Сезонні роботи: трудові питання

КЗпП скупий на згадки про сезонних працівників. Окремо вони згадуються лише у:

— ст. 7 КЗпП, в якій зазначено, що особливості регулювання праці тимчасових і сезонних працівників встановлюються законодавством. До такого законодавства сьогодні належить Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.74 № 310-IX (далі — Указ № 310), який зберіг чинність в частині, що не суперечить законодавству України;

— ст. 26 КЗпП, якою визначено умови встановлення випробування при прийнятті на роботу.

Отже, говорячи далі про сезонні роботи та сезонних працівників, керуватимемося загальними нормами трудового законодавства України та Указом № 310.

Сезонні роботи/працівники

Визначення сезонних робіт дає п. 1 Указу № 310.

Вичерпний перелік сезонних робіт наведений у Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженому постановою КМУ від 28.03.97 № 278 (далі — Список сезонних робіт).

Цікаво, що в цьому Списку немає переліку конкретних посад та професій сезонних працівників. Зазначено лише відповідну галузь та види робіт, які відносяться в такій галузі до сезонних. Наприклад, галузь — сільське господарство. Сезонні види робіт в цій галузі — робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві, на вирощуванні і збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікарських рослин, робота на інкубаторно-птахівничих та міжгосподарських інкубаторних станціях.

Щодо конкретних посад та професій у межах галузей та робіт, визначених в Списку сезонних робіт, то їх роботодавець визначає самостійно в колективному договорі. Також у колективному договорі встановлюють початок і закінчення сезонних робіт (тривалість сезону).

Таким чином, до сезонних належать роботи, які одночасно відповідають двом умовам:

1) вони зазначені у Списку сезонних робіт;

2) їх тривалість не перевищує сезону.

До сезонних працівників належать працівники, які:

по-перше, виконують сезонні роботи;

по-друге, займають посади (мають робітничі професії), визначені роботодавцем, як такі, що є сезонними.

Якщо робота не зазначена в Списку сезонних робіт або зазначена, але працівник приймається на посаду, яка не визначена роботодавцем як сезонна, то працівник не є сезонним. Навіть якщо ви залучаєте його до роботи на певний строк. В такому разі укладайте з ним звичайний строковий трудовий договір.

Також звичайний строковий трудовий договір треба укладати у разі, коли строк, на який приймається працівник для виконання певних робіт, перевищує тривалість сезону, хоч і не перевищує 6 місяців (див. п. 4 Указу № 310).

Зауважте, що сезонні працівники мають ті самі трудові права та гарантії, що передбачені КЗпП для постійних працівників. Разом з цим треба враховувати й певні особливості, які встановлені для них. Почнемо з оформлення трудових відносин із сезонниками.

Оформлюємо трудовий договір

Посади (роботи), на які приймають сезонників, мають бути внесені до штатного розпису підприємства.

Трудові договори з сезонними працівниками укладають з дотриманням загальних правил, встановлених КЗпП. Про них ми розповідали в статті «Приймаємо на роботу за новими правилами» // «Податки & бухоблік», 2022, № 57. Тож зупинятися на них не будемо, а розглянемо лише нюанси, які стосуються саме сезонних працівників.

До моменту укладення трудового договору роботодавець зобов’язаний попередити працівника про те, що його наймають для виконання саме сезонної роботи.

Щодо форми трудового договору (усна чи письмова), то законодавець не зобов’язує укладати з особою трудовий договір в письмовій формі лише тому, що вона приймається на сезонні роботи. Тобто тут діють загальні правила.

Зазвичай особа, яка залучається до сезонних робіт, подає роботодавцю заяву про прийняття на роботу. У заяві їй необхідно зазначити, зокрема, період працевлаштування, посаду (професію) і вид роботи, яку вона виконуватиме (сезонна).

Ця ж інформація повинна бути продубльована й у трудовому договорі, якщо укладаєте його в письмовій формі, та/або у наказі (розпорядженні) про прийняття працівника на роботу (п. 3 Указу № 310). Таким чином, у письмовому трудовому договорі (за наявності) та

Щодо строку трудового договору, то його укладають із сезонником (ст. 23 КЗпП):

— або на визначений строк, установлений за погодженням сторін (наприклад, з 15.05.2023 по 15.09.2023),

— або на час виконання певної роботи (наприклад, на період збору врожаю овочів).

У мирний час при укладенні трудового договору сезонним працівникам заборонено встановлювати строк випробування (п. 5 Указу № 310 та ч. 3 ст. 26 КЗпП). Однак у період дії воєнного стану випробування може бути встановлено для будь-якої категорії працівників, й сезонники — не виняток (див. п. 2 ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, далі — Закон № 2136).

Сезонний працівник, як і будь-який інший, не може бути допущений до роботи без оформлення трудового договору наказом (розпорядженням) роботодавця та повідомлення податкового органу про прийняття працівника на роботу.

Маючи сезонних працівників, пам’ятайте про приписи ч. 3 ст. 23 КЗпП. Вона зобов’язує роботодавця інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору.

А ще сезонників враховують при розрахунку облікової кількості штатних працівників, навіть якщо вони виконували роботу всього один день (п. 2.1 Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату від 28.09.2005 № 286). Також сезонні працівники беруть участь під час розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (лист Фонду соціального захисту інвалідів від 26.02.2008 № 1/6-43/06).

Оплатні питання

Зарплата. Працю сезонних працівників оплачуйте відповідно до встановленої на підприємстві системи оплати праці без жодних особливостей, тобто так само, як і працю інших постійних працівників.

Виплачують зарплату сезонникам у строки, прописані в колдоговорі (іншому локальному акті), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів (ст. 115 КЗпП). У разі затримки її виплати на один місяць і більше зарплата, нарахована сезонним працівникам, підлягає компенсації.

Відпустки та відпускні. Жодних обмежень для сезонних працівників щодо надання будь-якого виду відпустки не встановлено ані КЗпП, ані Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Тож положення п. 10 Указу № 310, які обмежують право таких працівників на відпустку/компенсацію, не застосовуємо, оскільки вони суперечать чинному трудовому законодавству!

Звичайно, надання відпусток у розпал сезону — не дуже поширене явище. Однак, якщо ви вирішити надати сезоннику щорічну відпустку, то визначайте тривалість щорічної відпустки сезонного працівника пропорційно відпрацьованому часу. Це правило встановлено ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки.

Якщо ж працівник щорічну відпустку не використав, то при звільненні її компенсують. Визначити кількість днів щорічної відпустки, яку заробив сезонний працівник, допоможе стаття «Розраховуємо дні компенсації щорічної відпустки за «воєнний» рік» // «Податки & бухоблік», 2022, № 51.

Окрім щорічної, сезонники мають право скористатися й іншими видами відпусток, наприклад, соціальною додатковою відпусткою на дітей, навчальною відпусткою, відпусткою без збереження заробітної плати тощо.

Середньоденну зарплату для визначення суми відпускних/компенсації за невикористану відпустку обчислюйте керуючись Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 № 100. Усі подробиці її розрахунку — в статті «Оплата відпусток» // «Податки & бухоблік», 2023, № 44.

Тимчасова непрацездатність. Сезонні працівники є застрахованими особами, тому вони мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності та допомогу по вагітності та пологах на загальних підставах.

При цьому врахуйте, що наразі пріоритетним є надання допомоги за основним місцем роботи працівника. І тільки в разі нереалізації такого права за основним місцем роботи допомога надається за сумісництвом (див. лист ПФУ від 16.01.2023 № 1468-1025/Я-03/8-2800/23).

Увага!

Нагадаємо, що раніше, а саме до 01.01.2023, у разі захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, а також у разі здійснення догляду за хворою дитиною до 14 років допомога по тимчасовій непрацездатності надавалася не більше ніж за 75 календарних днів протягом календарного року.

До речі, візьміть на замітку: звільнення сезонного працівника в період хвороби не позбавляє його права на отримання лікарняних як за рахунок підприємства, так і за рахунок ПФУ. Про важливі нюанси звільнення працівника-сезонника в період його непрацездатності розповімо нижче.

Нараховуйте лікарняні і допомогу по вагітності та пологах сезонникам за звичайним алгоритмом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати.., затвердженого постановою КМУ від 26.01.2001 № 1266.

Особливості звільнення

Закінчення дії договору. «Профільна» підстава для припинення трудового договору з сезонником — п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП — закінчення строку трудового договору.

Суди наголошують, що припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку, на який він був укладений, працівник фактично виявив під час надання заяви про прийняття на роботу за строковим трудовим договором (див. постанови Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 727/1349/21, від 06.12.2018 у справі № 757/26016/17-ц).

Також трудовим законодавством не передбачено обов’язку роботодавця повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового договору.

Закінчення строку трудового договору припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору — працівник чи роботодавець. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин (див. постанову Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 686/27679/21).

Таким чином, у разі припинення трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП

Такий наказ може бути виданий в останній день дії строкового трудового договору або до цього, але із зазначенням дати звільнення, обумовленої строком трудового договору. Днем звільнення вважають останній день дії трудового договору. Якщо працівника прийнято на період виконання певної роботи, його звільняють в останній день її виконання.

З наказом про припинення договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП ознайомлюємо працівника.

Якщо ж в останній день строку дії трудового договору працівник не був звільнений, трудові відносини вважаються продовженими на невизначений строк.

Зверніть увагу: при звільненні у зв’язку із закінченням строку трудового договору працівнику за його бажанням може надаватися невикористана відпустка. Причому навіть у тому випадку, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору (ч. 2 ст. 3 Закону про відпустки). У цьому випадку днем звільнення буде останній день відпустки. Тобто дія строкового трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Підтверджує це і Держпраці в листі від 19.04.2020 № 2412/3.1/3.1-зв-20. Причому в цій ситуації договір не трансформується в безстроковий!

Зазначимо: надання працівнику відпустки при його звільненні у зв’язку із закінченням строку трудового договору — це право, а не обов’язок роботодавця (див. лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 № 30/13/133-12). Тому якщо роботодавець не хоче надавати сезоннику відпустку перед звільненням, то можна обмежитися виплатою компенсації за невикористану відпустку.

А чи можна звільнити працівника-сезонника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП у період його непрацездатності? Це запитання з «зірочкою». Заборона на звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності встановлена в ч. 3 ст. 40 КЗпП для випадків звільнення з ініціативи роботодавця.

У випадку зі строковим трудовим договором можна говорити, що обидві сторони ще на етапі його укладення узгодили підставу для припинення договору. Та й підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця перелічені в ст. 40, 41 КЗпП, що прямо зазначено в їх назві.

Проте останнім часом суди поширюють заборону на звільнення в період тимчасової непрацездатності й на випадок припинення трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням його строку. Приклади — постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 754/14455/19, від 22.12.2020 у справі № 127/33517/18).

Водночас звільнення на лікарняному на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП не є підставою для поновлення працівника на роботі. Таке порушення підлягає усуненню шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший робочий день після закінчення такого періоду.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2136 у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Ще одне актуальне запитання. Чи можна звільнити сезонного працівника, якщо строк дії трудового договору закінчився під час його військової служби? Ні, з таким працівником строковий трудовий договір може бути розірваний лише після закінчення особливого періоду або з дня його звільнення з військової служби (див. ч. 3 ст. 119 КЗпП).

Дострокове розірвання договору. Сезонника може бути звільнено й до закінчення строку трудового договору як з ініціативи роботодавця, так і з ініціативи самого працівника.

Окрім загальних підстав, передбачених КЗпП, сезонні працівники можуть бути звільнені за додатковими підставами, переліченими у п. 7 Указу № 310:

— у разі припинення робіт на підприємстві на строк більше 2 тижнів з причин виробничого характеру або скорочення робіт у них;

— у випадку нез’явлення на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності. Винятки — випадки втрати непрацездатності внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання, а також коли законодавством встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. Тоді роботодавець зобов’язаний зберегти за сезонним працівником його місце роботи (посаду) до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більше ніж до закінчення строку роботи за договором.

Якщо ж працівник все ж таки звільняється за додатковими підставами, переліченими в п. 7 Указу № 310, то, на нашу думку, окрім зазначеної норми, в наказі (розпорядженні) про звільнення слід зробити посилання ще й на п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Щодо звільнення з власної ініціативи сезонного працівника, то роботодавець зобов’язаний задовільнити його вимогу, якщо причина звільнення є поважною. Це прямо зазначено в ст. 39 КЗпП. Так, строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі (ч. 1 ст. 39 КЗпП):

— хвороби або інвалідності працівника, які перешкоджають виконанню роботи за договором;

— порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору;

— наявності поважних причин, перелічених у ч. 1 ст. 38 КЗпП, які унеможливлюють подальшу роботу в роботодавця.

Поважну причину звільнення працівник зазначає у заяві та додає відповідні підтверджувальні документи.

А якщо поважні причини відсутні? В такому випадку працівник повинен продовжувати виконувати умови трудового договору. А як же п. 6 Указу № 310, де зазначено, що сезонники мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це адміністрацію письмово за 3 дні? Так, є такий пункт в Указі. Проте формально він суперечить ст. 39 КЗпП. Адже ст. 39 КЗпП встановлює право розірвати строковий трудовий договір з власної ініціативи виключно за наявності поважних причин.

Увага! Незалежно від причини звільнення у день звільнення необхідно виплатити сезонному працівникові всі належні йому суми заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку тощо у строки, встановлені ст. 116 КЗпП, видати йому копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.