* tax.gov.ua/media-tsentr/novini/806725.html
Звільнення для сільгоспбудівель
Сільгосптоваровиробники (як юрособи, так і ФОП) знають, що згідно з п.п. «ж» п.п. 266.2.2 ПКУ їх звільнено від сплати податку на нерухомість за сільгоспбудівлі та споруди, які віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) НК 018:2023**, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Оскільки це звільнення надається не перший рік, то всі аграрії вже давно чітко розуміють, на які сільгоспбудівлі і за яких умов вони мають агрозвільнення від податку на нерухомість.
І от нещодавно на вебпорталі ДПСУ з’явилася консультація з приводу застосування цього звільнення у особливих випадках. І що найголовніше, деякі роз’яснення фіскалів суперечать їх попередній позиції. Тому далі про це і поговоримо.
Часткова передача будівлі в оренду
Історія питання: коли було нефіскально. Здавалося, що питання з приводу звільнення від сплати податку на нерухомість за сільгоспбудівлі, частково передані в оренду, було знято ще декілька років тому.
Ще в середині 2020 року податківці у БЗ 106.07 визнали, що при передачі в оренду, лізинг, позичку тільки частини сільгоспбудівлі під звільнення не потрапляє тільки ця передана частина. А решта — потрапляє під звільнення. Деталі шукайте у «Частина будівлі в оренді: як оподатковувати» // «Податки & бухоблік», 2020, № 66.
Визнання такого факту було доволі радісною подією. Адже до цього податківці висловлювалися фіскально і за передачу в оренду навіть 1 м2 нерухомості позбавляли пільги за всю сільгоспбудівлю (див. «Податок на нерухомість за передану в оренду сільгоспбудівлю: за частину як за ціле» // «Податки & бухоблік», 2019, № 22).
Звісно, платники стали дотримуватись цієї консультації.
Від себе додамо, що з 2020 року жодних роз’яснень, які б суперечили вищезгаданій лояльній позиції, контролери не давали. Тому усі орендодавці платили тільки податок за здану в оренду частину будівлі і жили собі без турбот.
Зміна позиції: стало фіскально. Аж раптом у роз’ясненні, що стало приводом для статті, фіскали з доброго дива (у законодавстві в цій частині повна тиша) змінюють свою лояльну позицію на фіскальну.
Вони знову почали говорити, що не має значення, чи вся будівля здається у оренду, чи тільки її частина, у будь-якому разі звільнення від податку на нерухомість за таку будівлю аграрій отримати не може. На їхню думку, сам факт передачі будівлі чи її частини в оренду викидає цю будівлю із когорти звільнених від оподаткування.
Аргументували вони свій підхід тим, що
виключення сільгоспбудівель з переліку об’єктів оподаткування, передбачене п.п. «ж» п.п. 266.2.2 ПКУ, стосується будівель та споруд, а не їх частин
На жаль, у п.п. «ж» п.п. 266.2.2 ПКУ немає жодних особливих умов щодо дії орендного обмеження. Наприклад, що звільнення не поширюється тільки на площі нерухомості, передані в оренду. І це дає привід для неоднозначного тлумачення, у тому числі й фіскального.
Але оскільки податківці уже визнавали, що платити податок на нерухомість при передачі в користування частини сільгоспбудівлі слід тільки за передану частину, то щоб їм змінити позицію, мають бути якісь вагомі аргументи. А не просто «Бо нам так захотілося!».
Поки що перейматися появою фіскального підходу з приводу сплати податку на нерухомість за всю сільгоспбудівлю при передачі в оренду тільки її частини не варто. Адже у БЗ 106.02 і досі красується лояльне і справедливе роз’яснення з цього приводу.
Але не факт, що з часом податківці не замінять його на фіскальне. Так, наприклад, вони зробили у випадку сплати екоподатку за тимчасове розміщення відходів (див. «Екоподаток за побутові відходи, шини/акумулятори тощо: фіскальне дежавю» // «Податки & бухоблік» 2024, № 38.
Тому тим, хто здає в користування частину сільгоспбудівель, радимо бути на сторожі. А краще отримати ІПК з цього приводу, щоб захистити себе від штрафів у випадку, коли із БЗ зникне лояльне роз’яснення.
Звернемо увагу, що, на наш погляд, непоширення звільнення від сплати податку за нерухомість за сільгоспбудівлі тільки на частину нерухомості, що передана в користування, є справедливим. Адже аграрій-орендодавець чітко знає, яку частину сільгоспбудівлі він передав в оренду, а яку використовує у своїй діяльності, а відповідно до п.п. 266.2.1 ПКУ об’єктом оподаткування податком на нерухомість є не тільки об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, а й його частка.
Крім того, через зміну «на рівному місці» позиції фіскалів туди-сюди, можна казати про неоднозначне тлумачення норми п.п. «ж» п.п. 266.2.2 ПКУ. Тоді на допомогу може прийти презумпція правомірності рішень платника із п.п. 4.1.4 ПКУ, за якою вирішувати «неоднозначність» треба на користь платника.
Але напевно, щоб нею скористатися, слід буде йти до суду.
Наслідки рішення: під загрозою інше звільнення щодо промбудівель. Після появи такої фіскальної позиції щодо часткової оренди сільгоспбудівель існує великий ризик, що подібний висновок фіскали можуть з часом зробити і щодо отримання звільнення промпідприємства за промбудівлі, згідно з п.п. «є» п.п. 266.2.2 ПКУ у випадку передачі в користування частини промбудівлі. Адже, як і у випадку із сільгоспбудівлями, у ПКУ також немає вказівки про те, що звільнення не діє тільки на частину переданої в користування нерухомості. Тому, як кажуть, будемо слідкувати за розвитком подій.
Послуги із зберігання чужої продукції на елеваторі
Вимоги фіскалів. Обов’язковими умовами, які дають право сільгосптоваровиробнику не сплачувати податок на нерухомість за сільгоспбудівлі, є: 1) використання їх за призначенням у господарській діяльності та 2) ненадання їх в оренду, лізинг, позичку.
Так от, у роз’ясненні, яке ми аналізуємо, податківці заявили, що
коли мова заходить про використання сільгоспбудівлі за призначенням, то це слід розуміти як використання її у господарській діяльності платника саме як сільгосптоваровиробника
Нагадаємо, що сільгосптоваровиробник — це юрособа або ФОП, яка займається виробництвом сільгосппродукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.п. 14.1.235 ПКУ).
Спираючись на це, податківці говорять, що для отримання звільнення від сплати податку на нерухомість згідно з п.п. «ж» п.п. 266.2.2 ПКУ сільгоспбудівлі (а саме, елеватор) слід використовувати тільки виключно у сільгоспдіяльності аграрія, тобто для виробництва власної сільгосппродукції аграрія. Якщо ж така будівля використовується не у сільгоспдіяльності або не тільки у сільгоспдіяльності аграрія (наприклад, елеватор використовують для надання послуг складського зберігання стороннім організаціям), то на неї звільнення не діє. Адже, на думку фіскалів, у такому разі будівля (елеватор) не використовується за призначенням.
Наш підхід. Вважаємо, що такі висновки фіскалів правомірні тільки у випадку, коли власник сільгоспбудівлі не є сільгосптоваровиробником. Тобто він не займається вирощуванням сільгосппродукції. Бо це порушує іншу вимогу, яка дає підприємству право на звільнення від сплати податку на нерухомість, — будівлю використовує не сільгосптоваровиробник. На цьому, до речі, не раз акцентували свою увагу податківці (див. лист ДПСУ від 19.03.2021 № 1086/ІПК/99-00-04-01-03-06 та лист ГУ ДФС у Херсонськiй обл. від 24.04.2019 № 1795/ІПК/21-22-12-04-08 // див. «Сільгосппродукцію не вирощуєш — пільги з нерухомого податку не маєш!» // «Податки & бухоблік», 2019, № 50.
А от коли підприємство займається вирощуванням сільгосппродукції, то той факт, чи використовує воно всю будівлю у вирощуванні сільгосппродукції (зберігає на елеваторі тільки власновирощену продукцію) чи ні (частину елеватора використовує для надання сільгосппослуг іншим суб’єктам, крім передачі в оренду), на отримання звільнення впливати не повинно.
Аргументуємо: з п.п. «ж» п.п. 266.2.2 ПКУ випливає, що для звільнення має бути використання будівлі у госпдіяльності аграрія і там немає згадки про те, що це повинна бути виключно сільгоспдіяльність.
Отже, робимо висновок, що
сам факт використання будівлі за призначенням (елеватора для зберігання сільгосппродукції) дає право на звільнення від сплати податку на нерухомість
Звичайно, податківці будуть проти такого підходу. Тому щоб відстояти своє право на звільнення, напевно доведеться йти до суду.
Сподіваємось, що відстояти свою позицію, і навіть у суді, аграрій зможе, якщо зберігати на елеваторі хоч трішки своєї продукції. Адже тоді такий елеватор формально використовується у власній сільгоспдіяльності аграрія, а тому фіскалам у цьому випадку немає до чого причепитися.
Призупинка діяльності
Через війну багато аграріїв були змушені призупинити свою діяльність. Причому якщо їх сільгоспнерухомість знаходить в зоні активних бойових дій чи в окупації, то вони не платять податок на нерухомість через дію воєнного звільнення з п.п. 69.22 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Деталі шукайте у «Воєнні пільги з податку на нерухоме майно» // «Податки & бухоблік», 2024, № 53 (ср. ).
Решта нерухомості пільгується за загальними правилами ПКУ. І ось податківці кажуть, що
в загальному випадку у разі призупинення діяльності звільнення від податку на нерухомість за п.п. «ж» п.п. 266.2.2 ПКУ не буде
На жаль, із цим висновком фіскалів ми змушені погодитися.
Адже щоб мати право на звільнення, повністю припиняти вирощування сільгоспкультур не можна. Можна тільки зменшити обсяги. Наприклад, засіяти тільки мізерну частину своїх угідь (навіть 1 сотку). У цьому випадку підприємство лишається сільгосптоваровиробником, а отже, відмовити з цієї причини у звільненні від податку на нерухомість за сільгоспбудівлі податківці не можуть.
Водночас якщо зменшиться обсяг виробництва, то тоді можуть деякі приміщення простоювати (тобто не використовуватися у діяльності). А цей факт може спонукати податківців говорити, що на таку нерухомість не діє звільнення через її фактичне невикористання у сільгоспдіяльності (див. випадок із елеватором вище).
На наш погляд, і від цих прискіпувань юрособі-сільгосптоваровиробнику можна відбитися, якщо нерухомість не здавати в оренду, лізинг, позичку. Адже
той факт, що приміщення певний час тимчасово не використовується, не означає, що воно змінило своє призначення
Будівлі і далі мають сільгосппризначення. А тому на них звільнення продовжує поширюватися.
Як аргумент можна привести приклад із тим, що певні сільгоспбудівлі, навіть у підприємств, які повністю функціонують, можуть певний період часу простоювати через сезонність. Але це ж не говорить про те, що в міжсезоння за таку нерухомість слід платити податок на нерухомість.
Висновки
- Податківці змінили позицію щодо звільнення від сплати податку на нерухомість за сільгоспбудівлі у випадку часткової здачі їх в оренду. Вони вважають, що в цьому випадку звільнення не поширюється на всю будівлю. Ми переконані, що воно не діє тільки на передану в оренду частину.
- На думку фіскалів, якщо будівля (елеватор) використовується для надання послуг іншим, то звільнення від податку на нерухомість на неї не поширюється. На їх погляд, для звільнення нерухомість має використовуватися саме у сільгоспдіяльності володаря будівлі. З цим важко погодитися, адже у ПКУ говориться про використання її за призначенням у будь-якій діяльності аграрія, а не тільки у сільськогосподарській.
- Якщо аграрій повністю призупинив вирощування сільгоспкультур, то він втрачає звільнення від податку на нерухомість за сільгоспбудівлі. З цим висновком не посперечаєшся.
