, затвердженої наказом Мінфіну від 14.01.2011 № 11.
Нагадаємо, що бюджетна класифікація — це таблиця з кодами надходжень (доходів) бюджету (як державного, так і місцевого). Використовують її всі при здійсненні платежів до бюджетів.
Так от, з 27.03.2023 серед видів доходів бюджету окремо фігурують такі доходи стосовно МПЗ:
1) ПДФО у вигляді МПЗ, що підлягає сплаті фізособами — громадянами та ФОП на загальній системі;
2) податку на прибуток у вигляді МПЗ;
3) ЄП у вигляді МПЗ, що підлягає сплаті юрособами, ФОП та платниками сільгоспЄП.
Начебто нічого страшного в цьому немає, але трішки бентежить інше. Справа в тому, що на основі класифікації доходів бюджету органи Держказначейства формують перелік рахунків, на які слід сплачувати податки в бюджет. Так от, Держказначейство з 01.04.2023 додало нові рахунки для сплати МПЗ з податку на прибуток (код доходу 11025100), ПДФО (11011300) та ЄП (18050600 — 18050800).
Про цей факт уже відрапортували деякі податкові (див., наприклад, роз’яснення ГУ ДПС в Івано-Франківській області).
Це свідчить про те, що
починаючи з 01.04.2023 сплачувати зобов’язання з МПЗ суб’єкти господарювання та фізособи мають на спеціально відведені для цього рахунки.
А бентежить саме те, що ці нові рахунки для МЗП відрізняються від тих рахунків, куди сплачується основний податок, частиною якого є той чи інший МЗП.
Чи є логіка у нововведенні? Це зрозуміти важко, адже МПЗ ніколи не був і напевно ніколи не стане окремим податком. Він є частиною того податку, який власник/користувач землі сплачує виходячи із своєї системи оподаткування.
На це прямо вказують норми ПКУ, а саме п. 2971.8, п.п. 141.9.5 та п. 177.17 ПКУ. Там іде мова про одне і те ж. Позитивне значення МПЗ для суб’єктів господарювання є частиною зобов’язань з податку, який вони сплачують (ЄП, податку на прибуток і ПДФО, відповідно)*.
* Про фізосіб говорити не будемо. Для них позитивне МПЗ рахує податкова (п.п. 170.14.1 ПКУ). Вона направляє їм ППР із нарахованою сумою позитивного МПЗ до сплати і реквізитами рахунку, на який це позитивне значення слід сплатити. Тобто який рахунок буде зазначено у ППР, на той вони і заплатять.
Про те, що сплачувати позитивне МПЗ логічно на ті ж рахунки, що і основний податок, говорить і порядок відображення зобов’язань у деклараціях, який прописаний у ПКУ. Так, наприклад:
— платникам ЄП п. 2971.7 ПКУ велить на суму позитивного значення МПЗ збільшити визначену в декларації суму ЄП, що підлягає сплаті до бюджету. А отже, якщо МПЗ буде фігурувати у декларації з ЄП у рядку, де нарахована сума до сплати, то саме її (а отже, і МПЗ) слід сплатити на рахунок для сплати ЄП;
— платникам податку на прибуток п.п. 141.9.5 ПКУ так узагалі вказує: не просто збільшити визначену в податковій декларації суму податку, а й, що найголовніше, — сплатити таку збільшену суму податку (тобто сам податок на прибуток та МПЗ) до бюджету в порядку та строки, визначені ПКУ для сплати податку на прибуток підприємств.
Такі ж детальні рекомендації щодо сплати позитивного МПЗ, як і платникам податку на прибуток, дає п.п. 177.14 ПКУ ФОП-загальносистемникам.
Держказначейство із відкриттям окремих рахунків для сплати МПЗ трішки змінює порядок сплати, прописаний у ПКУ. Як це може зачепити платників? Поміркуємо далі.
Ризики: після сплати податку може буди недоплата. Поява окремих рахунків, наприклад, може свідчити про те, що податківці будуть вести облік погашення зобов’язань із позитивного МПЗ окремо від основного податку. Недарма ж деякі податкові вже звернули увагу на появу цих окремих рахунків.
Якщо це так, то у випадку сплати позитивного МПЗ не на спеціальний МПЗ-рахунок у Держказначействі, а на рахунок для сплати зобов’язань за основним податком у платника можуть виникнути проблеми.
Так, зобов’язання з позитивного МПЗ після такої сплати не погасяться. Просто виникне переплата з основного податку, частиною якого є МПЗ. І якщо своєчасно зобов’язання з позитивного МПЗ не сплатити на спецрахунок, то фіскали можуть спробувати покарати платника за несвоєчасну сплату податків згідно із ст. 124 ПКУ.
На практиці такі випадки вже були. Так, був час, коли податківці відмовлялися зараховувати дивідендні авансові внески з податку на прибуток а, рахунок погашення поточних зобов’язань з податку на прибуток.
Хоча, можливо, цього разу буде не так, і податківці налаштують своє програмне забезпечення згідно із вимогами ПКУ, який каже, що МПЗ — це не окремий податок, а частина основного податку Але оскільки вони поки що з цього приводу не висловлювалися, то платникам слід підготуватися.
Щоб уникнути потенційних штрафів, радимо все-таки дотриматися вимог фіскалів.
Хто під ударом? Тих платників МПЗ, у яких строки сплати минули до 01.04.2023, звичайно, чіпати не повинні. Нагадаємо, що після 01.04.2023 сплатити позитивне значення МПЗ мають тільки дві категорії суб’єктів господарювання:
— платники сільгоспЄП — не пізніше 30.04.2023 (деталі у «Мінімальне податкове зобов’язання: відповіді на актуальні запитання» // «Податки & бухоблік», 2023, № 16);
— ФОП-загальносистемники — не пізніше 10.05.2023.
Тому радимо цим двом категоріям платників, якщо в них є позитивний МПЗ, сплатити його на окремий рахунок, відкритий Держказначейством для сплати МПЗ, а не на рахунок сплати сільгоспЄП і ПДФО.
Для цього суб’єкту господарювання слід чітко знати, яка сума позитивного МПЗ сидить у нарахованому податку. Цю суму можна відшукати у додатку, в якому розраховується МПЗ. Детально про його заповнення читайте у «Мінімальне податкове зобов’язання рахує ФОП» // «Податки & бухоблік», 2023, № 1-2 та «Мінімальне податкове зобов’язання і сільгоспЄП» // «Податки & бухоблік», 2023, № 7.
Якщо платники вчинять по-своєму, а податківці будуть лякати штрафом, то вважаємо, що треба його заперечувати. Аргументів для цього достатньо.
