Звільняємо працівників у зв’язку з ліквідацією юрособи

Процедура звільнення

Для випадку ліквідації підприємства КЗпП передбачає окрему підставу звільнення з ініціативи роботодавця — п. 1 ч. 1 ст. 40. Відповідно до цієї норми може бути розірвано як строковий, так і безстроковий трудовий договір.

Починається процедура звільнення з наказу про скорочення всього штату підприємства, який видають після ухвалення рішення про ліквідацію юрособи. У ньому необхідно зазначити причину проведення скорочення штату та дату, з якої воно проводитиметься. Видати такий наказ необхідно заздалегідь, оскільки звільнення у зв’язку з ліквідацією вимагає проведення певних організаційних заходів. Бажаєте дізнатися, яких? Тоді читайте далі.

Попереджаємо працівників. Повідомити працівників про майбутнє звільнення слід не пізніше ніж за 2 місяці до нього (ч. 1 ст. 49² КЗпП). Але зробити це можна й раніше, адже 2 місяці — це мінімальний строк для роботодавця.

На строк попередження припав період відпустки чи тимчасової непрацездатності працівника? Цей факт нічого не змінює. Чинне законодавство не передбачає виключення зі строку попередження періоду відпустки або хвороби працівника (абзац шостий п. 19 постанови № 9*).

* Постанова Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 № 9.

Зауважте:

Щодо форми попередження, то законодавчо її не визначено. Але попередити працівників бажано письмово, щоб уникнути згодом трудових спорів. Таку рекомендацію свого часу давало Мінсоцполітики (див. лист від 24.09.2019 № 10/0/36-19).

Зазвичай складають персональні повідомлення для кожного працівника. При цьому на примірнику повідомлення, який залишається на підприємстві, працівник має поставити свій підпис.

А якщо він відмовляється підписувати повідомлення про майбутнє звільнення? У такому разі слід скласти акт про відмову від підпису. Його мають підписати декілька свідків.

Зауважимо, що в період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативний спосіб створення, пересилання та зберігання наказів (розпоряджень), повідомлень та інших документів з питань трудових відносин. Наприклад, робити це можна за допомогою доступних засобів електронної комунікації. Докладніше про можливі варіанти читайте у статті «Кадровий облік у воєнний час» // «Податки & бухоблік», 2022, № 59.

Протягом 2 місяців з дати попередження роботодавець не має права звільнити працівника з власної ініціативи (див. лист Мінпраці від 25.05.2010 № 107/06/186-10). Звичайно, якщо не виникли інші законні підстави для цього (наприклад, порушення працівником трудової дисципліни).

Майте на увазі: у разі недотримання строку попередження працівника суд може змінити дату його звільнення (якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав). Про це, зокрема, йдеться в абзаці шостому п. 19 постанови № 9.

А що робити, якщо звільнитися раніше закінчення двомісячного строку попередження бажає сам працівник? Наприклад, через те, що він знайшов нове місце роботи.

Про це йшлося, зокрема, у листі Мінсоцполітики від 15.02.2012 № 18/06/186-12. Причому в такому разі за працівником зберігається право на вихідну допомогу (про неї див. нижче).

Також протягом двомісячного строку працівник може розірвати трудовий договір:

— за власним бажанням (ст. 38 і 39 КЗпП);

— у зв’язку з переведенням на інше підприємство (п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП);

— за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП).

Однак у разі звільнення з цих підстав працівнику не виплачують вихідну допомогу.

Повідомляємо центр зайнятості. Якщо звільнення працівників у зв’язку з ліквідацією підприємства є масовим*, то роботодавці зобов’язані поінформувати про це територіальний орган служби зайнятості. Таку вимогу висуває п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон № 5067). Для цього не пізніше ніж за 2 місяці до дати масового вивільнення роботодавці подають форму № 4-ПН, затверджену наказом Мінекономіки від 18.03.2021 № 563.

* Критерії масовості звільнень наведено у ч. 1 ст. 48 Закону № 5067.

Зауважте: за неподання чи несвоєчасне подання цього звіту підприємству загрожує штраф у розмірі чотирьох мінзарплат, встановлених на момент виявлення порушення (ч. 6 ст. 53 Закону № 5067). Тобто протягом 2023 року такий штраф становить 26800 грн.

Повідомляємо профспілку. У разі наявності на підприємстві первинної профспілкової організації її виборний орган (профспілкового представника) слід поінформувати про заплановане звільнення працівників у зв’язку з ліквідацією підприємства. Роблять це у письмовій формі не пізніше ніж за 3 місяці до намічених звільнень (ч. 2 ст. 49⁴ КЗпП та ч. 3 ст. 22 Закону про профспілки*).

* Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 № 1045-ХІV.

У такому повідомленні необхідно надати інформацію про:

— заплановані заходи щодо розірвання трудових договорів та їх причини (у нашому випадку — ліквідація підприємства);

— кількість та категорії працівників, які звільняються;

— терміни проведення звільнень.

Також роботодавець проводить консультації з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) про заходи щодо пом’якшення несприятливих наслідків звільнень. Профспілка має право вносити пропозиції про перенесення строків або тимчасове припинення заходів, пов’язаних з вивільненням працівників (ч. 3 ст. 49⁴ КЗпП, ч. 4 ст. 22 Закону про профспілки). Ці пропозиції є обов’язковими для розгляду роботодавцем.

А от отримувати попередню згоду профспілкової організації на звільнення працівників у зв’язку з ліквідацію підприємства не потрібно. Причому як у період дії воєнного стану, так й у мирний час (див. ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX, ч. 1 ст. 43 КЗпП).

Особливі випадки звільнення

Насамперед нагадаємо, що за загальним правилом не дозволяється звільнення з ініціативи роботодавця працівника, який перебуває на лікарняному або у відпустці. Однак у разі повної ліквідації підприємства таке звільнення допустиме (див. ч. 3 ст. 40 КЗпП).

А що ж із оплатою лікарняних листків? За страховими випадками, що настали до ліквідації роботодавця, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам правонаступником суб’єкта господарювання, а за його відсутності — територіальним органом ПФУ за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства як страхувальника. Про це свідчить абзац третій ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-ХІV.

Важливо! Законодавством встановлено категорії працівників, які можуть бути звільнені у зв’язку з ліквідацією підприємства лише з подальшим працевлаштуванням. Що це за категорії, можна дізнатися з таблиці нижче.

Пільгові категорії працівників

Крім того, обов’язкове працевлаштування передбачено для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесені до категорій 1 та 2, а також для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що належать до категорії 3 (п. 7 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 796*).

* Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-ХІІ.

А як працевлаштувати працівників, якщо підприємство ліквідується? На жаль, законодавство не дає відповіді на це запитання. Можливо, є дружнє підприємство, яке прийме ваших колишніх співробітників. Також за допомогою у працевлаштуванні можна звернутися до служби зайнятості.

Важливо! Спробу працевлаштувати пільговиків зафіксуйте письмово.

Також врахуйте: якщо від запропонованої роботи працівник відмовився з поважних причин (наприклад, за станом здоров’я), то обов’язок роботодавця щодо його працевлаштування не вважатиметься виконаним (див. лист Мінпраці від 09.04.2010 № 68/06/186-10).

Виплати працівникам

Що виплачувати. У разі звільнення у зв’язку з ліквідацією підприємства (на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП) працівникам у загальному випадку мають бути виплачені:

— заробітна плата за фактично відпрацьований час;

— компенсація за невикористані дні щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток на дітей, якщо працівник має на них право (ч. 1 ст. 83 КЗпП, ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки*);

* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

— вихідна допомога (ст. 44 КЗпП). Її розмір повинен становити не менше середнього місячного заробітку. Проте колективним договором може бути передбачена виплата у більшій сумі. Розраховують вихідну допомогу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 № 100.

Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесені до категорій 1 і 2, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що належать до категорії 3, у разі звільнення з основного місця роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства також виплачують допомогу у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати. Така пільга передбачена п. 7 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 796. Для отримання коштів на виплату допомоги основний роботодавець звертається до органів соцзахисту. Механізм отримання таких коштів прописаний у Порядку, затвердженому постановою КМУ від 20.09.2005 № 936.

Зверніть увагу: у разі звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП суми раніше виплачених відпускних за дні відпустки, надані у рахунок невідпрацьованої частини робочого року, із заробітної плати не утримуються (п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки).

Оподаткування виплат. Заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку належать до фонду оплати праці (пп. 2.1.1 та 2.2.12 Інструкції № 5*). Отже, на такі виплати необхідно нарахувати ЄСВ. Це випливає з абзацу першого п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

* Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5.

На те, що компенсація за невикористані щорічні відпустки, виплачена працівникові під час звільнення, є базою нарахування ЄСВ, звертають увагу й податківці (див. БЗ 201.03).

А ось на вихідну допомогу ЄСВ не нараховують (див. БЗ 201.03). Те саме стосується допомоги, що виплачується при звільненні чорнобильцям (див. вище). Річ у тім, що відповідно до пп. 3.8 та 3.12 Інструкції № 5 ці виплати не належать до фонду оплати праці. Крім того, їх включено до Переліку № 1170* (пп. 4 і 7 розд. І).

* Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 № 1170.

Якщо працівник мав право на податкову соціальну пільгу (далі — ПСП), то у місяці звільнення працівника її також застосовують (див. п.п. 169.3.4 ПКУ). При цьому майте на увазі, що вихідну допомогу та допомогу чорнобильцям при звільненні не враховують при обчисленні граничного розміру доходу, який дає право на застосування ПСП. Відповідно й ПСП до суми таких виплат не застосовують. Причина в тому, що вони не належать до заробітної плати.

Не забудьте під час звільнення працівників провести перерахунок ПДФО. Докладно про цю процедуру див. у статті «Перерахунок ПДФО у 2022 році» // «Податки & бухоблік», 2022, № 94 (ср. ).

У 4ДФ суми, нараховані та виплачені працівникам під час звільнення, відображають таким чином:

— зарплату та компенсацію за невикористану відпустку — з ознакою доходів «101»;

— вихідну допомогу та допомогу, що виплачується чорнобильцям, — з ознакою «127» (див. БЗ 103.25 та лист ДПСУ від 12.11.2019 № 1273/6/99-00-04-07-03-15/ІПК).

Остаточний розрахунок

Остаточний розрахунок із працівником провадять у день його звільнення (ст. 116 КЗпП), тобто в останній робочий день. Якщо працівник у день звільнення не працював, то належні йому суми виплачують не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір нарахованих працівникові сум у день звільнення виплачується неоспорювана сума.

Пам’ятайте: за порушення строків здійснення остаточного розрахунку ст. 117 КЗпП передбачено відповідальність. Так, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівнику сум у зазначені вище строки (за відсутності спору про їх розмір) підприємство виплачує працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за 6 місяців.

Важливо! Підприємство має письмово повідомити працівника про нараховані та виплачені йому у зв’язку зі звільненням суми. При цьому кожен вид виплати (основна та додаткова заробітна плата, вихідна допомога тощо) слід зазначити окремо.

Крім того, у день звільнення працівнику необхідно видати:

— копію наказу (розпорядження) про звільнення;

— трудову книжку (якщо вона зберігалася на підприємстві) із записом про звільнення. Якщо трудова книжка зберігається у працівника, то відповідний запис про звільнення вносять на його вимогу. У разі розірвання трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП роблять наступний запис:

А що робити, якщо трудова книжка зберігається у роботодавця, а працівник відсутній на роботі в день звільнення? Тоді роботодавець цього дня має направити працівнику поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Увага! Пересилати трудову книжку поштою рекомендованим листом можна лише:

1) за письмовою згодою працівника. На це вказує п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.93 № 58;

2) по Україні. Трудові книжки у міжнародних поштових відправленнях забороняє пересилати абзац четвертий п. 37 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270.

Ось і всі тонкощі звільнення працівників у зв’язку з ліквідацією підприємства. Сподіваємося, ви зможете розпрощатися зі співробітниками цивілізовано та з дотриманням усіх норм трудового законодавства.