Платник ПДВ: хто може ним бути, а хто зобов’язаний

Коло осіб, які зобов’язані або можуть мати статус платника ПДВ, визначено в п. 180.1 ПКУ. Умовно цих осіб можна поділити на дві групи:

— особи, які є платниками ПДВ за умови реєстрації їх платниками ПДВ (така реєстрація може бути обов’язковою або добровільною);

— особи, які є платниками ПДВ, навіть не маючи статусу зареєстрованого платника ПДВ.

Особи — платники ПДВ без зареєстрованого ПДВ-статусу

Почнемо з другої групи — особи, які є платниками ПДВ, навіть не будучи зареєстрованими платниками ПДВ. До таких осіб належать:

1) особи, які

Такі особи зобов’язані сплачувати податок під час митного оформлення, навіть не маючи статусу зареєстрованого платника ПДВ (п. 181.2 ПКУ). І це не зобов’язує їх реєструватися платниками ПДВ. У тому числі це стосується і єдиноподатників на безПДВешних групах/ставках (групи 1, 2 та група 3 на ставці 5 %). ПДВ при ввезенні (імпорті) товарів на митну територію України під час митного оформлення таких товарів вони сплачують без реєстрації платником ПДВ (категорія 101.01 БЗ).

Варто звернути увагу: особою, відповідальною за нарахування та сплату до бюджету ПДВ у разі ввезення товарів на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, є оператор поштового зв’язку, експрес-перевізник, якщо він здійснює декларування таких товарів шляхом подання реєстрів (тимчасових та/або додаткових) міжнародних поштових та експрес-відправлень (п. 180.2¹ ПКУ);

2) особи — суб’єкти господарювання (юрособи та ФОП) та постійні представництва нерезидента в Україні, які

Отримувач таких послуг зобов’язаний нарахувати (задекларувати) і сплатити ПДВ з таких послуг незалежно від того, чи є він платником ПДВ (п. 180.2; ст. 208 ПКУ). Детальніше див. статтю «Послуги від «нереза» неплатнику ПДВ» // «Податки & бухоблік», 2019, № 20.

Виняток: отримання фізособою-підприємцем, який не зареєстрований платником ПДВ, від нерезидента електронних послуг. У цьому випадку платником ПДВ є сам нерезидент, а підприємцю — неплатнику ПДВ нараховувати ПДВ з таких отриманих послуг не потрібно (п. 208¹.1 ПКУ; стаття «Електронні послуги від нерезидента: хто платить ПДВ?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 12)

Особи — платники ПДВ за умови реєстрації платником ПДВ

В усіх інших випадках особа є платником ПДВ за умови її реєстрації платником ПДВ.

При цьому особою є суб’єкт господарювання — юридична особа або ФОП, який провадить або планує провадити господарську діяльність (п.п. 14.1.139 ПКУ; п. 180.1 ПКУ).

Тому, наприклад, самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, не маючи статусу ФОП, не може бути зареєстрована платником ПДВ.

З цієї ж причини окремим самостійним платником ПДВ не може бути і філія підприємства, оскільки вона не є юридичною особою. Головне підприємство — платник ПДВ може лише делегувати філіям або іншим структурним підрозділам право складати ПН, якщо філія самостійно здійснює постачання товарів/послуг і проводить розрахунки з постачальниками/споживачами.

Варто також зазначити, що

Крім того, в колі осіб, які можуть або зобов’язані бути платниками ПДВ, п. 180.1 ПКУ називає ще «специфічних» осіб — деякі види договорів (зокрема, договори про спільну діяльність, договір управління майном, угоди про розподіл продукції), які не є самостійними юридичними особами. У цьому випадку окремим платником ПДВ вважається особа, уповноважена вести облік відповідного договору. При цьому обов’язковій реєстрації платником ПДВ такі «специфічні» договори підлягають, якщо обсяг ПДВ-оподатковуваних постачань за таким договором за останні 12 календарних місяців перевищить 1 млн грн. А при менших обсягах вони можуть стати (зареєструватися) платниками ПДВ добровільно (див., зокрема, категорію 101.02 БЗ).

Також особами, які можуть або зобов’язані стати платниками ПДВ, п. 180.1 ПКУ називає:

— постійні представництва нерезидентів (п.п. «г» п.п. 14.1.139 ПКУ). Постійне представництво нерезидента підлягає обов’язковій реєстрації платником ПДВ у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн. Також передбачена можливість добровільної реєстрації;

— нерезидентів, які постачають на митній території України електронні послуги фізособам, у т. ч. ФОП — неплатникам ПДВ (п.п. «д» п.п. 14.1.139 ПКУ). При цьому обов’язок щодо реєстрації платником ПДВ виникає в особи-нерезидента, якщо за результатами попереднього календарного року загальна сума від здійснення нею операцій з постачання фізичним особам електронних послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, сукупно перевищує суму, еквівалентну 1 млн грн. Ця сума обчислюється за офіційним курсом валюти України до іноземної валюти, встановленим НБУ, що діє на 0 годин 1 січня відповідного року (п. 208¹.2 ПКУ).

Обов’язковій ПДВ-реєстрації підлягають:

1) особи, в яких

Як порахувати 1 млн для обов’язкової ПДВ-реєстрації, детально розглянуто в статті «Поріг обов’язкової ПДВ-реєстрації — 1 млн грн» // «Податки & бухоблік», 2024, № 29.

При цьому

Ті, хто працює на ставці ЄП 3 %, і так є зареєстрованими платниками ПДВ.

А ті, хто обрав безПДВшну ставку ЄП (5 %) або працює в групі 1 — 2 ЄП, навіть при досягненні обсягу операцій постачання в 1 млн грн, не повинні реєструватися платниками ПДВ (п. 181.1 ПКУ, п.п. 14.1.139 ПКУ). Думати про ПДВ-реєстрацію їм потрібно буде у разі, якщо вони переходитимуть на загальну систему оподаткування (див., зокрема, статтю «Реєструємося платником ПДВ із запізненням: наслідки» // «Податки & бухоблік», 2024, № 24). Або вони можуть набути статусу зареєстрованого платника ПДВ, перейшовши на ставку ЄП 3 %;

2) платники ЄП, які переходять на ПДВешну ставку ЄП 3 % (незалежно від обсягів операцій). Перехід на ставку ЄП 3 % передбачає обов’язкову реєстрацію платником ПДВ.

Новостворені. Тут варто звернути увагу, що

Адже відповідно до п.п. 4 п. 293.8 ПКУ ставка ЄП 3 % може бути обрана:

— суб’єктом господарювання, який уже зареєстрований платником ПДВ і переходить на ЄП із загальної системи;

— платником ЄП групи 3, який вже працює на ставці ЄП 5 % та, відповідно, хоче змінити ставку ЄП на 3 %;

— при переході неплатником ПДВ із загальної системи на ЄП або при зміні групи ЄП.

Випадок держреєстрації підприємства/ФОП тут не названий. Отже, одразу (з дати держреєстрації) стати платником ЄП на ставці 3 % не можна. Потрібно, як мінімум, до кінця кварталу, наприклад, пропрацювати на ставці ЄП 5 % і з початку нового кварталу перейти на ставку ЄП 3 % з ПДВ. Або з моменту держреєстрації працювати на загальній системі. У такому разі можна стати платником ПДВ і посеред кварталу (якщо подати заяву на добровільну ПДВ-реєстрацію не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного місяця). А потім вже, будучи платником ПДВ, подати заяву на перехід з початку найближчого кварталу на ЄП 3 %.

Необʼєктні або пільгові постачання. Іноді деяких платників цікавить і таке питання. Чи можна, наприклад, платнику, у якого є лише необ’єктні постачання (постачання послуг нерезиденту з місцем постачання за межами митної території України) або пільгові постачання, обрати безПДВешну ставку ЄП 3 % (адже це вигідніше, ніж бути на ставці ЄП 5 %)? На наш погляд, краще з таким не гратися, навіть попри те, що іноді з’являються позитивні розʼяснення (листи ГУ ДФС у Тернопільській обл. від 06.09.2019 № 58/ІПК/19-00-12-01-12; ДФСУ від 05.05.2020 № 1802/6/99-00-04-02-02-06/ІПК). Адже ставка ЄП 3 % встановлюється «у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом» (п.п. 1 п. 293.3 ПКУ). Податківці можуть сприймати цю норму по-різному. Не можна виключати, що податківці побачать тут порушення правил перебування на спрощенці і примусово скинуть платника з ЄП заднім числом з усіма наслідками. Але якщо ви все одно обираєте ставку 3 %, то не забудьте нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання;

3) особи, які проводять операції

Добровільна реєстрація

Якщо особа не підпадає під обов’язкову реєстрацію платником ПДВ (п. 181.1 ПКУ), але все ж бажає здобути цей статус, то може стати платником ПДВ на добровільній основі.

Цікаве питання: чи можна одразу новоствореному платнику з дати держреєстрації стати платником ПДВ добровільно? Подати заяву на ПДВ-реєстрацію разом із заявою на держреєстрацію можна. Але це не означає, що одразу з дня держреєстрації вас зареєструють платником ПДВ. Правила, порядок та строки розгляду заяви про реєстрацію платником ПДВ у такому разі є такими самими, як і для випадку, коли платник ПДВ окремо подає заяву за ф. № 1-ПДВ для добровільної реєстрації. Тобто

1) зареєструють платником ПДВ лише з 1-го числа податкового періоду (місяця) (п. 183.3 ПКУ);

2) щоб стати платником ПДВ з наступного місяця, заява на держреєстрацію (з відповідною позначкою про бажання стати платником ПДВ) має бути подана не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати, з якої особа буде платником ПДВ.

Всі подробиці щодо добровільної та обов’язкової ПДВ-реєстрації розглянуті в окремій статті цього тематичного номера.