Фермерське господарство та РРО

По-перше, зазначимо, що мова тут може йти: (а) про юридичну особу; (б) про ФОП. І перші, і другі (за виконання певних умов) можуть бути і фермерським господарством, і платником єдиного податку групи 4.

Отже, з чого почати, якщо нам треба знайти звільнення від РРО/ПРРО? З аналізу запитання, чи маємо ми справу з розрахунковими операціями в розумінні Закону про РРО*. Тобто чи приймає суб’єкт в оплату готівку, платіжні картки, жетони та інші замінники готівки.

* Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 № 265/95-ВР.

Якщо суб’єкт оплату отримує на свій поточний рахунок за виставленими ним покупцям рахунками на оплату з реквізитами поточного рахунку продавця в форматі IBAN, то це не розрахункова операція (більше деталей щодо цього знайдете у статті «РРО/ПРРО при інтернет-торгівлі» // «Податки & бухоблік», 2023, № 41). Проводити такі операції через РРО/ПРРО не потрібно.

Втім розуміємо, що далеко не завжди можна обмежитися лише таким способом розрахунків. Інколи без готівки нікуди. Якщо так, то звільнення від РРО/ПРРО вже слід шукати у ст. 9 Закону про РРО, а потім — у ст. 10.

У ст. 9 Закону про РРО є звільнення, що може нас зацікавити, але працює воно лише щодо юридичних осіб!

Так, п. 1 ст. 9 Закону про РРО дозволяє не застосовувати РРО/ПРРО (так само, як і КОРО з РК*) при торгівлі продукцією власного виробництва (крім ТСПТ, медвиробів, ліків та ювелірки**).

* Книга обліку розрахункових операцій та розрахункова книжка відповідно.

** Технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту, лікарські засоби, вироби медичного призначення, ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Але при цьому мають виконуватися (одночасно) такі умови:

1) це має бути юрособа (підприємство, установа, організація). ФОП це не стосується;

2) це НЕ має бути підприємство торгівлі чи громадського харчування;

3) розрахунки мають проводитися у касі такої юрособи з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідної юрособи.

Втім виконати ці умови нескладно. Бо фермерське господарство — це не підприємство торгівлі або громадського харчування, навіть якщо воно продає своє зерно. Бо вирощування і продаж власного зерна — це єдиний вид діяльності, код якого за КВЕД: 01.11. А от у підприємств торгівлі КВЕД — це чисто торгівля (перепродаж товарів без обробки), яка класифікується в розділах 45 — 47 КВЕД. Так само й підприємства громадського харчування мають КВЕД з розділу 56 (забезпечення стравами та напоями).

До речі, податківці навіть не проти, якщо ви матимете торгові та харчові КВЕДи серед заявлених видів діяльності, але однозначно ці види діяльності не повинні бути основними ні згідно зі статутом, ні згідно з ЄДР (категорія 109.01 БЗ).

Втім вважаємо, що найбільш безпечною буде також повна відсутність у ЄДР згадок про зазначені види діяльності (більше деталей щодо цього знайдете у статті «Кому потрібен РРО/ПРРО?» // «Податки & бухоблік», 2021, № 40).

Щодо продукції власного виробництва (саме її продаж підпадає під РРО/ПРРО-звільнення), то згідно із роз’ясненнями податківців це продукція, яка виробляється та реалізується самим підприємством в єдиному технологічному процесі з використанням власної або найманої робочої сили (категорія 109.03 БЗ).

Втім оскільки в нашому запитанні мова про фермерське господарство і зерно, то логічніше орієнтуватися на визначення терміна «власна сільськогосподарська продукція» із п.п. 14.1.33¹ ПКУ: «сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари), що підпадає під визначення груп 1 — 24 УКТ ЗЕД, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється, збирається, виготовляється, виробляється, переробляється безпосередньо виробником цієї продукції — власником, орендарем або користувачем на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, або на давальницьких умовах».

Тобто якщо така продукція вирощена нами та перероблена для нас на давальницьких умовах, то статус власного виробництва не втрачається.

Більше нічого підхожого під нашу ситуацію у ст. 9 Закону про РРО ми не знайдемо. Тому якщо, наприклад, розрахунки у касі вам не підходять або ж мова про ФОП, то доведеться пошукати інші РРО/ПРРО-звільнення.

І вони є в ст. 10 Закону про РРО, а точніше у постанові / Переліку № 1336*, який розроблено під цю ст. 10.

* Постанова КМУ «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» / Перелік окремих форм та умов проведення діяльності… від 23.08.2000 № 1336.

Зверніть увагу! Стаття 10 Закону про РРО дозволяє працювати без РРО/ПРРО, але з обов’язковим застосуванням зареєстрованих у податківців КОРО з РК. При цьому кожному покупцю слід видавати заповнену відривну частину розрахункової квитанції з РК. Це теж не мед. Але когось і такий варіант може зацікавити (як при цьому заповнювати розрахункові квитанції, можете дізнатися зі статті «Заповнення розрахункової квитанції: чи обов’язково зазначати найменування та одиницю виміру кожного товару?» // «Податки & бухоблік», 2022, № 58).

Так от, якщо мова йде про фермерів (сільгоспвиробників), то РРО-звільненням можуть скористатися як ЮО, так і ФОП:

Важливо. Фермер (ЮО чи ФОП) може на свій розсуд обрати будь-який пункт РРО-звільнення — який йому вигідніший. При цьому звільнення за різними пунктами «не сумуються». З цим, до речі, згодні й податківці (категорія 109.04 ЗІР).

А тепер прокоментуємо найважливіші моменти, щоб розібратися, який пункт РРО/РРО-звільнення підходить саме вам.

1. Роздріб vs опт. Ми бачимо, що в кожному звільненні згадана саме роздрібна торгівля. Тому важливо пам’ятати, що відмінність між роздрібною та оптовою торгівлею полягає не в кількості проданої продукції, а в тому, кому ви її продаєте / для яких цілей.

А от якщо ваша діяльність «заточена» на продаж товарів для комерційного використання іншим суб’єктам господарювання (ЮО чи ФОП), то це вже — опт. Знову-таки, скільки товару ви продасте якомусь конкретному покупцю (навіть 1 кг) не принципово*.

* Див., зокрема, Пояснення до класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010) від 23.12.2011 № 396.

2. Роздрібна торгівля vs реалізація власної продукції. Дуже цікаве питання. Дивіться, у чому справа. У перелічених вище випадках (див. таблицю вище) мова йде саме про «роздрібну торгівлю», «роздрібну торгівлю товарами».

Але формально під роздрібною торгівлею у нас класифікується саме перепродаж. Це розділ 47 КВЕД. А продаж фермерами самостійно вирощеної с/г-продукції класифікується в розділі 01 КВЕД. Продаж товарів власного виробництва класифікується у рамках виробничого процесу в розділах 10 — 32 КВЕД.

Тобто якщо йти, що називається, «в лоб», то виходить, що Перелік № 1336 фермерів/виробників не стосується. Стосується тільки перепродавців.

З іншого боку, ми бачимо, що в п. 4 Переліку № 1336 сказано про роздрібну торгівлю, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва.

Тобто все-таки може бути роздрібна торгівля з використанням продукції власного виробництва? Формально ж КМУ це допускає?

На цьому фоні, як уявляється, має право на життя широке трактування, що роздрібну торгівлю з Переліку № 1336 можна розуміти не лише як купівлю-продаж, але і як продаж своєї продукції уроздріб — тобто для особистого споживання або домашнього використання переважно населенню.

Дуже важливо, що податківці такий підхід підтверджують. Так, у консультації з категорії 109.04 БЗ податківці доходять такого висновку:

«Враховуючи викладене, фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку другої — четвертої груп — сільськогосподарські товаровиробники, діяльність яких відповідає критеріям, зазначеним у п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, можуть самостійно обирати найбільш підходящий для них пункт Переліку та не застосовувати РРО та/або ПРРО при здійсненні роздрібної торгівлі на території села продукцією власного виробництва, за умови:

обрання п. 4 Переліку — до досягнення 250 тис. грн на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів);

обрання п. 1 Переліку — до досягнення 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів)».

Тобто

3. Сільгоспвиробник. Якщо ви хочете скористатися п. 4 Переліку № 1336, то повинні бути сільгоспвиробником. Хто це? Це ЮО або ФОП, яка займається виробництвом с/г-продукції та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі віддає власновироблену сировину в переробку на давальницьких умовах, а також здійснює її постачання (п.п. 14.1.235 ПКУ).

При цьому власна сільгосппродукція — це товари з груп 1 — 24 УКТ ЗЕД, які власник чи користувач землі виростив, виготовив, виробив, переробив сам або переробив на давальницьких умовах (п.п. 14.1.33¹ ПКУ).

4. Насіння, яке згадано в п. 17 Переліку № 1336, що це таке? Згідно зі ст. 1 Закону про насіння*, це «рослинний матеріал, що використовується для сівби, включаючи власне насіння (насінину), плоди, супліддя».

* Закон України «Про насіння і садивний матеріал» від 26.12.2002 № 411-IV.

Подати заявку на включення до цього Реєстру можна онлайн через «Дію» в розділі «Сільське господарство» — «Рослинництво та виноробство».

Якщо ви не включені до цього Реєстру, то продавати насіння можна лише за умови наявності сертифікатів на насіння (останній абзац).

5. Кіоск. У тому ж п. 17 Переліку № 1336 сказано, що торгувати насінням можна в кіосках. А що таке кіоск?

У ПКУ визначення немає. Щоб його знайти, треба серйозно поритись у нормативці. Було/є декілька визначень поняття «кіоск»: у п.п. 3.2.1 Інструкції № 327 (наразі втратила чинність)* , у п.п. 2.2.7 Інструкції № 209 (наразі втратила чинність)** та у ДБН В.2.2-23:2009***.

* Інструкція щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затверджена наказом Держкомстату від 24.10.2005 № 327.

** Інструкція щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 12-торг «Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них», затверджена наказом Держкомстату України від 26.07.2005 № 209.

*** Державні будівельні норми України «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі» ДБН В.2.2-23:2009.

За більш ліберального трактування (п.п. 3.2.1 Інструкції № 327) кіоск — це торговельний об’єкт, який:

— без фундаменту;

— як правило, не має торговельної зали для покупців;

— оснащений простим обладнанням.

При цьому допускається урахування (для статистичних цілей) як кіосків павільйонів з площею торговельної зали менше 20 м² (п. 3.5 Інструкції № 327).

За більш жорсткого трактування, якому краще віддати перевагу на фоні втрати чинності Інструкціями № 327 та № 209, у кіоску взагалі не має бути торговельної зали. Так само, як і додаткової площі для розміщення запасу товарів (визначення кіоска з ДБН В.2.2-23:2009).