За угодою між працівником та роботодавцем (ст. 56 КЗпП) або з ініціативи роботодавця (ст. 32 КЗпП) працівнику може бути встановлено неповний робочий час. Це припустимо як під час прийняття на роботу, так і пізніше, на певний строк або без обмеження таким.
Працівнику можна встановити:
— неповний робочий день, коли зменшено тривалість щоденної роботи порівняно з нормальною тривалістю;
— неповний робочий тиждень, коли зменшено кількість робочих днів на тиждень за нормальної тривалості робочого дня;
— поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня, коли одночасно зменшено і кількість годин роботи протягом робочого дня, і кількість днів роботи протягом тижня.