Одразу домовимося, що про погашення податкових зобов’язань з ПДВ у такий спосіб тут не говоритимемо, оскільки воно відбувається за реєстрами Казначейства з електронного ПДВ-рахунку. Тож поповнювати треба саме його, а не поточний рахунок. Однак фіскали заперечують можливість такого поповнення готівкою через касу банку або через термінал самообслуговування (БЗ 101.17).
Сплата податків третьою особою. Якщо у підприємства бракує коштів або його банківські рахунки заарештовано, директор може заплатити за підприємство податки, в тому числі й власними коштами з подальшим їх відшкодуванням. Але при цьому бажано, щоб оплата здійснювалася директором шляхом унесення до каси банку готівки, а не, наприклад, шляхом списання з його особистої платіжної картки в терміналі самообслуговування. Інакше є небезпека, що суму, яка надійшла, фіскали не облікують в інтегрованій картці платника (ІКП), тобто вашого підприємства, а віднесуть до складу нез’ясованих (див., наприклад, тут).
А от чи можливо буде здійснити на практиці сплату податків третьою особою в найближчому майбутньому? Над цим запитанням поміркуємо наприкінці, після того як відповімо на запитання читача.
Отже,
законодавство допускає можливість сплати податків, зокрема, представником платника податків (п. 38.2 ПКУ)
Директор, у свою чергу, сплачуючи податки за підприємство, діє від імені такого підприємства та є його законним представником (п. 19.2 ПКУ).
Звісно, зобов’язати директора сплатити податки за рахунок власних коштів не можна — це забороняє ст. 9 КЗпП. Тож для обґрунтування законності таких дій слід залучити норми ст. 1158 — 1160 ЦКУ. Тобто представити це так, що директор діє без попереднього доручення в майнових інтересах підприємства (ст. 1158 ЦКУ). Тоді якщо його дії будуть схвалені роботодавцем (що, в принципі, очевидно), то він може розраховувати на компенсацію таких витрат. До речі, не мають нічого проти сплати податків третьою особою й податківці (див. 129.04 БЗ). Вони стверджують, що
грошове зобов’язання (крім ЄСВ) або податковий борг платника податків по податках та зборах може погасити інший суб’єкт господарювання або фізична особа (в тому числі засновник, директор тощо) за умови, що такий суб’єкт господарювання або фізособа є, зокрема, представником платника податку
Щоправда, при цьому фіскали заявляють, що сума сплаченого грошового зобов’язання або податкового боргу платника включається до складу його оподатковуваного доходу. Вважаємо, це стосується виключно ситуації, коли сплата податку представником (у нашому випадку директором) має безоплатний характер або після закінчення строку позовної давності заборгованість перед ним не буде погашена.
Подання авансового звіту. Як раніше, так і сьогодні в п. 170.9 ПКУ йдеться тільки про ті випадки, коли фізична особа отримала від суб’єкта господарювання грошові кошти під звіт на відрядження або для виконання окремих цивільно-правових дій. Інші випадки, в тому числі й використання власних коштів на потреби підприємства п. 170.9 ПКУ не регулює.
Разом з тим фіскали продовжують стверджувати (див. БЗ 109.14), що в разі придбання працівником товарів для потреб підприємства, використання коштів (у тому числі власних) у відрядженні, авансовий звіт подається у визначені законодавством строки разом із підтвердними документами, що засвідчують суму таких витрат. Причому він має бути складений за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 28.09.2015 № 841. І саме відповідно до поданого авансового звіту суб’єкт господарювання повинен відшкодувати витрати, понесені працівником.
Власне кажучи, зайвим він не буде хоча б тому, що особа (директор), яка діяла без попереднього доручення в інтересах іншої особи (роботодавця), повинна негайно після закінчення цих дій надати звіт про ці дії (ст. 1159 ЦКУ). Ним цілком може бути авансовий звіт за встановленою формою, якщо це зручно для обох сторін.
Хоча маємо зауважити, що за новими правилами авансовий звіт складається і подається далеко не завжди навіть у разі отримання підзвітною особою готівкового авансу (подробиці див. у статті «Авансовий звіт: коли він потрібен?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 65).
Заповнення платіжки. Свого часу при оформленні платіжного доручення на сплату податку на користь підприємства третьою особою потрібно було орієнтуватися на приклад 2 заповнення реквізиту «Призначення платежу», який містився в п. 3 Порядку № 666.
Там ішлося про те, що
в полі № 3 реквізиту «Призначення платежу» слід було зазначати код за ЄДРПОУ платника, за якого (!) здійснюється сплата
У разі некоректного заповнення цього поля сплачена сума податкового зобов’язання обліковувалась як нез’ясована, а в ІКП у підприємства міг виникнути податковий борг.
Згодом цей приклад із Порядку № 666 було виключено, хоча й надалі бюджетні платежі від третьої особи, заповнені так, як описано вище, на практиці знаходили свого адресата.
На сьогодні замість поняття «платіжне доручення» чинне законодавство оперує терміном «платіжна інструкція». При цьому з 01.04.2023 Мінфін наказом від 22.03.2023 № 148 змінив правила заповнення реквізиту «Призначення платежу» в платіжних інструкціях на сплату податків/зборів/ЄСВ та інших бюджетних платежів (подробиці див. у статті «Заповнення «бюджетних» платіжок по-новому» // «Податки & бухоблік», 2023, № 30).
За новими правилами в реквізиті «Призначення платежу» заповнюють лише два поля:
1) «Код виду сплати», причому основний код на сплату податків/зборів/ЄСВ залишився незмінним («101»);
2) «Додаткова інформація запису» — заповнюється в довільному форматі.
Тобто окремого місця для зазначення коду за ЄДРПОУ платника, за якого здійснюється сплата податку, новими правилами не передбачено. А це може призвести до того, що платіж із суто технічних причин не потрапить до ІКП підприємства, за яке третя особа сплачуватиме податок.
Поки що тішить те, що
при заповненні реквізиту за новими правилами в перехідному періоді (з 01.04.2023 по 30.06.2023) податківці все ж рекомендували в полі «Додаткова інформація запису» також обов’язково зазначати код ЄДРПОУ платника
А з урахуванням того, що строки перехідного періоду було продовжено до 01.12.2023 (див. статті «Призначення платежу» при сплаті податків/ЄСВ: що відбувається?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 54 і «Призначення платежу» при сплаті податків/ЄСВ: роз’яснення НБУ // «Податки & бухоблік», 2023, № 54), до цієї дати залишається можливість коректно сплатити податки за підприємство третьою особою.
Чи буде така можливість після 01.12.2023, покаже час. Власне кажучи, нормативне підґрунтя для цього є вже зараз. Так, у пп. 17 і 18 п. 1 Інструкції № 163* терміни «платник» і «платник фактичний» відокремлено один від одного. При цьому платником є особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції. У свою чергу,
платник фактичний — особа, яка в платіжній інструкції платника зазначена фактичним платником і грошові зобов’язання якої виконує платник шляхом ініціювання платіжної операції зі свого рахунку
А в п. 40 Інструкції № 163* прописано, що платник має право ініціювати платіжну операцію за фактичного платника шляхом надання платіжної інструкції надавачу платіжних послуг платника. Крім того, серед реквізитів платіжки є такі поля, як «Код платника/фактичного платника» і «Платник/фактичний платник».
Однак наразі ще не відомо, як буде реалізована така можливість тим чи іншим надавачем платіжних послуг, адже затвердженої форми платіжки не існує. Відповідно до п. 9 Інструкції № 163 форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги. Тобто в кожного банку вона може бути різна. Крім того, багато залежатиме від налаштувань програмного забезпечення податківців, яке розноситиме бюджетні платежі до ІКП.
