Щорічна основна відпустка

Право на щорічну основну відпустку мають усі особи, які перебувають у трудових відносинах із роботодавцями — юридичними чи фізичними особами (ст. 2 Закону про відпустки*, ст. 74 КЗпП). А от у громадян, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, такого права немає.

* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

На яку тривалість відпустки може розраховувати працівник?

Тривалість відпустки

Нормативно-правові акти встановлюють для різних категорій працівників різну тривалість щорічної основної відпустки. Однак у будь-якому разі за відпрацьований робочий рік вона не може бути менше (ст. 75 КЗпП і ст. 6 Закону про відпустки):

— 24 календарних днів — для звичайних працівників;

— 26 календарних днів — для працівників з інвалідністю ІІІ групи:

— 30 календарних днів — для осіб з інвалідністю І або ІІ групи;

— 31 календарного дня — для працівників, які не досягли 18 років.

При цьому відпрацьований робочий рік відлічується з дня укладення трудового договору. Наприклад, для працівника, прийнятого на роботу 08.05.2023, робочий рік, за який буде надано щорічну основну відпустку повної тривалості, — це період з 08.05.2023 по 07.05.2024 включно.

Майте на увазі:

Сумісники також мають право на відпустку повної тривалості. У разі внутрішнього сумісництва тривалість відпустки працівника визначають окремо за кожною посадою.

Тривалість відпустки для тимчасових та сезонних працівників визначають пропорційно до відпрацьованого часу (ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки).

Зверніть увагу! Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки при визначенні тривалості щорічних відпусток святкові та неробочі дні, передбачені ст. 73 КЗпП, не враховуються. Тобто у загальному випадку відпустка має продовжуватися на ці дні. Однак у період дії воєнного стану норми ст. 73 КЗпП не застосовуються (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136*). Тому ніяких продовжень відпусток на святкові/неробочі дні не буде, допоки діє воєнний стан.

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Також майте на увазі, що в період дії воєнного стану роботодавець може (але не зобов’язаний) обмежити щорічну основну відпустку 24 календарними днями за поточний робочий рік (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136). При цьому, якщо відпустка більшої тривалості, її залишок переноситься на післявоєнний час. Крім того, роботодавець може (але не зобов’язаний) відмовити у наданні не використаних за попередні роки днів щорічної відпустки.

Відпускний стаж

Відпустку треба заробити. Стаж роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, визначають відповідно до ст. 82 КЗпП і ст. 9 Закону про відпустки. Так, до відпускного стажу зараховуються:

— час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка. На цій підставі жінка, яка, перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною до 3 років, працює на умовах неповного робочого часу, «заробляє» право на щорічну основну відпустку;

— час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю чи частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу). Винятком з 19.07.2022 є працівники, призвані/прийняті на військову службу, за якими зберігається місце роботи (посада). Докладніше про це див. у статтях «Добровільні виплати солдатам підприємства: наслідки» // «Податки & бухоблік», 2022, № 59 та «Щорічні відпустки: чергові зміни» // «Податки & бухоблік», 2022, № 55. А ось по 18.07.2022 (включно) час військової служби солдатів підприємства зараховувався до їхнього відпускного стажу (див. консультацію Держпраці);

— час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, крім відпустки для догляду за дитиною до 3 років. На цій підставі

— час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону про відпустки. Виняток — період неоплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 6/16/18 років, наданої на підставі п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки;

— час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

— час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією чи перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

— час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом № 2010* встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи, але за ним зберігалося місце роботи (посада) та йому не виплачувалася зарплата;

* Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» від 26.01.2022 № 2010-ІХ.

— інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Таким чином, з урахуванням наведеного, не зараховуються до відпускного стажу, наприклад:

— період, на який трудовий договір з працівником призупинено;

— відпустки для догляду за дитиною до 3 років, а також до 6/16/18 років (за медвисновком);

— починаючи з 19.07.2022 час звільнення від роботи у зв’язку із призовом/прийняттям на військову службу;

— відпустка без збереження зарплати, що надається відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 працівникам, які виїхали за кордон або набули статусу внутрішньо переміщених осіб;

— прогули, неявки;

— неоплачувані періоди тимчасової непрацездатності та відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Відпустка у перший і наступні роки роботи

У загальному випадку право на щорічну відпустку повної тривалості у перший рік настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи у конкретного роботодавця. Якщо відпустку надають працівнику до закінчення такого 6-місячного строку, її тривалість визначають пропорційно до відпрацьованого часу.

Але із цього правила є винятки. Так, незалежно від відпрацьованого у перший рік роботи часу щорічні відпустки повної тривалості за бажанням працівника надаються (ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки):

1) жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

2) особам з інвалідністю;

3) особам віком до 18 років;

4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

5) особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

6) сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7) працівникам, які успішно навчаються у навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Крім того, працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, які розташовані в іншій місцевості, за їх бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менше 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та назад. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Зауважимо: якщо працівник-новачок, який не є пільговиком, бажає отримати щорічну відпустку повної тривалості до закінчення 6-місячного строку роботи, а роботодавець не проти, відпустку можна надати авансом. Жодних порушень тут немає.

Що стосується другого та наступних років роботи, то відпустка повної тривалості може бути надана працівнику у будь-який час відповідного року, погоджений з роботодавцем.

Черговість надання

Черговість надання відпусток встановлюється графіком (див. статтю «Графік відпусток на 2023 рік» // «Податки & бухоблік», 2022, № 94). Під час його складання враховують як особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку, так й інтереси виробництва. Затверджений графік доводять до відома всіх працівників.

Складаючи графік відпусток, майте на увазі, що

Відповідно до ч. 14 ст. 10 Закону про відпустки це:

— працівники віком до 18 років;

— особи з інвалідністю;

— жінки перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

— жінки, які мають двох та більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

— одинокі матері (батьки), які виховують дитину без батька (матері);

— опікуни, піклувальники або інші самотні особи, які фактично виховують одну (або більше) дитину віком до 15 років за відсутності батьків;

— дружини (чоловіки) військовослужбовців;

— ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

— ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України;

— батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

— працівники, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Законодавство, колективний або трудовий договір можуть передбачати інші випадки обов’язкового надання щорічних відпусток у зручний для працівника час.

Крім того, є кілька категорій, яким щорічні відпустки надають в особливий час. Наприклад, це наукові та науково-педагогічні працівники, творчі працівники театрів та ін.

Перенесення та продовження щорічної відпустки

Випадки перенесення та продовження щорічної відпустки передбачені ст. 80 КЗпП та ст. 11 Закону про відпустки. Коли це відбувається, ви можете дізнатися з таблиці нижче.

Випадки перенесення та продовження щорічної відпустки

Таким чином, з ініціативи працівника чи роботодавця щорічну відпустку можна лише перенести на інший період. А от при настанні непередбачених обставин можливі варіанти. Так, якщо непередбачені обставини настали до початку щорічної відпустки, відпустку переносять на інший період. Якщо такі обставини настали під час відпустки, то невикористану частину:

— надають після закінчення дії причин, що її перервали (тобто відпустка продовжується), або

— переносять на інший період з дотриманням вимоги про поділ відпустки на частини згідно зі ст. 12 Закону про відпустки (див. далі). При цьому нова дата початку відпустки узгоджується між працівником та роботодавцем. Про неї працівника в загальному порядку повідомляють письмово не пізніше ніж за 2 тижні до її настання.

Зверніть увагу: у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити у наданні щорічної основної відпустки, якщо працівника залучено до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136). Звісно, ця відпустка не пропадає. Скористатися нею працівник зможе пізніше, адже строків давності для надання відпустки законодавство не встановлює.

Поділ відпустки на частини

На прохання працівника щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості. Але основна безперервна її частина має становити не менше 14 календарних днів (ч. 6 ст. 79 КЗпП, ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки). При цьому не обов’язково використовувати таку частину відпустки першою. Послідовність використання частин, на які буде поділена щорічна відпустка, працівник погоджує з роботодавцем.

У разі поділу відпустки на частини враховуйте таке.

Поділ відбувається на прохання працівника та за згодою роботодавця. Тобто, враховуючи інтереси виробництва, роботодавець може відмовитися поділити відпустку так, як хоче працівник.

У мирний час невикористана частина щорічної відпустки повинна була надаватися працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Але у період дії воєнного стану ця норма не застосовується (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).

Невикористана частина щорічної відпустки може бути надана з будь-якого дня тижня, незалежно від того, в якому з днів тижня закінчилася попередня використана частина. Це свого часу зазначало Мінпраці (див. листи від 26.02.2008 № 87/13/84-08 і від 13.05.2010 № 140/13/116-10).

Відкликання з відпустки

Якщо працівник, який перебуває у щорічній основній відпустці, терміново знадобився на робочому місці, його можна відкликати з відпустки. Але лише у визначених законодавством випадках. Так, відкликати працівника зі щорічної основної відпустки можна для (див. ч. 8 ст. 79 КЗпП і ч. 3 ст. 12 Закону про відпустки):

— відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків;

— відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства;

— в інших випадках, передбачених законодавством.

Жодні інші причини не дають роботодавцю права переривати відпочинок працівника. І навіть за настання перелічених обставин викликати відпускника працювати можна лише у разі виконання кількох важливих умов.

1. Працівник повинен дати письмову згоду на відкликання з відпустки. Причому відмову працівника перервати свій відпочинок не можна вважати порушенням трудової дисципліни.

2. Основна безперервна частина відпустки повинна становити не менше 14 календарних днів. Але це не означає, що при настанні згаданих форс-мажорних обставин не можна відкликати працівника з відпустки, доки він не використав 14 календарних днів. Можна відкликати і на другий день відпустки, а потім надати дні, що залишилися, так, щоб було дотримано цю умову.

3. Невикористана частина щорічної відпустки надається працівнику після закінчення дії причин, з яких його було відкликано з відпустки, або за згодою сторін переноситься на інший період.

Насамкінець звернемо увагу на те, що законодавці постійно вдосконалюють відпускне законодавство. Тому слідкуйте за нашими публікаціями, щоб не пропустити зміни.