Неможливість виконання податкових обов’язків + втрата первинки через війну: що кажуть суди?

Неможливість виконання податкових обов’язків

Коротко про неможливість... Нагадаємо, що неможливість виконання податкових обов’язків підтверджується в особливий спосіб через подання податківцям заяви з підтвердними документами. Порядок, зокрема, передбачено у наказі Мінфіну від 29.07.2022 № 225 (далі — наказ № 255). Більш детально про процедуру можна почитати у статті «Неможливість виконувати податкові обов’язки: нагадуємо про головне» // «Податки & бухоблік», 2022, № 98.

Якщо платник цю неможливість підтвердить, то він звільняється від відповідальності (п.п. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

У свою чергу, рішення податківців про наявність можливості виконувати податкові обов’язки можна оскаржити у адміністративному (шляхом подання скарги до ДПСУ) та судовому порядку.

Судова практика. В основному йдеться про рішення апеляційних судів. Деякі рішення не дійшли до Верховного Суду. Точніше, касаційне провадження за скаргами податківців на (спойлер ☺) практично позитивні рішення для платника не відкривалося. Усе через те, що іноді суди розглядали справи у порядку спрощеного провадження. А такі справи не підлягають касаційному оскарженню у силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАСУ. Приклад: ухвала ВС від 24.04.2023 у справі № 160/18560/22.

Тут ще одразу зауважимо, що є також і негативна для платника судова практика. Але ми зосередимося на позитивних прецедентах.

А ось про що йшлося у постанові Третього апеляційного адмінсуду від 06.04.2023 у тій же справі № 160/18560/22. Платник вимагав:

— визнати рішення податківців про наявність можливості виконувати податкові обов’язки протиправним та скасувати;

— зобов’язати контролюючий орган прийняти рішення про підтвердження неможливості виконувати податкові обов’язки під час воєнного стану.

Підприємство, підтверджуючи неможливість, посилалося на те, що:

1) підприємство та його виробничі потужності розташовані на території Покровської міської та Нікопольської районної тергромади Дніпропетровської обл. Ці території знаходилися під щоденними загрозами обстрілів та безпосередніми обстрілами. Нікопольську територіальну громаду було внесено до Переліку, визначеного наказом Мінреінтеграції від 25.04.2022 № 75 (наразі втратив чинність).

У зв’язку з постійними обстрілами сервери підприємства були перенесені в укриття, але через потрапляння розряду блискавки у лінію електропередач (до якої під’єднано було укриття) стався вихід з ладу серверного обладнання. А це вже призвело до втрати баз даних програмного забезпечення бухобліку, а також резервних копій. На відновлення потрібно багато часу, робота з відновлення ведеться, але повільно;

2) ТПП України своїм загальним листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 підтвердила, що воєнний стан є надзвичайними, невідворотними та об’єктивними обставинами для суб’єктів господарської діяльності;

3) підприємство у зв’язку з цими подіями призупинило госпдіяльність та встановило для працівників простій з не залежних від адміністрації і працівників причин;

4) з 01.10.2022 підприємство прийняло рішення про припинення роботи.

До заяви про неможливість виконання податкових обов’язків платник надав:

— копію наказу про зупинення діяльності підприємства;

— копії наказів про звільнення працівників;

— акти обстеження обладнання;

— лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1;

— роздруківку з інтернет-сайтів, що підтверджують обстріли Нікопольського району.

Суд задовольнив цей позов, але частково. Визнав протиправним та скасував рішення податківців про наявність можливості виконувати податкові обов’язки. Однак не зобов’язав прийняти фіскалів рішення про неможливість, а зобов’язав повторно розглянути заяву підприємства та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Звісно, не досить надійний висновок, враховуючи те, як податківці виконують судові рішення... Та повернемося до висновків суду. У своєму рішенні судді зазначили таке.

По-перше, недостатньо загального висновку податківців про те, що немає причинно-наслідкового зв’язку між тим, що відбувалося у зв’язку з воєнним станом, та можливостями підприємства подавати звітність, сплачувати податки та ін. Фіскалам потрібно вказати чітке обґрунтування та мотиви цього рішення.

По-друге, податківці наполягали на тому, що підтвердні документи мають узгоджуватися з Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків — юридичної особи.., затвердженим наказом Мінфіну від 29.07.2022 № 225. Але судді зазначили, що податківці у своєму рішенні не вказували, що підтвердних документів недостатньо. Крім того, якщо фіскали бачать недостатність документів, то вони мають прийняти спочатку «проміжне» рішення. У ньому вони мають запропонувати надати конкретний перелік документів (п. 1 розд. ІІІ Порядку № 255). Чого податківці не зробили.

По-третє, податківці посилалися на те, що Покровська територіальна громада, де знаходиться підприємство, не включена до Переліку, визначеного наказом Мінреінтеграції від 25.04.2022 № 75 (наразі втратив чинність). Судді цього також не заперечують. Але вказують на те, що і платник не посилався на вказані обставини, як самостійну підставу неможливості... Тож ці зауваження суд вважав недоречними.

Так само частково задовольнили позов платника у постанові Третього апеляційного адмінсуду від 11.05.2023 у справі № 280/6501/22. Тільки у цьому випадку платник перебував на території, на якій ведуться бойові дії (м. Оріхів Запорізької обл.). Крім того, у будинок, який був його місцезнаходженням, мало місце влучання снаряду внаслідок ворожого обстрілу, а потім там сталася пожежа. Податківці надали «проміжне» рішення, але у ньому не було переліку документів, які вони хотіли б бачити разом із заявою. Натомість сам платник надавав:

— талон-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення;

— акт про пожежу та супровідний лист від ДСНС.

До речі, у цьому рішенні судді зазначили:

Причина: немає такої підстави для відмови у законодавстві.

Цікавою є постанова П’ятого апеляційного адмінсуду від 25.04.2023 у справі № 420/17325/22. Тут за обставинами справи платник знаходився на території бойових дій (м. Миколаїв). І на момент проведення камеральної перевірки наказ № 225 ще не набрав чинності.

Податківці намагалися притягнути підприємство до відповідальності за несвоєчасне подання декларації з рентної плати. Вони посилалися на те, що платник не підтвердив неможливість. Однак суд встав на бік платника і скасував податкове повідомлення-рішення (ППР). Взявши до уваги не тільки набуття чинності наказом № 255, а й те, що декларацію платник таки подав (причому відразу після появи можливості це зробити).

Втрата первинки через війну

Коротко про втрату первинки... Процес опрацювання та наслідки втрати первинки або доступу до неї через війну відрізняються. Він передбачений у п.п. 69.28 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Більш детально про цей процес ми писали у статті «Не вберегли первинку: особливості у воєнний стан» // «Податки & бухоблік», 2022, № 82 (ср. ).

Тут лише скажемо, що якщо платник втратив доступ до первинки або вона знищена у зв’язку з війною, то потрібно подати відповідну заяву до податківців. Заява пишеться у довільній формі.

У разі якщо платник повідомляє про відсутність доступу до первинки або її втрату, то податківці не мають права пред’являти претензії, пов’язані з відсутністю такої первинки. Також запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у цьому повідомленні податкових (звітних) періодів.

Судова практика. Візьмемо для прикладу постанову П’ятого апеляційного адмінсуду від 31.03.2023 у справі № 420/12040/22. Платник-підприємство оскаржував рішення щодо відмови в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ. А податківці йому відмовили, оскільки цей платник не зміг надати підтвердні документи під час позапланової перевірки. У свою чергу, підприємство знаходилося в окупованому Херсоні. Крім того, у порядку п.п. 69.28 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ повідомило податківців, що доступ до документів неможливий. Про що платник також інформував і під час самої перевірки.

Суд скасував рішення податківців, зазначивши, що, по-перше, податківці мали врахувати відсутність доступу до документів у зв’язку з окупацією. А по-друге, вони не мали права перевіряти період, який мав підтверджуватися первинкою, що «знаходиться в окупації».

Зауважимо, що подавати заяву із повідомленням про те, що доступ до первинки відсутній, або про те, що вона знищена, дуже важливо. Це враховується судом, наприклад, під час оскарження ППР, якщо воно пов’язане з відсутністю таких документів (див., наприклад, постанову П’ятого апеляційного адмінсуду від 15.03.2023 у справі № 420/12229/22).

Також платники стикалися з тим, що податківці не хотіли застосовувати п.п. 69.28 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Проводячи при цьому перевірку, ігноруючи мораторій, закріплений у цьому підпункті (перевірка пов’язана з бюджетним відшкодуванням ПДВ, тож вона дозволена на період воєнного стану). Про це свідчить, наприклад, постанова Третього апеляційного адмінсуду від 09.02.2023 у справі № 160/12973/22. І суд усе-таки ставав на бік платника.

Тож підсумовуючи, отримуємо таку картину. Наразі щодо неможливості виконання податкових обов’язків та втрати документів через війну переважна більшість — це рішення судів апеляційної інстанції. А це означає, що практика може змінюватися. Однак певні загальні тенденції можна вже вихоплювати. Поки зрозуміло одне — шанси на те, щоб у суді відстояти свою позицію, є. А ми будемо слідкувати за появою рішень Верховного Суду з цього приводу. Думаємо, що вони таки з’являться.