Насамперед нагадаємо, про яку допомогу йдеться.
Відповідно до п. 27 підрозд. І розд. ХХ ПКУ не включаються до оподатковуваного доходу за 2022 та 2023 роки суми коштів або безоплатно отриманих товарів (послуг), наданих за рахунок бюджетних коштів іноземних держав та їх державних фондів фізособі та членам її сім’ї першого ступеня споріднення, які постраждали внаслідок збройної агресії РФ проти України. Умова неоподаткування допомоги — такі фізособи скористалися правом на тимчасовий захист згідно із законодавством іноземної держави.
Дія цієї норми поширюється на всі форми надання зазначеної допомоги, у тому числі у разі її одержання як додаткове благо, а також від іноземних компаній та організацій, які згідно із законодавством відповідної іноземної юрисдикції здійснюють благодійну діяльність.
На жаль, звільнивши допомогу від оподаткування, законодавець забув звільнити осіб, які її отримали, від декларування. У результаті у біженців, які залишилися резидентами України, виник обов’язок подати податкову декларацію про майновий стан і доходи та відобразити в ній отриману іноземну допомогу*. Причому навіть у тому випадку, коли жодних інших доходів вони не отримували. Доцільність такого декларування, безперечно, викликала питання.
* Про це ми писали у статті «Закордонна допомога біженцям: декларування» // «Податки & бухоблік», 2023, № 8.
І ось лише за 3 тижні до закінчення кампанії декларування здоровий глузд, схоже, переміг. 11 квітня 2023 року ВРУ ухвалила у другому читанні та в цілому законопроєкт № 7632. Серед іншого, він вносить зміни до ПКУ щодо подання Податкової декларації про майновий стан і доходи.
Зокрема, у новій редакції викладається п. 179.2 ПКУ. Нагадаємо: у цьому пункті наведено випадки, коли платник податків не зобов’язаний декларувати свої доходи. Відповідно до згаданих змін, якщо необхідність подання декларації прямо не передбачена ПКУ,
декларація не подається у разі отримання неоподатковуваних доходів, уключаючи іноземні
З цього випливає, що за відсутності інших підстав для декларування фізособи, які отримували неоподатковувану іноземну допомогу, подавати декларацію не зобов’язані.
Ба більше, у п. 27 підрозд. І розд. ХХ ПКУ з’являться нові абзаци третій — п’ятий, які фактично дублюють норми щодо звільнення від декларування у такій ситуації. Зокрема, фізособи, які скористалися в іноземній державі правом на тимчасовий захист та отримували закордонну допомогу, що не оподатковується на підставі п. 27 підрозд. І розд. ХХ ПКУ, декларацію за 2022 та 2023 роки не подають за умови, що у них немає інших причин для її подання.
Таким чином, якщо, наприклад, фізособа протягом 2022 року отримувала лише зарплату від українського роботодавця та неоподатковувану іноземну допомогу (або виключно таку допомогу), обов’язків подавати декларацію у неї не виникає.
Але майте на увазі! Якщо платник податків зобов’язаний подавати декларацію відповідно до інших положень ПКУ, то в ній поряд з іншими доходами слід зазначити й неоподатковувану іноземну допомогу. Це стосується, наприклад, фізосіб — резидентів України*, які, крім закордонної допомоги, отримували за кордоном також зарплату від іноземного роботодавця. Такі особи зобов’язані подати декларацію за 2022 рік та зазначити у ній усі свої доходи, уключаючи неоподатковувану допомогу, отриману за кордоном.
* Про те, хто вважається резидентом України, див. у статті «Резидентський статус фізособи», 2023, № 19.
Зверніть увагу! Ухвалений Закон ще не підписаний Президентом України, не опублікований і, відповідно, не набрав чинності. Сподіваємося, що всі ці етапи він встигне пройти до 01.05.2023 (граничного строку декларування). А якщо ні?
Змінами передбачено, що податкові повідомлення-рішення за неподання або несвоєчасне подання декларації, якщо єдиним приводом для декларування було отримання неоподатковуваної іноземної допомоги, вважатимуться скасованими (відкликаними) з дня набрання чинності Законом, що коментується. Тож проблем виникнути не повинно, навіть якщо етапи підписання та опублікування затягнуться.
