Надумав ФОП сплачувати ЄСВ «за себе» під час війни: а як?

Воєнна можливість не сплачувати ЄСВ «за себе»

Така можливість встановлена з 01.03.2022 (тобто починаючи зі сплати за березень 2022). Щодо кінцевої дати, то можливість не сплачувати ЄСВ «за себе» діє для ФОП протягом всього воєнного стану і ще 12 місяців після його припинення/скасування. Відповідна норма прописана в п. 19⁹ розд. VIII Закону про ЄСВ*.

* Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

До речі, не слід плутати зміни у сплаті з 01.08.2023 єдиного податку груп 1 та 2 із сплатою ЄСВ «за себе». Бо ці зміни жодним чином не торкнулись сплати ЄСВ «за себе» (більше деталей знайдете у статті «Сплата ЄП та ЄСВ «за себе» ФОП груп 1 та 2: як з 01.08.2023?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 61).

Тобто і надалі

Також щодо можливості не сплачувати ЄСВ «за себе» нагадаємо, що:

— це не відстрочка зі сплати ЄСВ «за себе». Це саме можливість взагалі не нараховувати, не обчислювати і не сплачувати ЄСВ «за себе» за вказані періоди, якщо у ФОП немає такого бажання;

— не має значення, де розташована податкова адреса ФОП, де знаходиться місце здійснення діяльності;

— темний бік такої несплати — місяці, за які не сплачено ЄСВ «за себе», не зараховуються до стажу: ані для пенсії, ані для соцвиплат (більше деталей щодо цього знайдете у статті «Лікарняні: якщо ФОП не платив ЄСВ за себе» // «Податки & бухоблік», 2023, № 86).

Чи можна сплачувати ЄСВ «за себе»?

Тут важливо розуміти різницю між 1) звільненням від сплати і 2) можливістю несплати.

Для прикладу, ще до війни працюючих за основним місцем роботи ФОП звільнили від сплати ЄСВ «за себе» — за місяці, за які роботодавцем сплачено ЄСВ за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску (ч. 6 ст. 4 Закону про ЄСВ). При цьому сплачувати ЄСВ «за себе» за ці місяці добровільно не можна. Якщо такий ФОП хоче сплачувати ЄСВ «за себе», то йому це дозволено лише за місяці, коли за основним місцем роботи роботодавцем сплачено ЄСВ за нього у розмірі менше мінімального страхового внеску. Тобто тут все досить жорстко.

А от воєнна можливість не сплачувати ЄСВ «за себе», то зовсім інша справа. Сказано лише, що ФОП «мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе…» (п. 19⁹ розд. VIII Закону про ЄСВ). Хочеш цим правом скористатися — будь ласка, маєш таке право. Не хочеш користуватися — значить, сплачуй ЄСВ.

Правила сплати ЄСВ «за себе» під час війни

Знову ж таки, тут принципово розуміти, що якщо ФОП вирішить сплачувати ЄСВ «за себе» під час війни, по суті, це буде саме його добровільним рішенням не використовувати воєнне право не сплачувати ЄСВ «за себе». Але таку сплату неправильно називати добровільною сплатою ЄСВ. Овва, як же так, запитаєте ви?

Справа в тому, що добровільно сплачувати ЄСВ можуть лише ті особи, які не зобов’язані його сплачувати за законом, а це: 1) члени особистого селянського господарства (якщо не працюють за трудовим договором і не є ФОП); 2) непрацюючі особи, які досягли 16 років та не є ФОП, «незалежними професіоналами» тощо (ст. 10 Закону про ЄСВ).

Як бачите, ФОП взагалі не можуть бути добровільними платниками ЄСВ «за себе». Та це й логічно, бо вони просто зобов’язані сплачувати цей внесок!

Тобто

Якщо ФОП не хоче цим правом користуватися, він не йде в податкову і не укладає угоду на добровільну сплату ЄСВ. Він просто сплачує ЄСВ за стандартними (!) для ФОП правилами, тобто за правилами, які прописані для ФОП у Законі про ЄСВ. Їх змінювати не можна: ні суму ЄСВ, яка підлягає сплаті, ні строки сплати.

Отже,

Третього не дано. І це як раз таки дає можливість зрозуміти недоречність запитань на кшталт: «а можна я буду сплачувати ЄСВ, але трошки, адже я міг би його і взагалі не платити?», «А можна я заплачу ЄСВ пізніше — коли мені буде зручно?».

Не можна! Якщо сплатити ЄСВ «за себе» надумав:

— ФОП на єдиному податку*, він може сплачувати цей внесок з розрахунку не менше ніж 22 % від мінзарплати відповідного місяця, бо саме такі правила встановлено для єдиноподатників (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ);

— ФОП-загальносистемник*, він повинен сплачувати ЄСВ «за себе» з розрахунку 22 % від чистого доходу, заробленого протягом місяця (абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ). І тільки якщо сума чистого доходу буде менше, ніж мінзарплата, але більша за нуль, ФОП повинен сплатити мінімальний ЄСВ (22 % від мінзарплати).

* Без основного місця роботи, де за нього сплачено ЄСВ в розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Змінювати ці правила не можна! Те ж саме стосується і строків сплати. Якщо ФОП вирішив, що буде сплачувати ЄСВ «за себе», то це слід робити у встановлені для цього строки:

— за місяці І кварталу — не пізніше 19 квітня;

— за місяці ІІ кварталу — не пізніше 19 липня;

— за місяці ІІІ кварталу — не пізніше 19 жовтня;

— за місяці IV кварталу — не пізніше 19 січня.

Тож

Штраф за п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ складе 20 % несвоєчасно сплачених внесків. Плюс пеня. Також можливим (але тут може допомогти короткий строк позовної давності) є адмінштраф — від 680 до 2040 грн залежно від суми несвоєчасно сплачених внесків (ч. 3, 4 ст. 165¹ КУпАП) (більше деталей щодо цього знайдете у статті «Чи може ФОП сплатити ЄСВ «за себе» трішки пізніше?» // «Податки & бухоблік», 2022, № 64).

Відповідно безкарними залишаться лише помилки, допущені по 31.07.2023. А за нові проколи вже доведеться відповідати зі всією суворістю.

Тож вирішуйте зважено:

— або за якийсь місяць/місяці ви взагалі не платите ЄСВ «за себе»,

— або платите за них ЄСВ «за себе» за стандартними правилами обчислення та сплати.

При цьому пам’ятаємо, що за місяць/місяці, за які ЄСВ «за себе» не сплачено, в ЄСВ-додатку до декларації ставимо нульові нарахування доходу та ЄСВ.